Чи розумієш ти значення «відпочинку»?

Ґу Хе Янь чітко пам'ятав, що в його попередньому житті Му Джи Мін прийшов відвідати його 21 числа 6-го місячного місяця разом із Фу Дзі Янєм, королем Сянь. Не сьогодні.

 

Але цей голос переслідував його. Невже Ґу Хе Янь помилився?

 

За дверима двоє все ще перешіптувалися.

 

Му Джи Мін: 

 

— Оскільки він ще не прокинувся, мені незручно його турбувати. Тому я піду.

 

Ґу Хе Янь раптово зняв ковдру зі свого тіла, готовий встати з ліжка.

 

Му Джи Мін: 

 

— Я прийду до нього завтра.

 

Ґу Хе Янь перестав рухатися й знову сів на ліжко в повній тиші.

 

Тітка Лян сказала: 

 

— Коли молодий господар прокинеться, мені попросити Джон Чена піти до резиденції герцога Яня, щоб вам повідомити?

 

— Немає потреби. – Розмовляючи, Му Джи Мін і тітка Лян йшли до двору. — У вас усіх сьогодні багато справ, тож немає потреби піклуватися про мене...

 

Ґу Хе Янь не зміг почути наступних слів. Натомість він залишився сидіти на ліжку, повністю заціпенілий. Йому було цікаво, чи він все ще спить, чи це реальність.

 

Однак, почувши тон голосу, а також слова між Му Джи Міном і тіткою Лян, які почувалися дуже сердечно, здавалося, ніби вони були добре знайомі одне з одним.

 

Виявилося, що 5 років тому, коли Ґу Хе Янь і Му Джи Мін попрощалися за межами столиці, коли Му Джи Мін сказав, що він добре піклуватиметься про тітку Лян та її родину для Ґу Хе Яня, це були не порожні слова.

 

***

 

У той же час Му Джи Мін і тітка Лян вийшли на подвір'я. В одному кутку подвір'я пишно зеленіли парасолькові дерева, залиті теплим сонячним світлом, відкидаючи тінь на землю.

 

Му Джи Мін сказав: 

 

— У вас гостить більше 20 солдатів армії Жон Янь, які прибули до столиці разом із генералом Ґу, й про них усіх потрібно добре піклуватися. Я пришлю вам на допомогу кількох кухарів і молодих слуг із резиденції Му.

 

Тітка Лян із вдячністю сказала: 

 

— Дякую, Му-ґондзи. Без вас ми троє справді не знали б, що робити.

 

Му Джи Мін: 

 

— Ах, це тому, що генерал Ґу занадто ощадливий і простий, він не думав про додавання нових слуг усі ці роки. До речі, тепер, коли генерал Ґу отримав стільки досягнень, його репутація чудова, а імператор його дуже цінує. Буде багато людей, які прийдуть, щоб подарувати йому подарунки та спробувати налагодити зв'язки. Вам доведеться наполегливо попрацювати й додатково подбати про це.

 

Тітка Лян зітхнула: 

 

— Я б хотіла, щоб ми могли подбати про такі справи для нашого молодого господаря, але ми нічого не знаємо про аристократію!

 

Му Джи Мін: 

 

— Насправді це не складно. Якщо хтось прийде запросити його на бенкет або захоче відвідати генерала Ґу, ви можете просто сказати їм, що генерал Ґу ще не оговтався від поранень, тому йому потрібно відпочити. Скажіть їм, що він зараз не може приймати гостей. Якщо це просто подарунок, ви можете отримати його та скласти список подарунків. Таким чином, коли я прийду вам на допомогу, я порахую це за вас і якщо що поверну їм подарунок.

 

Тітка Лян: 

 

— Дякую за турботу. Як тільки молодий господар прокинеться, я розкажу йому, як багато ви допомогали нам усі ці дні.

 

— Ні-ні-ні. – Му Джи Мін поспішно замахав руками. — Не кажіть йому. Просто скажіть, що ви троє були дуже зайняті.

 

Тітка Лян була спантеличена: 

 

— Чому?

 

Му Джи Мін з усмішкою відповів: 

 

— Я для нього просто стороння людина, тому мені не годиться втручатися в його сімейні справи таким чином. Не кажучи вже про те, що ми не близькі друзі, і ми не бачилися більше двох років. Ми не більше, ніж чужі люди. Боюсь, він не зрадіє, коли дізнається про моє втручання.

 

Тітка Лян поспішила сказати: 

 

— Ґондзи, наш молодий господар не така вже й обмежена людина.

 

Му Джи Мін усміхнувся й відповів: 

 

— Я знаю, але наміри чиновників імперського двору дуже складні. Крім того, починає проявлятися політичне суперництво між наслідним принцом, королем Сянєм і королем Су. Генерал Ґу має військову владу та є високопоставленим офіцером, тому багато людей хочуть, щоб він був поруч. Як близький родич короля Сяня, я не хочу, щоб генерал Ґу думав, що я роблю все це, щоб позалицятися до нього та заманити його в політичну партію короля Сяня. Крім того, це не біда. Генерал Ґу стільки років захищав країну та народ. Йому було нелегко повернутися до столиці, щоб відновитись після травм. Це благословення для мене – допомогти йому трохи полегшити його тягар.

 

Тітка Лян зітхнула: 

 

— На жаль, світові справи справді складні. Оскільки Му-ґондзи краще розуміє ситуацію, я послухаю вас і нічого не скажу молодому господарю.

 

Му Джи Мін кивнув і запитав: 

 

— До речі, який стан його травм? Дуже серйозно?

 

Тітка Лян: 

 

— Я не бачила, але я чула від Дзюань, що вона була настільки серйозною, що вона не наважувалася дивитися на його рану!

 

Серце Му Джи Міна стиснулося, відчуваючи нестримний біль.

 

Коли вони зітхали віч-на-віч, пані Дзюань підійшла поспішними кроками: 

 

— Імператорський палац послав імператорського лікаря оглянути рану молодого господаря.

 

Му Джи Мін знав, що Імператор надіслав цього лікаря, тож він подумав, що йому, чужинцю, було б недобре бути тут. Побоюючись бути поміченим, що могло спричинити поширення чуток, Му Джи Мін попрощався з тіткою Лян і пані Дзюань, а потім пішов через задній двір.

 

***

 

Наступного дня у просто прикрашений дворик резиденції Ґу постійно йшов потік людей, які надсилали вітальні подарунки. Це викликало переполох у зазвичай тихій резиденції.

 

Спочатку тітка Лян хотіла слідувати словам Му Джи Міна щодо отримання подарунків і скласти список. Але вона не знала, що Ґу Хе Янь уже наказав солдатам армії Жон Янь блокувати всіх людей біля дверей, навіть не пропускаючи їх через поріг. Це був лише один день, але історія про недружнє й байдуже ставлення генерала Ґу поширилася по всій столиці.

 

Зі свого боку, безжальний і байдужий генерал Ґу, який був мішенню для пліток у всіх вустах, був розсіяний, оскільки прокинувся рано вранці. Час від часу він виходив на подвір'я, щоб подивитися на двері, а потім заходив запитувати тітку Лян, чи є в резиденції чай і тістечка. Тітка Лян подумала, що Ґу Хе Янь хоче їсти, тому принесла тістечка та чай до його кімнати. Однак Ґу Хе Янь не з'їв жодного шматка.

 

Ґу Хе Янь рухався й згинав руку, незважаючи на її поранення. Це змусило Ся Тяньву відчути занепокоєння й подокоряти йому: 

 

— Генерале, ви розумієте, що означає слово «відпочивати»?

 

Приблизно в час юджон* Вень Джон Чен постукав у двері кімнати крила Ґу Хе Яня: 

 

*Близько полудня: з 9 ранку до 11 ранку.

 

— Молодий господарю, вас відвідав ґондзи. Я відвів його в головний зал.

 

Почувши це, Ґу Хе Янь негайно вийшов із кімнати та поспішив до головного холу.

 

Молодий чоловік, одягнений у фіолетово-червоний офіційний військовий мундир і чорні, як чорнило, черевики, стояв прямо посеред головного залу. Почувши наближення кроків, юнак повернув голову.

 

Пей Хань Тан підійшов з усмішкою: 

 

— Ю Ї, давно не бачилися! Минуло 5 років відтоді, як ми прощалися на околиці столиці, але ось ми знову зустрілися. Який чудовий час!

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...

 

Пей Хань Тан був здивований: 

 

— ...О! Я не очікував, що ти поспішиш, щоб так тепло мене зустріти. Але немає потреби показувати такий розчарований вираз, гаразд?!