Чов Цянь несподівано вдарив Бай Лана по попі: 

 

— Повернись. Я закінчив зі спиною.

 

Бай Лан зробив паузу й повільно й слухняно перевернувся. Після кількох секунд роздумів він обережно сказав: 

 

— Щодо телефону, насправді причина полягала в тому, що…

 

Однак він не встиг закінчити, оскільки Чов Цянь сильно стиснув його за талію.

 

— Неправильна відповідь, – прищулив очі Чов Цянь. — Наразі є лише два варіанти відповіді. Номер 1: «Добре. Давай спробуємо». Номер 2: «Ти огидний. Залиш свої гроші собі і йди геть». З цих двох, який ти хочеш вибрати?

 

Бай Лан мовчав.

 

Такий метод був різким і грубим, але, водночас, це не залишало місця для невизначеності.

 

Чов Цянь підійшов ближче до Бай Лана і небезпечно облизнув його губи.

 

— Я повинен тобі нагадати, у тебе є лише один шанс. Якщо зробиш неправильний вибір, другого шансу не буде.

 

Бай Лан подивився в очі Чов Цяня і почув його попередження. Йому хотілося безпорадно сміятися.

 

Якщо ти ставиш мене перед таким вибором, як може бути інша відповідь?

 

Бай Лан зізнався сам собі, що, як Чов Цянь здогадався, він був дещо зворушений цими днями.

 

Можливо, тому, що дні після його відродження були надто самотніми.

 

Раптом повертаючись до десятирічної давнини, навіть якщо люди навколо нього були йому знайомі, вони також були – немов чужими. Те, що сталося в родині Бай, також дуже вразило серце Бай Лана.

 

Тож, зустрівшись із Чов Цянєм, Бай Лан, природно, легко прив’язав свої емоції до нього. Незалежно від того, чи була це дружба, почуття вдячності, чи були якісь інші безіменні емоції. Тоді з додаванням тепла й інтимності від Чов Сяо Хая, такого тепла, від якого пом’якшується серце, Бай Лан не міг не подумати, що якби його дні могли продовжуватися так, то це було б дуже добре.

 

Ось чому, коли Чов Цянь забрав Чов Сяо Хая додому на Новий рік, холодна і порожня квартира змусила Бай Лана знову зіткнутися з холодною і суворою реальністю.

 

Мирне і тепле життя – це лише ілюзія, міраж, прекрасний і примарний.

 

Тому що Бай Лан також знав, що слова Я Ці були сказані не просто зі злості і небажання змиритися з його ситуацією. У них також була частка правди.

 

Судячи з попереднього життя у житті Чов Цяня, за чутками, було багато партнерів, усі були маленькими зірками які ще не прославилися.

 

Час заміни від одного до іншого був не швидким, але й не повільним. Заміна була один раз на 1-2 роки.

 

Що стосується цих зірок, які стали відомими завдяки Чов Цяню, їхні шанувальники, можливо, нічого не знають, але люди в індустрії про це усвідомленні.

 

Що стосується того, чому Чов Цянь був таким, і чи був насправді причиною Цю Цюань, як думав Я Ці, Бай Лан не міг бути впевнений.

 

Однак насправді це було не важливо. Важливо було те, що через 1-2 роки їхні стосунки також повинні піти такою ж траєкторією та закінчитися.

 

Просто історія повторюється.

 

Отже, припущення Чов Цяня насправді було дуже точним.

 

У той момент, коли Бай Лан вимкнув телефон, він дійсно прийняв в душі рішення. Він вирішив використати ці дні самотності, для того, щоб відновити стіни навколо свого серця.

 

Оскільки він був із Чов Цянєм лише, щоб подякувати, коли мине час, Бай Лан не хотів знову звикати до самотності.

 

Просто він ніколи не думав, що Чов Цянь раптом поставить його перед таким вибором…

 

Це все одно, що поставити маленьку склянку води перед кимось, кого давно мучить спрага.

 

Про те, як довго він міг продовжувати пити, ніхто не знав. Але принаймні чашка з водою була справжньою, а не підробкою.

 

Зрештою, оскільки Чов Цянь був його покровителем і вони деякий час спали разом, то йому не було потреби брехати йому, чи не так?

 

Отже, якщо Чов Цянь серйозний...

 

Була якась частинка емоцій, певна міра справжніх почуттів, щось, що могло реагувати на безіменні емоції, які були у власному серці Бай Лана.

 

Бай Лану справді було важко стримати бажання кивнути головою.

 

Але що, якщо все це врешті-решт залишиться ілюзією?

 

…Тоді, принаймні, це було б краще, ніж одразу нічого не мати.

 

Бай Лан заплющив очі. У його серці був конфлікт. Він зітхнув:

 

— Добре. Давай спробуємо.

 

Погляд Чов Цяня став глибшим. Потім усе його тіло притиснулося до Бай Лана, і прижавшись до його вуст, він почав його гаряче й пристрасно цілувати.

 

Бай Лан заплющив очі й повністю співпрацював. Після короткої паузи його руки також вхопилися за плечі Чов Цяня.

 

Він був винагороджений задоволеним стоном від Чов Цяня. Усе його тіло притиснулося до Бай Лана, і одна з його ніг маневрувала між довгими ногами Бай Лана...

 

У потрібний момент пролунав протестуючий голос:

 

— Тату! Чого ти давиш А-Бая!? А-Бай зламається!

 

Чов Сяо Хай кинув відро піску і невдоволено тупотів ногами.

 

***

 

Бай Лан справді не хотів знати, що саме побачив Чов Сяо Хай. Він підвівся і з червоним обличчям взяв малюка пограти у воду. Після гри на пляжі, як правило, наставав час, коли Чов Сяо Хай приймав ванну з Бай Ланом або Чов Цянєм. Після чого вони мали б приватний «шведський стіл» із морепродуктами, що було дуже комфортно на власній віллі.

 

Чов Цянь спочатку сподівався, що сьогодні Бай Лан погодиться на те, щоб вони прийняли ванну разом з Чов Сяо Хаєм і разом плекали почуття трьох людей. Але перш ніж він встиг зробити крок у ванну, дзвінок телефону змусив його зупинитися.

 

— Ви повернетеся до Китаю завтра, чи не так? – голос Фан Хва пролунав прямо з телефону.

 

— Завтра ввечері. Про все подбали? – Чов Цянь жалібно дивився на двері ванної кімнати, які зачинялися прямо перед його очима.

 

— Все зроблено, – одразу ж почала скаржитися Фан Хва.  — Але я тебе благаю. Наступного разу, якщо ти захочеш зробити щось подібне, не міг би ти спочатку повідомити мені? Якщо ти не можеш потурбуватися, як все правильно організувати, то я зроблю це за тебе! Новий рік! Про що ти думав, коли йшов в аеропорту разом з Бай Ланом?  Зараз у всіх є мобільні телефони, ти справді думаєш, що тобі так пощастило?

 

Чов Цянь засміявся:  

 

— Навіть якщо у них є мобільні телефони, я боюся, що ніхто не буде фотографувати.

 

— ...То чому ж ти тоді сказав мені «подбати» про ЗМІ?! – голос Фан Хва підвищився.

 

— Лише деякі невеликі запобіжні заходи. – Чов Цянь був у хорошому настрої, тому був не проти пояснити. — Я не хочу вічно приховувати свого коханого. Тож відтепер я хочу, щоб вони повільно звикли до моїх «хороших стосунків» з Бай Ланом. Таким чином, якщо ситуація розвиватиметься в майбутньому, то вплив на Бай Лана буде меншим.

 

Фан Хва по телефону зробила паузу і завагалася: 

 

— Що ти сказав? Твого коханого?

 

— Хто ще, крім Бай Лана? – радісно оголосив Чов Цянь. — Не хвилюйся, я не зіпсую твого протеже.

 

Фан Хва не була такою розслабленою, як Чов Цянь.  Вона знову замовкла, а потім сказала: 

 

— Ти серйозно?

 

Чов Цянь засміявся у відповідь.  

 

— Чому ти питаєш?

 

— Я думала, що колись час мине… – Фан Хва замовкла. — Ти вже не...?

 

— Виявляється, ви всі думаєте, що знаєте мене краще за мене. – Чов Цянь зробив свій голос невимушеним.

 

Фан Хва зітхнула:

 

— Добре. Я знаю, що робити, поки ти чітко розумієш, що робиш.

 

З ванної долинув сміх Чов Сяо Хая і бризки води. Але звук трохи притупили зачинені двері.

 

Відчуття домашнього спокою пронизує навколишній простір.

 

Куточки губ Чов Цяня піднялися вгору.  

 

— Я надзвичайно чітко розумію.

 

***

 

Всього кількох днів відпустки точно було недостатньо. Коли Чов Сяо Хай почув, що пора повертатися додому, він схопився за гілки й листя й відмовлявся йти. Бай Лан міг використати лише млинці з цибулею, щоб переконати його. Адже на віллі він не міг готувати. Очі Чов Сяо Хая загорілися. Кожну мить, яку він проводив поза сном у польоті, малюк використовував для складання меню.

 

Однак великий шеф-кухар Бай Лан проспав всю дорогу.

 

Напередодні вночі у нього була виснажлива доросла діяльність. Це було ще пристрасніше, ніж в будь-яку іншу ніч до того.

 

Зрештою, «займання коханням» не можна було відокремити від слова «кохання». З тих пір, як їхні стосунки вступили на новий етап, усі їхні дотики та поцілунки, здавалося, мали додатковий шар струму та тепла. Чов Цянь кохав Бай Лана, поки він не заплакав і не почав благати пощади, а наступного дня його мішки під очима стали важчими і він не міг оговтатися навіть після виходу з літака.

 

На щастя, коли вони повернулися в країну, через певні домовленості, вони не потрапили на очі великій аудиторії, як коли вони виїжджали.

 

Фотографії трьох людей, зроблені в день, коли вони покинули країну, були приховані Фан Хва, перш ніж їх вдалося опублікувати.  Потім, дотримуючись інструкцій Чов Цяня, вона також опублікувала новину про те, що Бай Лан поїхав у відпустку з родиною друга.

 

Але люди, які часто крутяться і дізнаються новини в їхньому колі, знають, що це за так звані «подорожі». Зрештою, Чов Цянь мав історію в минулому. Однак цього разу здавалося, що Чов Цянь активно контролював новини. За звичайних обставин ніхто б не наважився написати те, що всі знали, але ніхто не мав доказів. Зрештою, ніхто не хотів зробити з Молодого Господаря Чов своїм ворогом.

 

Тому ці кілька фотографій непомітно втиснулися в сліпучу кіно- і телевізійну композицію, і не викликали особливого галасу.

 

Проте в очах тих, хто знає це було чітким знаком того, хто стоїть за Бай Ланом і чи можуть вони доторкнутися до нього.

 

Це також був ефект, якого Чов Цянь хотів досягти у своєму початковому плані. Прямо зараз він поставив на Бай Лана ярлик «належить мені».

 

Таким чином, коли через два тижні патріарх родини Жон відзначав своє 70-річчя, а почесний гість Чов Цянь привів із собою Бай Лана, це не викликало особливого фурору.

 

***

 

Нинішнього главу родини Жон звали Жон Ай. Його 70-річчя відбулося в родинному особняку Жон.

 

У списку гостей були люди, відомі в політичних і бізнесових колах. Існувала велика мережа контактів, яку родина Жон хотіла зберегти в таємниці. Тому бенкет був переважно приватним і прихованим від очей журналістів. Навіть якщо якісь новини з’являлися, усі журналісти знали, що це єдина тема, про яку вони не могли писати.

 

Лист-запрошення Чов Цяня було отримано задовго до того, як він поїхав за кордон разом із Бай Ланом.

 

Після повернення до Китаю Чов Цянь підняв тему в розмові з Бай Ланом про те, щоб піти разом. Бай Лан одразу погодився. Однією з причин була його дружба з Жон Си Ці. Тож навіть якби він не отримав запрошення, він пішов би з Цю Цянєм, все одно не було б дивно піти привітати його.

 

Однак він не очікував, що, прийшовши на вечірку, Чов Цянь усміхнеться і скаже, що навіть не впевнений, чи побачить Бай Лан Жон Си Ці. Це було пов’язано з тим, що люди, які були в списку, були схожі на Чов Цяня і були переважно важливими діловими партнерами родини Жон. Також буде окрема вечірка для приватних друзів.  Дві сторони не змішували.

 

Коли Бай Лан зрозумів це, він сказав: 

 

— Тоді чому я тут?

 

Чов Цянь підняв брову. 

 

— Тому що ця вечірка нудна. Тож ти супроводжуєш мене, щоб мене розважати.

 

Бай Лан подивився на невимушене обличчя Чов Цяня і подумав, що якщо цей хлопець навіть не вважає, що брати з собою чоловіка-супутника грубо, то йому не потрібно багато про це думати.

 

Однак незабаром після того, як Бай Лан зайшов у розкішно прикрашене приміщення, одягнений в чорний костюм, який Лі Фу зробив для нього, він швидко зрозумів причину безтурботного ставлення Чов Цяня.

 

Оскільки всередині Бай Лан побачив багато таких супутників.

 

Була нова імператриця фільмів Фей Хон, богиня-телеведуча Джан Мейї, довгонога супермодель Лі Лінь Лінь, а також молодий кумир Лі Квань Лінь… Усі вони прийшли з кимось, очевидно, почесним гостем. І серед цих почесних гостей були люди, які явно вже були одружені.

 

Бай Лан раптом зрозумів, що побачив перед собою, і, злегка здивований, він не міг не поглянути на Чов Цяня.

 

Чов Цянь негайно притиснувся до вуха Бай Лана.  Він прошепотів тихим голосом: 

 

— Також є люди, які привели своїх дружин на церемонію. Тільки подивися на потворних.

 

— ...

 

Бай Лан вирішив не питати, до якої категорії він належить.  Він продовжував спостерігати за місцем, перш ніж раптово зупинився.

 

Тому що Бай Лан побачив Цю Цюаня.

 

На цьому ідеальному та вишуканому обличчі була тепла й ніжна усмішка. Він йшов поруч із старим, який сидів у інвалідному візку.

 

Бай Лан також упізнав цього старого.

 

Кожного разу, коли з’являлися новини про великі політичні переговори, його ім’я завжди згадували. Хон Ю.

 

Далі

Розділ 24 - Чорна вишня

Чов Цянь, який був поруч з Бай Ланом, здавалося, помітив його погляд.   Чов Цянь послідкував за його поглядом, і в той же час Цю Цюань також подивився на них.   Цю Цюань одразу ж знайомо усміхнувся. Усміхнувшись Чов Цяню, його погляд охопив Бай Лана, і, ніби випадково, усмішка зникла цілком природно, наче вітання було завершено. Не було нічого незвичайного, але водночас Бай Лан відчув, як його охоплює холод.   Але це також само собою зрозуміло. Бай Лан не мав стосунків із Цю Цюанєм, тому він також відвів погляд і продовжував спостерігати за навколишнім середовищем. Все було так, як йому сказав Чов Цянь. Здавалося, Жон Си Ці тут не було.   Чов Цянь притиснувся до нього ближче і з дражливою усмішкою сказав:    — На що ти дивишся? Цю Цюань щойно з нами привітався.   Сьогодні Чов Цянь вперше був офіційно одягнений у традиційний костюм-трійку. Колір був темно-сірим у поєднанні з чорною сорочкою та темно-фіолетовою краваткою. Можливо, тому що він не звик до цього, Чов Цянь уже перекрутив краватку.   — Тільки тебе, а не нас. – Бай Лан озирнувся. Підтвердивши, що вони перебувають у кутку, який не привертає уваги, він простяг руку й допоміг Чов Цяню поправити краватку й водночас комір.   Чов Цянь підняв підборіддя, щоб співпрацювати, задоволено спостерігаючи за рухами Бай Лана.   — Якщо ти хочеш дізнатися про Цю Цюаня, просто запитай, і я відповім. Однак якщо ти не питаєш, я припускаю, ти не хочеш знати.   Бай Лан розгладив піджак. Цьому руху він ретельно навчився у «Королівському костюмі».    — Я все ще тобі довіряю.   — «Все ще»? – Чов Цянь схопив Бай Лана за руку. — Це означає, що щось може змінитися?   Бай Лан невиразно сказав:    — Довіра – це щось дуже просте. Якщо вона є, вона є. Якщо ні, то ні.   Бай Лан явно навмисно дистанціювався, використовуючи таку манеру розмови. Так само, як і раніше, коли, незалежно від того, скільки він досліджував, Чов Цянь ніколи не відчував, що він здатний бачити крізь Бай Лана. Він був схожий на міраж. Водночас близький і далекий. Ось чому Чов Цянь знав, що йому потрібно якомога швидше зруйнувати бар'єр між ними, інакше не було б жодних шансів на майбутнє.   Чов Цянь міцніше стиснув руку в долонях. Зараз він з усіх сил намагався втриматися.   — Дуже добре. Тоді давай привітаємось із господарем свята.   Бай Лан кивнув головою. Чов Цянь не відпускав його руку і продовжував її тримати, поки вони йшли в інший бік кімнати.   Перші пару кроків Бай Лан вагався і йшов повільно, але потім великими кроками пішов слідом.   Зрештою, хіба це не той вид публічних стосунків, через які він помер, намагаючись досягти в минулому житті? У цьому житті йому не потрібно було нічого робити, а натомість його майже змусили.    Думка про це справді змусила Бай Лана безпорадно розсміятися.   ***   Сьогоднішня вечеря була в форматі «шведського столу».   Гості ходили за їжею та напоями, а поруч облаштували обідню зону з безкоштовними сидіннями.   Перевагою такого формату було те, що гості могли вільно пересуватися та спілкуватися без обмежень офіційного розсадження. Але якщо хтось не міг знайти когось, з ким хотів би поговорити або хто хотів би з ним поговорити, то він міг сидіти лише сам, нудьгуючи. Тому в запрошенні чітко було зазначено, що гості можуть взяти супутника. Бай Лан бачив у натовпі кількох артистів і, таким чином, знав, що в його відвідуванні немає нічого поганого. Втім, що за супутник у гостя, тлумачити кожному*.    *Тобто, якщо вони хочуть привести свою коханку чи дружину, того хто їм подобається, а не іграшку, вони можуть вибрати кого завгодно.   Іменинником був старішина Жон Ай. Його супроводжували кілька членів родини Жон, які були уже середнього віку, щоб прийняти привітання кожного гостя. Раніше Жон Ай вже виходив на сцену, щоб просто подякувати і офіційно розпочати вечірку. Після цього не влаштовували жодних інших виступів, тому що на вечірці було так багато важливих людей, що не можна було вибрати, кого виставити на сцену, а кого ні. Тому виступив лише іменинник. І як старійшина авіаційного бізнесу №1 країни, він точно мав на це право. Жон Ай був одягнений сьогодні в золоте пальто Тан. Його фігура була худа й невисока, але він все ще був дуже жвавим.   Коли Бай Лан і Чов Цянь підійшли, Жон Ай щойно закінчив розмову з Хон Юєм, який сидів в інвалідному візку. Змусивши главу сім'ї Жон прийти поговорити з ним особисто, було зрозуміло, що ідентичність цієї людини піднесена навіть серед цієї групи почесних гостей.   Усю ніч Жон Ай радісно усміхався. Побачивши Чов Цяня, він простяг руку:    — О, хіба це не Сяо Чов? Ласкаво просимо, ласкаво просимо! Коли така молода людина хоче прийти на день народження до старого, це дійсно змушує мене знову відчувати себе молодим.   Родина Чов контролювала бізнес морських перевезень, а родина Жон – авіаперевезення. З давніх-давен у них було багато ділових угод. За ці пару років, коли Чов Цянь прийшов представляти родину Чов, він, природно, мав багато контактів з молодшим поколінням родини Жон.   Чов Цянь усміхнувся і тепло відповів на рукостискання.    — Вітаємо старійшину Жон. Нехай ваше життя буде довгим і благополучним.   — Дякую за слова, а також за горщики з кумкватом*. Вони виглядають яскравими та привабливими. Я їх так люблю, що не можу від них відійти. – Жон Ай щасливо усміхнувся. Він зміг точно пригадати подарунок, який Чов Цянь надіслав заздалегідь. Це показало, що його вміння мати справу з сторонніми та увага до деталей була дуже хорошою.   *Кумкват – рід цитрусових рослин родини рутових. Також невеликий екзотичний фрукт помаранчевого або помаранчево-жовтого кольору, на вигляд нагадує невеликий апельсин. Росте на півдні Китаю.   — Якщо старійшині Жону подобається, це добре. – Чов Цянь усміхнувся. — Не дивіться. Їжте їх, вони корисні для організму. Що стосується способу харчування, то, можливо, Бай Лане, ти можеш дати старійшині Жону кілька порад? – це, природно, дало Бай Лану можливість говорити. — Старійшино Жоне, з днем ​​народження. Крім їжі, ви також можете вимити їх і заварити разом зі шкіркою, приготувавши чай. Він корисний для травлення і допоможе звільнити від мокротиння. – Бай Лану не потрібно було довго про це думати. Адже цей подарунок був обраний ним самим. — Однак за годину до і після не можна їсти молочні продукти.   В очах Жон Ая з'явився спалах здивування. Зрештою, багатьом подобалося приводити зірок на подібне свято. Це було так само, як для жінок, які приносили дизайнерську сумочку, щоб похизуватися. Жон Ай вже звик до цього. Однак оскільки більшість із цих партнерів були лише тимчасовими, їм зазвичай не давали можливості поспілкуватися з кимось важливим. Раніше, коли Чов Цянь приходив, він часто приводив кількох маленьких зірочок і дотримувався цього правила. Але зараз...   — Я розумію. – деякі думки повернулися в голову Жон Ая, і він усміхнувся Бай Лану. — Як добре, що ви прийшли, пане Бай. Я чув, що раніше ви дуже піклувались про нашого Си Ці, але я не мав можливості вам подякувати.    Сказавши це, він простягнув руку Бай Лану, що означало, що він відноситься до нього як до поважного гостя.   Бай Лан обережно похитав головою:    — Немає потреби. Це лише моя робота.   — Дуже добре. Молоді люди можуть робити те, що їм подобається, але що б ви не вибрали, ви завжди повинні робити все можливе. – Жон Ай кивнув і усміхнувся. Він озирнувся. — Старший сину, Си Ці не прийшов сьогодні?   Поруч з'явився суворий чоловік середніх років.    — Ні. У нього сьогодні ввечері урок.   — Нормально час від часу робити перерву. Скажи йому, щоб він прийшов і супроводжував пана Бая, щоб поспілкуватися. – наказав Жон Ай. — Тут не так багато молоді, тому пану Баю не варто нудьгувати.   Після того, як він висловив цей намір, жінка за кілька кроків від нього, одягнена в професійний кремовий костюм, усміхнулася і сказала:    — Дідусю, ти, мабуть, не знаєш, але насправді пан Бай знає нашого Сяо Дзяня. Раніше він приходив у гості з десертами. Сяо Дзянь, нічого не говорив, але я можу сказати, що це справило на нього сильне враження.   Цього разу Жон Ай був щиро шокований.    — Ого, справити сильне враження на Сяо Дзаня. Це справді надзвичайно.   Коли тема зайшла за дітей, Бай Лан відразу відчув себе набагато спокійніше.    — Так вийшло, що ми сусіди. Сяо Хай завжди шумить через бажання грати з Сяо Дзанєм, тому у мене не було іншого вибору, окрім як потурбувати їх.   Жон Ай відчував себе трохи розгубленим.   — Сяо Хай?   Чов Цянь усміхнувся і відповів:    — Мій син, Чов Сяо Хай. Він в тому ж класі, що й Жон Дзань з вашої родини.   — Такий збіг обставин? Чому мені ніхто не сказав? – Жон Ай був одночасно здивований і радісний. — Це справді доля. Наступного разу ми всі повинні разом пообідати і познайомитися ближче, ха-ха. Якщо пан Бай справді може змусити мого онука, який завжди має безвиразне обличчя, показати якісь почуття, то я маю це побачити.   Оскільки розмова перейшла до сімейних питань, атмосфера стала набагато інтимнішою, поки їх не перервав елегантний голос:   — Про що ви всі так радісно говорите, восьмий брате?    Це був трохи кремезний, але культурний чоловік середніх років, який тримав під руку імператрицю кіно Фей Хон. Підходячи, обоє усміхнулися.   Бай Лан впізнав його. Він був одним із суперників Чов Цяня серед молодшого покоління родини Чов, третій син, Чов Кво. Через кілька років Чов Цянь безжально розтопче його. Подія навіть дійде до новин.   Чов Кво лагідно сказав:    — У такій ситуації не варто займати занадто багато часу господаря. Оскільки я твій старший брат, то моя робота – трохи тобі нагадати. Інакше сторонні люди можуть подумати, що наша родина Чов погано вихована.   Усмішка не зійшла з обличчя Чов Цяня, але його очі стали значно холоднішими. Манера Чов Кво ясно давала зрозуміти, що він всім говорив, що Чов Цянь не дуже добре виховувався.   Якщо хтось хотів поговорити про батька Чов Цяня, Чов Ень Сіня, крім того факту, що він був магнатом в судноплавстві та азартних іграх, його найпомітнішим досягненням на сьогоднішній день було те, що він відкрито та публічно взяв чотири дружини. І Чов Цянь був навіть не дитиною жодної з цих чотирьох «дружин», а просто диким бур'яном ззовні. Його не повернули до дому належним чином, поки він не підріс. Історії про безладне приватне життя цієї великої родини також були відомі на всю країну.   Тож Чов Цянь не цурався і легко сказав:   — Пам'ятайте, що народити це не виховати. Цей старий теж, мабуть, дуже зайнятий.   Декількома словами він поклав на голову Чов Кво капелюх зі словами «викрив стороннім сімейні потворності».   Обличчя Чов Кво застигло. Він міг лише прокашлятися й обернутися, щоб віддати шану Жон Аю:   — Вибачте, що розсмішив старійшину Жона. Я молодший із родини Чов, третій син – Чов Кво. Цього разу я представляю свого батька, щоб віддати шану старійшині Жону в день його народження. Бажаю старійшині Жону щастя, широкого, як східне море, і довголіття, як північна гора. Цей юніор уже довгий час супроводжує свого батька та навчається. Я часто чую, як мій батько розповідає про досягнення старійшини Жона, і я давно захоплююся вами. Цього разу я також сподіваюся, що зможу чомусь навчитися у старійшини Жона, і буду вдячний за ваше керівництво.   Жон Ай продовжував усміхатися. Він також потис руку Чов Кво таким же чином.   — Отже, ви ще один нащадок родини Чов. Ласкаво просимо, ласкаво просимо.   Чов Кво тримав його за руку, а також нахилився на 75 градусів. Рух був дуже скромним і поважним.   Однак, коли Жон Ай навіть не встиг відняти руку, витягнулась інша струнка рука.   Це була Фей Хон, яка усміхалася.    — Ця молодша – Фей Хон. Я також хочу привітати старішину з днем ​​народження і побажати довгого життя, яскравого, як сонце й місяць.   Хоча її слова були дуже милими і за західними традиціями, рукостискання з жінкою не було грубим, проте люди тут були старі й традиційні. В очах оточуючих людей рух Фей Хон ясно показував, що вона не знає свого місця. Якусь мить Жон Ай нічого не сказав і не простягнув руку.   Старший син Жон Хе виступив вперед і простягнув руку.    — Ласкаво просимо. Ім'я пані Фей дуже відоме.   Оскільки їй зробили такий комплімент, на обличчі Фей Хон промайнула радість. Вона швидко забула момент незручності.   Два рукостискання були завершені, і незручність від відмови Жон Ая розтанула. Однак, коли Жон Ай побачив, що Чов Кво не виглядав зовсім розуміючим, а натомість виглядав дещо злорадним, його усмішка трохи зникла. У той же час Чов Цянь попрощався. Було ясно, що він не хотів проводити багато часу з цим своїм братом. Жон Ай зробив кілька ввічливих побажань, щоб вони добре провели час, а потім спостерігав, як Чов Цянь відходить, все ще тримаючи Бай Лана за руку.   Ця пара спин була пряма й граціозна, не надто скромна й не надто горда, а їхня поведінка була природною й легкою. Жон Ай не міг не зітхнути. Незважаючи на те, що союз між двома чоловіками явно не був традиційним, однак, якщо порівнювати їх з парою чоловіка та жінки, які стоять перед ним зараз, вони чомусь змушували його відчувати себе набагато комфортніше.   Незабаром через бічні двері увійшов Жон Си Ці в офіційному костюмі, що викликало невелику дискусію серед присутніх гостей.   До цього часу мало хто зі сторонніх знали про стосунки між Жон Си Ці та родиною Жон. На офіційних ділових бенкетах, навіть якби приходили інші члени родини Жон, Жон Си Ці ніколи б не з'явився. Цього разу, коли він з'явився на очах половини людей у ​​кімнаті, після того, як він кілька хвилин поговорив з Жон Хе, він одразу ж попрямував до Бай Лана.   — Брате Лан, привіт, – одразу сказав Жон Си Ці. — Вибач, що запізнився.   Бай Лан тримав тарілку з фруктами. Він усміхнувся:    — Це я мушу вибачитися. Я не думав, що через мене ти пройдеш весь цей шлях. Ти їв?   Жон Си Ці чесно похитав головою:   — Ще ні.   Зараз була вже сьома чи восьма година.   Бай Лан із цікавістю запитав:    — Вони сказали, що у тебе урок. Який урок?   На обличчі Жон Си Ці з'явився розчарований вираз.    — Урок англійської мови.   Це було як у звичайного старшокласника.    — Важко?   Жон Си Ці похмуро кивнув головою.   Бай Лан хотів сміятися. Він якраз збирався поділитися деякими методами навчання, які мав, коли в його рот запхали дуже велику чорну вишню.   Поруч з'явився Чов Цянь. Його тарілка була до країв наповнена м'ясом. Він підняв брову.    — Поговоріть після їжі. Нащо поспішати?   Бай Лан почувався безпорадним. З вишнею в роті було дуже важко розмовляти. Він міг лише вказати на місце для Жон Си Ці, де вони могли б сісти.   Після того, як Бай Лан відійшов за кілька кроків, Чов Цянь подивився на Жон Си Ці і дещо застережливо сказав:    — Розмовляти можна, але у Бай Лана вже є хлопець.    Він все ще був трохи незадоволений вечіркою яка була наприкінці року, коли Бай Лан провів цілу ніч, розмовляючи з Жон Си Ці. Хоча між цими двома людьми явно не було ніякої іскри.   Однак несподівано Жон Си Ці зустрів його очі абсолютно безстрашно. Він раптом сказав:    — Сестра Фан сказала, що брат Лан винен вам гроші. Скільки грошей він винен?   Брова Чов Цяня піднялася вище.    — Чому ти питаєш?   — Я віддам за нього гроші.   — Ти повернеш їх за нього? – Чов Цянь примружився. Він помилявся щодо цієї дитини? — А після цього?   Жон Си Ці на деякий час замовк. Тоді він сказав:    — Після цього брат Лан зможе мені повільно відплатити.   Чов Цянь не втримався від сміху. Він міг трохи зрозуміти, чому Бай Лан любив розмовляти з цим малюком.   — Гаразд, малюче, іди і принеси їжу. Їж більше, щоб швидше вирости.   Жон Си Ці не зрозумів. Він нахмурився:    — Ви мені не відповіли.   Чов Цянь весело сказав:    — Зараз він не винен мені грошей. Він винен дещо інше.    Він узяв свою тарілку і пішов.   Цю Цюань, який стояв з іншого боку кімнати й дивився, не пропустив жодної події, яка щойно відбулася.  

Читати

Відгуки

Наразі відгуки до цього розділу відсутні!

Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!