Ґранд-фінал

Кан Дзянь, якого переслідували ЗМІ та всіляко висміювали, переховувався майже півмісяця.

 

Цей раніше яскравий і ефектний чоловік зараз був не зовсім на рівні смердючого бездомного жебрака, проте з важкими мішками під очима й жалюгідним виглядом він був не так вже й далеко від цього. Щоб сховатися від репортерів і кредиторів, він не наважився повернутися в готель за своїм багажем і машиною. Щодня він не затримувався надовго в одному й тому ж місці. З такими відчайдушними почуттями й нищівною тривогою Кан Дзянь фактично витримав півмісяця, і це саме по собі досить дивовижно.

 

Звісно, Кан Дзянь не знав, що за кожним його кроком пильно стежать люди Чов Цяня, який час від часу інформував кредитора, що змушувало їх частіше з'являтися в полі зору Кан Дзяня, щоб посилити його страх і тривогу. Це мало підштовхнути його до пошуків своїх близьких, щоб вони могли отримати свої гроші назад.

 

Однак, незважаючи на те, що Кан Дзянь вже досить довго блукав на вулиці, вони не бачили, щоб він звертався до когось по допомогу. Однак кілька днів тому він почав ховатися в маленькому провулку біля великої будівлі Total Entertainment, крадькома спостерігаючи за цим місцем. І якщо замислитися над цим, то хто в Total Entertainment був у центрі думок Кан Дзяня? Відповіддю міг бути лише Бай Лан.

 

Цього разу Чов Цянь повністю зрозумів задум Кан Дзяня, але не відчув від цього жодної радості. Це лише додало йому рішучості подбати про Кан Дзяня та його думки, інакше той залишить за собою занадто жалюгідний хвіст!

 

Тому Чов Цянь не хотів більше витрачати зусиль. Він планував наказати людям, щоб вони просто схопили Кан Дзяня й «подбали про нього» раз і назавжди. Однак у цьому він зустрів опір Бай Лана. Наразі Кан Дзянь все ще перебував у центрі уваги та переслідування всієї країни. Бай Лан не хотів, щоб Чов Цянь пішов на такий ризик через Кан Дзяня й залишив хоча б якийсь слід, який могли проти нього використати в майбутньому. Це просто не вартувало того й не було необхідним.

 

З цієї причини між двома виникли рідкісні розбіжності, але цього разу Кан Дзянь не зміг більше терпіти. Одного ранку він увірвався до будівлі Total Entertainment і прямо сказав, що хоче зустрітися з Бай Ланом і поговорити з ним. Портьє, звичайно, відмовив йому, але він просто сів на диван у холі й сказав, що буде чекати, поки не з'явиться Бай Лан. Він сказав, що якщо не побачить Бай Лана, не піде.

 

Звісно, у Total Entertainment були способи змусити людей піти. Попросити кількох охоронців вигнати його було так само просто, як і будь-що інше. Однак новина долетіла до вух Бай Лана. Подумавши про це, Бай Лан вирішив, що прояснити ситуацію й нарешті виговоритися – це також спосіб завершити справу. Тож він сів у машину і попрямував до будівлі Total Entertainment, де домовився про зустріч з Кан Дзянєм.

 

У цей час Чов Цянь був у судноплавній компанії й брав участь у дуже важливій відеоконференції. Тож новина дійшла до нього із запізненням на півгодини, і було вже надто пізно щось зупинити. Чов Цянь був настільки розлючений, що перекинув стіл, звільнив секретарку, яка перешкоджала передачі новин до кімнати для нарад, а потім наказав своїй машині мчати до Total Entertainment.

 

Але в той же час Бай Лан вже перебував у кімнаті для переговорів всередині Total Entertainment із Кан Дзянєм.

 

***

 

— А-Лане! Ти обов'язково повинен мені допомогти!

 

Коли Кан Дзянь побачив, що увійшов Бай Лан, він підбіг і кинувся до його ніг.

 

Поруч з Бай Ланом стояв високий і кремезний Хон Хон, який вийшов вперед і з легкістю відкинув Кан Дзяня убік.

 

Хоча Кан Дзяня відштовхнули вбік, він не підвівся. Він продовжував стояти на колінах і з червоними очима палко промовляв:

 

— Я знаю, що між нами виникло непорозуміння, А-Лане! Ти думаєш, що я зробив тобі щось погане! Що б там не було, я спочатку вибачуся! Мені дуже шкода!!! А-Лане! Це я в усьому винен! Це все моя провина!!!

 

— Але в мене була на те причина, А-Лане! – Обличчя Кан Дзяня наповнилося нестерпним болем. — Я ревнував, ревнував до людини, яка могла бути поруч з тобою! Спочатку ми були такі близькі, такі дружні. На той час ти мені вже дуже подобався! Але я не наважувався тобі про це сказати! Я думав, що якщо скажу тобі, то зруйную нашу дружбу!!! У той час тривоги й болю, я почув, як ти та хтось інший… На той момент я просто не зміг цього прийняти в своєму серці!!! Ось чому я зробив те, що зробив! Я, я справді не хотів заподіяти тобі болю!!! Я лише хотів привернути твою увагу! Тому що я справді не змирився, А-Лане…

 

Слова Кан Дзяня були пристрасними та ліричними, проте єдиною відповіддю Бай Лана було безмовне обличчя. Навіть зараз у «вибаченнях» Кан Дзяня відчувалися фальш і схеми. Бай Лан спочатку не відчував жодних емоцій, але тепер, почувши це, він лише подумав, що ця людина надто наївна, невже він справді вважає, що ці фальшиві слова та дії можуть все виправити?

 

Кан Дзянь все ще був занурений у свою гру, з обличчям, повним каяття, він смиренно став на коліна та зробив два кроки до Бай Лана.

 

— Але зараз я справді, від щирого серця, бажаю тобі й босу Чов добра. Дійсно! Вибрати його – це найкращий вибір, який ти коли-небудь робив! Навіть, навіть якщо я... Я справді відпустив це й тепер бажаю тобі добра! Тільки, А-Лане, окрім тієї дурниці, я ж не зробив тобі нічого поганого, правда ж? Тож, оскільки ми старі друзі та однокласники…

 

У цей час Бай Лан тихо перебив Кан Дзяня. 

 

— Я також думаю, що не зробив тобі нічого поганого. Я тобі нічого не винен і за тебе не відповідаю, – в минулому житті цей чоловік призвів до того, що він опинився в таких обставинах... тому в цьому житті: — Нас ніщо не зв'язує.

 

Кан Дзянь застиг. Здавалося, він не розумів. Хоча зараз на обличчі Бай Лана був лише відсторонений холод, Кан Дзянь однаково не міг відірвати від нього очей.

 

Однак наступна заява Бай Лана була одночасно чіткою, жорстокою та остаточною.

 

— Тож, я тобі не допомагатиму. Ти повинен зараз же піти, – чітко промовив Бай Лан.

 

Обличчя Кан Дзяня зблідло. Він відкрив рот, ніби хотів щось сказати на знак протесту, але коли побачив спокійне та відсторонене обличчя Бай Лана, слова застрягли в його горлі й він так нічого й не зміг сказати…

 

Через кілька секунд Кан Дзянь, здавалося, справді зрозумів. Він низько опустив голову, а його очі були сповнені відчаю. Похитуючись з боку в бік, він підвівся з підлоги.

 

Можливо, через те, що він занадто довго стояв на колінах на підлозі, але коли Кан Дзянь підвівся, він фактично знову впав і перекинувся в бік Бай Лана.

 

Коли Хон Хон побачив це, він, природно зробив крок вперед, щоб заблокувати його. Він схопив Кан Дзяня за руку й хотів відтягнути подалі, але в цей час у лівій руці Кан Дзяня з'явилося щось схоже на аерозольний балончик, який він розпилив прямо в обличчя Хон Хону!

 

Хон Хон видав короткий звук і почав витирати рукою обличчя. Він похитнувся, відійшов на кілька кроків назад, потім знову похитнувся вліво-вправо й впав на землю!!!

 

Обличчя Бай Лана змінилося. Він кинувся до Хон Хона, намагаючись допомогти Хон Хону, в якого безперервно текли сльози й який несамовито кашляв. 

 

— Ер Хоне!? Як ти!? Що ти щойно зробив!? – Останнє запитання було адресоване Кан Дзяню, який впевнено підводився.

 

Зі спотвореною усмішкою на обличчі Кан Дзяня, він справді виглядав божевільним. 

 

— Нічого особливого. Це звичайний спрей від комах. Але якщо він потрапить в очі чи рот людини, то навіть у найкримезнішого чоловіка на деякий час пом'якшаться коліна.

 

Обличчя Бай Лана потемніло. 

 

— Що ти намагаєшся зробити? На вулиці багато людей, ти думаєш, що зможеш вийти звідси неушкодженим?

 

Кан Дзянь поплескав себе по штанах і пішов до Бай Лана. 

 

— Це не проблема. Ніхто мене не зупинить. Тому що ти забезпечиш мою безпеку. Ваш офіс дуже розкішний. Тут навіть є невеличкий зелений куточок зовні, звукоізоляція там, мабуть, дуже хороша. Тож, я лише хочу…

 

Бай Лан схопив Хон Хона й відступив, вираз його обличчя був ще гіршим. 

 

— Чого ти хочеш?

 

Збочений погляд Кан Дзяня блукав по тілу Бай Лана з ніг до голови. Він облизав губи. 

 

— Я просто хочу, щоб ти підкорився мені один раз. Це не займе багато часу, п'яти хвилин буде достатньо. Потім я зроблю кілька фотографій. Я не вірю, що ти розповіси Чов Цяню про те, що сьогодні сталося.

 

Оскільки Кан Дзянь наступав на нього, Бай Лану не залишалося нічого іншого, як відпустити Хон Хона, який сповз на підлогу, і відступити на кілька кроків. 

 

— Ти хочеш, щоб я, як Лінь Чень Юань, дозволяв тобі робити все, що ти хочеш?

 

Кан Дзянь був упевнений у спреї, який тримав у руках, тому він не перешкоджав рухам Бай Лана. 

 

— Що ж, згідно з чутками, Чов Цянь неймовірно ревнивий, він не зможе терпіти піщинки в очах. То чому б не спробувати? У всякому разі, зараз у мене немає вибору, перед смертю я хочу зробити останню спробу, а також задовольнити свої власні бажання. Незважаючи ні на що, для мене це того варте.

 

Серце Бай Лана похолонуло. Його голос був трохи хитким. 

 

— Ти, ти думаєш, що просто використовуючи цей спрей, ти зможеш змусити мене підкорятися?

 

— Ти щойно сам бачив, що сталося. Такий великий охоронець, один бризок – і він перетворився на папір. Але хіба це не добре? Це може допомогти тобі трохи розслабитися. Можливо, тобі навіть сподобається й ти відчуєш задоволення, правда ж? – Слова Кан Дзяня ставали все більш збоченими.

 

— Сволото… – Бай Лан відкрив рота, щоб вилаятися, коли Кан Дзянь різко підійшов до нього.

 

У цей час двері з гучним стуком відчинилися!

 

Всередину увірвався Чов Цянь!

 

І першими, що він побачив, був Бай Лан, який завдав різкого кругового удару ногою точно в голову Кан Дзяня!!!

 

— Аааа! – Почувся жалюгідний крик. Кан Дзянь отримав сильний удар ногою по правій стороні обличчя, і впав на землю!

 

У цей час Хон Хон, який сидів праворуч, раптово підскочив!!!

 

Без жодної секунди павзи він наступив на руку Кан Дзяня, яка досі тримала спрей!!!

 

Жалюгідний крик Кан Дзяня відлунав у величезному приміщені!!!

 

Тоді Бай Лан нарешті розвернувся й кинувся до Чов Цяня, він обняв його й засміявся: 

 

— Ти прийшов. Все добре, ми про все подбали.

 

Чов Цянь застиг в обіймах. Вираз його обличчя постійно змінювався.

 

Всю дорогу сюди він чув пряму трансляцію з діамантового годинника Бай Лана. Коли він дійшов до ліфта, ситуація стала критичною! Він мало не до смерті запанікував!!! Але ці двоє насправді мали нахабство грати в таку тактику!!!

 

— Ти!? Ти такий негідник!!!

 

У Чов Цяня досі було прискорене дихання. Здавалося, він був настільки розлючений, що не знав, що сказати.

 

Бай Лан також був трохи безпорадним, але з точки зору безпеки він насправді не хвилювався. Він навіть одягнув бронежилет, який дав йому Хон Хон.

 

Навіть перед тим, як впустити Кан Дзяня в офіс, Сяо Лі обмацав його з ніг до голови, щоб переконатися, що він не має при собі зброї.

 

Тож, незважаючи на те, що приходило все більше й більше людей, щоб усунути наслідки, Бай Лан притягнув Чов Цяня до себе й безпосередньо використав свій рот, щоб заткнути й заспокоїти його.

 

У відповідь він отримав палкий і пристрасний поцілунок та обійми, ніби інша людина намагалася підтвердити, що з ним справді все гаразд.

 

Хоча це було трохи боляче, Бай Лан однаково був дуже щасливий.

 

***

 

Після цього Кан Дзянь був швидко заарештований і притягнутий до кримінальної відповідальності за спробу зґвалтування й залякування.

 

До самого ув'язнення в нього не було жодних шансів відійти хоча б на крок.

 

Навіть попередні звинувачення Лінь Чень Юаня під впливом Чов Цяня фактично змогли успішно додати кілька років до терміну ув'язнення Кан Дзяня.

 

Через це розлучення Лі Ші пройшло дуже гладко й було успішно затверджене всього за кілька місяців. Лі Ша отримала всі права на дитину, а також право на аліменти, хоча оскільки Кан Дзянь зараз був без гроша в кишені, це рішення суду можна вважати лише папірцем.

 

Однак квартира Лі Ші була закладена Кан Дзянєм за 6 мільйонів, а ці гроші потрібно було повернути банку. Тож у неї не залишилося іншого вибору, окрім як повернутися додому разом з сином. У цей час її гордість також зазнала великого удару. Кожного разу, коли вона виходила з дому, над нею сміялися й знущалися, тому довгий час жінка ховалася в будинку й слухняно виховувала свого сина. В майбутньому вона також стала більш тихою та спокійною.

 

Що стосується Кан Дзяня, то навіть у в'язниці він не зміг спокійно жити. Він все ще був винен кредитору понад 20 мільйонів. Коли вони почули, що Кан Дзянь потрапив до в'язниці, вони дуже зраділи. Адже у них було багато братів усередині. І всі брати потребували свіжого м'яса, щоб їх розважити. Обличчя та шкіра Кан Дзяня повинні допомогти йому повернути частину боргу.

 

Що ж до того, що сталося у в'язниці після цього, то навіть Чов Цянь не мав ані часу, ані бажання втручатися в це.

 

Зрештою, навіть просто зосередитися на підтримці миру й спокою своєї сім'ї з трьох осіб для Чов Цяня було нелегко.

 

Постійно з'являлося багато дрібниць.

 

Наприклад, реклама Жон Air стала надто популярною, і тепер вони хочуть запросити Бай Лана зняти другий ролик, тож чи варто йому погоджуватися чи ні? Або, наприклад, Чов Цянь погодився на професійне ділове інтерв'ю, але чому репортер продовжував запитувати про його сімейні обставини? Також, коли справа дійшла до цьогорічної премії «Золотий імператор», чи потрібно було їм брати з собою Чов Сяо Хая, щоб він з'явився разом з ними на червоній доріжці чи ні…

 

***

 

Місяць потому.

 

На розкішній і королівській сцені, під гучні оплески, чітко пролунав голос ведучого Ґао Кана.

 

— Наступна нагорода – «Золотий імператор» за найкращу чоловічу роль!

 

Пролунав хвилюючий барабанний дріб, і очікування в залі досягло свого апогею.

 

— Цьогорічні номінації…

 

— «Кожна секунда на рахунку» Лво Ке Ю!

 

— «Квадратний дюйм» Лян Ці!

 

— «Велика імперія Ці» Хван Хвань Мін!

 

— І… «Кінець» Бай Лан!

 

— Нагороду отримує…

 

Всі затамували подих. Ведучий розірвав конверт, який тримав у руках.

 

— Пане Баю, цього разу не забудьте, що вибігти потрібно на сцену! – Після промови в залі пролунав вибух сміху, але він також супроводжувався криками!

 

— «Кінець» Бай Лан!!! Мої вітання!!!

 

У цей час зал вибухнув бурхливими оплесками.

 

Наступної секунди всі камери були сфокусовані на Чов Цяню й Чов Сяо Хаю, які міцно обіймали Бай Лана!

 

Оскільки тривала пряма трансляція, цю сцену одночасно транслювали на всі куточки країни!!!

 

Чов Цянь яскраво розсміявся. Він обійняв рукою Бай Лана й поплескав його по плечах. Він також повернув голову й злегка поцілував його в щоку.

 

Чов Сяо Хай усміхався від вуха до вуха. Своїми маленькими рученятами він обіймав Бай Лана за талію, а також плескав його по плечу й злегка поцілував у щоку.

 

Коли Бай Лан закінчив обійматися, люди навколо закликали його вийти на сцену.

 

Коли він прибув на місце й отримав нагороду, зал затих, і Бай Лан мав виголосити свою промову. Але зараз у його голові було абсолютно порожньо.

 

Бай Лан знову побачив Чов Цяня під сценою й підняв мікрофон, сказавши хрипким голосом:

 

— Мій кінець також був початком усього.

 

— Тож від щирого серця я хочу висловити свою подяку.

 

— Я завжди цінуватиму його, до останнього дня свого життя.

 

[Кінець основного тексту]