Не бійся, все буде добре

Погода в пустелі була справді непередбачуваною. Температура вночі різко впала, і з неба почав падати сніг. Так як My Джи Мін боявся холоду, він не міг до нього звикнути і почав відчувати певний дискомфорт. Му Джи Мін хотів закашлятися, але, боячись порушити відпочинок Ґу Хе Яня, він продовжував стримувати кашель, через що не спав пів ночі. 

 

У другій половині ночі Му Джи Мін нарешті зміг заснути. Однак Му Джи Мін раптово прокинувся від дивного шуму ззовні і коли він був сонним і збентеженим, хтось у темряві натиснув і закрив його рот...

 

У той же час за межами корчми десятки солдатів Ґовдзі, одягнені у броню та зі смолоскипами, увірвалися в корчму, повністю оточивши її!

 

— Шукайте!!!

 

Жорстокий і безжальний на вигляд лідер солдатів Ґовдзі махнув рукою, тоді інші солдати негайно розбіглися в усіх напрямках з мачетами в руках. 

 

Тоді вони почали нишпорити по кожному дюймі корчми, майже повністю витягнувши підлогу. 

 

Корчмар встав від шуму й одягнувся. Коли він побачив, як солдати обшукують його корчму, він так злякався, що в нього, як полова, затремтіли ноги. 

 

Молодий солдат підійшов до корчмаря і крикнув ламаною мовою Великої Дзіні: 

 

— Де ця людина?

 

— Яка людина? Я не знаю! – корчмар кілька разів похитав головою.

 

Молодий солдат був незадоволений такою відповіддю. Він підійшов вперед із мечем, щоб залякати корчмаря. Але його зупинив генерал, який очолював загін. Чоловік зиркнув на нього і сердито сказав: 

 

— Ми не чіпаємо села. Хіба ти не знаєш правил?!

 

— Генерале! Ми щось знайшли на другому поверсі! – крикнув солдат Ґовдзі.

 

Генерал Ґовдзі негайно піднявся нагору. Повернувши ліворуч на другому поверсі, він пройшов до першої кімнати, оточеної солдатами, відштовхнув їх і зайшов. Заглянувши всередину кімнати, чоловік був настільки розлючений, що розрубав ліжко своїм мачете.

 

Кімната була порожня, і нікого не було видно, але весь багаж був там, а постільна білизна була теплою, тому було очевидно, що людина щойно пішла.

 

— Шукайте! Шукайте всюди! Вони просто пішли, не дайте їм втекти. Ви шестеро, вийдіть із корчми та перевірте околиці! – генерал Ґовдзі перекинув ногою стіл і стільці.

 

Учора ввечері, перед сном, Му Джи Мін спакував свій багаж. Але тепер цей багаж було розкидано по всій підлозі, відкриваючи одяг, а також позолочену срібну поясну пластину.

 

Генерал Ґовдзі присів навпочіпки й підняв її. На ній було три слова: «Генерал армії Юлінь».

 

— Гм! Отже, це справді він. – генерал посміхнувся і міцно стиснув поясну пластину, його очі були наповнені самовдоволенням. Тепер сповнений упевненості голос генерала став голоснішим. — Уважно шукайте! Його треба знайти, хоч на метр у землю копайте! Я не вірю, що ми не зможемо його знайти! Село оточене нашими людьми. Єдиний спосіб втечі для Ґу Хе Яня – це виростити крила й полетіти!

 

Тієї ночі все село було перевернуто догори дном, і кожну домівку оглянули солдати Ґовдзі. На щастя, солдати не заподіяли шкоди жодному жителю села.

 

Однак вони не очікували, що Ґу Хе Янь розчинеться в повітрі. Де б вони не шукали, його ніде не було...

 

Генерал Ґовдзі розлютився й голосно вилаявся. На задньому дворі корчми, поруч із копицею сіна, під залізним покриттям, покритим жовтим піском, ховалися Му Джи Мін і Ґу Хе Янь. 

 

Вони були в підвалі корчмаря з солодкою картоплею. Міцно обійнявши Ґу Хе Яня, груди Му Джи Міна притиснулися до його грудей.

 

Все сталося так швидко. Не встиг Му Джи Мін повністю прокинутися, як його підхопив Ґу Хе Янь і вистрибнув з вікна другого поверху на задній двір. Ґу Хе Янь діяв швидко і сховався в підвалі до того, як солдати Ґовдзі встигли увірватися в двері.

 

Однак, оскільки в підвалі було дуже мало простору, Ґу Хе Яню довелося міцно обійняти Му Джи Міна, притискаючи його якнайближче до свого тіла. Не дивлячись на це вони ледь помістилися в середині. 

 

Після того, як Му Джи Мін зрозумів, що сталося, він одразу здригнувся від холодного поту та холоду, що пробіг по його спині. Коли він почув звук кроків по землі, а також гучні крики, що долинали то тут, то там, Му Джи Мін ще більше занепокоївся. Якщо їх знайдуть і схоплять, вони точно загинуть. 

 

Му Джи Мін був тим, хто наполіг на цій поїздці в село, хоча Ґу Хе Янь радив йому цього не робити, але він не послухався. Якщо щось дійсно станеться, Му Джи Мін відчуває, що він вчинив непростимий злочин! 

 

Думаючи про це, Му Джи Мін не міг перестати тремтіти.

 

У цей момент його спину погладила велика тепла долоня. Приголомшений Му Джи Мін відчув, як руки Ґу Хе Яня злегка стискаються навколо нього. Потім він почув, як Ґу Хе Янь прошепотів: 

 

— Не бійся, все буде добре.

 

Хоча вони все ще були в небезпеці, а точна кількість солдатів Ґовдзі була невідома, Му Джи Мін почувався спокійніше. Він уже не боявся.

 

Вони двоє ховалися в підвалі цілу ніч, протягом якої вони не могли рухатися. Після тривалого застиглого стану в них почали боліти кістки. Через каламутне та розріджене повітря в підвалі Му Джи Мін, який у дитинстві страждав на захворювання легенів, мав запаморочення та проблеми з диханням.

 

Ґу Хе Янь відчув, що чоловік у його руках почав швидко дихати. Хоча Му Джи Мін почувався незручно та боявся смерті, він не вимовив жодного слова скарги. Притуливши голову до плеча Ґу Хе Яня, Му Джи Мін скрипнув зубами і силоміць це терпів.

 

Після того, як минув невідомий проміжок часу, вони більше не чули жодного руху ззовні. Однак жоден з них не наважився на необдуманий вчинок. Почекавши ще півгодини, Ґу Хе Янь трохи відсунув залізну кришку й уважно оглянув крізь щілину навколишнє середовище, щоб переконатися, що зовні нікого немає. Лише переконавшись, що місце пусте, Ґу Хе Янь повністю підняв кришку, вийшов першим, а потім взяв Му Джи Міна за руку, щоб вивести його з підвалу.

 

Коли Му Джи Мін і Ґу Хе Янь сховалися в підвалі, була пізня ніч, але коли вони нарешті вийшли, вже світало.

 

Коли Му Джи Мін вийшов із підвалу, тремтячи й хитаючись, зробивши два кроки, лише для того, щоб відчути, що сонце сліпить, небо рухається, а легені, які надто довго стримувалися, відчули вибуховий біль:

 

— *кашель*, *кашель*, *кашель*.

 

— Ти в порядку? – Ґу Хе Янь поспішив підтримати Му Джи Міна за талію, щоб він не впав на землю. Очі Ґу Хе Яня були наповнені нестримним болем.

 

Му Джи Мін продовжував кашляти, не в змозі говорити, він міг лише помахати рукою.

 

Коли корчмар почув шум, він пішов на задній двір. Коли він побачив двох чоловіків, його очі широко розплющилися, і він не міг вимовити зв'язно: 

 

— Ґондзи! Як, що, ви...

 

— Люди Ґовдзі пішли? – запитав Ґу Хе Янь.

 

— Вони пішли, пішли! – поспішив сказати корчмар.

 

Зрештою, це село належало території Великої Дзіні, і солдати Ґовдзі не наважувалися залишатися тут надовго.

 

Ґу Хе Янь і Му Джи Мін поспішили на другий поверх, щоб забрати свій багаж із кімнати, в якій вони зупинилися. Однак коли вони штовхнули двері, то побачили, що в кімнаті безлад. Столи й стільці були перекинуті на землю, а два ліжка перевернуті догори дном, показуючи велику метушню минулої ночі. 

 

Му Джи Мін подивився на розкиданий на землі багаж і раптом щось згадав, його обличчя на мить зблідло, він кинувся, впав на землю, підняв свій одяг і нишпорив навколо, бурмочучи в розпачі:

 

— О, ні-ні-ні...

 

— Щось не так? – Ґу Хе Янь зробив крок вперед і підняв Му Джи Міна з землі. — Чогось не вистачає?

 

Руки Му Джи Міна тремтіли, коли він міцно тримав свій одяг. Коли він глянув на Ґу Хе Яня, його вії затріпотіли і пролунав хрипкий голос:

 

— Поясна табличка, яку ти мені дав, та, на якій писано «Генерал армії Юлінь», її немає. Її забрали, я загубив...

 

— Це не має значення. – здавалося, Ґу Хе Яня це анітрохи не хвилювало.

 

— Як це може не мати значення? – серце Му Джи Міна було холодним і пригніченим, а його очі були мертвими. — Це священний дар, подарований тобі Імператором. Він має таке ж значення, як червоний указ і білий кінь*. Це слава твоїх перемог на полі бою.

 

*Коли стародавні імператори надавали спадкові титули, імунітет від гріха та інші привілеї почесним чиновникам, чиновники забивали білих коней, а потім пили їхню кров, щоб показати свою прихильність до присяги. Червоний указ (丹书 dān shū) – стародавній документ, у якому червоним чорнилом/Імператорський указ, написаний червоним кольором, куди записували злочини в'язня.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Якби солдати Ґовдзі не отримали її, їм не було б про що звітувати, і вони б не здалися так легко. На щастя, вони її забрали.

 

Поки Му Джи Мін спостерігав за тим, як його втішав Ґу Хе Янь, його серце відчувало дедалі більше провини та тривоги.

 

«У минулому житті мені не вдалося повернути йому нефритовий кулон з червоного агату, а в цьому житті я втратив його жетон. Як я можу бути в боргу перед ним в обох життях?»

 

Раптом теплі й сильні долоні впали на плечі Му Джи Міна.

 

Ґу Хе Янь подивився на блискучі очі Му Джи Міна і сказав: 

 

— Те, що не стосується твого тіла, не варте твого горя, ти розумієш?

 

Му Джи Мін зітхнув і кивнув.

 

— Ходімо. Це місце більше не безпечне.