Тоді я, мабуть, був справді сліпим

Це був 3-й день 3-го місячного місяця, фестиваль Шанси*. Хоча небо ще було темним, комендантську годину завжди скасовували до світанку. Це дозволило Му Джи Міну разом зі своїм батьком, Му Бо Женєм, взяти запряжений конем паланкін і поїхати до Імператорського палацу. Пані Ґон, Цай Вей, Вень Хе Їнь та інші слуги проводжали їх перед резиденцією.

 

*Також відомий як «Подвійний третій фестиваль», це традиційне свято, що виникло в Китаї, яке відзначається в 3-й день 3-го місячного місяця. Існує багато теорій, пов'язаних з виникненням свята, і одна з них говорить, що це свято виникло з обрядового звичаю позбутися зла, купаючись у річці.

 

Копита коня ступали по темній дорозі поки тьмяне ранкове світло не почало освітлювати дорогу. Підійшовши до воріт палацу, які добре охоронялися, вони залишили паланкін і пішли пішки. Просуваючись вперед, пройшли повз арочний міст, зроблений з білого мармуру, на якому було вигравірувано дев'ять драконів. За арочним мостом стояли вхідні ворота палацу Тайхе*. Купані ранішнім світанком, червоно-ясні крокви та блакитна плитка виглядали виключно розкішно.

 

*Ворота Тайхе існують і є найбільшими палацовими воротами в Забороненому місті (Імператорський палац у Пекіні) і головними воротами Зовнішнього двору. Він був побудований на 18-му році правління імператора Юнле за часів Династії Мін [1368-1644], коли його називали «Воротами Фентянь».

 

Оскільки Му Бо Женю не дозволяли ввійти до місця проживання членів Імператорського гарему, він викликав кількох євнухів. Він доручив їм відвезти Му Джи Міна до палацу Благородної дружини Нян-Нян, а сам пішов до палацу Цижень, щоб віддати шану Імператору.

 

Хоча весняний вітер був прохолодним, палац був повний квітів, які вже розпустилися. На задньому плані можна було почути спів жовтої очеретки, а також тріпотіння крил ластівки*. Щойно Му Джи Мін зайшов до палацу Фен'ї, він відчув теплий аромат. Переводячи погляд на місце з якого він відчувався, перед червоною ширмою сандалового дерева, прикрашеною квітами гібіскуса та інкрустованою білим нефритом, він побачив жінку. Зручно вмостившись на матраці дивана лвохан, вона носила розкішний макіяж, одягнута у малинову парчову сукню та зі шпилькою з перлинним феніксом у волоссі. Її намальовані брови та червоно-червоні губи робили її схожою на незрівнянну красуню.

 

*Китайська ідіома. Він описує галасливе та яскраве видовище птахів навесні. Сьогодні це часто використовується як метафора процвітаючого та процвітаючого сценарію.

 

Ця жінка була не тільки молодшою сестрою Му Бо Женя і тіткою Му Джи Міна, але й найулюбленішою наложницею в гаремі. Вона була не ким іншим, як Благородною дружиною Нян-Нян.

 

Му Джи Мін опустився на коліна, щоб привітати її, але коли Благородна дружина побачила його, вона була в захваті від його присутності. Жінка поспішила попросити Му Джи Міна стати біля неї. Потім вона поклала на його долоню тістечка зі смаком різних фруктів та ягід: 

 

— Сяо-Лі Джу, я так давно тебе не бачила. Я дуже скучила за тобою.

 

— Благородна дружина Нян-Нян все ще залишається неперевершеною красунею, яка не має собі рівних, елегантною, як ніколи. – Му Джи Мін скривив очі в усмішці й поклав собі в рот одне з ніжних тістечок.

 

— Ти такий милий балакун. – Ніжні пальці Благородної дружини, білі, як порцеляна, легенько постукали по кінчику носа Му Джи Міна.

 

— Благородна дружино, а де Дзі Янь? – З'ївши кілька тістечок, запитав Му Джи Мін.

 

Фу Дзі Янь був сьомим принцом і єдиним сином Благородної дружини, який також був на три роки молодший за Му Джи Міна.

 

— Він пішов до палацу Цижень рано вранці, щоб віддати шану Його Величності Імператору та Імператриці. – сказала Благородна дружина. — Оскільки сьогодні присутні всі принци, Його Величність, мабуть, думає перевірити їх знання. Ах, я боюся, що він не зможе повернутися ще деякий час, і він може навіть відправитися прямо на гору Дзьовцю, покидаючи палац Цижень. Зачекай! Ти можеш супроводжувати мене, ідучи біля моєї колісниці.

 

Му Джи Мін кивнув у відповідь. Відчувши себе невимушено, Му Джи Мін їв насіння дині та пліткував із Благородною дружиною Нян-Нян.

 

Пізнього ранку прийшов євнух, щоб повідомити Благородній дружині, що пора йти. Му Джи Мін слідував за колісницями Благородної дружини до воріт палацу Тайхе, але побачив, що інші члени королівської родини збираються навколо червоних і багато прикрашених карет*. Імператорська армія суворо охороняла обидві сторони, а також частина йшла в кінці процесії.

 

*Це відноситься до розкішно прикрашених колісниць, на яких подорожували стародавні принци та вельможі. Однак він також використовується як метафора для визначної знаті.

 

Після хвилини мовчання євнух закричав: 

 

— Його Величність Імператор прибув!

 

В цей момент всі замовкли. Було так тихо, що можна було почути, як об землю б'ється голка.

 

Коли Му Джи Мін повернув голову, він побачив Імператора Фу Дзі Яня, одягненого в яскраво-жовтие розкішне вбрання з круглим вирізом*. З орлом луні на лівій руці, він рухався вперед зі своїм королівським конем. За ним йшли енергійні принци.

 

*Один з найпоширеніших стилів традиційного китайського одягу в стародавні часи.

 

Природно, серед них був і Фу Ї.

 

Му Джи Мін опустив очі, оскільки не міг приховати темряву в них, і намагався приховати свою присутність, користуючись колісницею біля нього.

 

Після завершення процесії всі разом попрямували до гори Дзьовцю. Через півдня потужна процесія нарешті прибула до неї. 

 

Після того, як намет був встановлений, Му Джи Мін сів із Благородною дружиною. Проте в цей момент раптом прибув євнух і повідомив, що Імператор викликав Му Джи Міна, сина герцога Яня.

 

Благородна дружина відклала з руки насіння дині й підвелася з подушки, на якій сиділа. Вона допомогла Му Джи Міну поправити його лацкан, одночасно порадивши йому, що можна говорити, а що ні. Потім вона випустила його з намету.

 

Му Джи Мін пішов за євнухом, прекрасно знаючи, що в цей момент усі принци повинні бути з Імператором.

 

Це означає, що Фу Ї також буде там.

 

Му Джи Мін згадував, що в своєму попередньому житті, коли він був молодим і не володів етикетом, він таємно оглядався під час аудієнції з імператором. Тоді його погляд зіткнувся з парою тонких, як джерельна вода, очей, від чого серце розбухло від відчуття, що п'ятий принц – гарний, талановитий юнак.

 

Але тепер Му Джи Мін відчув, що...

 

«Як я міг бути таким сліпим у такому молодому віці?»

 

Євнух привів Му Джи Міна стати перед імператорською аудиторією, де імператор їхав на коні й показував на глибокий ліс неподалік, оточений людьми. Звичайно, Му Бо Жень також чекав біля Імператора. Му Джи Мін не злякався. Не озираючись убік, він упав на коліна і вклонився до землі.

 

Тоді Імператор попросив його встати і поглянути вгору. Через мить він усміхнувся і сказав: 

 

— Герцогу Янь, ваш син не тільки має яскравий та чудовий вигляд, але навіть його брови мають схожість з бровами Благородної дружини.

 

Хоча Му Джи Мін, очевидно, був чоловіком, його хвалили за красу. Це, звісно, змусило Му Бо Женя трохи складно себе відчувати. Схиляючи голову, Му Бо Жень сказав: 

 

— Ваша правда, Ваша Королівська Величність, так кажуть усі в родині. Проте мій син все ще неслухняна, вперта і наївна дитина. Він не такий гідний і чеснотний, як Благородна дружина Нян-Нян.

 

Му Джи Мін: 

 

— ...

 

«Батьку! Чому ти говориш таку відверту брехню?! Благородна дружина Нян-Нян гідна і доброчесна – як моя дупа! Ти забув, що вона закопувала мене в сніг і сміялася?!»

 

Імператор усміхнувся, але не відповів. Повернувши голову, щоб подивитися на Му Джи Міна, він запитав: 

 

— Які книги ти зазвичай читаєш?

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Я читав «Книгу пісень», а також «Класику обрядів». Але я також люблю читати пусті й авантюрні художні книги.

 

— О? – при цьому Імператор усміхнувся ще більше. — Так, здається, у тебе є якийсь талант і мудрість? Скажи, що ти думаєш про полювання?

 

Му Джи Мін спокійно відповів: 

 

— Весняне полювання – для пошуку, літнє – для врожаю, осіннє – велика подія, а зимове – як вид спорту*. Коли приходить весна, все росте, а земля молодіє. Коли головною метою полювання є принесення жертв, а також насолода зеленню, полювання та погоня за здобиччю, вагітну разом із молодими тваринами не можна чіпати.

 

*Ось як називають сезони полювання: 春蒐 chūn sōu = означає пошук і полювання на невагітних тварин навесні. 夏苗 xià miáo = означає полювання на тварин і птахів, які шкодять посівам влітку. 秋獮 qiū xiǎn = також перекладається як свято полювання, відноситься до великого полювання на птахів і тварин восени. 冬狩 dōng shòu = означає зимове полювання як вид спорту, як збирання в стародавні часи між імператором і принцами.

 

Почувши це, Імператор подивився на нього і засміявся: 

 

— Добре! У тебе не тільки гарні розумові якості та гострий язик, але ти ще й мудріший за своїх однолітків. Іди сюди, цей королівський кінь буде дарований тобі!

 

Му Джи Мін відразу опустився на коліна і вклонився в знак подяки, але насправді він плакав всередині...

 

«Вааааа! Хіба не достатньо просто подарувати мені золото, срібло та коштовності?! Навіщо мені імператорський кінь?! Ваша Величносте, кінь, якого ви дали мені, може коштувати мені життя! Я справді помру молодим!»

 

Проте коня йому все-таки віддали, і якщо він на нього не сяде, то може втратити голову. На вигляд Му Джи Мін виглядав досить щасливим, тоді як всередині він хвилювався про їзду на королівському коні. Гладячи гриву коня, він мовчки думав: «Будь ласка, не скидай мене. Ти виглядаєш як кінь з хорошими манерами, тому, будь ласка, не втрачай самовладання. Я обіцяю, що якщо ти зробиш це для мене, я молитимусь за тебе і не буду їсти м'ясо цілих три дні.»

 

Подивившись на нього своїми очима, Імператор натягнув свій лук, як повний місяць, і випустив гостру стрілу в глибину лісу. Потім усі посідали на коней, починаючи щорічне Весняне полювання.

 

Му Джи Мін не вмів їздити верхи та стріляти з луку, тому йому бракувало інтересу до полювання. Стискаючи поводи, він намагався знайти розумний привід, щоб не їхати верхи. Проте, щойно Му Джи Мін підняв погляд, він побачив, що п'ятий принц, Фу Ї, їхав на своєму коні до нього.

 

На перший погляд це все нагадувало його минуле життя. Але на жаль, між ними вже не було тієї юнацької наївності та теплих* почуттів. Лише рів, заповнений залитими кров'ю білими кістками мертвих, навантажений
образою та стражданнями.

 

*Захоплююче прагнення підтримати когось чи ціль / Сильний ентузіазм аж до фанатизму.