Розділ 21: Мінітест
Відшивши залицяльників, Широ сіла й почала масажувати очі.
— Усіх хлопців приваблюєш, — засміялася Лірика, підійшовши й сідаючи поруч.
⸨Дар чи прокляття, без якого я б охоче обійшлася⸩, — зітхнула Широ.
— Хахаха, багато дівчат хотіли б такої уваги, яку отримуєш ти, — розсміялася Лірика, бачачи борню подруги.
Широ закотила очі, але на губах мала легку посмішку.
⸨До речі, хіба в тебе немає черги з охочих взяти тебе в партнери?⸩ — запитала Широ.
— Ахаха... Це трохи складно, — втомлено посміхнулася Лірика.
«Схоже, в неї є що розповісти», — подумала Широ, але вирішила не розпитувати.
Відчувши на собі пильний погляд, Широ повернула голову й побачила кількох дівчат, які шепотілися й показували на неї.
⸨Як думаєш, про що вони говорять?⸩
— Мм? Гадаю, тобі краще не знати, — похитала головою Лірика. Вона не хотіла, щоб Широ зазнала психологічного цькування від дівчат через їхню заздрість.
⸨Я заробляю на життя вбивством монстрів. Не думаю, що багато що може мені нашкодити⸩, — надрукувала Широ. Вона не розуміла, що ж такого поганого вони можуть говорити.
Окрім того, Широ було доволі цікаво, що роблять звичайні дівчата її віку. Через трагічне викрадення після нападу на село, вона ніколи по-справжньому не знала, чим займаються її ровесниці.
— Мабуть, так… Але просто не звертай на них уваги, — сказала Лірика.
Бачачи її постійні відмови, Широ могла лише кивнути. Не так уже й важливо було знати. У неї все одно була Лірика, з якою можна провести час.
Спаринги продовжилися — настала черга Лірики спробувати «вижити» проти вчителя.
Оскільки вона не могла використовувати свою справжню зброю, Ліриці довелося задовольнитися посохом. Її рухи були трохи незграбними, але вона все одно могла чинити набагато кращий опір, ніж коли просто використовувала один довгий меч.
Вчителька обводила Лірику по колу серією чітких, стриманих кроків. Однак це не заважало Ліриці, оскільки її прихована майстерність демонструвала свою силу навіть у крихітній частці.
Зробивши обертальний рух ногою за годинниковою стрілкою, Лірика створила для себе невелику зону, а вчителька відскочила назад.
Легенько посміхнувшись, вчителька увійшла в зону з мінімумом обережності. Однак ця надмірна впевненість швидко вийшла їй боком, коли кінець посоха стрімко увірвався в її поле зору.
«Ого! Лірика вже формує свій домен атаки, використовуючи приховану майстерність», — вражено подумала Широ.
Домен атаки — перша сходинка перед повним доменом. Це невелика концентрована зона, де боєць досягає чистої концентрації у 120%. Небагато хто може зламати цей домен атаки, не маючи свій власний.
Існує кілька форм домена атаки, які відрізняються залежно від зброї. Лук і стріли формували домен атаки у формі бублика. Усе в області середньої дальності було царством лука зі стрілами.
Посохи мають домен атаки у формі пісочного годинника. Кінці посоха містять найбільшу кількість сили, а от центру бракує різноманітності.
Меч і дворучний меч мають дуже схожі домени атаки, оскільки мають форму напівкола. Мечникові важче атакувати належним чином, коли він намагається завдати удар позаду себе. Але фронтальна сила мала багато різноманітності з універсальним типом домена атаки.
Сокири та булави мають значно вужчий домен атаки, але їхня сила це компенсує. Завдяки швидким обертальним рухам вони є потужними знаряддями.
Є й інші, але домен атаки кинджала — один з улюбленців Широ. Він не має сили меча чи дальності лука. Однак проникаюча сила та беззаперечна майстерність ближнього бою разом із різноманітністю роблять його доменом атаки, якого варто боятися.
Те, що Лірика майже побудувала свій домен атаки, навіть не використовуючи посох достатньо довго, справді показує міць прихованих майстерностей. Навіть Широ, яка використовувала повний контроль тіла, ще не могла сформувати свій домен атаки за допомогою своєї зброї.
Можна назвати це несправедливим для Лірики отримати домен атаки без важкої праці, але прихована майстерність була вродженим даром. Природний талант є частиною бойової майстерності людини, і удача відігравала велику роль у житті, хто б це не заперечував.
Різко відхиливши голову, щоб уникнути удару посохом, вчителька схопилася за нього.
Лірика дозволила їй це зробити, щоб, використавши силу, штовхнути себе вперед і завдати удару ногою по голові.
Вчителька перекинулася назад, уникаючи удару.
Шкода, що стати Лірики були слабкі, інакше вона б дала гарний бій вчителю.
— Це ще та сама Лірика? Вона так добре б'ється!
— Точно-точно! Схоже, її стримував рівень.
— Дивлюся на неї, і тільки мені здається, чи вона справді... Ну, СПРАВДІ красива?
— Тепер, коли ти сказав, якщо придивитися... Хіба Лірика не дуже приваблива, коли зосереджена?
— Як ми раніше не помічали?
— Вона була така тиха і майже не спілкувалася.
Широ посміхнулася, почувши компліменти Ліриці. Вона знала, що Лірика була красунею, яка мала лише невелику проблему з браком упевненості. Її ледь помітна аура та поведінка не давали помітити її красу, оскільки вона завжди дивилася вниз.
Однак у цей момент Лірика була цілком зосереджена на вчителі, оскільки хотіла перемогти його й довести свою цінність.
Її погляд був зосередженим, а зазвичай круглі очі стали гострими. Звичайної посмішки не було, замість неї — серйозний насуп.
Її вираз давав людям відчуття героїзму й хоробрості, коли вона безстрашно кинулася на вчителя.
Встромивши посох у вчительку, Лірика перейшла у стійку на руках і завдала круговий удару ногою.
Вчителька ухилилася, але це зовсім не сповільнило натиск Лірики.
Продовжуючи імпульс свого удару, вона приземлилася на ногу й махнула посохом до вчительки.
Рухи її прихованої майстерності були комбінацією різних бойових мистецтв; поточна форма нагадувала китайське мистецтво посоха шаолінських монахів.
Вільна рука використовувалася для балансування тіла, поки вона трималася низько до землі, що давало їй дуже стійку основу та важкий для повалення баланс.
— Трохи бойових мистецтв із посохом? Як весело, — посміхнулася вчителька, звужуючи очі та приймаючи свою стійку.
Вона кинулася до Лірики, явно бажаючи ініціювати бій, а не чекати.
Коли вчитель увійшов до її домена атаки, Лірика спрямувала посох до вчителя.
*ДУН!
Вдаривши долонею по плоскому кінцю посоха, вчителька тупнула назад, щоб передати силу, перш ніж схопити посох і вдарити по ньому вільною рукою.
*ТРІСК!
Посох зламався навпіл, і самовладання Лірики розсипалося разом із ним. Без допомоги її прихованої майстерності Лірика була просто зеленим авантюристом, який ніяк не міг зрівнятися з досвідченим вчителем.
Лірика підняла руки, визнаючи поразку, оскільки вчителька легко з нею впоралася.
— Вивчи якийсь рукопашний бій. Тобі потрібен запасний варіант на випадок втрати зброї, — порадила вчителька. Лірика кивнула й пішла.
Широ поплескала по сидінню поруч із собою, і Лірика важко сіла. Передавши Ліриці пляшку води, Широ спостерігала, як та випила її одним ковтком.
— Ах~! Освіжає, — сказала Лірика, відчуваючи себе оновленою.
⸨Гарна робота, Ліріко⸩, — посміхнулася Широ.
— Ах, але це трохи дратує... — сумно посміхнулася Лірика.
⸨Чому?⸩
— Я так хотіла перемогти. Навіть з таким посиленням я не змогла її перемогти.
⸨Не порівнюй себе так. Ти намагаєшся порівнювати не в тому аспекті⸩.
— Знаю, але ти б виграла проти неї, — зітхнула Лірика.
⸨Ні, не виграла б⸩.
— Що ти маєш на увазі?
⸨Її стати, досвід і контроль тіла — усе це враховується, коли вона б'ється. Ти намагаєшся порівняти себе з досвідченим ветераном, маючи лише обмежений арсенал і силу. Так і до депресії недалеко⸩, — похитала головою Широ. Бути конкурентоспроможним добре, але є межа, яка називається «Досяжна Мета».
Вище цієї мети — і ти женешся за недосяжною зіркою, ламаючи дух частіше, ніж піднімаючи його. Вибір мети треба робити обережно, щоб вона спонукала до вдосконалення.
— Але ж ти казала, що прихована майстерність потужна... Я все одно не змогла її перемогти, — надулася Лірика.
⸨Знаєш, скільки людей хотіли б тебе задушити за такі слова?⸩ — трохи засміялася Широ.
⸨Прихована майстерність потужна, але це лише стрибок до старту. Вона не всемогутня, оскільки важка праця людини відточить приховану майстерність ще більше. І навіть ті, хто не має прихованої майстерності, можуть перемогти талановитих достатньою важкою працею⸩.
— Але ж є ті, кого неможливо перемогти без таланту? Як щодо них? — запитала Лірика.
⸨Ти неталановита? У тебе немає прихованої майстерності? Хіба ти не осягнула межі домена атаки в молодому віці?⸩ — риторично запитала Широ, і в Лірики не було відповіді.
⸨Небагато хто має привілей отримати приховану майстерність. Будь вдячна й працюй важко, щоб розвинути свій талант⸩.
*Ляп!
Лірика ляскнула себе по ланітах, шокуючи Широ.
— Ти маєш рацію. Я не можу бути такою розбещеною, — сказала Лірика з почервонілими від ляпасів щоками.
— ...ай...
⸨Навіщо було так сильно бити?⸩ — засміялася Широ.
— Це мало бути для мене сигналом до пробудження, але болить більше, ніж я думала... — сказала Лірика, в очах якої забреніли дрібні краплі сліз.
Широ лише засміялася, перш ніж витерти сльози пальцями, що змусило Лірику трохи почервоніти.
⸨Трохи відпочивши, тобі варто продовжувати намагатися битися з вчителькою, щоб здобути досвід⸩, — запропонувала Широ.
— А, е, так... —заїкаючись, промовила Лірика й побігла по нову зброю.
Широ лише похитала головою.
«Чому ця дівчина так часто бентежиться», — подумала вона.
— Гей, Широ, — покликала вчителька.
⸨Так?⸩
— Оскільки ти крижаний маг, чому б тобі не провести невеликий спаринг зі мною. Але тобі не треба рухатися зі свого місця, натомість спробуй атакувати мене своєю магією, — запропонувала вчителька.
⸨По руках. Яка моя умова для перемоги?⸩
— Хм, просто протримайся певну кількість часу? — посміхнулась жінка.
⸨Добре. Я візьму стілець, щоб сісти посередині, й трохи влаштуюся зручніше⸩.
Вчителька лише знизала плечима, поки чекала на Широ.
Схопивши табурет, Широ поставила його в центрі, перш ніж сісти й схрестити ноги.
⸨Я готова, коли ви готові⸩, — надрукувала Широ з легкою посмішкою на губах.
Отримавши підтвердження, вчителька трохи підстрибнула на місці, щоб розігрітися. Вона чула від інших вчителів, наскільки ненормальною була Широ, і хотіла побачити, чи справді її досвід відповідає досвіду ветеранів.
— Три!...
Студенти зібралися в коло діаметром 50 метрів навколо них, спостерігаючи з інтересом. Це був рідкісний бій між учнем найвищого рівня та вчителем ближнього бою. Широ 25-го рівня VS вчителька 35-го рівня.
— Два!...
Лірика дивилася з тривогою, оскільки переживала про те, як Широ буде справлятися зі своєю рукою.
— Один!... ВПЕРЕД! — вчителька крикнула, і аура Широ миттєво змінилася.
*ХРРРРР!!!
Лід розійшовся колом, джерелом якого була вона. Учителька легко підстрибнула, уникнувши початкового заморожування.
Широ не відпустила її, перевернувши ліву руку, і кілька крижаних шипів полетіли в бік вчительки.
Вчителька з серйозним виразом обличчя скрутила тіло й ступила на шип, перш ніж відштовхнутися.
Не минуло й секунди після приземлення, як крижана клітка вже наполовину сформувалася з нею всередині.
Завдавши кругового удару ногою по одному з крижаних шипів, вчителька вирвалася з пастки.
І, перш ніж вона встигла навіть зітхнути з полегшенням, розбитий уламок крижаної клітки розширився й вчепився їй у руку.
— Цц! — цокнула язиком вчителька, перш ніж стиснути руку й розбити лід.
Побачивши це, Широ лише гірко посміхнулася й похитала головою. Її досвід і вміння були на місці, але стати — ні.
Учителька могла просто придушити її грубою силою.
Однак вона не збиралася здаватися без бою.
Її очі блиснули легким блакитним, коли вона клацнула пальцями, викликавши появу крижаного лісу.
Махнувши лівою рукою, вона випустила списи в бік вчительки з крижаних дерев.
Вчительку буквально атакували з усіх можливих боків. Що гірше, вони випускалися з різними інтервалами, тож їй було важко відбити все одним махом.
Вчителька звузила очі, перш ніж схрестити руки перед собою й кинутися до Широ.
Вона вирішила закінчити цей фарс і прорватися силою.
Вона побачила посмішку Широ і насупилася.
⸨Так прикро. Якби мої стати були трохи вищі, ви могли б потрапити у скрутне становище⸩, — знизала плечима Широ.
— Що ти маєш на увазі? — запитала викладачка з насупленим обличчям.
«Я явно тримала Широ на мотузці, але чому та все ще каже, що “я” була тією, хто в скруті?»
Широ лише посміхнулася й вказала вгору.
Вчителька подивилася вгору й побачила, що на неї чекало.
Все небо було вкрито незліченною кількістю крижаних списів, кожен з яких обертався, щоб збільшити проникну силу.
Учителька відчула, як піт стікає по спині, оскільки не могла навіть уявити, що сталося б, якби Широ була того самого рівня, що й вона. Вона не змогла б ухилитися від такої кількості чи прорватися через це грубою силою.
Підвівшись, Широ легко постукала по підлозі ногою, і лід почав танути й стягуватися їй у долоню.
Вчителька дивилася на спину Широ складним поглядом. Її охопив гіркий присмак, коли нарешті усвідомила: вона перемогла лише завдяки грубій силі. На рівних умовах вона не наблизилася б до неї навіть близько.
