Рятівник ситуації

При спробі порятунку ситуації є два можливі варіанти. Перший — ідеальний порятунок. Другий можна назвати...

 Незграбним порятунком.

 І ось зараз дії Шуана явно належало до другого типу.

 Головною особливістю «незграбного порятунку» було те, що його успіх залежав геть не від дій рятівника. Усе вирішувалося тим, чи захочуть інші присутні виявити повагу до його потуг.

 — Добре-добре, випиймо, — зробив ковток Бай Джунянь.

 Су Пін вчинила так само.

 — Мг-мг, випиймо.

 І поки вони пили, їхні погляди, сповнені глибоких дум, зупинилися на Чан’ї. А той з усіх сил намагався зберегти незворушний вираз обличчя.

 — Тіне, так звертатися до них не зовсім доречно.

 Шуан миттєво вхопився за рятівний круг, який йому кинув Чан’ї:

 — Так, це справді не зовсім доречно. Більше вас так не називатиму. Краще кликатиму дядечком і тітонькою.

 — Баю Чан’ї, не лякай ти дитину, — Су Пін сердито глянула на сина, а потім лагідно звернулася до Шуана: — Тін-Тіне, ти можеш називати нас як тобі зручно, не звертай на нього уваги.

 — Ага… — юнак поспішно кивнув.

 Задоволена, Су Пін теж кивнула головою й поцікавилася:

 — Тін-Тіне, а як ви з Чан’ї познайомилися?

 У минулому, коли Чан’ї зустрічався з іншими, Су Пін ніколи не ставила таких питань, але цього разу ситуація була надто особливою.

 Сам факт, що її син гей та розлучений, не був для неї проблемою. Але те, що він тримає вдома такого молодого хлопця без одягу, ще й б’є його та змушує називати себе «татком», — це вже серйозна справа.

 Якщо все це відбувалося за взаємною згодою, то гаразд. Але якщо дитина відчуває себе скривдженою, тоді це нікуди не годиться.

 З того, що пам’ятала Су Пін, її син у стосунках був зовсім іншим: Чан’ї завжди був з партнерами дуже ніжним, уважним та ввічливим. І ніколи, як зараз, не лякав суворим обличчям дитину аж до тремтіння.

 — Ми... — Шуан вагався, чи варто говорити, що він студент Чан’ї, але брехати Су Пін теж не хотілося. Зрештою, в них попереду ще багато спільних днів, і рано чи пізно вони все довідаються.

 — Ми познайомилися в соціальній мережі...

 Соціальній мережі?

 Перше, про що подумала Су Пін, — це недавні новини про торгівлю людьми в даркнеті.

 Її син же не викупив цю дитину, правда?

 Мабуть, ні.

 Вона вже збиралася щось сказати, коли раптом тишу вітальні прорізало гучне бурчання.

 Джерелом звуку був живіт Шуана.

 Він зніяковіло почервонів:

 — Вибачте…

 Ранок видався бентежним, і він так і не встиг поснідати.

 Су Пін більше не могла цього виносити:

 — Баю Чан’ї, ти навіть не годуєш його?!

 Спересердя Чан’ї подумав: «Хіба не ти прийшла в гості спозаранку? Твій син теж ще нічого не їв».

 — Ні-ні, я приготував сніданок і чекав, поки Чан’ї повернеться, щоб ми могли разом поїсти. Як щодо…

Швидко пояснивши, Шуан глянувши на Су Пін, а тоді на Бая Джуняня. Вдруге назвати їх матінкою та татом він точно не наважиться.

— Тітонько, дядечку… і Чан’ї. Може, ми вчотирьох сходимо кудись поїсти?

— Чан’ї, хіба ти не купив торт? Іди на кухню, поріж його.

Су Пін випровадила Чан’ї та повела Шуана до їдальні.

— Тін-Тіне, Чан’ї зараз тут немає, скажи тітоньці чесно, він добре до тебе ставиться? Не знущається з тебе? Не бійся, просто скажи тітоньці, якщо він тебе кривдить.

Шуан ніколи не обговорював подібне зі старшими.

Його батько взагалі не виносив слова «хлопець». Хоча минулого разу він трохи пом’якшав, але між ними все ще була дистанція, яка не дозволяла ділитися подробицями особистого життя.

А мати давно створила нову сім’ю і жила щасливо, тому Шуан не хотів її турбувати. Коли був за кордоном, він інколи телефонував їй по відеозв’язку, а коли приїжджав до Китаю, то запрошував на обід. Він завжди розповідав лише хороше, приховуючи турботи, щоб вона не хвилювалася.

Він навіть не очікував, що Су Пін, яку він бачив уперше, просто запитає його в лоб: Чи добре Бай Чан’ї до нього ставиться?

Спочатку він страшенно нервувався перед зустріччю з Су Пін і Бай Джунянем. Але тепер, думаючи про своє повсякденне життя з Чан’ї, юнак поступово розслабився й почав спокійно розповідати:

— Він дуже добре до мене ставиться… 

Шуан злегка прикусив губу, в його усмішці промайнула сором’язливість. Його ясні очі відбивали сонячне сяйво, що просочувалося знадвору крізь крони дерев.

— Я ходжу до університету з понеділка по п’ятницю, і, якщо він не у відрядженні, незалежно від того, чи є в нього заняття, він завжди відвозить і забирає мене… Коли гарна погода, ми виходимо раніше і їдемо разом на велосипедах. Якщо він увечері удома, ми завжди вечеряємо разом. Власне, зазвичай готує він, і його страви просто чудові. Я не дуже добре вмію готувати… Суботами я працюю в кафе, а він завжди сідає там, де може мене бачити, й читає… А якщо в нього є вільний час у неділю, ми гуляємо з Віко. Якось у лісі Віко побачив довгу гілку й вирішив притягти її нам, але та була надто довгою. Коли він біг назад, то застряг між двома деревами. І тоді Бай… Нам із Чан’ї довелося йти його рятувати… Ем.

 Голос Шуана поступово тихішав, а потім він геть зупинився від збентеження.

 Су Пін і Бай Джунянь дивилися на нього з такими добрими усмішками, що він аж зніяковів.

 Шуан опустив голову й ухопився за кавник, щоб прикритися. Який сором… Він не втримався перед батьками Бая Лаобана й розповів їм купу дрібниць, які сталися між ними.

 Але потім він раптом усвідомив, що завжди хотів поділитися з кимось тим, який Чан’ї чудовий, але не було з ким.

 — Що сталося? — Чан’ї підійшов із тортом і погладив Шуана по голові.. — Навіщо тобі той кавник?

 — Ой… Я хотів налити кави на чотирьох, але нам не вистачає ще двох чашок. Я візьму їх із шафи… — Шуан поспіхом поставив кавник, підвівся і попрямував до шафи.

 То була погана ідея.

 Зробивши лише два кроки, Шуан раптом згадав, що кляп і костюм кролика тепер лежать у шафі, де зберігалися чашки.

 Якщо він відчинить двері цієї шафи…

 То для двох літніх людей дійсно відкриється новий світ.

 — Що таке? Оця шафа? — Су Пін сиділа якраз біля неї. Побачивши вагання Шуана, вона просто відкрила дверцята сама. — Я візьму їх.

 — Стривайте…

 Все сталося надто швидко.

 Навіть всемогутній Чан’ї не встиг врятувати ситуацію. Він зайшов до їдальні останнім і сидів скраю, надто далеко від шафи.

 Шуан проковтнув повний рот слини.

 Чан’ї поправив окуляри.

 Бай Джунянь, помітивши їхні дивні погляди, теж подивився в бік шафи. Але лінію його зору перекривала Су Пін, тому він нічого не побачив.

 Су Пін поглянула на кляп.

 Вона не знала, що це таке.

 Але вона точно впізнала все інше, що лежало поруч із кляпом. Кролячі вушка, хвостик, бантик і підв’язка.

 В їдальні запанувала мертва тиша.

 Шуану захотілось провалитись під землю.

 Він уже був готовий померти від сорому просто тут і зараз, щоб ніколи більше не з’являтися перед батьками Чан’ї, але в цей момент професор глянув на нього заспокійливим поглядом. А тоді абсолютно невимушено підійшов до шафи й глянув на її вміст.

 — Тіне, чому ти знову розкидаєш речі де попало?

 Розкидає речі де попало?

 Шуан навіть не встиг второпати, як на це реагувати, коли Чан’ї дістав із шафи кролячий костюм і кляп — так, ніби це були звичайні навчальні матеріали, — та сказав Шуану тоном, яким зазвичай виховують дітей:

 — Хіба ти не казав, що хочеш на початку серпня після іспитів поїхати до Гамбургу на ЛГБТ парад? Якщо будеш розкидати свій одяг і головні убори, які плануєш одягти, як ти потім їх знайдеш?

Шуан розгубився.

Чорт...

Це пояснення було непоганим?..

Навіть вушка врахував? Приголомшливо.

Баю Лаобане, ти просто геній.

Чан’ї глянув на Шуана й спокійно нагадав:

— Не збираєшся все це прибрати?

Шуан швидко вловив сенс погляду Чан’ї, схопив кролячий костюм і кляп, та вкрай покірно визнав свою провину:

— Кхм… Негайно усе приберу. Більше не буду залишати речі у випадкових місцях.

Чан’ї схвально кивнув, подивився як Тін виходить, а потім звернувся до Су Пін і Бай Джуняня, цілком природно пояснюючи:

— Річ у тім, що це костюм, який Тін підготував для параду. Цього року паради ЛГБТ проходять по всій Німеччині з кінця червня до початку серпня. На початку серпня в нього підготовка до іспитів, тож я не дозволив йому поїхати. Він приніс цей одяг і двічі зі мною сварився. Сказав, що давно готувався, і всі його однокурсники їдуть, тож він теж має бути там. Останній день параду в Гамбурзі відбудеться одразу після іспитів, тому я погодився. Якщо діти так хочуть піти, що вже лишається, крім як відпустити? Нічого страшного, якщо одяг трохи нестандартний. Щобільше, він буде з друзями. Ви ж самі переважно живете в Берліні, тож знаєте, що кожного літа в цей час, проводяться паради, й на вулицях можна побачити все, що завгодно. Мамо, ми ж тебе не налякали?

 

__________________________________________

Авторська примітка:

У Німеччині носити сексуальні кролячі костюми на ЛГБТ парадах абсолютно нормально. Є також люди, одягнені у відверті БДСМ костюми або навіть просто в одні стрінги… Зрештою, парад має ще одне послання, окрім проголошення
«Кохання — це кохання», а ще й «Ми хочемо сексуальної свободи, ми хочемо бути вільними».