Я схудну

Ще до йовші, зимове небо поступово почорніло. Чим ближче наближалася ніч, тим ставало холодніше, і слуги в дворі Шуцін не могли не затягнути свої мантії навколо себе, роблячи все можливе, щоб холодний вітер не подув у їхній одяг.

 

Після того як Хей Сюаньї та Ву Жво закінчили обідати, вони взяли своїх слуг і вийшли з головного входу в маєток.

 

Карету Ву Жво поставили чекати біля головного входу набагато раніше, але коли він побачив свій екіпаж, юнак раптом зупинився, наче не збирався в нього сідати.

 

Він пам'ятав, як покинув маєток Ву в той час у своєму попередньому житті. По дорозі днище карети раптово обвалилося, і він впав. Він вдарився потилицею і знепритомнів, а коли прокинувся, минуло вже три дні. На щастя, він був одягнений у декількошаровий одяг і був товстим, тому не зламав жодної кістки. Однак йому все одно довелося пролежати в ліжку цілий місяць, перш ніж він міг знову вийти. Пізніше, коли ця історія поширилася по Ґаоліні, усі сміялися з нього та говорили, що він дурний товстун і навіть зламав таку міцну карету, просто сидячи в ній.

 

Карета була зроблена на замовлення його мами, тож пройшла її сувору перевірку, перш ніж вона була впевнена й дозволила йому використовувати її. Вона не могла так легко зламатись, тож він підозрював, що хтось таємно це організував.

 

Ву Жво подивився на візника і випадково зустрівся з ним очима.

 

Візник відвів погляд, відвернувши голову з винуватим виразом.

 

Ву Жво примружився.

 

— Молодий господарю, будь ласка, заходьте, – сказав його слуга Ву Да.

 

Ву Жво подивився на Ву Да холодним поглядом, який, здавалося, міг пронизати все. Ву Да не зміг стримати тремтіння і поспішно опустив погляд, щоб уникнути зорового контакту.

 

Ву Жво повернувся праворуч, щоб подивитися на свого іншого слугу, Ву Сяо.

 

Ву Сяо опустив голову, не наважуючись глянути на Ву Жво.

 

Ву Жво подумки холодно пирхнув, два брати Ву Да та Ву Сяо явно знали про проблеми з каретою. І якщо він правильно здогадався, ці люди були раніше підкуплені, інакше б вони не бігли щоразу звертатися за допомогою до Ву Ю, коли над ним починали знущатися інші.

 

Він витратив стільки грошей у своєму минулому житті, щоб знайти цим двом дружин, які були такими ж гарними, як квіти та нефрит, але вони так йому відплатили.

 

Ву Жво міцно стиснув губи, він зрозумів, що йому доведеться їх позбутися.

 

— Молодий господарю, будь ласка, сідайте у карету, – ще раз нагадав йому Ву Да.

 

Ву Жво подивився на карету Хей Сюаньї і сказав прямо: 

 

— Я хочу поїхати в одній кареті з моїм чоловіком.

 

— Але карета пана Хея занадто мала...

 

Ву Жво попрямував прямо до передньої частини карети Хей Сюаньї. Під сумнівним поглядом охоронця Хей Ґаня, чоловік втиснувся в карету, яка була достатньо великою, щоб умістити його. Карету шириною шість чі* одразу заповнило його масивне тіло. Навіть Хей Сюаньї був затиснутий у куток, не маючи місця для руху.

 

*чі – традиційна одиниця вимірювання, приблизно 0,333 метра. 6 чі – це приблизно 2 метри.

 

— ... – Хей Сюаньї витріщився на Ву Жво холодними, примруженими очима.

 

Ву Жво пересунув зад, ширина якого також становила шість чі, прилаштувавшись у зручне положення, і видихнув: 

 

— Дякую за сьогоднішню допомогу.

 

— Вийди. – Усе, що було нижче шиї Хей Сюаньї, було тісно притиснуте до тіла Ву Жво, настільки, що можна було сказати, що його тіло вже застрягло всередині тіла Ву Жво. Тиск у грудях викликав у нього відчуття, ніби він задихався.

 

Ву Жво проігнорував холодність, яка виходила з нього: 

 

— Моя карета зламана.

 

— ... – Хей Сюаньї якусь мить дивився на нього, а потім важко сказав, — Повертайся до маєтку.

 

Однак і через довгий час з карети так і не послідувало руху.

 

Хей Сюаньї вже збирався заговорити, коли почувся голос Хей Ґаня: 

 

— Господарю, кінь не може тягнути карету.

 

Атмосфера у кареті раптом стала нестерпно ніяковою.

 

Хей Сюаньї: 

 

— ...

 

Ву Жво мовчки опустив голову. Лише його вага була понад 600 дзінь*, додавши візника Хей Сюаньї та вагу самої карети, вона перевищувала б 1000 дзінь. А зараз, у сніжну погоду, дорога була особливо слизька, тому звісно, ​​одному коню було не можливо потягнути цю карету.

 

*斤 (дзінь): інша традиційна одиниця вимірювання, еквівалентна 10 лянам або 16 старим лянам, приблизно 0,5 кг. Отже Ву Жво важить 300 кг.

 

Хей Сюаньї кинув погляд на Ву Жво: 

 

— Додай ще одного коня.

 

— Так, господарю.

 

Ву Жво сухо засміявся: 

 

— Я схудну.

 

— Нема потреби. – Хей Сюаньї торкнувся рукою до живота Ву Жво, який відпружинився сам по собі. — І так добре.

 

— ... – Ву Жво подивився на чоловіка, який радісно грав з його животом, куточки його очей зморщилися. Цей хлопець насправді поводився з його животом, як з іграшкою.