Я вірю, що Лі Джу виправдає очікування

Як тільки карета повернулася до резиденції герцога Яня, Му Джи Мін вийшов із неї, відчуваючи себе приголомшеним і дезорієнтованим. Він був настільки заглиблений у свої думки, що навіть не почув, як слуга кілька разів гукнув його.

 

— Молодий господарю! – слуга був так схвильований, що не міг не підвищити голос.

 

Лише тоді Му Джи Мін почув його: 

 

— Що сталося?

 

— Молодий господарю, біля резиденції припаркована карета. Вона приїхала за вами, – відповів слуга, схиливши голову в шанобливому жесті.

 

— Забрати мене? – Му Джи Мін був збентежений. — Звідки вона прибула?

 

Слуга відповів: 

 

— З резиденції короля Су.

 

Му Джи Мін: 

 

— ...

 

Му Джи Мін злегка насупився й деякий час мовчав.

 

Слуга нагадав йому: 

 

— Молодий господарю, карета вже давно чекає перед резиденцією. Молодий господар поїде? Якщо ні, то повідомити візника?

 

— Я… – тієї ж миті очі Му Джи Міна наповнилися впевненістю, а розум заспокоївся. — Я піду. Де карета?

 

Слуга відповів: 

 

— Ходімо зі мною, молодий господарю.

 

Слуга провів Му Джи Міна до карети, яку прислав король Су. Провівши карету, слуга розвернувся і повернувся до резиденції, готуючись до виконання справ, які ще потрібно було закінчити за цей день. Однак саме тоді підбігла невідома постать у білих шатах і, оминувши слугу, попрямувала прямо до резиденції Му.

 

— Гей, ви! Стійте! Хто ви? Це резиденція герцога Яня. Ви не можете увійти, не відрекомендувавшись, – слуга побіг, щоби зупинити чоловіка. Охоронці резиденції, що стояли обабіч воріт, також підійшли до них, почувши галас.

 

Молодий чоловік, одягнений у білі шати, здавалося, кудись поспішав, на його скронях виступив піт, а з рота злегка витікала слина. У руці він міцно стискав нефритовий кулон з агату та нефриту Нірвану Фенікса. Піднявши погляд на слугу, він сказав стурбованим тоном: 

 

— Я шукаю Му Джи Міна.

 

— Ви шукаєте нашого молодого господаря? – слуга відповів: — Його зараз немає в резиденції. Будь ласка, приходьте в інший день.

 

— Його немає? – на обличчі юнака з'явився здивований вираз. — Куди він пішов?

 

Слуга відповів: 

 

— Він пішов до резиденції короля Су.

 

Юнак одягнений у білі шати: 

 

— ...

 

Глибоке кохання було зруйноване мовчанням. Чай був розлитий, ніжна порцеляна розбита, східний вітер вже пройшов, і краса квітів втрачена*.

 

*茶泼，瓷碎，东风过花已落 chá pō, cí suì, dōng fēng guò huā yǐ luò; Ця фраза слугує метафорою непоправної шкоди, завданої стосункам/ситуації раптовим емоційним спалахом, підкреслюючи важливість стриманості та обережності під час сильних емоцій. Кажучи, що «порцеляна розбита, а краса квітів втрачена», вона відображає кінець мирної та гармонійної ситуації. Подих східного вітру ще більше підкреслює швидкоплинність цього моменту, натякаючи на те, що коли щось розбито чи втрачено, то вже не можна повернути до попереднього стану.

 

Знаючи, що він зробив помилку, що він сказав те, чого не повинен був, він зібрав усю свою сміливість, якою володів у цьому житті, і побіг щодуху, щоби спробувати все пояснити й втримати його. Але навіть тоді він на крок запізнився.

 

Який сенс шкодувати про це зараз?

 

— Я розумію… – голос молодого чоловіка, одягненого в білі шати, нестримно тремтів. Він більше нічого не сказав і повернувся, щоби піти. Його кроки були такі ж поспішні, як і тоді, коли він тільки прийшов.

 

— Гей! Ґондзи! Ґондзи, зачекайте. Хто ви? – слуга розгублено почухав голову. Але врешті-решт знизав плечима, забувши про цю справу.

 

***

 

Резиденція короля Су з її імпозантними кам'яними сходами й чорною табличкою із золотими ієрогліфами на верху випромінювала відчуття прихованої елегантності. Вона різко контрастувала з імпозантною, показною та екстравагантною резиденцією короля Сяня.

 

У своєму попередньому житті Му Джи Мін часто відвідував це місце. Але в цьому житті він був тут фактично вперше.

 

Коли він наблизився до входу в резиденцію, суміш знайомого й незнайомого охопила серце Му Джи Міна. Але це відчуття так швидко зникло, що не встигло залишити в ньому жодних слідів.

 

— Му-ґондзи, ви прибули, – слуга, що вийшов привітати його, вклонився й провів Му Джи Міна до резиденції.

 

Му Джи Мін увійшов за ним всередину й пройшов звивистими коридорами, поки вони не опинилися в двоповерховому павільйоні, що височів над водою. У цей момент слуга зупинився, вклонився й сказав: 

 

— Му-ґондзи, Його Високість чекає на вас на другому поверсі.

 

Му Джи Мін кивнув.

 

— Я зрозумів, – промовив він собі під ніс. 

 

Потім Му Джи Мін пішов до павільйону й піднявся на другий поверх, де побачив Фу Ї в чорній парчевій мантії із золотими візерунками, який притулився до поручнів павільйону. Перед ним стояв низький столик із грушевого дерева. На мініатюрній грубці із червоної глини стояв пурпуровий глиняний чайник, розжарений до червоного, а на столі було розкладено чайне листя найвищого ґатунку. Почувши кроки, що наближалися, Фу Ї повернув голову, привітавшись із Му Джи Міном, і з усмішкою на обличчі сказав: 

 

— Лі Джу, я вже давно на тебе чекаю. Проходь, сідай переді мною.

 

Поки Фу Ї говорив, він обережно зняв чайник із глиняної печі й почав заварювати чашку освіжного солодкого чаю.

 

Не рухаючись, Му Джи Мін спокійно промовив: 

 

— Якщо король Су має намір відмовити мене від одруження з дочкою командувача імператорської армії, то не варто витрачати слова даремно.

 

Рука Фу Ї здригнулася, розливши частину води в чайнику.

 

Му Джи Мін подивився на нього й згадав, що в минулому житті він також був тут і пив цей самий чай. Єдина відмінність полягала в тому, що Фу Ї вже не був тим королем Су, яким він захоплювався.

 

У попередньому житті вони щойно відсвяткували своє повноліття, тож батьки тиснули на них, щоби вони одружилися.

 

На той час Му Джи Мін ще ні до кого не мав романтичних почуттів, тому слухняно виконав наказ батька й обмінявся листами про заручини з донькою командувача імператорської армії.

 

Він не знав, що вже наступного дня Фу Ї викличе його до резиденції короля Су з наміром відмовити Му Джи Міна від одруження з нею.

 

Збентежений Му Джи Мін запитав про причину, але Фу Ї сумно подивився на нього й тихо сказав: «Лі Джу, невже ти ніколи не усвідомлював моїх почуттів до тебе?»

 

Му Джи Мін, який завжди надавав великого значення вірності та прихильності, не хотів пов'язувати себе з кимось на все життя, маючи ще нерозв'язані стосунки з Фу Ї. Тому, повернувшись додому, він щиро благав батьків шанобливо відмовитися від пропозиції одруження з донькою командувача імператорської армії.

 

Однак у відповідь на свої щирі наміри Му Джи Мін отримав лише меморіал, написаний самим Фу Ї, в якому той звинувачував Му Боженя й Фу Дзі Яня, короля Сяня, у таємній підготовці заколоту й спробі вбивства спадкоємного принца з метою узурпації трону.

 

Це було жалюгідно, прикро й смішно водночас.

 

***

 

Почувши слова Му Джи Міна, Фу Ї поставив глиняний чайник назад на плиту й обернувся, щоби подивитися на нього.

 

Му Джи Мін зберіг спокій, не виглядаючи ані смиренним, ані зарозумілим, коли зустрівся з поглядом Фу Ї: 

 

— Якщо королю Су більше нічого сказати, я піду.

 

Закінчивши говорити, Му Джи Мін був готовий розвернутися і піти. Однак саме в цей момент Фу Ї гукнув його.

 

— Лі Джу, у нашому минулому житті я відправився шукати тебе в гіркі замерзлі землі Вежі Нінґу. Але… Я не зміг тебе там знайти.