1 метр

Вийшовши слідом з машини, Шуан виявив, що вони приїхали до ресторану неподалік університету. Коли вони зайшли всередину та зайняли столик, йому захотілося в туалет.

— Ем... я...

— «Ем»? Це ти тепер так мене називаєш? — підняв голову чоловік.

— Ее... ні...

Чан'ї опустив погляд в меню. Куточки його губ поповзли вгору.

Трохи подумавши, Шуан почав:

— Професоре.

— Ми не на парах, — сказав і перегорнув сторінку.

Якщо не професор, то як його називати? Цикл? Ще раз подумавши, хлопець вирішив, що йому забракне наснаги сказати це вголос.

— Тоді... як мені вас називати?

Чан'ї кинув на нього погляд.

— Хіба ти вже не придумав мені купу прізвиськ?

Купу... прізвиськ...

Зазвичай Шуан називав професора збоченцем, а Цикла — взагалі «любий»... Що ж, його провина, що був таким розкутим…

Шуану захотілося знайти якусь щілину і закотитися туди горошиною.

Тепер як не назви його: і так погано, і так погано! Тож йому лишалося лише перейти до суті:

— Мені треба до вбиральні.

Втім, сказавши це, він так і лишився сидіти, не насмішившись встати без дозволу. Через кілька секунд Чан'ї не розуміюче глянув на нього.

— Тобі навіть на це потрібно моє схвалення?

— Ні.

Шуан поспішно змився в туалет.

Зробивши своє діло та облегшившись, він мив руки, дивлячись на себе в дзеркало. 

Шуан, ти сам винен. Хто ж за очі називає людину збоченцем, а наступного ж моменту «коханим»? Просто молодець, розумник. Тепер вигрібай.

До моменту, коли він повернувся за столик, Чан'ї вже закрив меню.

Шуан поспішно пробігся очима, вирішуючи, що замовити. Все і так було гірше нема куди, він не хотів ще з замовленням зганьбитися.

— Я обрав, — сказав він.

Чоловік підняв руку, підкликаючи офіціанта, щоб зробити замовлення.

Шуан раптом помітив на його пальці слід від обручки. До кінця замовлення хлопець так і не зміг відірвати погляд. Помітивши це, Чан'ї відверто сказав:

— Я був одружений.

Добре хоч «був», а не просто одружений… Шуан злякався власних думок. Про що він взагалі думає?! Звісно, він має бути радим, що не завдасть нікому зайвого болю, але…

Помітивши його нервозність, чоловік уточнив:

— Ти проти?

Проти?

— Проти чого?

— Проти того, що людина, з якою ти пішов на побачення, раніше була одружена.

Чого йому заперечувати? Хто в сучасному світі заперечуватиме проти розлучення?

Стоп.

Чхати, чи був він одружений, але… «Побачення»? Він сказав «побачення»?!

— Ми... еммм... — Шуан заговорив китайською, але йому все одно не вдалося зібрати думки докупи.

— Просто кажи, що хочеш.

— Ми… — він вказав на чоловіка, а тоді на себе: — на побаченні?

— А що ж ми робимо?

Шуан змусив себе уточнити:

— А ми точно маємо на увазі те саме «побачення»?

Чан'ї задумався на мить.

— А що, молодь більше не використовує це слово?

— Використовуємо... просто...

— Наскільки я пам'ятаю, саме ти запросив мене, — м’яко нагадав він.

— Але...

Чан'ї витяг телефон:

— Хочеш перевірити історію повідомлень?

— Ні-ні-ні! — вигукнув Шуан.

— Тоді закінчимо на цьому, — кивнув чоловік.

На цьому? На чому, бляха?!!

Нарешті підійшов офіціант і почав накривати на стіл.

Чан'ї подивився на тарілку з овочевим салатом, який замовив Шуан, і поміняв її місцями зі своїм бульйоном. Шуан побачив у салаті болгарський перець та помідори.

Як виявилося, він і справді запам’ятав…

Атмосфера за столом трохи полегшала.