Поки Бай Лан був зайнятий зйомками «Кінця», Кан Дзянь зосередився на своїй торговій компанії.
Задовго до того, як думки Кан Дзяня перемістилися до квартири Лі Ша, Чов Цянь вже домовився про те, щоб Кан Дзянь зміг використати гроші, які він мав на руках, щоб відчути солодкість ведення бізнесу. Тільки таким чином Кан Дзянь зміг би спокуситися позичити більше грошей та інвестувати їх у цю чорну діру й у випадку, якби справа дійшла до цього, компанія Кан Дзяня збанкрутувала, цього було достатньо, щоб Кан Дзянь втратив усі свої заощадження й більше ніколи не зміг би підняти голову перед Лі Мінєм. Але навіть у такому разі його гора підтримки, Лі Ша, напевно, не зрушила б з місця. Зрештою, на той момент Кан Дзянь насправді не зраджував їй.
Але потім стався інцидент з Лінь Чень Юанєм, що дійсно змусило Чов Цяня втратити самовладання. Він мстиво вирішив зробити Кан Дзяня ще жадібнішим. Чим жадібнішим він ставав і чим вище піднімався, тим важчим буде його падіння. Тож, коли Кан Дзянь позичив 6 мільйонів з-під застави квартири Лі Ша, Чов Цянь дуже великодушно дозволив йому спочатку отримати прибуток. Таким чином, 6 мільйонів плюс 3 мільйони, які спочатку мав Кан Дзянь, пішли в оборот, після чого торгова компанія Кан Дзяна досягла доходу приблизно в 20 мільйонів менш ніж за пів року з моменту свого створення.
20 мільйонів... Цієї цифри було достатньо, щоб у Кан Дзяня пересохло в роті. Навіть не дивлячись на те, що він популярний актор, йому потрібно зніматися більше півроку, щоб отримати цю зарплату. Крім того, коли справа доходила до ведення бізнесу, Кан Дзяню зовсім не потрібно було використовувати свій мозок, щоб запам'ятовувати рядки сценарію, витримувати спеку й дощ, або пропускати прийом їжі через те, що йому доводилося поспішати в різні місця. Все, що йому потрібно було зробити, це відвідати кілька заходів і вечірок, і гроші посипалися як сніг на голову. Це було настільки легко, що кількість зусиль, які він доклав, не йшла ні в яке порівняння з винагородою, яку він отримав.
Відчувши смак цієї насолоди, Кан Дзянь більше не хотів погоджуватися на жодну роль. Все, про що він міг думати – це інвестиції, інвестиції та ще раз інвестиції.
Коли його менеджер давав йому сценарії, він відкидав їх усі. Якби це була проста реклама, він би недбало взявся за них, але у нього не було часу на фансайн для своїх фанатів чи зустрічі з ними.
Коли у Кан Дзяня був вільний час, він або проводив його, сліпо гортаючи товсті фінансові журнали, наче мав хоч якесь уявлення про те, про що там йшлося, або намагався зблизитися з Сяо Сю. Сю Лі був людиною, яку Чов Цянь з самого початку приставив до Кан Дзяня.
Ось тільки після того, як він заробив 20 мільйонів, Сяо Сю став ухилятися від відповіді. Кан Дзянь подумав, що це тому, що Сяо Сю позаздрив його успіху й тому поступово перестав звертати на нього увагу.
Не лише Сяо Сю, але й усі друзі Кан Дзяня, які знали, що він заснував компанію, включно з Лі Мінєм, не надто високо оцінили його успіх. Люди, які не знали подробиць, лише усміхалися й поверхнево вітали його, проте їхній вираз обличчя чітко показував, що вони йому не дуже вірять. Що стосується тих, хто знав деталі, таких як Лі Мінь, вони лише ледь чутно промовили кілька слів: «Тобі дуже пощастило».
Пощастило!? Пощастило!? Везіння – це теж форма таланту!!! Коли Кан Дзянь з гордістю та зловтіхою показав Лі Міню свою квитанцію про банківський депозит і отримав лише ці три слова: «тобі дуже пощастило», його обличчя мало не позеленіло.
Тож, повернувшись додому, Кан Дзянь вперше сильно вдарив по столу й люто накричав на Лі Шу:
— Ти ж бачила, що сьогодні сталося!!! Твій батько такий хороший!!! Він абсолютно точно зверхньо на мене дивиться!!! Пощастило!!! Це просто везіння!? Після всієї моєї важкої праці й біганини, він каже, що це кляте везіння!?
— А-Дзяню… – Лі Ша була налякана раптовим спалахом люті Кан Дзяня. Вона обіймала сина, відійшовши вбік. З її точки зору, вона вважала, що її батько Лі Мінь не помилявся. Кан Дзяню, мабуть, просто пощастило. Але, з іншого боку, вона також хотіла вірити, що її чоловік здатний, і не хотіла бризкати на нього холодною водою, тому обережно відповіла: — Незважаючи ні на що, хіба ми не заробили грошей? Результат хороший, і з часом тато обов'язково це визнає. Використаймо ці гроші, щоб трохи погасити кредит, а потім купимо ще один будинок…
— Купити!? Що купути?! Це важливі кошти моєї компанії! Ти з твоїм батьком повинні замовкнути й уважно дивитися на мене!!! Я покажу вам, на що я дійсно здатен!!! – люто відреагував Кан Дзянь. Він навіть не глянув на сина, який плакав через сварку, і пішов, грюкнувши за собою дверима.
Лі Ша замовкла від шоку. Вона навіть забула покликати його. Раніше Кан Дзянь завжди показував їй лише теплий і ніжний бік.
Однак саме зараз Кан Дзянь нарешті відчув полегшення й радість від того, що нарешті зміг висловити свої справжні почуття.
Тому що саме зараз Кан Дзянь зрозумів, що може покладатися на себе, щоб заробляти гроші. Він міг заробити багато-багато грошей. Йому більше не потрібно було, щоб Лі Мінь водив його за ніс. То чому ж він повинен був схиляти голову, як онук, перед Лі Мінєм, або поводитися, як слуга, перед Лі Шею? Щойно він стояв з прямою спиною і кричав на Лі Шу. Відчуття було просто неймовірне.
Від однієї думки про це настрій Кан Дзяня став ще кращим. Він швидко попрямував до маленької квартири Лінь Чень Юаня, відчуваючи, що його життя нарешті досягло перелому. І це був лише початок, попереду на нього чекало ще більш славне майбутнє. Через це Кан Дзянь вирішив цього вечора відвести Лінь Чень Юаня до ексклюзивного клубу, щоб він відчув, що таке гарне життя.
Про цей клуб йому розповів Сяо Сю. Річний внесок був досить дорогим, щоб змусити людей блювати кров'ю. Але найголовніше те, що тут з'являлося багато великих босів.
А це означає нові можливості для бізнесу.
Оскільки Сяо Сю заздрив йому, він більше не буде його використовувати. Щодо наступної можливості, то він знайде її сам….
***
«Я ще ніколи не плакав так сильно в кінотеатрі. Якби я знав про це раніше, то не повів би на нього дружину. Хоча вона плакала навіть більше за мене. Ха-ха, вона все просила в мене ще серветок, стоси й стоси.»
«Усередні було дуже важко контролювати себе. Усе моє тіло тремтіло. Але потім моя сусідка раптово видала звук, ха-ха, виявилося, що вона втратила контроль і заплакала першою.»
«Коли я вийшла з кінотеатру, у мене паморочилося в голові, і я вся спітніла. Можливо, це тому, що я плакала до знемоги, але я почуваюся розслабленою, наче після сну. Думаю, психологічний ефект від скидання стресу досить хороший, хахаха.»
«Після перегляду, хоча я знаю, що це лише фільм, я відчула, що мої проблеми насправді дрібниці. Звичайно, іноді трапляються дрібниці, які розчаровують або дратують, але це не має великого значення. Коли я думаю про те, що сталося в фільмі…»
«Мазохістам сподобається, але я не дивитимуся його вдруге. Досить, дійсно дуже втомлює. Але якщо я зустріну когось, хто його ще не бачив, я обов'язково пораджу йому подивитися. Це однозначно варто пережити один раз.»
«Оплески справжні. Я знаю, що це звучить трохи безглуздо, але я справді вперше аплодую в кінотеатрі. Хоча вони лише герої фільму, я дійсно, від щирого серця, хочу... як би це сказати... висловити свою підтримку?»
***
Вищезгадані слова шістьох людей, сказані з червоними й опухлими очима, стали вмістом трейлера до фільму «Кінець».
Наприкінці вони додали кліп, де вся авдиторія встає та аплодує, коли йдуть титри. Це й склало весь промо-трейлер.
Іншими словами, в промо-ролику «Кінця» не було показано жодного відео з фільму.
На постері до фільму також не було жодних персонажів, лише звичайне односпальне ліжко.
Такий метод просування, природно, викликав у глядачів цікавість й змусив їх прийти в кінотеатри. Інша причина полягала в тому, що будь-який окремий кліп фільму не мав би жодного сенсу. Лише переглянувши всю історію, вони зрозуміли б, що саме намагався донести фільм.
Тож промо-компанія «Кінця» також не була схожа на інші фільми, які вимагали, щоб головні актори брали участь у різних програмах та шоу, щоб представити зміст фільму. Навіть деякі програми, які активно намагалися їх запросити, такі як «Перед і за камерою», отримали відмову від знімальної групи.
Промо-кампанія фільму лише продовжувала грати на почуттях, які виникали в глядачів після перегляду фільму. Кожне слово показувало їхні справжні думки про «Кінець». Існувало багато версій цих кліпів. Коли «Кінець» нарешті вийшов на екрани кінотеатрів, свої короткі думки висловили понад 100 людей. У кожному рекламному ролику знімалося по 5 осіб, тому вийшло майже 20 різних версій.
Тому, оскільки ролик постійно оновлювався й потужно транслювався, він не викликав у людей нудьги, а лише викликав все більшу й більшу цікавість.
Якщо говорити про витрати, необхідні для такої реклами, то для такого художнього фільму, як «Кінець», який не мав великого бюджету, це було дещо контрпродуктивно. Однак, хто просив «Кінець» запрошувати Бай Лана на борт? Звичайно, за Бай Ланом стояв Чов Цянь. Чов Цянь погодився не втручатися під час зйомок, але після завершення фільму Чов Цянь, природно, взяв на себе рекламну діяльність. Це не мало завадити художньому самовираженню Бай Лана.
Таким чином, за перший тиждень показу «Кінця» касові збори повністю перевершили очікування режисерки Сю Янь, піднявшись до майже 80 мільйонів.
На другому тижні цифра продовжувала зростати, що свідчило про ефективність «сарафанного радіо», і його хороші показники були гарантовані.
Звідси будь-який інсайдер міг сказати, що цей фільм однозначно приречений на успіх. Зважаючи на його привабливе художнє виконання, касові збори точно будуть непоганими. Оскільки в більшості художніх фільмів касові збори починали зростати лише на другий тиждень. Це нагадувало цукрову тростину, яка в міру того, як ти її жуєш, стає все солодшою і солодшою.
***
Оскільки «Кінець» продовжував користуватися популярністю в кінотеатрах, у Бай Лана з'явилося чимало вільного часу.
Через емоційні проблеми, з якими він зіткнувся під час зйомок «Кінця», Бай Лан погодився на прохання Чов Цяня й вирішив відпочити деякий час після завершення роботи. Важкі проєкти, такі як зйомки фільмів чи телесеріалів, були призупинені, і Чов Цянь навіть доручив Фан Хва не турбувати Бай Лана рекламою та роботою представника бренду, якщо тільки це не було можливістю, яка трапляється лише раз у житті.
Фан Хва закотила очі на цю заяву «один раз у житті». Вона бурчала, що йому не потрібно піднімати такий бар'єр, він міг би просто зачинити двері й покінчити з цим. Але вона не очікувала, що мине лише кілька днів, перш ніж можливість, яка дійсно задовольнила цю вимогу, постукає в двері. Вона одразу ж схвильовано кинулася на пошуки Бай Лана.
Виявляється, у серії книг, на яку Бай Лан придбав китайські права, і за якою цього року розпочалися зйомки четвертого фільму, насправді була роль азіатського студента й вони хотіли запросити Бай Лана зіграти його.
Варто зазначити, що три роки тому цю серію книг почали екранізувати в країні її оригіналу G. Після року зйомок був показаний перший фільм, який отримав великий успіх. Дивовижні спецефекти фільмів піднесли фантастичні та образні елементи книги на ще більшу висоту й спричинили нову хвилю популярності цієї франшизи. Слава книг вийшла на новий рівень.
Наразі екранізація книг триває вже четвертий рік. Це також буде фільм, адаптований до четвертої книги з серії.
Починаючи з цього фільму, з'являється один азіатський персонаж, молодий двадцятирічний студент. Після пошуку багатьох східних акторів режисер Джексон Шайк закохався в зрілі акторські здібності Бай Лана. Хоча він був трохи старшим, з точки зору західної людини, але він все ще виглядав досить молодо, і ніхто б не зміг здогадатися про це. Його якості дуже підходили, тож вони вирішили дізнатися, чи не зацікавить це його. Крім того, Бай Лан мав особливу ідентичність як їхній китайський агент.
Тож коли Бай Лан почув це, він відреагував так само, як і Фан Хва, і спочатку не міг у це повірити. Після довгої павзи він нарешті кивнув головою. Це справді була дуже рідкісна можливість, тож графік та заробітна плата були не такими важливими. Сама можливість участі в цих фільмах здавалася Бай Лану надто далекою і фантастичною, але тепер вона фактично була прямо перед його очима.
Однак, коли Чов Цянь почув цю новину, його обличчя стало таким чорним, що мало не закапало чорнилом. Хоча зйомки фільму розпочнуться лише через півроку, той факт, що він вже погодився на цю роботу, означав, що Бай Лан, ймовірно, не зможе повністю розслабитися й насолодитися відпочинком. Бай Лан не міг заперечувати правдивість слів Чов Цяня, він дійсно хотів використати цей відпочинок для ретельного вивчення та практики іноземної мови. Тому він міг лише спробувати компенсувати Чов Цяню, запевнивши його, що за ці півроку він обов'язково добре відпочине й неодмінно зробить все, що той його попросить.
Чов Цянь подивився на вираз обличчя Бай Лана й невдоволено наказав:
— Тоді завтра ти підеш зі мною в клуб.
Після розмови він вклав у руку Бай Лана гарно оформлену брошуру.
Бай Лан погортав її та побачив дуже гарні фотографії, що свідчили, що обстановка в клубі виглядає дуже розкішною та затишною.
Можливо, Чов Цянь хотів вмовити його відпочити, але водночас боявся, що він занудьгує, тому придумав такий спосіб вивести його на вулицю.
Бай Лан віддано обійняв Чов Цяня.
— Гаразд, я піду з тобою.
Однак вони не очікували, що в перший же день зіткнуться з двома несподіваними людьми.
Кан Дзянєм та Лінь Чень Юанєм.
Далі
Розділ 57 - Шанжи-Ла
Біля вух лунав м'який, заспокійливий звук піаніно, а на задньому плані – джаз, який також був дуже приємним. Дерев'яне оздоблення з горіха в поєднанні з м'якими диванами та подушками підкреслювало комфортний, але в той же час дуже розкішний простір цього закладу. Також були вікна до підлоги, з яких у цьому висотному місці відкривався приголомшливий вид на нічне місто, а також балкон, з якого можна було вийти на вулицю, щоб подихати свіжим нічним повітрям. Це найпопулярніший зал дегустації вин клубу «Шанжи-Ла», який обслуговує лише членів клубу. Лінь Чень Юань обережно відклав винну карту. Він широко розплющив свої персикові очі й подивився на оточення, відчуваючи певний дискомфорт. Кан Дзянь також тримав у руках іншу винну карту. Найдешевший тут келих вина коштував від 1000 юанів*, навіть склянка газованої води коштувала 100**. Хоча від цього його шкіра трохи боліла, Кан Дзянь залишався спокійним. Він замовив келих вина трохи дорожче, ніж найдешевше, потім подивився на Лінь Чень Юаня, який сидів навпроти нього на дивані. — Як щодо тебе? *5 336,74 грн на 15 травня 2023 року. **533,67 грн на 15 травня 2023 року. Лінь Чень Юань все ще дивився на всі боки. Він поспішив похитати головою: — Залишу вибір на тебе. Кан Дзянь усміхнувся, а потім, замовивши такий самий бокал, махнув рукою, щоб дозволити офіціанту піти, повернувся до Лінь Чень Юаня й сказав: — Сяо Юаню, розслабся. В майбутньому ми будемо часто приїжджати сюди, щоб скоротати час. Всі навколо тихо розмовляли, а також було чути ввічливе дзенькання келихів. Тож Лінь Чень Юань також притишив свій голос. — Брате Кан, ти часто приходиш сюди, щоб поговорити про бізнес? Це місце такого високого класу. Я боюся зробити щось не так і осоромити тебе. Кан Цзянь відкинувся на диван у невимушеній позі. Він поправив свій костюм. — Це пройде, як тільки ти звикнеш. Люди, які приходять сюди, не такі вже й особливі, в них просто глибокі кишені, ось і все. Хоча просто мати гроші недостатньо, якщо ти хочеш стати членом Шанжи-Ла, тобі потрібно, щоб тебе представив інший член. Ти зможеш приєднатися тільки після підтвердження особи, інакше зможеш використовувати картку досвіду лише три рази. — Тож брат Кан офіційний член? Дивовижно! – Очі Лінь Чень Юаня наповнилися захопленням. — Я скоро стану ним. Сяо Сю попросив брата Дона представити мене членству. Якщо подумати, то я маю отримати членську картку вже цього місяця, – надимаючи груди, промовив Кан Дзянь. — Вау, а які переваги має членство? Чи можемо ми отримати знижку на ці лякаюче дорогі вина прямо зараз? – Лінь Чень Юань зрозумів, що Кан Дзянь дуже пишається своєю попередньою заявою, тому він продовжив її й сказав кілька приємних слів. Кан Дзянь одразу ж радісно усміхнувся: — Найважливіше – це зв'язки, а не вино Сяо-Юаню. Я можу познайомитися з керівниками, які тут бувають, і таким чином знайти багато можливостей для заробітку. В цьому полягає справжня цінність цього місця, – Інша причина, чому Кан Дзянь був дуже задоволений Лінь Чень Юанєм, полягала в тому, що Лінь Чень Юань завжди був сповнений захоплення ним, на відміну від Лі Ші, яка завжди зверхньо на нього дивилася. — Он як, – Лінь Чень Юань шанобливо кивнув головою й озирнувся навколо. — Тоді чи є сьогодні ввечері якісь боси, яких брат Кан впізнає? Тобі не потрібно піти й привітатися з ними? Кан Дзянь озирнувся. Тут дійсно було кілька людей, з якими він познайомився, слідуючи за Сяо Сю. Але зараз вони всі були зайняті розмовами з іншими людьми й поводилися так, ніби зовсім його не бачили. Кан Дзянь не був певен, чи варто йому йти до них, щоб привітатися. Тепер, коли він замислився, всі ці речі раніше робилися під керівництвом Сяо Сю. Дивлячись на босів, які розмовляли та вільно сміялися, Кан Дзяню все ще бракувало впевненості. Крім того, Лінь Чень Юань був поруч і спостерігав за ним, тому Кан Дзянь не хотів робити нічого ризикованого. В цей час підійшов офіціант з вином, і Кан Дзянь скористався нагодою змінити тему. — Спочатку випиймо. Сьогодні я привів тебе сюди, щоб відкрити тобі очі, тож сьогодні ти – головний герой. Коли Лінь Чень Юань почув це, його усмішка стала ще яскравішою. — Дякую, брате Кан! Кан Дзянь був дуже задоволений благоговінням і поклонінням, які побачив у очах Лінь Чень Юаня. Він із задоволенням зробив ковток вина, але не встиг навіть замислитися над тим, чи відповідає смак вина його ціні в меню, як раптом навколо нього почався несподіваний переполох. Спочатку тихі голоси, стали голоснішими. Були навіть такі, що вставали та йшли до входу в бар. Це означало, що з'явився великий бос, який мав ще більший вплив, тож Кан Дзянь обернувся й теж з цікавістю подивився на нього. Спочатку він нічого не бачив, окрім групи людей, що стояли на шляху й тільки чув привітання. «О, ти теж прийшов?» «Як так сталося, що ти теж тут?» «Заходьте, ми тільки на вас і чекали!» Після цих привітань люди розступилися, і крізь натовп Кан Дзянь раптом побачив Чов Цяня та Бай Лана. Попереду цих двох йшов широко усміхнений чоловік середнього віку. Кан Дзянь упізнав його. Це був менеджер клубу, з яким Сяо Сю познайомив його, коли привіз сюди. Однак гостинність менеджера клубу або людей, що оточували Чов Цяня, більше не були в центрі уваги Кан Дзяня. Достатньо було одного погляду, щоб уся його увага була прикута до постаті Бай Лана. Поки Чов Цянь спілкувався з людьми навколо, Бай Лан скористався нагодою оглянути цей бар з високим дахом, зроблений з горіхового дерева. Він був одягнений у світлу повсякденну сорочку, а його руки були засунуті в кишені штанів. Цей Бай Лан, якого він не бачив кілька місяців, виглядав розслабленим і шикарним. Кан Дзянь не усвідомлював, що повністю застиг. Він лише знав, що в його серці з'явилися сильні суперечливі емоції. Він хотів, щоб Бай Лан помітив його, але водночас і не хотів цього. Навіть зараз Кан Дзянь не був до кінця впевнений, які почуття він відчуває до Бай Лана. Він завжди заздрив удачі Бай Лана, а також ненавидів його «матеріалізм». Але в той же час, сверблячі почуття й захоплення, які він відчував у своєму серці по відношенню до цього чоловіка, ніколи не згасали. А ще приниження від того, що його викрили у зраді Бай Лана, – ці суперечливі почуття боролися разом у серці Кан Дзяня. Зараз, коли Кан Дзянь побачив Бай Лана в плоті й крові, він міг лише важко й хрипко зітхнути. До того моменту, коли погляд Бай Лана раптом перекинувся на нього, змусивши Кан Дзяня несамовито затремтіти. Однак він не очікував, що Бай Лан поводитиметься так, ніби нічого не побачив. Його погляд недбало ковзнув далі без жодної реакції. Раптом Кан Дзяня охопив гарячий приплив приниження. Це було схоже на збентеження та гнів від того, що він встав і приготувався прийняти нагороду, коли насправді переміг не він… Але попри це, Кан Дзянь все ще не міг відвести очей. В цей час Чов Цянь, здавалося, закінчив вітати всіх, хто поспішав поговорити з ним. Він опустив голову й сказав кілька слів Бай Лану, потім обняв його за талію й разом з менеджером клубу пішов до сходів з боку бару. Кан Дзянь знав, що ці сходи ведуть на антресолі для особливих, почесних гостей. Там був приватний простір і ще більш досконалий нічний краєвид. Це була спеціальна послуга для VIP-персон серед VIP-персон. Кан Дзянь так і дивився на групу людей, які піднімалися нагору. Аж поки голос Лінь Чень Юаня не проник у його туманні думки. — Брате Кан! Брате Кан!? З тобою все гаразд, чому ти не відповідаєш?! — Це щойно був Бай Лан? Не думав, що він теж сюди прийде. Поруч з ним, мабуть, бос Чов, він ще красивіший, ніж на фотографіях… — Раніше багато людей говорили, що я трохи схожий на Бай Лана. Хехе, спочатку це було добре, але згодом це все ж трішки набридло, тому я хотів дещо змінити… Але Кан Дзянь зовсім не слухав. Наступні кілька годин його очі постійно поверталися до кімнати нагорі. Особливо, коли офіціанти ходили туди-сюди, відчиняючи дверну ширму, яка закривала його від очей. Раніше Кан Дзянь думав, що вино було досить дорогим, але після цього він без вагань замовляв келих за келихом. Він ніби сподівався, що коли вино потрапить до його шлунку, воно зможе придушити безіменні киплячі емоції в його серці. *** Таке пияцтво призвело до того, що Кан Дзянь швидко сп'янів і втратив свідомість, тож Лінь Чень Юаню довелося його підтримувати. Коли менеджер клубу побачив такого неконтрольовано п'яного гостя, щоб зберегти спокій і елегантність бару, він міг лише надати гостю кімнату для ночівлі. Таким чином, наполовину силою, наполовину переконанням, він заштовхав Кан Дзяня в кімнату для відпочинку. Через півгодини Кан Дзянь і Лінь Чень Юань були поселені в комфортабельно обставлений номер. Хоча зараз вони були лише гостями з тимчасовою карткою. Лінь Чень Юань допоміг Кан Дзяню лягти й зняв його верхній одяг, проте навіть не встиг зітхнути з приводу гарного обслуговування в клубі, як лежачий Кан Дзянь раптом перевернувся й притиснув Лінь Чень Юаня до ліжка. Він почав зривати з нього одяг, явно в п'яному шаленстві. Власне, в перший раз, коли Лінь Чень Юань займався «цим» з Кан Дзянєм, він також був напідпитку й теж скористався тим, що Кан Дзянь прикинувся п'яним. Тож зараз, побачивши Кан Дзяня в такому стані, Лін Чень Юань не відчув здивування. Лише подумав, що в нього трохи смердить з роту алкоголем. Сьогодні ввечері Лінь Чень Юань не був п'яний і не дуже хотів продовження, тож спробував відштовхнути Кан Дзяня, але той силою повалив його на ліжко. — Будь слухняним…. не рухайся… – Очі Кан Дзяня були червоними, а голос невиразним. — Ти п'яний, тобі треба відпочити… – Лінь Чень Юань штовхнув його й розтулив рот, але не встиг закінчити речення, як Кан Дзянь силоміць затулив його. Цей поцілунок був грубим і болючим, і від нього тхнуло алкоголем. Це було зовсім не приємно. Лін Чень Юань насупився й намагався відвернути шию вбік, але Кан Дзянь болюче схопив його підборіддя й вкусив. — Ох-ву-ву-!!! – Лінь Чень Юань продовжував боротися. Він використав усю свою силу й відштовхнув Кан Дзяня. Кан Дзянь, який був п'яний і розгублений, не мав особливого захисту, тож його відштовхнули вбік. Однак він глибоко вдихнув, і його очі ще більше почервоніли. Він сильно вдарив Лінь Чень Юаня по обличчю й закричав: — Я сказав тобі бути слухняним, тож будь слухняним!!! Чуєш!!! Потім пролунало ще одне «па!!!». Лінь Чень Юань нахилив голову, його губа була розбита, а в голові паморочилося від удару. Першого разу вони були п'яні, і хоча Лінь Чень Юань не міг дати згоду, до нього не застосовували ніякого насильства. Але зараз перед ним стояв Кан Дзянь з червоними, лютими очима, який так міцно стискав його руку, що Лінь Чень Юань відчував, як пошкоджуються нерви, і це налякало його до глибини душі. — Бра-брате Кан…. — Будь слухняним… – Кан Дзянь подивився йому в очі й хрипко задихав. — Повернися! Розстав ноги… Лінь Чень Юань важко ковтнув. Під час павзи він відчув жорстоку ауру Кан Дзяня. Його серце підскочило, і він негайно виконав вказівки Кан Дзяня. Після того, як в нього жорстоко й болісно увійшли, Лінь Чень Юань міг лише терпіти, з білим від болю обличчям. Однак це не було найбільш шокуючою річчю, яка трапилася з Лінь Чень Юанєм тієї ночі. Найбільш шокуючим було те, що саме тоді, коли він відчував жахливий біль від розривів, він насправді почув те, у що ледве міг повірити. Це прозвучало з вуст п'яного Кан Дзяня. — …А-Лане, ох, А-Лане… *** Наступного дня, коли вони вийшли з клубу, Кан Дзянь подумав, що Лінь Чень Юань такий блідий на обличчі через те, що він був надто жорстоким минулої ночі. Він втішав і задобрював його усмішкою, проте думки Лінь Чень Юаня, здавалося, були десь в іншому місці. Через кілька днів, Кан Дзянь знову хотів вмовити цю людину лягти в ліжко, але Лінь Чень Юань відмовив йому, мотивуючи це тим, що в нього все ще залишилися травми з тієї ночі. Кан Дзянь насправді ставився до Лін Чень Юаня досить балувано. Почувши це, він сказав багато солодких слів, щоб заспокоїти його. В цей час Лінь Чень Юань раптом повільно заговорив: — Кан Дзяню, якщо ти заробив стільки грошей і так часто приїжджаєш сюди, чому б тобі просто не купити квартиру? Мій контракт на оренду цієї майже закінчився, тож чому б тобі не купити нове житло, де ми зможемо жити більш комфортно? — Купити квартиру? – Коли Кан Дзянь почув, що мова йде про витрачання грошей, він одразу ж насупився. — Ага. Невеличка однокімнатна квартира підійде, – сказав Лінь Чень Юань. — Подивись, оренда вже настільки зросла. Якщо ти використаєш гроші від оренди для сплати іпотеки, то потрібно буде лише щомісяця додавати трохи зверху. Це дуже економічно вигідно. Якщо тобі незручно писати своє ім'я на титулці для будинку, можеш використовувати моє. Хіба ти не скаржився, що від закусочної по сусідству тхне нафтою та димом? Чому б нам не скористатися можливістю й не переїхати в місце з кращим повітрям? — Це… – Кан Дзянь замовк, повільно обмірковуючи це. Лінь Чень Юань побачив, що Кан Дзянь не відповів. Він опустив очі, і в них промайнули деякі емоції, а потім сказав: — Якщо це не спрацює, не варто про це хвилюватися. Це лише пропозиція. Я побачив, що оренда майже закінчилася, тому вирішив запитати. Коли Кан Дзянь почув це, вираз його обличчя покращав. Він обійняв Лінь Чень Юаня й сказав ніжним голосом: — Я думаю, що й тут досить добре. Так, повітря трохи погане, але все ж тут досить приватно. Поживімо тут деякий час, а коли я зароблю більше грошей, то куплю кращу квартиру, й тоді ми зможемо переїхати. Лінь Чень Юань усміхнувся, дивлячись на лагідний вираз обличчя Кан Дзяня й думав про те, чи не вмовляє цей хлопець так само свою дружину. *** Приблизно в цей час Чов Цянь нарешті закинув останню наживку для Кан Дзяня. Час був обраний наприкінці місяця. Саме тоді Кан Дзянь дійсно отримав законну картку члена Шанжи-Ла й був сповнений радості та довіри до брата Дона. Цього дня брат Дон запросив Кан Дзяня випити в клубі, але в останню хвилину щось сталося, і він запізнився. В той же день інша людина, яку брат Дон запросив до клубу, на ім'я Сяо Чень, чекаючи на нього, завів розмову з Кан Дзянєм. Виявляється, цей Сяо Чень прийшов шукати брата Дона, бо хотів терміново позичити грошей. Слід зазначити, що брат Дон був представлений Кан Дзяню Сяо Сю, як власник дуже потужного підпільного банку. Причиною того, що Сяо Чень хотів позичити гроші в брата Дона, було те, що він поклав око на компанію з продажу нерухомості, яка працювала за моделлю прямих продажів. Модель передбачала залучення коштів шляхом прямого продажу, а потім використання цих грошей для інвестування в проєкти розвитку нерухомості. Хоча інвестиції в такий спосіб не дозволять вам обернути ваші інвестиції в кілька разів, вони були дуже стабільними й безпечними, і ви могли очікувати прибутку в розмірі близько 30%. Масштаби цього виду інвестиційного фінансування дуже великі, і серед проєктів були всі ті, що залучали десятки, а то й сотні мільйонів доларів. Дивіденди від такого масштабного проєкту будуть дуже вражаючими. Оскільки бізнес був гарантовано успішним, навіть якщо доведеться позичити гроші в кредитора, щоб інвестувати в нього, він однаково принесе хороший прибуток. Сяо Чень чув, що новим об'єктом інвестицій компанії з нерухомості є реконструкція деяких великих і старих будівель у елітному районі. Очікувався подвійний прибуток, тому Сяо Чень так поспішав позичити гроші, щоб мати змогу взяти участь у проєкті. Він хотів отримати якомога більше, чим більше, тим краще. Коли Кан Дзянь почув Сяо Ченя, його серце, природно, почало свербіти й відчувати нетерпіння. Чим більше він чув, тим більше цікавився. Тому він одразу ж домовився з Сяо Ченєм про те, що завтра відвідає компанію з нерухомості, щоб вислухати інвестиційну пропозицію. Однак насправді ця так звана модель «прямих продажів» була просто недобросовісною фінансовою пірамідою. Так звані «великі прибутки», отримані компанією, були просто новими коштами, вкладеними в компанію новими інвесторами, які вони розподіляли між старими інвесторами. Всі доходи від інвестицій, відображені в бухгалтерських книгах, були лише видимістю. Зрештою, як може існувати інвестиція, яка гарантовано не зазнає невдачі й призведе лише до заробляння грошей? Щоб сховатися від очей закону, вся компанія зверху донизу була гарно упакована. Вона виглядала як добре інвестована, прибуткова компанія, аби привабити необізнаних і жадібних нових інвесторів. Чому жадібних? Тому що обіцяти, що ваші інвестиції ніколи не підведуть, було явно нелогічно. Люди, які були готові повірити в це, здебільшого були людьми, які дбали лише про гроші й не думали про інші речі. Допоки прибуток розподілявся між ними, вони не хотіли заглядати під поверхню. Як власник дуже потужного підпільного банку, брат Дон мав у своїй мережі багато жадібних гравців такого типу. Усі вони мріяли позичити гроші, щоб заробити ще більше. Отже, все, що потрібно було зробити, – це організувати час для зустрічі такого гравця з Кан Дзянєм. Тоді, спираючись на невігластво Кан Дзяня та його нездатність протистояти спокусі високих прибутків, той неодмінно використав би всі гроші, які мав під рукою, і інвестував би їх у цю справу. Як і очікувалося, Кан Дзянь одразу ж потрапив на гачок.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!