Інтермедія перша

— Привіт, Док. Ми в кафетерій зібралися, вам кави принести? — у напіввідчинені двері кабінету протиснувся низькорослий хлопчина в білому халаті, чиє лице вкривав розсип червоних цяток, а руки весь час здійснювали дрібні метушливі рухи.

Високий худорлявий чоловік невизначеного віку, якого назвали Доком, відірвав очі від монітора, заповненого графіками та довгими колонками формул, зміряв молодика холодним невиразним поглядом, щось обміркував і, згідно гмикнувши, повернувся до роботи.

— О! А це та дівчинка новенька, що минулого тижня привезли? — прибулець попрямував вглиб кабінету, до крісла-кушетки, обплетеного дротами так, що ледь видно було, хто в ньому сидить.

— Ммг.

— Така молоденька... Мабуть, у принцес ще не награлася, друга субреальність має добре піти. Цікаво, які в неї результати ментоскопії? Здається, чим молодша, тим краще, так? Пластичність психіки і таке інше... — обійшовши по колу крісло-кушетку, молодий вчений схилився над дівчиною, ні на мить не припиняючи балаканину. — А як у неї з активністю правої півкулі? Нам креативні особистості дуже потрібні, особливо в третій і п'ятій субреальностях — керівництво вже весь мозок за...мучило з вимогами наздогнати за розвитком перші дві й плювати, що їх запустили майже на рік раніше. Док, а може ви новеньку в п'яту відразу відправите, а? Принцес там немає, але, кажуть, молодь зараз більше космосом захоплюється...

— Ммм... Протокол, — прогудів низьким, трохи захриплим від рідкого користування, голосом Док, простягнув довгу руку до сусіднього столу, заставленого апаратурою в три поверхи, не дивлячись, перекинув кілька тумблерів і почав повільно крутити якусь ручку налаштування.

Хлопець в окулярах протягнув руку, щоб відсунути дроти й краще розгледіти обличчя дівчини, що сиділа в кріслі, але в останню мить відсмикнув її, злодійкувато озираючись на колегу, який навіть спиною примудрявся випромінювати несхвалення зайвою цікавістю.

— Ну так, я знаю, за протоколом ми зобов'язані починати з першої й пробувати все по черзі, — скоромовкою затараторив він із ноткою підлесливості. — Але ви ж знаєте, я закінчую аналіз закономірностей у випадках відторгнень і можу з упевненістю заявити, що щонайменше десять відсотків невдалих повторних під'єднань пов'язані з втомою нейронних зв'язків від під'єднань первинних. Та й когнітивний дисонанс* накопичується ж. Тобто, за кожного відторгнення ймовірність наступного зростає. Бхасін, дарма, що вічно мовчить на планерках, і той уже почав збирати матеріали для обґрунтування пропозиції щодо зміни протокольного по...

— Кава? — так само не відриваючи очей від екрана нагадав Док, вклинюючись у цей нескінченний потік слів.

— О! Так! Уже біжу! А ви, Доку, будьте з нею хоч трохи ніжніші: некрасивим дівчатам і так важко живеться, а вона ще й в таких окулярах. «Чотириока», як казали у нас в школі. От пам'ятаю...

— Кава.

— Все-все, пішов. Вдалого занурення! — молодик рвучко пірнув у дверний отвір, але за кілька секунд у прочинені двері просунулася його голова і голосно зашепотіла: — Док, а ви в курсі, як рухається проєкт із корекції пам'яті? Страшенно цікаво! Це ж пряме втручання в роботу нейронних зв'язків! Войцеховський ще у двадцятих роках довів...

Док зміряв його таким холодним поглядом, що, здавалося, зараз одвірок затріщить і памороззю вкриється. Молодий вчений вдавився подальшими словами й поспішив виринути в значно тепліший коридор. Але двері так і не зачинилися, тому звідти почулося невдоволене бурмотіння:

— Подумаєш, секретність... Рано чи пізно з цими експериментами над школярами нас усіх посадять. Так хоч знати за що...

-----

// * Когнітивний дисонанс — внутрішній психічний конфлікт, що виникає внаслідок зіткнення у свідомості людини різних ідей, принципів, уявлень про світ тощо.