Я людина, якій подобається переконувати людей пити

Під безкраїм небом пустелі зграя гусей безшумно летіла в напрямку з осіннім вітром. Поки багаття пожирало дрова, Му Джи Мін йшов за солдатом Ґовдзі, пройшовши приблизно сто кроків, поки нарешті не зупинився перед потрібним наметом.

 

Цей намет відрізнявся від інших. Він мав куполоподібний дах із сонцем, намальованим золотом, а в тканину намету було вплетено повсть яскравих червоних і жовтих кольорів, що говорило про шляхетний статус його власника.

 

Солдат Ґовдзі підняв завісу й запросив Му Джи Міна зайти всередину. У середині витав теплий аромат пахощів. Поруч із бронзовою люстрою, створеною у формі трьох зелених птахів, лежав великий килим із червоними вишитими візерунками, що вкривав підлогу. За низьким різьбленим столом із вербової деревини сидів Бужи Ґуде й усміхався до новоприбулого. Жестом вказавши на місце перед собою, Бужи Ґуде сказав: 

 

— Шановний посланцю, будь ласка, сідай.

 

Му Джи Мін віддав шану й сів навпроти Бужи Ґуде. Помітивши, що стіл заставлений делікатесами й вишуканими винами, Му Джи Мін спантеличився: 

 

— Цікаво, чому великий хан розшукував мене. З’явилася якась проблема?

 

Бужи Ґуде взяв глечик і налив у порцелянову чашку солодкого прозорого вина: 

 

— Вишукане вино Ґовдзі відоме в усьому світі. Я помітив, що на сьогоднішньому бенкеті ти не випив ані краплі. Мені стало так шкода, тож я вирішив покликати тебе, щоб ти скуштував цього столітнього бурштинового сяйва.

 

Му Джи Мін ввічливо відмовився: 

 

— Я ціную доброту великого хана, але я не можу. Якби я напився й поводився нерозумно перед великим ханом, це було б дуже нешанобливо. Але… – Му Джи Мін підвів голову й подивився на Бужи Ґуде: — Гадаю, у вас має бути інша причина, щоб викликати мене о цій годині.

 

Бужи Ґуде усміхнувся: 

 

— Ти справді розумний. Я дуже заздрю імператорові Великої імперії Дзінь, адже він має таку талановиту й доброчесну людину, як ти. Твоя правда, я покликав тебе з іншої причини.

 

Із цими словами Бужи Ґуде змінив позу зі схрещених ніг і сів навпочіпки, поклавши праве передпліччя на стіл. Уважно спостерігаючи за виразом обличчя Му Джи Міна, Бужи Ґуде спокійно запитав: 

 

— Чи можу я запитати цього шановного посланця про особу людини, яка тебе супроводжує?

 

Це питання було надто двозначним, з огляду на особу Ґу Хе Яня. На мить у Му Джи Міна виступили сироти.

 

Він закліпав і забігав очима, змушуючи себе швидко заспокоїтися.

 

«Ні, цього не може бути. Ґу Хе Янь добре приховав зовнішність. До того ж якби люди королівства Ґовдзі справді щось виявили, хіба великий хан міг би так спокійно сидіти тут і допитувати мене?»

 

— Шановний посланцю? – помітивши тривале мовчання Му Джи Міна, Бужи Ґуде вирішив запитав вголос.

 

— О, він… – Му Джи Мін розібрався у своїх думках й усміхнувся: — Він мій чоловік.

 

Бужи Ґуде: 

 

— ...

 

Му Джи Мін продовжив: 

 

— Мовою Ґовдзі це означає «мій коханий»...

 

— Зачекай, зачекай, я знаю, що це означає, – Бужи Ґуде поспішно перебив Му Джи Міна. Молодий великий хан, здавалося, втратив дар мови, він на мить погладив себе по лобі, а потім знову підняв очі та сказав: — Пане посланцю, ми зараз говоримо про серйозні речі.

 

Му Джи Мін зробив невинне обличчя: 

 

— Коли це я перестав бути серйозним?

 

Бужи Ґуде прочистив горло, підняв голову й суворо сказав: 

 

— Пане посланцю, причина, з якої я покликав тебе сюди сьогодні, полягає в тому, що я не довіряю твоєму супутнику.

 

Му Джи Мін був спантеличений: 

 

— Чому? Великий хане, ви ж ніколи не бачили його раніше.

 

— Це правда, але його обличчя мені декого нагадує, – сказав Бужи Ґуде. — Декого з імперії Дзінь.

 

Му Джи Мін дедалі більше спантеличувався: 

 

— Кого?

 

Бужи Ґуде подивився на нього й повільно заговорив. Кожне слово, яке вимовляв великий хан, спричиняло дрижаки по тілі Му Джи Міна, змушуючи його примружитися.

 

Бужи Ґуде сказав: 

 

— П'ятого принца Великої імперії Дзінь, Фу Ї. Приблизно рік тому він зустрівся з колишнім ханом на кордоні. Після цієї зустрічі колишній великий хан почав набирати війська й готуватися до нападу на імперію Дзінь. Якби цього разу ти не прийшов запропонувати мирний договір, я боюся, що конфлікт між двома народами був би неминучим.

 

Серце Му Джи Міна затремтіло, і він розгубився, затримавши подих. Йому знадобилося багато часу, щоб нарешті заговорити: 

 

— Великий хане, ви натякаєте, що п'ятий принц Великої імперії Дзінь несе відповідальність за цей конфлікт і можливу війну?...

 

Бужи Ґуде перебив його: 

 

— Я не знаю про внутрішні конфлікти в королівській родині імперії Дзінь і не розумію намірів п'ятого принца. Я просто згадав про цей випадок, побачивши твого супутника, і захотів поділитися з тобою цією інформацією. Ти розумний, ти обов'язково щось зрозумієш.

 

І справді, щойно Бужи Ґуде вимовив ці слова, у голові Му Джи Міна почав повільно розгортатися сувій політичних інтриг.

 

Потім Му Джи Мін згадав своє минуле життя. Цього ж року в його минулому житті, з невідомої причини, королівство Ґовдзі та плем'я Західних Жон набрали війська, здійснюючи напади на кордони імперії, тим самим провокуючи безперервні битви. На одному з таких полів битв загинув Ґу Хе Янь. Після його смерті бойовий дух армії Жон Янь різко впав, що призвело до неодноразових поразок і дало змогу іноземним загарбникам захопити п'ять міст.

 

Саме тоді, коли іноземні війська збиралися увійти до столиці, п'ятий принц, Фу Ї, зголосився воювати. Ризикуючи життям, п'ятий принц бився на полі бою, зумівши відвоювати три міста, утримуючи передову лінію оборони й захищаючи країну.

 

Коли все заспокоїлося, хоча Велика Дзінь втратила два міста, Фу Ї з військовою владою в руках отримав похвалу як від цивільних, так і від військових чиновників.

 

За короткий час п'ятий принц, якого з дитинства не любили й не помічали, несподівано здобув військову силу, яка могла конкурувати із силою спадкоємного принца й короля Сянь.

 

Хоча Му Джи Мін ненавидів Фу Ї, він ніколи не думав і навіть не міг уявити, що цей конфлікт виявиться змовою.

 

Зрештою, в очах колишнього Му Джи Міна, у критичні часи, коли доля Великої імперії Дзінь висіла на волосині, саме Фу Ї взяв на себе важливе завдання й ризикував життям, щоб захистити країну.

 

Але тепер, якщо все справді виявиться так, як підозрював Му Джи Мін...

 

Це означало б, що в його минулому житті смерть Ґу Хе Яня разом із загибеллю безлічі солдатів і громадян була опосередковано спричинена війною, яку навмисно спровокував Фу Ї.

 

***

 

Побачивши, що обличчя Му Джи Міна раптово зблідло, а руки, стиснуті в кулаки, злегка затремтіли, Бужи Ґуде запитав із ноткою занепокоєння: 

 

— Пане посланцю, ти добре себе почуваєш?

 

Му Джи Мін зробив кілька глибоких вдихів, намагаючись заспокоїти обурення і гнів, що переповнювали його всередині. Віддавши шану Бужи Ґуде, Му Джи Мін сказав: 

 

— Дякую вам, великий хане, за те, що повідомили мене про цю справу.

 

— У нас проста розмова, немає потреби в таких формальностях, – Бужи Ґуде усміхнувся. — Однак, пане посланцю, хіба ти не хочеш скуштувати цього чудового вина? Це, безсумнівно, стане для тебе незабутнім досвідом.

 

Му Джи Мін махнув рукою на знак відмови: 

 

— Я ціную доброту великого хана, але мені справді не можна пити.

 

Бужи Ґуде усміхнувся, і його блакитні очі вигнулися, як півмісяць, випромінюючи екзотичну чарівність народу пустелі. Він сказав: 

 

— По правді кажучи, я маю погану звичку. Я людина, якій подобається переконувати людей пити.

 

Му Джи Мін зітхнув: 

 

— Великий хане, це ваш спосіб помститися за легкий поріз, який я зробив на вашому горлі кілька днів тому?

 

Бужи Ґуде розсміявся: 

 

— Пане посланцю, будьте певні. Хоча мені подобається заохочувати інших до випивки, я нікого не примушуватиму до цього. Я вважаю за краще бачити, як інша сторона п'є добровільно.

 

— Тоді боюся, що сьогодні мені доведеться розчарувати великого хана, – впевнено сказав Му Джи Мін. — Я ніколи не проявляю ініціативу випити.

 

Бужи Ґуде розсміявся ще дужче: 

 

— Пане посланцю, твої слова справді надихають. Вони розпалюють бойовий дух всередині кожного.

 

Із цими словами Бужи Ґуде поклав на стіл якийсь предмет і штовхнув його в бік Му Джи Міна: 

 

— Цікаво, чи гідний цей предмет того, щоб пан посланець скуштував вишуканого вина Ґовдзі?

 

Як тільки Му Джи Мін зупинив свій погляд на предметі на столі, він втратив дар мови.

 

Предмет, який Бужи Ґуде поклав на стіл, був нічим іншим, як поясним жетоном з ієрогліфами «Генерал Юлінь», вигравіюваними золотом. Це був той самий поясний жетон, який імператор подарував Ґу Хе Яню багато років тому, той самий, який Му Джи Мін загубив кілька років тому в тому селі в пустелі!