Ви всі, заспокойтеся

Му Джи Мін був вражений: 

 

— Резиденції генерала Юліня?

 

Цай Вей кивнула: 

 

— Саме так.

 

— Що вони прислали?

 

Це питання змусило Цай Вей показати стурбований вираз обличчя. Однак, після короткого вагання, вона нарешті відповіла: 

 

— Це пропозиція про заручини...

 

Подумавши, що він не розчув, Му Джи Мін розгублено перепитав: 

 

— Що?

 

Цай Вей не мала іншого вибору, як повторити: 

 

— Молодий господарю, це лист із шлюбною пропозицією та подарунок на заручини. Але в листі немає слів, а подарунок на заручини – це не скарби, не золото і срібло, а дещо зламане...

 

Невдовзі всі речі, надіслані рано вранці до резиденції Му з резиденції генерала Ґу, були розміщені в одній з кімнат крила Му Джи Міна.

 

Лист із пропозицією про заручини був зроблений з червоного паперу, посипаного золотим пилом, що надавало йому урочистого вигляду. Але на ньому не було написано жодного слова. Му Джи Мін не міг зрозуміти, чи це було поспішне, чи недбале рішення.

 

Му Джи Мін обережно поклав лист на стіл, і в цей момент його погляд впав на подарункову коробку для заручин.

 

Коробка була вкрита лаком кольору вермільйону*, із золотистими візерунками пари качок-мандаринок, що гралися на воді, а великі червоні шовкові квіти були задрапіровані навколо верхівки, створюючи святкову атмосферу. Однак, зважаючи на те, що це була єдина подарункова коробка для заручин, важко було сказати, чи це був пошарпаний або поверховий подарунок.

 

*Vermilion (також називається «vermillion»), який іноді називають кіноваром, або китайським червоним, є червоним тоном з трохи помаранчевого кольору в ньому. Він може бути виробленим природним способом з мінерального кіновару, а також штучно. Верміліон вважається кольором життя, пов'язаним із кров'ю через червоний колір і вічність. Він символізує те ж, що й червоний колір – колір сили також пов'язаний з любов'ю, шлюбом та релігією.

Цай Вей не знала, сміятися їй чи плакати, тому просто промовила: 

 

— Молодий господарю, подивіться на це... Генерал Ґу жартує над вами?

 

Му Джи Мін не відповів. Натомість він зробив крок вперед і відкрив подарункову коробку. Коли він побачив, що було всередині, очі єдиного сина герцога Яня миттєво розширилися.

 

 У коробці тихо лежав мисливський арбалет «Сонця та Місяця».

 

Му Джи Мін досі пам'ятав ту теплу весну. Він пам'ятав тінь, яку відкидали дерева-парасольки, злегка погойдуючись під легким вітерцем. Він пам'ятав мелодійний щебет птахів, що лунав у його серці. Він згадав себе, як у дитинстві, вперше побачивши цей незвичайний арбалет, захоплено вигукнув: «Це такий привілей побачити його на власні очі!»

 

— Чому…? – Му Джи Мін простягнув руку, ніжно погладивши арбалет, і тремтячим голосом вигукнув: — Коли він, очевидно, ставився до мене з такою байдужістю...

 

Цай Вей, спантеличена реакцією Му Джи Міна, покликала його тихим голосом: 

 

— Молодий господарю?

 

Му Джи Мін глибоко вдихнув і різко підняв голову, сповнений рішучості: 

 

— Я відправляюся до резиденції генерала Ґу! Прямо зараз!

 

***

 

Звук кінських копит відлунював, коли колеса карети котилися по кам'яній бруківці. Вулиця була переповнена людьми, шум звідусіль був одночасно метушливим і хаотичним. Сидячи в кареті, Му Джи Мін вперше в житті відчув, що відстань між резиденцією Му й резиденцією Ґу надто велика.

 

Чим більше він про це думав, тим більше тривожився.

 

«У моєму попередньому житті ми з Ґу Хе Янем були просто чужими людьми. Ми навіть не були друзями».

 

«У цьому житті, хоча ми й друзі, і багато чого пережили разом, але через холодні слова та байдужість Ґу Хе Яня я не наважувався навіть уявити, що можу стати з ним ближчим.»

 

Незрозумілий подарунок на заручини та неохайний лист із шлюбною пропозицією на перший погляд здавалися не більше ніж жартом, але чому Му Джи Мін так переймався цим?

 

Коли карета зупинилася біля входу до резиденції Ґу, Му Джи Мін поспішними кроками вбіг усередину. Вень Джон Чен не здивувався, побачивши його. Навпаки, він зробив крок вперед, щоби привітати його: 

 

— Му-ґондзи, ви прийшли.

 

— Де генерал Ґу? – прямо запитав Му Джи Мін.

 

— Наш молодий господар напився вчора ввечері й щойно прокинувся. Здається, у нього все ще болить голова, – відповів Вень Джон Чен.

 

Му Джи Мін був приголомшений: 

 

— Він напився минулої ночі?

 

— Так, Му-ґондзи. Дозвольте відвести вас до головної зали, а потім я піду покличу нашого молодого господаря, – Вень Джон Чен вклонився й зробив запрошувальний жест.

 

Му Джи Мін пішов за Вень Джон Ченом до головної зали, сів і з нетерпінням став чекати. Невдовзі пані Дзюань принесла чай і пиріг з османтусу, який випускав солодкий аромат. Усміхнувшись, вона сказала: 

 

— Му-ґондзи, спочатку перекусіть. Наш молодий господар скоро прийде.

 

— Мм-гмм, – Му Джи Мін вдячно кивнув. Після того, як пані Дзюань вийшла з головної зали, Му Джи Мін зробив кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися. Потім він взяв шматочок османтусу з білої порцелянової тарілки й поклав його до рота. М'яка текстура й запашний аромат одразу ж сплелися з його язиком і губами, приносячи деяке полегшення його занепокоєнню.

 

Саме тоді Му Джи Мін почув кроки.

 

Повернувши голову, він побачив, що до зали заходить Ґу Хе Янь, одягнений в елегантні білі шати. Ґу Хе Янь увійшов до головної зали довгими кроками, але в його очах все ще можна було розрізнити певний слід втоми від похмілля. Однак, хоча його обличчя, як завжди, залишалося байдужим, у цю мить цей спокій здавався дещо недоречним.

 

Му Джи Мін проковтнув шматок пирога й різко підвівся.

 

Вони мовчки подивилися один на одного, і, на диво, Ґу Хе Янь заговорив першим. Опустивши погляд, він тихо промовив: 

 

— Вчора.... я напився й зробив те, що тебе засмутило. Мені дуже...

 

— Ґу Хе Яню, – Му Джи Мін перебив його.

 

Це був перший раз, коли Му Джи Мін звернувся до Ґу Хе Яня так безпосередньо, називаючи його на ім'я без жодних формальностей. Його твердий і суворий тон змусив Ґу Хе Яня підняти голову й подивитися на нього.

 

— Чому ти вирішив запропонувати мені одружитися в п'яному стані? – запитав Му Джи Мін з деякою агресивністю, ніби йому не терпілося дізнатися відповідь. Стурбованим тоном він перепитав ще раз: — Чому?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...

 

Му Джи Мін зробив крок вперед і стурбовано продовжив: 

 

— Ґу Хе Яню, я не хочу чути ніяких вибачень. Я не хочу чути, що ти був п'яний. Я просто хочу знати, чому. Чи це була плутанина, чи вчинок твого затьмареного розуму…  Я дійсно хочу знати… Про що ти думав, коли вирішив використати мисливський арбалет «Сонця та Місяця» як подарунок на заручини?

 

Очі Ґу Хе Яня затремтіли, а груди злегка здійнялися, наче в його серці вже розбурхалося море. Але він мовчав, немов камінь, що роками був тихо похований під крижаним снігом.

 

— Ґу Хе Яню, – майже благально промовив Му Джи Мін. — Скажи щось. Відповідай, чому?

 

Ґу Хе Янь заплющив очі. Коли він знову розплющив їх, його погляд став твердим і холодним, як незламний лід: 

 

— Я.... Імператор хотів подарувати мені шлюб з принцесою Цінхе, але оскільки я не хочу пов'язувати себе з Імператорською родиною через шлюб, я сказав Імператору, що мені подобаються чоловіки. Цей жест був зроблений лише для того, щоб Імператор повірив мені, щоби показати, що я не брешу йому. Ніяких інших намірів у мене не було.

 

Му Джи Мін застиг на місці, його погляд був прикутий до Ґу Хе Яня. Через деякий час він заговорив ледь чутним голосом, наче голосніший тон розбив би майже невидиму надію в його серці: 

 

— Це правда?

 

Ґу Хе Янь опустив погляд. У цю мить, наче лютий вітер на безлюдному прикордонні здійняв холодний сніг, відлунюючи його з попереднього життя в теперішнє, змушуючи холод, що пробирає до кісток, ніколи не розвіюватися і не розсіюватися.

 

— ...так.

 

Щойно ці слова злетіли з вуст Ґу Хе Яня, мрія про золоте просо* була вщент розбита. Му Джи Мін задихався, не знаходячи слів, і лише повільно вклонився в шанобливому жесті. Не маючи змоги вимовити навіть прощального слова, він розвернувся й вийшов з резиденції Ґу. Лише коли він сів у карету, губи Му Джи Міна злегка затремтіли, і він пробурмотів самопринизливим тоном: 

 

— Звичайно, про що я думав? Я такий дурень.

 

*黄粱梦 huáng liáng mèng; Метафора ілюзорної мрії. 

 

Після цих слів серед метушливого натовпу пролунали здавлені ридання та зітхання.