Розділ 56

Все його життя залежало від слів професора Бая. 

 Як Шуан закінчив складати речі й повернувся до їдальні, Чан’ї вже обговорював з батьками останні новини. Шуан сів поруч і непомітно стиснув його руку під столом. 

 — Спочатку поїж, — сказав Чан’ї. 

 — А, — Шуан відпустив його руку та почав розправлятися з тортом. 

Вони їли десерти, пили каву, вели розмови про поточний стан справ та майбутнє навчання Шуана за кордоном. Як тільки Су Пін почула, що Шуан навчається один в іншій країні, ще й забезпечує себе самостійно, її серце сповнилося материнської любові. Врешті-решт, Чан’ї рідко давав їй привід турбуватись про себе відтоді, як йому виповнилося тринадцять-чотирнадцять років. Жінка одразу ж обрала ресторан, зарезервувала столик і запланувала відвести Шуана (разом зі своїм чоловіком та сином) на обід. 

Поклавши слухавку, жінка запитала: 

— Чан’ї, вже кінець липня, ти купив Тін-Тіну осінній одяг?

Кумедно, але старший професор Бай вважав сина хорошим партнером. Допоки його дружина не перезаписала Чан’ї з колонки «хороший хлопець» до «така собі пара».

— Ні, — чесно зізнався Чан’ї.

— Тоді після обіду поведу Тін-Тіна за одягом, — вона озирнулася до Шуана: — Тін-Тіне, ти вільний? Чан’ї казав, що в тебе незабаром іспити. Чи ти зайнятий підготовкою?

— Все гаразд… — як він міг відмовитися від цієї пропозиції? — Все-таки, це його день народження, тож я не збирався сьогодні навчатись.

Жінка кивнула й задумалася на деякий час, перш ніж знову заговорити:

— Гей, Тін-Тіне, забула запитати. На якій спеціальності вчишся? 

Ось і воно. Море хвилюється раз, море хвилюється два — поводиться, наче на американських гірках побувало. 

— Ем… — юнак підніс до рота виделку зі шматком торта. — Я навчаюся на… ну це… Ем… Тітонько, ви бачили Дзі Ці Жен Дзов Дон Юань? Англійською «ВОЛЛ-І».

— Бачила, — кивнула вона. — Тін-Тіне, ти спеціалізуєшся на кіно та анімації? 

— Кхем-кхем, — Шуан прикрив рот. — Кхем… Що не так із сьогоднішнім тортом? Неочікувано, але він перекриває мені дихання.

Чан’ї більше не міг цього терпіти, тож простягнув серветку хлопцеві й мовив:

— Він вчиться на спеціальності «Роботехніка». Цього семестру відвідує мої пари. 

Шуан схилив голову й продовжив їсти торт, не наважуючись підняти погляд на Су Пін та Бай Джуняня.

— Після певного часу спілкування онлайн я дізнався, що він мій професор. 

Погляди обох старших посерйознішали. Чан’ї сьорбнув каву, спокійно чекаючи, доки його батьки переварять цю новину. 

Після деяких роздумів Бай Джунянь заговорив до сина:

— Ти завжди знаєш, що робиш, тож я не казатиму зайвого.

Маючи справу з такими речами, він завжди виявляв толерантність і повагу, властиву тільки інтелігентним людям. Інтелектуали завжди були трохи поза межами людської реальності. Вони не так просто вірили в етику та загально прийняті норми, а також не звинувачували інших. 

Навіть більше, пів року відтоді, як викрилася правда про орієнтацію Чан’ї та його розлучення, Бай Джунянь відвідував психіатра. Також він ознайомився з чималою кількістю літератури про сексуальні меншини. Старший залишався спокійним перед підозрою щодо ув’язнення Шуана, підозрою щодо садо-мазо стосунків без згоди, рольових ігор типу «батько-син» та сексуальних ігор з переодяганням у кролика, — на що вказувало чимало доказів, але про це він також не обмовився й словом. Після всього цього стосунки студент-викладач здавалися квіточками й не становили жодної загрози.

Шуан, який мовчки їв торт, напівнепомітно видихнув з полегшенням. Звісно, «напів» тому, що Су Пін це зітхання все ж досягнуло.

Її думка з цього приводу не відрізнялася від думки її чоловіка. У її розумінні прийняття подальших рішень залежало від того, чи постраждає хтось через це. Романтичні стосунки між учнем та вчителем самі по собі є незбалансованими. Чан’ї вже був дорослою сформованою людиною, яка вже займала вищу соціальну посаду, ніж Шуан. І як його професор, він мав на юнака ще більший вплив.

— Тін-Тіне.

— Так? — винувато підняв очі той.

— Чи погрожує тобі Чан’ї, що завалить тебе на іспиті?

Звісно ж погрожує! Навіть на сигнал будильника поставив запис цих слів!

Шуан поглянув на Чан’ї. Відповісти на це питання правдиво чи правдиво…

Відчувши наміри хлопця, Чан’ї попереджувально зиркнув на нього з-за лінз окулярів.

— Тітонько… — Шуан відклав виделку та нахилився ближче до Су Пін, ображено продовжуючи: — на початку семестру між нами сталося невеличке непорозуміння… І він відправляє мене перездавати іспит наступного року… Можете попросити його не змушувати мене це робити… 

Звісно, у своєму звинувачені він, може, й сказав не все, але ні слова — брехні.

От же хитра срака. Чан’ї навіть не знав, сердитися йому чи сміятися. 

Як Су Пін побачила його жалісливий вигляд, так її серце й розтануло. Вона миттєво дорікнула синові:

— Як ти міг так просто відправити Тін-Тіна на перездачу? Йому й так не просто самому вчитися за кордоном. Щоб допустив його до цьогорічного іспиту, почув мене?

У очах Шуана з’явилися приховані веселощі, і він норовливо штурхнув Чан’ї під столом. Звісно, цього було недостатньо, аби повпливати на принципи професора, просто йому подобалося бачити Чан’ї безпорадним.

Чан’ї глянув на хлопця і мовив до Су Пін:

— Я «обговорю» з ним це питання пізніше.