7 метрів

«Я як раз перевірив домашнє на твоєму столі». Чан’ї казав про це, як про щось буденне, ніби він просто допоміг винести сміття. Шуану ж захотілося зателефонувати до поліції. Але що він їм скаже? З усією відповідальністю та жагою до справедливості розповість, як професор-збоченець з поганими намірами переслідував його до самого будинку. Тоді, палаючи праведним гнівом, повідає, як той під липовим приводом проник у його будинок. Вимагатиме за це суворе покарання. І, під кінець, коли його запал висохне, скаже, що той… перевірив його домашню роботу?

Ні, за це йому нічого не пред’являть.

— Чому ти це зробив без моєї згод... — Шуан хотів насварити чоловіка, але, поглянувши тому в обличчя, раптом відчув слабкість. Його накрила паніка і підкосилися ноги. — Я робив домашнє завдання, але я його ще не перевіряв... у мене ж є час до понеділка... ти не міг почекати, доки я його здам?.. І взагалі, хіба домашні роботи перевіряє не помічник викладача?..

— Я не витримав і виправив його. Домашня ніяк не позначиться на загальній оцінці, чому ти так нервуєш?

«Не витримав»? Наскільки ж неправильними були відповіді?!!

Шуан винувато пробубонів:

— Дехто не допустив мене до підсумкового іспиту, навіщо мені взагалі думати про загальну оцінку? Все одно мені не здати предмет, як би добре я не робив домашню.

— Тоді чому ти нервуєш?

— Я... — він зам’явся, глянувши на Чан’ї. — Я просто злякався... злякався, що, побачивши мою роботу, ти подумаєш, що я тупий, не здатний до навчання і зовсім безнадійний… — його голос звучав дедалі тихіше й тихіше. — Мені хотілося справити на тебе гарне враження. 

Чан’ї уважно вислухав його і тоді запитав:

— Тоді, як гадаєш, яке у мене було враження про тебе до того, як я побачив твою домашню роботу?

У Шуановій голові закружляли думки. Не прийшов на перше заняття, за очі називав тупим віслюком, надіслав липову довідку... не зміг відповісти на запитання, включив Вей Фен Тан Тан у чужій машині, підглядав за прутнем інших людей у ​​туалеті, а потім ще бурчав через це… закотив істерику... Відзначився, так відзначився!

— Ходімо всередину, розглянемо питання, в яких ти помилився.

Шуан остаточно знітився. Він вже науявляв собі купу виправлень червоною пастою, але, підійшовши до столу, виявив, що все зовсім не так. Чан’ї лише виписав помилки на окремому аркуші та виправив їх.

Але він виписав цілу сторінку.

Шуан сів за стіл, тримаючи аркуш в руках. Він не наважувався глянути на чоловіка, що стояв позаду. 

— Це ж скільки виправляти треба… ціла сторінка...

— Там ще на звороті є, — підказав Чан’ї.

На звороті? То там ще й дві сторінки?!

Шуан у розпачі перевернув лист. Там була ще одна повністю списана сторінка!

— Подивись і, якщо щось не зрозуміло, питай.

Шуан підняв руку і спитав:

— Професоре, зараз у мене є лише одне питання.

— Яке?

Шуан озирнувся та обійняв спинку стільця, ображено дивлячись на Чан’ї.

— Я не розумію, чому наше побачення перетворилося на заняття.

Чоловік дивився на нього зверху вниз. Його губи вигнулися в усмішці.

— Тоді чого б тобі хотілося?

— Я хочу... хочу... — погляд Шуана довго блукав кімнатою, поки нарешті не повернувся до Чан’ї. Він безсило продовжив: — …Вчитися, професоре. Я дуже і дуже хочу вчитися.

Це було не так уже й складно. По-перше, йому треба заспокоїтися і забути, що поруч стоїть професор. По-друге… Трясця, ну як тут можна забути, що за спиною стоїть Чан’ї, ще й витріщається!

Він перевіряв кожне написане слово, перечитував закінчені речення принаймні тричі: боявся допустити граматичну помилку, що вже казати про професійну лексику…

Шуан не міг більше цього виносити. Він різко розвернувся:

— Може, годі вже витрі…

Га?

Чан’ї за його спиною не виявилося. Він сидів на дивані за кілька метрів та спокійно читав.

Зустрівшись з ним поглядом, Шуан ніяково вимовив:

— О, ти читаєш... А що читаєш?..

— Мангу, — сказав Чан’ї.

Мангу???

Чан’ї глянув на обкладинку.

— «Атаку Титанів».

— А, цю... По ній ще аніме є, — Шуан підскочив до дивана та збуджено залопотів: — Нумо разом аніме подивимося? Я передивлюся з тобою перші три сезони, а четвертий вже дивитимемося разом. Що скажеш?

Чан’ї підняв погляд.

— Закінчив з навчанням?

Шуан завмер.

— Ще ні.

Чоловік опустив голову та продовжив читати мангу. Хлопець же понуро поплентався до столу і з невдоволеним виглядом взявся назад до занять.

Чорт би його вдер! Примушує мене займатись, а сам читає мангу! І це — приклад для студента? Та яке там!

Позаймавшись цілу годину, Шуан крадькома зиркнув… Чан’ї все ще читав мангу.

Шуан не втримався і спитав:

— Тобі хіба не треба в понеділок на роботу?

— Ні, — відповів чоловік, не піднімаючи очей.

Шуан тихо сказав:

— Сам не працюєш, а мене змушуєш вчитися...

— Зрозумів, я безсовісний, — спокійно відповів він.

Шуан не наважився ще щось сказати, тому повернувся до навчання.