Перший день спільного проживання

Отже, як це — жити зі своїм професором?

Після одного дня спільного проживання Шуан міг би описати це так: «це найжорстокіше випробування для людської натури».

Все сталося за якихось двадцять хвилин відтоді, як юнак увійшов до помешкання чоловіка. Доки Чан'ї готував, Шуан вирішив розкласти свої речі.

— Баю Лаобане, можна до тебе в кабінет? — зазирнув він до кухні, тримаючи в руках стос коміксів. — Хочу поставити кілька книг тобі на полицю.

Зайнятий чисткою риби, Чан'ї, не підводячи очей, відповів:

— Можеш вільно користуватися всім у будинку, тобі не обов'язково питати дозволу.

Вільно користуватися всім у будинку? Що ж, якщо вже так...

Підкравшись навшпиньки, Шуан стиснув сідниці Чан'ї. Руки чоловіка були зайняті, тому він лиш холодно зиркнув на хлопця з-за своїх окулярів.

Втім, такі дрібнички як погляд різні люди інтерпретуватимуть по різному, ґрунтуючись на основі свого досвіду. Зі сторони Бая Лаобана цей погляд означав би «Не дурій». В той час як для Шуана це було б «Хочеш, щоб тебе відтрахали?»

Це був дуже виразний погляд, який захопив би багатьох.

— Сам сказав користуватися всім... Жмикрут, — пробурмотів Шуан, прослизаючи до кабінету.

Зайшовши до кабінету і поставивши комікси на полицю, Шуан вже хотів було принести ще книг, як його увагу привернула величезна папка в ряду з іншими такими ж. На корінці було написано «Екзамен з Робототехніки (2012-2018)».

Ось і настало найжахливіше випробування в його житті. Нікого поруч не було. Шуан довго стояв і мовчки дивився на папку, але зрештою так з нею нічого і не зробив.

Які ж питання були в минулі роки?.. Порядна людина не стала б дивитися. Зрештою, навіть якщо він підгляне, то все одно не зможе відповісти...

Шуан повільно простягнув руку до папки, що стояла поруч з «Екзаменом з Робототехніки (2012-2018)»... До «Екзамену з Робототехніки (2012-2018) з відповідями».

Хіба ж то були просто відповіді на екзаменаційні питання? Та це ж відповіді до самого життя!

Якби ж він вивчив вміст цієї папки, то зміг би вознестися над мирським людом і допомагати звичайним смертним... Він навчив би решту однокурсників і привів би всіх разом до перемоги у вигляді складених іспитів...

Відчуваючи себе Прометеєм, який краде вогонь, Шуан розгорнув папку...

Перша сторінка: екзаменаційні питання 2018-го року. Проєктування. Одне лише питання зайняло собою весь аркуш А4, і Шуанові знадобилося 10 хвилин лише для того, аби прочитати його — і, звісно, він поняття лисого не мав, як на нього відповідати.

Тож він перегорнув сторінку, аби подивитися відповідь...

І побачив там лише: «Немає однозначної відповіді».

Трясця, і не соромно було до такого писати «З відповідями»? Невже професор не відчув жодного докору сумління? Це ж шахрайство!

Студент Шуан, вже ошуканий раз, гнівно перегорнув ще кілька сторінок. Цього разу йому трапилося питання на обчислення. Не може бути, щоб і на це не було однозначної відповіді, правда?

І знову ж, кілька хвилин на прочитання завдання, яке він, вочевидь, нездатен був виконати. Тож він перегорнув сторінку...

І цього разу побачив матрицю настільки складну, що, здавалося, для її опису було використано всі грецькі літери. Крім того, до неї не було додано жодного пояснення, лише надписане зверху слово: «Очевидно».

Очевидно?!

Шуан ще раз перечитав питання і знову глянув на відповідь. Та він скоріше сенс життя розгадає, ніж зрозуміє, яким бісом це — очевидно.

А тоді хлопець почув кроки коридором, тож він швидко згорнув папку і повернув на належне їй місце.

Шуан так і не встиг відсмикнути руку від полиці, коли позаду пролунав голос Чан'ї:

— Ходи їсти.

— Добре-добре, — винувато пробурмотів Шуан, — йду вже.

Серце калатало у грудях, як навіжене, а спину вкрив холодний піт. З усього прочитаного він запам'ятав лише два рядки: «Немає однозначної відповіді» та «Очевидно».

Відчуття було мов він увірвався до Забороненого міста, аби вкрасти цінні реліквії, а повернувся з половиною згортка туалетного паперу з місцевого туалету.

Словом, Шуан лишився критично невдоволеним.

Хлопець озирнувся і побачив як очі чоловіка ковзнули папками на полиці.

— Баю Лаобане, у тебе в офісі минулорічні методички... — зі знанням мовив Шуан, помітивши його погляд.

— Цих питань більше не буде в майбутніх екзаменах.

Дідька лисого ти тоді їх у себе тримаєш? Смітники вже вигадали. Трясця, чому старигані завжди так неохоче викидують свій мотлох?