З тобою поруч я можу залишатися спокійним

— Розв'яжіть їх.

 

Після того, як Бужи Ґуде вимовив ці слова, член королівської родини Ґовдзі, який кілька хвилин тому допитував Му Джи Міна, одразу зблід, відчуваючи себе приниженим.

 

Солдати Ґовдзі зробили крок уперед, розв'язуючи Му Джи Міна й Ґу Хе Яня.

 

Му Джи Мін потер зап'ястя, вкриті червоними слідами від мотузок, і витягнув із рукава скриньку із сандалового дерева. Тримаючи її в обох руках, Му Джи Мін оголосив: 

 

— У мене є предмет, який я хочу запропонувати великому хану.

 

Бужи Ґуде зробив жест, і солдат одразу ж зробив крок уперед, беручи скриньку в руки. Уважно оглянувши її та переконавшись, що вона не має жодних прихованих механізмів, він передав її великому хану Бужи Ґуде.

 

На мить погляди всіх присутніх у наметі зупинилися на скриньці в руках Бужи Ґуде. Хан подивився на Му Джи Міна, спостерігаючи за його виразом обличчя, а потім відкрив скриньку.

 

Побачивши її вміст, на обличчі Бужи Ґуде з'явився здивований вираз. З надзвичайною делікатністю хан витягнув предмет із сандалової скриньки й показав його натовпу.

 

— Це браслет із вісімнадцяти кривавих намистин! – вигукнув член королівської родини Ґовдзі.

 

Всесвітньо відомий скарб королівства Ґовдзі, який зник багато років тому, тепер опинився прямо перед їхніми очима, що безмежно всіх здивувало.

 

— Звідки в тебе цей скарб? – запитав Бужи Ґуде в Му Джи Міна.

 

Тоді Му Джи Мін розповів історію про великого хана Бале й маленьке село в імперії Дзінь.

 

У своїй розповіді він повідав про вірність і праведність, присутні у світі заради загального блага, які подолали навіть мовні бар'єри, керуючись доброю волею, просто бажаючи захистити дитину, вигнану з батьківщини.

 

Після того, як Му Джи Мін закінчив, у наметі запала тиша, а жителі королівства Ґовдзі обмінялися здивованими поглядами.

 

Бужи Ґуде задумливо подивився на браслет із вісімнадцятьма кривавими намистинами у своїй руці.

 

Раптом генерал Ґовдзі підвівся й холодно пирхнув: 

 

— Але який стосунок це має до нас? Поки ми не нападемо на те село у Великій Дзіні, це не вважатиметься порушенням волі нашого предка.

 

Сказавши це, генерал Ґовдзі повернувся до Бужи Ґуде й віддав честь: 

 

— Великий хане, народ Великої Дзіні завжди був хитрим. Це, найімовірніше, якийсь підступ! Великий хане, не слухайте їхніх солодких слів. Нам потрібно просто згодувати їх вовкам!

 

Бужи Ґуде підняв очі й подивився на генерала, але промовчав. Ніби даючи йому своє мовчазне схвалення.

 

Член королівської родини Ґовдзі, якого принизили за мить до цього, подав сигнал солдатам з обох боків. У цей момент солдати кивнули головами, і ступили вперед, бажаючи схопити Му Джи Міна та Ґу Хе Яня.

 

Залишаючись спокійним і врівноваженим, Му Джи Мін заговорив вголос: 

 

— Пройшовши велику відстань у подорожі, до головного намету увійшло лише двоє людей, зіткнувшись із двомастами тисячами грізних і хоробрих воїнів королівства Ґовдзі. Чого б ми досягли, обманюючи вас? Я прийшов сюди з максимальною щирістю, але не отримав нічого, окрім порожніх слів. Нехай буде так. Якщо мені доведеться сьогодні померти, я готовий померти в ім'я вищої справедливості Великої імперії Дзінь. Якщо кожен із присутніх вирішить зав'язати очі й заткнути вуха, так міркуючи, у майбутньому ріка крові, що понесе мільйони трупів, затопить землі королівства Ґовдзі, наповнивши його смутком і скорботою.

 

Член королівської родини Ґовдзі був вражений красномовством Му Джи Міна, тому гнівно вигукнув: 

 

— Заткнися!

 

Му Джи Мін обернувся до нього і сказав: 

 

— Невже ви великий хан королівства Ґовдзі? Інакше, як ви наважилися докоряти посланцю сусідньої держави, погрожуючи кинути його на поталу вовкам у присутності великого хана? Хіба це не злочин за законами королівства Ґовдзі?

 

Щойно пролунали слова Му Джи Міна, кілька людей тихо видихнули, а атмосфера стала неймовірно напруженою.

 

Побачивши, що солдат міцно стискає руки Му Джи Міна з наміром зв'язати його мотузкою, Бужи Ґуде холодно промовив: 

 

— Зупинись.

 

Солдат негайно підкорився наказу і злякано відступив.

 

Бужи Ґуде злегка примружився, дивлячись на Му Джи Міна. Раптом куточок його губ вигнувся в стриманій усмішці й він запитав: 

 

— Ти знаєш закони королівства Ґовдзі?

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Трохи.

 

У минулому житті, хоча Му Джи Мін не обіймав посади чиновника, він проводив свої дні, вільно читаючи всілякі книги. Серед них були й закони королівства Ґовдзі.

 

Бужи Ґуде похвалив: 

 

— Ти доволі обізнаний.

 

— Дякую великому хану за комплімент, – сказав Му Джи Мін, закінчивши свої слова вдячним поклоном за традицією королівства Ґовдзі. Цей жест здивував усіх присутніх, викликавши гомін.

 

— Цікаво… – Бужи Ґуде поклав браслет із вісімнадцяти кривавих намистин назад у скриньку із сандалового дерева і злегка відкинувся на спинку сидіння, його вираз обличчя розслабився. — Дивовижно, що в імперії Дзінь є хтось настільки добре обізнаний у наших звичаях та мові. До того ж ти навіть був настільки люб'язний, що повернув нам браслет із вісімнадцяти кривавих намистин – спадщину нашого предка великого хана Бале. І справді було б шкода не прислухатися до цієї пропозиції миру.

 

— Великий хане! – вигукнув вороже налаштований член королівської родини Ґовдзі, готовий знову заперечити.

 

Бужи Ґуде повернувся до нього й байдуже промовив: 

 

— Сядь. Ми послухаємо, що він скаже.

 

Незадоволений член королівської родини Ґовдзі обурено сів, сердито дивлячись на Му Джи Міна.

 

Му Джи Мін глибоко вдихнув. Усе ще перебуваючи у ворожому військовому наметі, оточений десятками тисяч кавалеристів у далекій пустелі, він продовжував твердо й непохитно стояти, представляючи свої умови для мирних переговорів між двома народами.

 

По-перше, він говорив про простий народ, який бажає, прокинувшись на світанку, мати мир по всій країні, без білих кісток, розкиданих по берегах річок.

 

По-друге, він говорив про торгові шляхи в Білому місті, наголошуючи на необхідності не повторювати помилок минулого й запобігти корупції, забезпечивши правосуддя.

 

По-третє, він говорив про гармонію між двома народами, висловлюючи бажання про процвітання на прикордонних територіях. Процвітання, про яке б пам'ятали покоління.

 

Усередині намету великого хана королівства Ґовдзі майже всі погляди були прикуті до постаті Му Джи Міна.

 

Посланець мав незрівнянну відвагу, мудре серце та унікальну елегантність, яка вирізняла його серед інших ґондзи.

 

Саме завдяки цій надзвичайній поведінці та грації стало можливим побачити краєвиди гір і річок минулого, які перетиналися з вітром і місяцем сьогодення.

 

Після того, як Му Джи Мін висловився, у наметі запанувала тиша. Було настільки тихо, що можна було навіть почути, як на землю падає голка.

 

Після ретельних роздумів Бужи Ґуде повільно обвів поглядом намет. З легкою усмішкою на вустах він сказав: 

 

— Я думаю, те, що сказав посланець імперії Дзінь, є розумним. Я готовий вести переговори для укладення мирного договору. А як щодо вас?

 

— Великий хане! – член королівської родини Ґовдзі знову підвівся. — Ми не можемо зрадити волю покійного хана й наших предків лише через якісь слова ворога!!!

 

Бужи Ґуде не звернув на нього жодної уваги, а натомість звернувся до інших: 

 

— Хто що думає? Говоріть.

 

У наметі дехто виступав за переговори, дехто мовчав, а дехто був категорично проти.

 

Хоча тих, хто виступав проти, було значно менше, але вони, схоже, мали значний вплив, тож і їхні слова мали певну вагу.

 

Поки чиновники сперечалися, Бужи Ґуде втратив терпіння й підвищив голос: 

 

— Досить. Дайте мені кілька днів на роздуми, а поки йдіть.

 

Генерали та чиновники королівства Ґовдзі один за одним підвелися, віддали честь своєму хану, а потім вийшли з намету.

 

Бужи Ґуде підняв браслет із вісімнадцятьма кривавими намистинами, зійшов із дерев'яного помосту й попрямував до Му Джи Міна. Із загадковою усмішкою на обличчі, наміри якої важко розшифрувати, Бужи Ґуде простягнув руку і взяв Му Джи Міна за ліву руку, притягнувши її ближче до себе.

 

Ґу Хе Янь зробив пів кроку вперед. Однак, як тільки він рушив, він різко зупинився й більше не рухався.

 

Бужи Ґуде надів браслет на зап'ястя Му Джи Міна, усміхнувся, а потім сказав: 

 

— Цей скарб уже був подарований великим ханом Балем. Тож як ми, жителі королівства Ґовдзі, можемо претендувати на нього? Чи не могли б ви, пане посланцю, повернути його туди, де йому належить бути?

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Я неодмінно поверну його законному власникові.

 

Бужи Ґуде знову усміхнувся: 

 

— Будь ласка, відпочиньте тут кілька днів, шановний посланцю. Ми прийдемо до висновку, чи буде мир, чи війна. Крім того… – раптом Бужи Ґуде наблизився до вуха Му Джи Міна й тихим голосом прошепотів: — Ти прийшов у потрібний час.

 

Сказавши це, Бужи Ґуде випростався й вийшов із намету з усмішкою на обличчі.

 

Му Джи Мін злегка нахмурився й поринув у роздуми, потираючи намистини на зап'ясті.

 

Невдовзі прибули солдати Ґовдзі. Вони вивели Му Джи Міна й Ґу Хе Яня з намету великого хана й відвели їх до іншого намету, оточеного синьо-білими повстяними ковдрами, де вони могли б відпочити.

 

Намет, до якого їх завели, був стійкий до пустельного вітру, а також всередині було затишно й тепло. Всередині стояли два низькі ліжка, вкриті м'якими хутрами. В одному з кутків намету горіли екзотичні пахощі із заспокійливим ароматом, що, ймовірно, було жестом гостинності.

 

Однак біля намету стояла охорона, яка не давала Му Джи Міну й Ґу Хе Яню вільно вийти з нього.

 

Коли наблизився вечір, хтось приніс їм смажену яловичину й баранину, коржі, чай із маслом та іншу їжу. Ці страви дбайливо поставили на дерев'яний стіл.

 

Відколи Му Джи Мін вийшов із намету великого Хана, він залишався розгубленим. Навіть зараз він нахмурено сидів біля низького ліжка, занурившись у роздуми, ніби обтяжений турботами. Раптом перед ним поставили миску теплого, заспокійливого для шлунку масляного чаю. Коли Му Джи Мін підняв очі, він зустрівся зі стурбованим поглядом Ґу Хе Яня.

 

— Скуштуй, – тихо прошепотів Ґу Хе Янь.

 

— Гаразд, – Му Джи Мін скривив губи в усмішці й узяв різьблену дерев'яну миску з рук Ґу Хе Яня.

 

Тримаючи миску обома руками, Му Джи Мін зробив кілька ковтків, нарешті відчувши себе набагато спокійніше. Коли він знову підняв погляд, то побачив, що Ґу Хе Янь усе ще стоїть і пильно спостерігає за ним. Відставивши миску вбік, Му Джи Мін поплескав по м'якій подушці біля себе і сказав:

 

— Хе-сьоне, сідай. Я маю тобі дещо сказати.

 

Ґу Хе Янь кивнув і сів поруч, не зводячи очей із Му Джи Міна.

 

Зі ще більшою усмішкою Му Джи Мін сказав: 

 

— Підсунься ближче.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— …

 

Ґу Хе Янь злегка нахилився вперед, не наближаючись ні на дюйм.

 

Му Джи Мін не знав, сміятися йому чи плакати, тому він просто простягнув руку й обняв Ґу Хе Яня за шию, притягнувши його ближче до себе. Потім Му Джи Мін наблизив губи до вуха Ґу Хе Яня й зітхнув: 

 

— Я боюся, що стіни мають вуха, тому уважно слухай, що я тобі зараз скажу.

 

Ґу Хе Янь, зрозумівши, що Му Джи Мін збирається обговорювати з ним серйозні питання, заспокоїв свій розум і дихання, зосередивши всю свою увагу на словах: 

 

— …Гмм.

 

Справді, слова Му Джи Міна були надзвичайно тривожними: 

 

— Схоже на те, що в королівстві Ґовдзі в найближчі кілька днів відбудеться переворот. Ситуація може обернутися кровопролиттям.

 

Му Джи Мін уже давно вважав цю ситуацію дивною. Навіщо королівству Ґовдзі збирати війська чисельністю двісті тисяч воїнів і відправляти їх на кордон з імперією Великої Дзіні, але так довго зволікати з вторгненням у її межі?

 

Сьогодні, після візиту до намету великого хана, завдяки ретельному спостереженню, Му Джи Мін зміг більш-менш здогадатися про причини.

 

Наразі королівська родина Ґовдзі розділилася на дві фракції.

 

Однією з фракцій була фракція попереднього хана, очолювана членом королівської родини Ґовдзі, який виявив ворожість до Му Джи Міна, посланця Великої Дзіні. Інша фракція була фракцією нового хана на чолі з Бужи Ґуде.

 

Причина, чому, незважаючи на присутність армії Ґовдзі на кордоні, вони все ще не вторглися в імперію, полягала саме в тому, що ці дві фракції ворогували між собою.

 

Проте Му Джи Мін не міг зрозуміти, чому фракція попереднього хана мала намір вторгнутися в імперію Великої Дзіні.

 

Втім, він був впевнений в одному. Бужи Ґуде мав намір шукати миру.

 

Бужи Ґуде перебував при владі лише пів року, а це означало, що його становище було нестабільним. Перш ніж турбуватися про зовнішню політику, йому потрібно було стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію. Іншими словами, йому просто не вистачало сили, щоби боротися.

 

Причина, через яку він відправив свої війська на кордон, здебільшого полягала в примусі зі сторони фракції колишнього хана.

 

— Деякий час тому, перед тим, як великий хан вийшов із намету, він сказав мені: «Ти прийшов у потрібний час», – прошепотів на вухо Ґу Хе Яню Му Джи Мін, його голос був ледь чутний. — Спочатку я не зрозумів, чому він це сказав, але тепер я все розумію. Він планував випробувати впертих членів фракції колишнього хана. А мій приїзд дав йому ідеальну можливість для цього. Коли ми були в наметі великого хана, ті, хто не погоджувався з ним і наполягав на нападі на імперію Великої Дзіні, були тими людьми, яких він хотів позбутися. Тож найближчими днями відбудеться конфлікт, за яким розпочнеться кровопролиття. Коли загориться міська брама, постраждає й риба в ставку*. Хе-сьоне, ми маємо бути готові оборонятися.

 

*城门失火殃及池鱼 chéng mén shī huǒ yāng jí chí yú; Китайське прислів'я. Коли загоряється міська брама, люди використовують воду в ставку, щоб загасити вогонь, а коли вода закінчується, риба в ставку зрештою гине. Використовується як метафора для ситуацій, коли виникає криза, що завдає шкоди не лише безпосередньо залученим сторонам, але й тим, хто опосередковано пов'язаний або близький до цього питання. Іншими словами: Проблема, яка може поширитися і вплинути на всіх, хто до неї близький.

 

Почувши слова Му Джи Міна, Ґу Хе Янь кивнув: 

 

— Гаразд, не хвилюйся.

 

Му Джи Мін знову м'яко усміхнувся і сказав:

 

— З тобою поруч я можу залишатися спокійним.

 

У наступні дні, окрім солдатів Ґовдзі, які тричі на день приносили їм їжу, їх більше ніхто не відвідував. Оскільки їм не дозволялося виходити з намету, Ґу Хе Янь пильнував вночі, а Му Джи Мін – вдень. Тоді, коли вони обидва не спали, вони грали в шахи. Оскільки шахові навички обох були приблизно однаковими, їм було дуже весело змагатися один з одним.

 

Так тривало п'ять днів. Однієї ночі, коли Му Джи Мін відпочивав, зручно вмостившись на м'якій постільній білизні, його раптом розбудив голос Ґу Хе Яня. Розплющивши сонні очі, Му Джи Мін почув брязкіт мечів, що долинав за межами намету. В одну мить він втратив усю сонливість, на зміну якій прийшов холодний піт, що стікав по його спині.

 

— Не бійся, – з темряви до вух Му Джи Міна долинув знайомий голос, а потім тепла рука ніжно стиснула його плече.

 

Цих простих слів було достатньо, щоб вмить заспокоїти схвильоване серце Му Джи Міна.

 

Однак саме в цей момент звідкись почав доноситися різкий запах гасу. Перш ніж вони змогли визначити, звідки він долинає, завіса намету спалахнула шаленим полум'ям!