Початок літа

Чан'ї дочитав книгу до того, як Шуан прокинувся. Вона виявилася доволі посередньою. Гм-м, у вільний час він сам міг би написати куди кращу. Зрештою, за все своє життя чоловік написав немалу кількість навчального матеріалу.

Шуан проспав до вечора, а коли прокинувся, то зрозумів, що Чан'ї гортає вже іншу книжку. З опухшими після сну очима, він крутнувся й розкинувся на тілі коханого, поцілував його й сказав:

— Мгх... Вже дочитав попередню?

— Угу, — мугикнув Чан'ї в поцілунок.

— Про що вона була? — поцікавився хлопець.

«Про те, як чоловіку середнього віку поводитись з такою дитиною, як ти», — подумав Чан'ї, а сам відповів:

— Про те, як демократична система може привести до занепаду в глобальному масштабі.

— О... Ти так швидко читаєш... В мене так не виходить...

— Швидкість не має значення, — заспокоїв Чан'ї.

— Мені здається, що я погано володію як німецькою, так і англійською. Тексти по робототехніці даються мені легко, варто почати читати щось інше, і відчуваю себе геть дурним... — пригнічено зітхнув він. — Я такий безталанний... Баю Лаобане, як мені тебе наздогнати?

Для Чан'ї це прозвучало дуже подібно до ниття. Шуан так само казав «Баю Лаобане, хочу обіймів», — після палкої нічки, коли вже геть не мав сили.

— Дурним? Що саме ти читав?

Шуан задумався.

— Пам'ятаю, купив якось примірник «Повне зібрання творів Ніцше» за знижкою в книжковому магазині... Товстезна така книга... Також спробував прочитати «Der Wille zur Macht». Як же китайською?.. «Воля до влади»? В будь-якому випадку, це було надзвичайно важко читати, я майже нічого не розумів...

— Половина німців й сама не розуміє Ніцше.

— Невже? — здивувався Шуан. — Тоді з чого мені почати?

— Вставай, — Чан'ї легко ляснув Шуана по талії. — Сьогодні у нас є вільний час, можемо сходити тобі по книжки.

Шуан навіть не поворухнувся.

— Але сьогодні неділя.

Неділями у Німеччині більшість магазинів були закриті.

— Книгарня на вокзалі працює.

— Тоді я кулею, — зрозумівши, що випала нагода піти сьогодні на побачення, Шуан миттю зліз з чоловіка та почав порпатися у своєму багажі. — Як щодо цього? — він схопив рожеву сорочку і блакитну кофту та потрусив ними перед Чан'ї. — А це як?

На хлопцеві була лише тісна чорна білизна. Дивлячись на шкіру, що визирала з-під неї, Чан'ї сказав глибоким голосом:

— Так ти хочеш виходити сьогодні, чи ні?

Шуан поспіхом натягнув світшот та шорти, які й колін, як слід, не прикривали.

— Я все.

Вони спустилися вниз. До вокзалу було недалеко, тому пішли пішки.

Захід Сонця. Шуан йде попереду, оглядаючи вулицю та час від часу озираючись. Він не часто носив шорти. Сьогодні був той самий рідкісний випадок, коли хлопець їх надягнув, тож тепер його і без того довгі ноги здавалися ще сексуальнішими.

Молодий. Жвавий. Сміливий.

Чан'ї йшов позаду, не відводячи погляду від Шуана та час від часу нагадуючи, аби хлопець, який ніколи не дивився під ноги, раптом за щось не перечепився.

Більш-менш відійшовши готелю, Шуан розвернувся та простягнув чоловікові руку.

Тримаючись за руки, вони насолоджувалися мелодією церковних дзвонів та мальовничими стінами з червоної цегли...

Шоста вечора.

Саме в той момент офіційно почалося літо.

Попри неділю, на вокзалі, як завжди, було людно.

Кав'ярні, квіткові, книгарні, аптеки, сувенірні крамниці... Натовп також не стояв на одному місці.

Вони вдвох увійшли до книгарні, і Чан'ї одразу ж обрав дві художні ілюстровані книги: одну про Місяць, а іншу науково-популярну про географію Німеччини.

— Гей, Баю Лаобане, поглянь... — Шуан вказав туди, де чоловік узяв книгу про географію. Поруч лежала велика карта Європи з до біса величезною кількістю малесеньких прапорців.

Хлопець узяв один та тицьнув самісінько у Ганновер:

— Ми тут.

Якби вони у майбутньому, подібно до Ганновера, разом поїхали б і в інші міста — було б чудово. Ставили б прапорці там, де вже побували...

Якби разом поїхали...

У майбутньому...

Шуан раптом зрозумів, що лізе поперед батька в пекло, але бажання й надалі подорожувати разом його не полишило.

— Може, купимо одненьку? — запропонував він. — Наступного разу, коли раптом захочемо кудись поїхати, можна буде глянути на карту та спланувати подорож.

— Мг.

Поруч із картою Європи лежала мапа світу. Чан'ї простягнув її Шуану.

— Цю.

В результаті Чан'ї ніс чотири книги, а Шуан — величезну карту з коробочкою маленьких прапорців.

— Що хочеш на вечерю? — поцікавився Чан'ї.

Шуан замислився. А тоді його увагу не привернули сонцезахисні окуляри на вітрині магазину.

— Зазирнемо на хвильку?

Цього літа сонце палило особливо безжально, тож їм беззаперечно стали б в пригоді сонцезахисні окуляри.

Крім того, Шуан був би не проти мати парні окуляри...

Увійшовши до магазину, він одразу підмітив пару сонцезахисних окулярів із золотою оправою та світло-блакитними скельцями.

Ця модель була елегантно, та водночас сповненою кокетства. Ідеальне втілення Чан'ї.

— Баю Лаобане, надягни ось ці! — з ентузіазмом запропонував хлопець. Він навіть не сумнівався, що ці окуляри пасуватимуть чоловічій вроді.

— Вони без діоптрій, я не зможу їх носити.

— Який діоптрій тобі треба?

Бачачи, що Чан'ї не квапиться відповідати, Шуан мовив:

— Ну то й що, що вони декоративні? Просто спробуй, подивимось, чи личитимуть вони тобі.

Чан'ї все ж зняв свої окуляри, поклав їх на скляну стійку та вдягнув запропоновані Шуаном.

Скориставшись нагодою, хлопець начепив його окуляри. В очах все розпливлося.

— Ух! Баю Лаобане, у тебе пресбіопія?