Я – наслідний принц Східного палацу

— Але коли ти вагаєшсь, про що або про кого ти думаєш? 

 

Яскравий місяць непорушно стояв над несподівано тихим і глибоким подвір'ям. У цей момент Му Джи Мін приголомшено застиг на місці. Здавалося, він серйозно про щось задумався, оскільки втупився в бамбуковий ліс перед собою з розгубленим поглядом.

 

Вень Хе Їнь обережно покликав його: 

 

— Молодий господарю?

 

Му Джи Мін різко прийшов до тями. Однак чомусь він виглядав ошелешеним, а в його очах проглядалася знервованість: 

 

— Що? Що сталося?

 

Вень Хе Їнь вказав на коробку з червоного дерева, що стояла на кам'яному столі, й сказав: 

 

— Молодий господарю, з'їж трохи випічки. Голод може погано вплинути на тебе.

 

— Вип-випічка? А… так, добре… – Му Джи Мін зробив кілька глибоких вдихів, подивився на Вень Хе Їня і сказав, — А-Їню, повернімося в кімнату.

 

— Так, тут досить вітряно. Я хвилююся, що ти захворієш через холодну погоду. – Вень Хе Їнь був радий відвести свого молодого господаря в затишне місце. — До речі, молодий господарю, ти вже зміг зрозумів те, що не розумів?

 

Му Джи Мін не відповів, лиш промовив: 

 

— Поспішаймо назад. Я трохи зголоднів.

 

Хвилюючись, Вень Хе Їнь поспішив прокоментувати: 

 

— Добре, добре! Поспішаймо назад.

 

***

 

Спочатку він думав, що міністр обрядів згадає дар імператора одруження. Зрештою, шлюб правителя – це головна подія в небесній родині.

 

Наступного дня Му Джи Мін, як завжди, відвідав імператорський двір і обговорив питання в південній частині залу Сюаньде. Спочатку Му Джи Мін подумав, що міністр обрядів згадає про шлюб, який імператор хоче дарувати генералу Юліню. Зрештою, одруження імператорської принцеси було надзвичайно важливою подією для імператорської родини, тому весільною церемонією мало займатися Міністерство обрядів.

 

Однак, навіть прочекавши весь ранок, міністр обрядів жодним словом не обмовився про це.

 

Після ранкового суду Му Джи Мін не зміг стриматися і почав розпитувати про це сам.

 

Почувши його запитання, міністр обрядів був вкрай збентежений: 

 

— Який шлюб? Я не чув про таке. Му Джи Міне, ви не можете говорити такі нісенітниці так недбало.

 

Му Джи Мін відреагував майже миттєво і поспішив вибачитися за свою дурість.

 

Попрощавшись з міністром обрядів, Му Джи Мін відчув себе ще більш розгубленим, ніж раніше. Зрештою, Благородна дружина ніколи не жартувала б з ним про такі речі. Вона сама говорила, що Імператор хотів зробити Ґу Хе Яня своїм зятем, одруживши його з принцесою. Однак, якщо це так, то чому про це не було повідомлено міністру обрядів...?

 

«Чи можливо...»

 

«Що Ґу Хе Янь відмовився від шлюбу?»

 

***

 

У той час у залі Сюаньде наслідний принц Фу Ці просив зустрічі з Імператором. Коли він увійшов до зали, він побачив Імператора, який сидів за золотим столом, прикрашеним різьбленням у вигляді дракона, і переглядав меморіали.

 

— Вітаю, Імператорський батьку. –  Фу Ці схилив голову й віддав честь.

 

— Ці-ере, ти якраз вчасно. Допоможи мені переглянути офіційні документи. – Імператор вказав на купу меморіалів навколо нього.

 

— Так. – Фу Ці зробив крок уперед і шанобливо став навколішки поруч. Він узяв меморіал, відкрив його та сказав, — Ер-Чень* вчора чув, що Імператорський Батько запропонував генералу Ґу руку й серце принцеси, але генерал Ґу відмовився.

 

*儿臣 ér chén; Займенник першої особи, що використовується принцами, коли вони звертаються до свого Імператора-батька та/або Імператриці-матері.

 

Почувши це, Імператор злегка підняв очі і подивився на Фу Ці, а потім засміявся: 

 

— Ти дуже швидко дізнаєшся про справи гарему.

 

У цей момент Фу Ці не наважився сказати більше.

 

Імператор поклав меморіал, який тримав у руці, на стіл, знову розгорнув його і повільно запитав: 

 

— Що, більше нічого не хочеш сказати?

 

Фу Ці схилив голову й сказав: 

 

— Ер-Чень не сміє брехати, просто Ер-Чень не розуміє, чому Ґу Хе Янь не бажає одружитися з членом імператорської родини. Чи не тому, що він вважає, що сестра Цінхе не гідна влади, яку він має з сто тисячами елітних солдатів армії Жон Янь?

 

Як тільки він почув ці слова, очі Імператора стали лютими і страшними, але його слова не виявляли жодних емоцій, він лише похитав головою й безпорадно усміхнувся: 

 

— Ці-ере, ти з самого дитинства завжди був чутливим і параноїдальним. Навіть зараз, коли виріс і став дорослим, ти все ще залишаєшся таким же, як в дитинстві.

 

— Імператорський Батько дав мені урок. – Фу Ці похитав головою, але потім знову почав наполягати на своєму. — Але, Імператорський батьку, це меч з двома кінцями. Навіть якщо він вбиває ворога, він також може поранити вас. Цей меч не виявляє ніякої турботи, тому Ер-Чень боїться, що людина, яка тримає його, може мати злі наміри. Єдиний спосіб відчути себе більш невимушено – це тримати меч у власних руках.

 

Імператор запитав: 

 

— Справді, дуже приємно бути спокійним. Але чи знаєш ти, як використати гостре лезо цього меча, щоб убити ворога?

 

Фу Ці:

 

— …Імператорський батьку… Це... Ер-Чень…

 

— Ці-ере, правильно бути обережним і тримати меч під наглядом. Але між правителем і підданим не повинно бути ніяких підозр. – на повному серйозі порадив Імператор. — Родина Ґу залишається вірною і доброчесною Династії Великої Дзінь протягом багатьох поколінь з моменту її заснування. Про їхню відданість Батьківщині навіть записали в підручники історії. Навіть попередній Імператор склав Клятву Білого Коня* з родиною Ґу, розумієш?

 

*白马之盟 bái mǎ zhī méng; Договір, укладений Льов Баном, імператором Династії Хань, з васальними королями та героями шляхом вбивства білих коней під час його правління, а потім використання їх крові для клятви. Першою метою Клятви Білого Коня був захист груп військової служби, а другою – збереження імператорської влади. Таким чином, вирішився баланс інтересів між Імператором та військовими групами.

 

Фу Ці, однак, знову поспішив наполягти на своєму: 

 

— Імператорський батьку, Ер-Чень просто вірить, що Ґу…

 

— Гаразд, припини негайно. – Імператор нахмурився, перервавши слова Фу Ці. — Я бачу, що ти не хочеш переглядати меморіали. Просто йди.

 

Фу Ці опустив очі, вклонився і сказав: 

 

— Так.

 

Відступивши назад, Фу Ці почув, як Імператор запитав євнуха, що стояв поруч з ним: 

 

— Чим зараз займається Дзі Янь? Я дуже сумую за ним. Ах, я поки що припиню читати меморіали і піду до палацу Фен'ї, я так сумую за Благородною дружиною Нян-Нян.

 

Наслідний принц Фу Ці схилив голову й вийшов із зали Сюаньде. Вийшовши на вулицю, він підняв голову і попрямував до Східного палацу. Проте з кожним кроком у його серці зростала образа.

 

«Про які «покоління відданості та доброчесності» ти говориш? Це просто відмовки!»

 

«Ти просто не хочеш нічого робити!»

 

«Я ніколи не дозволю відібрати у себе титул наслідного принца, не кажучи вже про те, щоб віддати його твоєму любому королю Сяню, Фу Дзі Яню!»

 

«Ти знав, що одного дня посаду головнокомандувача армії Жон Янь займе Ґу Хе Янь, тому навмисно дозволив йому навчати бойовому мистецтву Фу Дзі Яня у дитинстві! Ти дозволив сформуватися непорушним стосунками між королем Сянєм і генералом Юлінь, щоб згодом Фу Дзі Яня не могли придушити за допомогою могутньої сили Ґу Хе Яня!»

 

«Очевидно, що я твій первісток!»

 

«Я – господар Східного палацу. Я – наслідний принц Великої Дзіні!»

 

«Я! Тільки я!»