Не пожадай дружини друга

— Гей, гей! Не зрозумій неправильно! – швидко почав пояснювати Пей Хань Тан, — Я вже знаю, що ніколи не варто бажати дружини свого друга! Поглянь на свій страхітливий погляд, тц, тц. Стоп, я вже відчуваю, як по спині проходить холодок, так моторошно.

 

Ґу Хе Янь:

 

— …

 

Пей Хань Тан узяв з білої порцелянової тарілки на столі булочку на пару, відкусив, пожував, проковтнув і нарешті сказав: 

 

— Вчора на околиці міста знайшли труп жінки.

 

Ґу Хе Янь нахмурився:

 

— Труп жінки?

 

— Так. – Пей Хань Тан продовжив, – Рани на її тілі були точно такими ж, як ті, про які згадав мені минулого разу твій маленький ґондзи. Це справді дивно. Я, Пей Хань Тан, прожив більше 20 років і ніколи в житті не бачив нічого подібного.

 

Тоді Пей Хань Тан розказав Ґу Хе Яню про те, що Му Джи Мін хоче допомогти з розслідуванням справи.

 

— Гмм? – Пей Хань Тан усміхнувся — Навіть після того, як я пройшов увесь цей шлях сюди, щоб повідомити тобі таку гарну новину, хіба тобі не варто пригостити мене випивкою?

 

Ґу Хе Янь не розумів: 

 

— Що ти маєш на увазі?

 

— Ох, мій дорогий брате! Як ти можеш бути таким дурником? – Пей Хань Тан, розуміючи, що гнилу деревину важко відрізати, пояснив, — Приєднуйся до розслідування справи! Таким чином, ти зможеш щоденно зустрічатися зі своїми дорогоцінними маленькими ґондзи! *зітхнув* Я вже все одно дозволив приєднатися стороннім людям, щоб вирішити цю справу, тож не вистачає тільки тебе! У будь-якому випадку, якщо ти кожного дня будеш зустрічатися з ним в очі, ви зможете стати нерозлучними один з одним, зараз і назавжди! Це означає, що я зробив би велику послугу людству! 

 

Ґу Хе Янь: 

 

— …

 

Поклавши в рот останній шматок булочки, Пей Хань Тан підсумував: 

 

— У другій половині дня не забудь прийти і знайти мене в Столичній префектурі.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Мг.

 

***

 

У домовлену годину, щойно Му Джи Мін та Вень Хе Їнь увійшли в Ямень Столичної Префектури, вони побачили Ґу Хе Яня, який стояв там у випрямленій позі. 

 

— Хе Яню? – Му Джи Мін був здивований, побачивши його тут – Чому ти тут?

 

Ґу Хе Янь трохи вагався: 

 

— Я…

 

Підслуховуючи розмову, Пей Хань Тан швидко підійшов і пояснив: 

 

— Оскільки на даний момент Столична префектура займається кількома важливими справами, у нас не вистачає персоналу. Тому я попросив Ю Ї про допомогу.

 

Му Джи Мін сумнівався: 

 

— Оскільки в Столичній префектурі не вистачає людей, ви попросили… Першорангового військового чиновника Імператорського суду, видатного генерала Юлінь… про допомогу?

 

— Му-ґондзи помиляється. – Пей Хань Тан потягнувся і обійняв Ґу Хе Яня за плечі, щоб сказати, — Йдеться не про офіційні титули, а про те, що називається «глибокою братською прихильністю»!

 

Му Джи Мін трохи занепокоївся:

 

— Але рана на руці Хе Яня щойно зажила, і він повернувся до столиці, щоб відновитись. Якщо він так надмірно працюватиме….

 

Пей Хань Тан махнув рукою: 

 

— Саме тому, що його рана нарешті зажила, про це насправді не потрібно знову згадувати. Що стосується його одужання, Му-ґондзи може не зрозуміти, але ця людина не в змозі сидіти на одному місці. Він любить рухатися, напружувати м’язи та кістки. Я ж правду говорю, Ю Ї?

 

Ґу Хе Янь:

 

— Мг.

 

Му Джи Мін чомусь відчув порожнечу в серці. Він прошепотів:

 

— Тоді, тільки я хвилювався…

 

Поки Му Джи Мін говорив, коронер, одягнений у грубий полотняний одяг, швидко підійшов із задньої частини головного залу:

 

— Вітаю всіх лордів.

 

— Ви прийшли до висновку? – запитав Пей Хань Тан.

 

Коронер поспіхом кивнув головою й відповів: 

 

— Я прошу лордів уважно мене вислухати.

 

— Цю жінку задушили до смерті, а передню частину її тіла спалили. Швидше за все, щоб пізніше було неможливо впізнати жертву, винуватець сильно обпік їй обличчя. Це сильно помітно, оскільки на інших частинах тіла, окрім обличчя, немає значних опіків, лише легкі. Крім того, на її шиї видно помітні сліди удушення.

 

— На руках жінки були мозолі та довгі нігті. Але її руки не дуже нагадують руки жінок, які займаються домашнім господарством, тож вона, мабуть, була співачкою, яка добре володіла піпою* чи, можливо, цитрою**.

 

*Піпа – китайський 4-струнний щипковий музичний інструмент типу лютні. Один з найпоширеніших та найвідоміших китайських музичних інструментів. 

 

**Цитра – струнний щипковий інструмент у формі пласкої, спереду трохи зігнутої резонансної скриньки з круглим вирізом посередині. На її грифі з металевими поріжками натягнуто 5 металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки.

 

— Ще одна важлива річ, яку я виявив, це те, що в ранах від ударів на спині жінки були залишки наркотиків. – Коронер на мить завагався, але потім продовжив, – Це якийсь… афродизіак… мабуть, спочатку препарат було поміщено на батіг, щоб він проник через шкіру під час побиття.

 

Пей Хань Тан задумався:

 

— Гм, насправді, я вже чув про подібні дивні захоплення. Отже, чи могло так статися, що жінка померла випадково, розважаючись з іншими?

 

Вень Хе Їнь був спантеличений: 

 

— Що за захоплення? Які розваги?

 

Пей Хань Тан ретельно відповів: 

 

— Малечо, цей світ надто складний. Не задавай питань про те, чого ти не розумієш.

 

— Ти в порядку? – Раптом почувся голос Ґу Хе Яня.

 

Коли Пей Хань Тан і Вен Хе Їнь почули голос Ґу Хе Яня, вони обернулися, щоб побачити, як той нахмурився, дивлячись на Му Джи Міна.

 

Очі Му Джи Міна були прикуті до Вен Хе Їня, обличчя юнака зблідло, а його плечі злегка тремтіли.

 

Хоча Му Джи Мін смутно здогадувався, що міг зазнати у своєму попередньому житті Вень Хе Їнь, коли він почув доповідь коронера, юнак відчув, наче його внутрішні органи почали різати тупим ножем.

 

— Молодий господарю, – Занепокоєний Вень Хе Їнь, поспішно ступив вперед, нахилився ближче, щоб подивитися на нього, і стурбовано запитав, — Що з тобою? З тих пір, як ти прокинувся після вчорашньої обідньої перерви, ти поводишся дуже дивно. Тобі погано?

 

Му Джи Мін стримався. Відчуваючи розчулення, він усміхнувся й простяг руку, щоб ущипнути Вен Хе Їня за щоку: 

 

— Нічого страшного, я в порядку. Я просто сьогодні раніше піду відпочивати увечері.

 

— *шипіння*. – Вень Хе Їнь відчув біль після того, як його ущипнули, потер щоку й відчув себе трохи легше.

 

Пей Хань Тан повернувся до теми справи: 

 

— Оскільки жертвою була дівчина, яка грала на цитрі чи піпі, здається, нам необхідно піти на площу Канпін.

 

Вень Хе Їнь запитав: 

 

— Що за площа Канпін?

 

Пей Хань Тан багатозначно усміхнувся: 

 

— Малечо, ти дізнаєшся, якщо підеш зі мною.