Коли Шуан умився та пішов до кухні, Чан’ї вже вдягнувся й читав газету. На столі стояли круасани, смажені яйця, свіжий апельсиновий джем, шоколадна паста, масло та кухлик з гарячою кавою.
Шуан помітив, що їжі на столі ще ніхто не торкався. Чан’ї чекав на нього. Він був схожий на батька, який збирає дитину до школи.
Хлопець глянув на себе. Він так і не зміг знайти свої труси, тому все ще був в піжамі Чан’ї на голе тіло. Але не може ж він в такому вигляді піти на заняття.
— А де… де мій одяг? Джинси та сорочка? — спитав Шуан.
Чан’ї перевів погляд з газети на нього.
— А де ти їх лишав?
Де він їх лишав? Шуан задумався. Після того як Чан’ї вчора на нього накинувся, сорочка, здається, залишилася валятися на балконі другого поверху. А де ж тоді джинси?.. Коли він в суботу йшов з роботи, вони були на ньому, в супермаркеті — також. Він все був у тих же джинсах й коли вони приїхали до Чан’ї, а коли той вирушив на кухню готувати, Шуан стиснув його дупцю, після чого чоловік завалив його на стійку…
Трясця!
Отже, його засрані джинси разом з трусами так і валяються непрані на підлозі ванної?!
— Чому ти раніше мені не нагадав! — сумно гукнув Шуан і кинувся до ванної.
Звісно ж штани, які він зняв у суботу, були тут!..
Зачекайте… Не зовсім так…
Його зім’яті труси так і валялися на підлозі, і їх явно ніхто не торкався, а ось джинси були чистими та акуратно складеними на полиці. Отже… Шуан задихнувся від жаху. Краще б штани виявилися брудними.
Чан’ї виправ його штани? Ті штани, які він забруднив… кінчаючи?.. Але… не руками ж він їх прав, правда? Певно ж викинув їх у пральну машину, еге ж?
Шуан повернувся на кухню з джинсами у руках і весь червоний, як помідор.
— Ти нишком виправ мої джинси? Хто тебе просив? Це стрьомно…
Чан’ї відклав газету й сказав:
— Я їх навіть не торкався. Перевдягайся та сідай снідати.
Якщо Чан’ї сказав, що не чіпав їх, значить він не читав. Як Шуан і думав, у великого професора Бая не було гобі таємно прати чужі штани. Адже він ніколи не приховує своє брудні смаки і, якби він справді мав до цього пристрасть, то чом він виправ тільки джинси, лишивши при цьому труси?
Шуан був збентежений. Він сходив нагору, знайшов у шафі чисту білизну та сорочку, перевдягся та спустився вниз. Сівши з Чан’ї він налив їм кави й спитав:
— А хто ж тоді виправ мої джинси?
— Щонеділі зранку сюди приходить прибиратися людина.
Зранку в неділю? Ах, так він тоді ще спав.
— Вибач, я не знав, — Шуан крадькома глянув на мовчазного і незворушного Чан’ї, та без жодного бентеження промовив: — Любий…
Чан’ї був повністю зосереджений на своїй яєчні.
— Баю Лаобане…
Чан’ї зосереджено випив кави.
— Милий…
Коли Чан’ї почав намазувати масло на тост, Шуан заволав:
— Баю Чан’ї!!!
Чоловіка рука, що тримала ніж, завмерла. Чан’ї глянув на юнака.
— Що?
Шуан трохи відсунувся і м’яко сказав:
— Емм... коханий... Я думаю... Ти став ще красивіший, ніж був раніше… — бачачи, що Чан’ї не виглядає роздратованим, він продовжив: — Еее... Ти сьогодні змінив окуляри та ланцюжок до них? Я так дивлюся, тобі однаково личить що золото, що срібло…
Губи Чан’ї зігнулися в усмішці. Він підняв підборіддя Шуана та поцілував хлопця.
— Угу, їж давай.
— Добре.
Він так і вчинив.
Під час їжі Шуан раптом перейнявся важливим питанням:
— А ми разом поїдемо на заняття?
— Ну допустимо. То й що?
— Зранку всі йдуть на заняття. Чи все буде нормально, якщо хтось побачить, як виходжу з твоєї машини?
— І що ти пропонуєш?
Шуан задумався.
— Як щодо того, аби висадити мене за півкілометра від університету, а я сам дійду до авдиторії?
— Мг. Тоді вийдемо раніше.
Їм й справді було варто поквапитися, адже професор Бай завжди заходив до авдиторії рівно о 8:15, і студентом не дозволялося заходити ані хвилиною пізніше. І при цьому Шуану треба було пішки йти до університету.
Того дня професор увійшов до авдиторії о 7:58, і всі, хто прийшов вчасно, колективно вирішили, що запізнилися, включно з Шуаном, який прийшов о 8:05.
Шуан аж ніяк не очікував, що Чан’ї одразу піде в авдиторію. Він гадав що навіть якщо чоловік приїде раніше, то зачекає звичних 8:15 перш ніж прийти на заняття. Зрештою, юнак сподівався на те, що професора ще не було в авдиторії: тоді він зміг би знайти собі затишне містечко подалі від нього. Він дуже боявся того, що щойно завбачивши хлопця, Чан’ї викличе його, як і казав.
Але під добродушним поглядом Чан’ї в нього не було вибору, окрім як піти в перший ряд і з виглядом зразкового учня зайняти місце в самому центрі.
Шуан вже почав було готуватися до заняття, — витягати з рюкзаку ручку та зошит, — коли подумав, що варто серйозніше ставитися до занять і готуватися заздалегідь.
Зачекайте… Рюкзак?.. Після роботи Шуан поїхав до Чан’ї, де провів бурхливий вікенд, після чого одразу ж прийшов до університету. Він навіть… У нього не було з собою рюкзаку… І зошита теж… І ручки… Він просто прийшов на заняття з порожніми руками…
Йому глина. Він і так нічого не розумів, а тепер навіть записати не зможе!
Шуан озирнувся в пошуках Синя, щоб позичити ручку й папір. Чорт, ну й чому він саме сьогодні не прийшов?! Тоді лишалося попросити студента-німця, що сидів поруч.
Він вже відкрив було рота, аби звернутися до того, як на нього раптом впала чиясь тінь. Він повільно підняв голову й побачив ремінь, ґудзики, краватку, комір, шию, підборіддя, губи, окуляри й очі за ними.
І вони дивилися просто на нього.
Шуан облизав сухі губи.
Чан’ї відвів погляд убік та звернувся до студентів:
— Нещодавно я дізнався, що деякі студенти постають перед труднощами під час запису лекцій. Щоб підвищити ефективність навчання, відсьогодні мій помічник перед заняттями видаватиме вам конспекти лекцій.
Він глянув на свого асистента, що стояв у дверях. Той кивнув і виніс сотню копій конспектів, які професор Бай напередодні попросив його зробити.
Глянувши на те, як його помічник роздає конспекти, Чан’ї мовчки сунув руку в кишеню піджака і, витягнувши звідти ручку, поклав її на середню парту в першому ряду.
Далі
Розділ 25 - Перемога демократії
Це була чорно-синя «Souverän» зі срібним пером та золотавими візерунками. Чим довше Шуан дивився на неї, тим більше ця ручка здавалася йому відображенням Чан’ї: таємнича та загадкова, на перший погляд, але придивися, і виявиться, що все це — суцільний флірт. Ця ручка наче втілювала чоловіка. Помічник все ще роздавав конспекти, коли один зі студентів-німців жартівливо зауважив: — Професор роздає свої лекції? Коли виходив з дому, забув подивитися на календар. Невже сьогодні Різдво? Авдиторію прокотився сміх, і кілька студентів вигукнули: — Щасливого Різдва! Шуан глянув на Чан’ї. «Щоб підвищити ефективність навчання»?.. Серйозно? Великого професора Бая за стільки років викладала жодного разу не хвилювала «ефективність навчання» власних студентів, а тут раптом він проявляє таку турботу? Не дивно, що всі сприйняли це як свято. Чан’ї ковзнув очима по Шуанові, і їхні погляди на мить зустрілися, але для Шуана це відчувалось, мов флірт. Ох це взаємне розуміння без слів! Обличчя Шуана ледь помітно спалахнуло. Спостерігаючи за тим, як студенти вигукують «Щасливого Різдва!», Чан’ї розсміявся та піддражнив: — Пані та панове, можете вважати мої лекції різдвяним подарунком, але, будь ласка, не чекайте Різдва, аби відкрити його, інакше у вересні вам доведеться плакати. Сміх миттєво перетворився на стогін: наприкінці вересня буде іспит з роботехніки! Шуан вдав, що поділяє їхній настрій. Але коли вони з Чан’ї знову зустрілися поглядами, в очах чоловіка читалися сміх і легка насмішка. Ніби кажучи: «Подивися на їхню реакцію! Невже ти не знав, наскільки іспит важкий?» Шуан був достатньо розпещений ним, щоб дозволити собі цю зухвалість. Губи Чан’ї зворушила посмішка, і він сперся рукою на стіл у першому ряду, дивлячись вниз на хлопця. Їх поділяло всього пів метра, коли чоловік напівдражливо спитав: — Юначе, чи не бажаєте поділитися власними міркуваннями щодо мого іспиту? Видих, який Шуан хотів зробити до цього, так і застряг у нього в горлі. В авдиторії на мить запанувала тиша, а тоді вона знову вибухнула сміхом. — Я… Шуан ніяк не очікував, що Чан’ї прилюдно викине такий номер. Його обличчя палало. Трясця! Старий розпусник це навмисне! Знову дражнить!.. Але він просто не міг відступити. Шуан подумав, якщо зараз не відповість, то він на кожному занятті він буде під абсолютною владою чоловіка. А отже йому треба було йти у лоба! — Я гадаю… — зустрівшись з професором Баєм поглядами, він серйозно відповів на його жарт. — Ми з однокурсниками вважаємо іспит з робототехніки надто важким… Зважаючи на те, як він зазвичай проходить. Чан’ї вислухав його, тоді кивнув, оглянув студентів в авдиторії та всміхнувся: — Це так? Запанувала тиша. Їм хотілося щось вдіяти, але вони пасували перед владою професора. Втім, їм дуже хотілося щось змінити… — Так! — раптом голосно вигукнув хтось. Це стало сигналом початку бунту: — Так! — Звісно! — Це просто жах! — Катастрофа! — Пекло! Загальна думка була очевидною, і що довше це тривало, то сильнішим ставав гамір. Чан’ї навіть здалося, що він почув слова на кшталт «тиран» та «Гітлер». Але ж великого професора Бая дуже любили студенти, як вони могли нагородити його подібними прізвиськами? Певно, погана акустика. Або у нього з віком почали з’являтися проблеми зі слухом… Чан’ї дозволив студентам деякий час пошуміти, після чого підняв руку, закликаючи всі до тиші. Під поглядами юних революціонерів, він сказав: — Я врахую вашу думку та знижу вимоги до складання іспиту до прийнятного рівня. Від слова «знижу» в авдиторії знову на деякий час забриніла тиша, а тоді раптом пролунав вибух оплесків, заглушливий настільки, що, здавалося, ось-ось впаде стеля. За своїм грандіозним масштабом ця подія могла зрівнятися хіба що з перемогою Німеччини у чемпіонаті світу у 2014 році! Чан’ї дозволив студентам хвилинку насолодитися тріумфом. Ця хвилина п’янила щастям — усі сміялися, гомоніли, обіймалися, тиснули одне одному руки, строчили у Твітер та Фейсбук пости про перемогу революції, яка обійшлася без жертв і кровопролиття. І серед цієї метушні ніхто не помітив, до кого був прикутий погляд професора. — Пані та панове, а тепер ми починаємо заняття. Він взяв крейду й написав на дошці тему лекції, а тоді граційно озирнувся й з усмішкою додав: — Гадаю, цього разу перемогла демократія, хіба ж ні?
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!