Що я ще можу зробити?

— Лі Джу, у нашому минулому житті я відправився шукати тебе в гіркі замерзлі землі Вежі Нінґу. Але… Я не зміг тебе там знайти.

 

Почувши ці слова, у Му Джи Міна перехопило подих, і він застиг.

 

Хоча Му Джи Мін і здогадувався, що Фу Ї також міг переродитися, він ніколи не був повністю впевненим у цьому.

 

Однак тепер, коли він був загнаний у глухий кут, чи хотів Фу Ї розкрити свою справжню сутність цими словами, навіть якщо це змусить його втратити обличчя?

 

Руки Му Джи Міна, що вільно звисали, повільно стиснулися в кулаки, він стримував всю лють всередині себе. Міцно стиснувши щелепу, Му Джи Мін холодно запитав: 

 

— Навіть якби ви знайшли мене там, що б це змінило?

 

— Лі Джу, – Фу Ї дістав із кишені звичайну хустинку й витер воду, що пролилася на низький столик, — Я знаю, що ти звинувачуєш і ненавидиш мене. Я знаю, що ти ненавидиш мене за те, що я не захистив тебе й змусив тебе так страждати. Лі Джу, пробач мені.

 

— Фу! Ї! – не витримавши, Му Джи Мін обернувся й гнівно подивився на нього. — Я ненавиджу не тебе, я ненавиджу себе! Я ненавиджу себе за те, що був таким дурним, за те, що не зміг побачити тебе наскрізь раніше. За те, що не зміг розгледіти звіра, який ховається під твоїм людським обличчям. Якби я зміг його побачити, мій батько, моя мати, Дзі Янь, Благородна дружина... Ніхто з них не загинув би так трагічно…

 

Коли він говорив, Му Джи Мін був переповнений горем і відчаєм, він продовжував із налитими кров'ю очима: 

 

— Якби я бачив тебе наскрізь, репутація, яку сім'я Му носила протягом ста років, не була б зруйнована в моєму поколінні. Якби я знав про все це, благородний рід Му ніколи не був би зловмисно звинувачений і обтяжений вічним злочином зради!

 

Почувши ці слова, Фу Ї був шокований ще більше, ніж раніше. Він підвівся й швидкими кроками підійшов до Му Джи Міна: 

 

— Лі Джу, чому ти говориш такі речі? – у ту ж мить Фу Ї наче прозрів, тому він сказав таке: — Тепер я зрозумів. Лі Джу, послухай мене. У нашому минулому житті, зійшовши на престол, я розкрив світові всю правду про те, що саме Фу Ці готував змову проти Дзі Яня й сім'ї Му. Я очистив твоє ім'я й відновив невинність сім'ї Му. На жаль, на той час ти вже помер по дорозі у вигнання, тож не зміг про це дізнатися. Лі Джу, ти можеш бити мене й ображати скільки завгодно. Ти маєш рацію, я нічого не вартий. Якби я раніше захопив трон, якби я раніше поїхав шукати тебе, ти б не... ти б не...

 

У нього був настільки сумний вираз обличчя, що здавалося, наче ось-ось покотяться сльози.

 

— Про що ти говориш? – Му Джи Мін не міг повірити в те, що почув, і з недовірою подивився на Фу Ї, вражений його підлою безсоромністю. — У нашому минулому житті саме ти підробив докази. Це ти написав меморіал. Це ти разом із наслідним принцом сказав, що мій батько й король Сянь мали намір узурпувати трон! Все це явно було зроблено тобою!

 

Вираз обличчя Фу Ї вмить став здивований, він злегка розтулив рота, а через деякий час сказав: 

 

— Лі Джу... Невже я дійсно така невдячна людина у твоїх очах? Якби я сказав тобі, що ніколи не робив того, про що ти говориш, ти б мені повірив?

 

Щойно ці слова долетіли до вух Му Джи Міна, він також завмер, а коли прийшов до тями, насупився й опустив голову, пробурмотівши кілька разів: 

 

— Неможливо...

 

Фу Ї запитав його: 

 

— Хто тобі все це сказав? Це був Хво Сінь, чи не так?

 

Му Джи Мін раптом підняв голову й подивився на Фу Ї.

 

Зрештою, все дійсно було саме так. За день до його заслання Му Джи Міна відвідав у в'язниці Хво Сінь і розповів йому про це.

 

У той час Му Джи Мін стояв навколішки на підлозі, кайдани стискали його зап'ястя, і він відчайдушно благав Хво Сіня розповісти йому правду, бо не хотів померти, так і не дізнавшись її.

 

Тоді Му Джи Мін почув правду з вуст Хво Сіня, яка спустошила його й залишила в стані відчаю.

 

Той, хто зрадив його, виявився ніким іншим, як його найближчим другом, його довіреною особою. Король Су, яким він захоплювався з дитинства. Фу Ї, який стверджував, що кохає його.

 

Му Джи Мін спочатку відмовлявся в це вірити. Однак, коли дорогою на заслання через замерзлі землі він почув новину про те, що Фу Ї зійшов на трон, Му Джи Мін зрозумів, що все це було планом, організованим Фу Ї.

 

Король Су, яким із дитинства нехтували, зрештою став рибалкою, який виграв. Скориставшись нагодою, коли наслідний принц вбив короля Сяня, він захопив трон через повстання.

 

Але тепер Фу Ї говорить, що не робив нічого подібного.

 

Брехня це чи правда, але вітер і хмари були підступними* в той час. У розпал боротьби за політичну владу, хто з них бреше? А хто говорить правду?

 

*风云诡谲 fēng yún guǐ jué; Китайська ідіома. Вона означає ситуацію, що швидко змінюється і є непередбачуваною, часто пов'язаною зі складною й заплутаною політичною чи соціальною динамікою. Це означає, що ситуація може швидко змінюватися, а результат може бути несподіваним або важким для розуміння.

 

— Лі Джу! – саме тоді, коли розум Му Джи Міна загубився в плутанині думок, Фу Ї зробив крок вперед, схопивши його за плечі. — Все Міністерство в'язниці переповнене людьми Наслідного принца Фу Ці. Як ти можеш вірити словам Хво Сіня, але не моїм? – у тоні Фу Ї прозвучало неприховане відчуття спустошеності.

 

Му Джи Мін простягнув руку, щоби відштовхнути Фу Ї й відступив із пильним виразом обличчя: 

 

— У моєму попередньому житті тільки ти часто входив і виходив із кабінету резиденції Му. І саме там було виявлено підроблені докази.

 

— Так, це правда. Але Міністерство в'язниці також посадило своїх людей у резиденції Му! – Фу Ї захищався вголос. — Я не звинувачую тебе в тому, що ти мене підозрюєш. Зрештою, я в центрі уваги, водночас люди з Міністерства в'язниці ховаються в темряві. Оскільки ти не бачив повної картини, тебе ввели в оману цими наклепами. Я знаю, що ти вважаєш, що ці документи – докази, які я підробив власноруч. Але, Лі Джу, ти мусиш пам'ятати, що Міністерство в'язниці й у цьому житті розставило свої очі та руки в резиденції Му. Ти повинен бути обережним у своїх словах і діях.

 

У його голові аргументи Хво Сіня з його минулого життя перепліталися з виправданнями Фу Ї, наповнюючи свідомість Му Джи Міна клубком оглушливих звуків, від яких у нього страшенно боліла голова, але він з усіх сил намагався зберігати спокій: 

 

— І все ж, як тільки звинувачення проти короля Сяня було знято, ти одружився з дочкою командувача імператорської армії.

 

— Що ще я міг зробити?! – несподівано закричав Фу Ї. — Я на власні очі бачив, як ви всі гинули, один за одним, від рук Фу Ці. Якби я не одружився з нею, як б я зміг виступити проти наслідного принца? Як б я зміг відновити твою й Фу Дзі Яневу невинність? Лі Джу, скажи мені, що ще я міг зробити?!

 

Му Джи Мін незв'язно відповів: 

 

— Я не знаю. Не знаю...

 

— Лі Джу, ти точно знаєш, – Фу Ї сказав низьким і хриплим тоном, ніби був сповнений смутку. — У нашому минулому житті я ж тобі подобався? Тоді, у дворі резиденції Му, коли я поцілував тебе, ти не відштовхнув мене. Я ж не помиляюся? Лі Джу, людина, яку я кохаю – це ти. Це завжди був ти. Неважливо, у цьому житті чи в попередньому, це завжди був ти.

 

— Лі Джу, ти мені віриш?