І в минулому житті, і в цьому ніколи не було і не буде шансу

У глибоку ніч, коли Ґу Хе Янь відносив Му Джи Міна назад до корчми, в селі було мирно й тихо. Му Джи Мін був такий п'яний, що його слова були невиразними, коли він розмовляв. Але оскільки він не хотів мовчати, Му Джи Мін продовжував говорити: 

 

— Ґу~ Хе~Яню~

 

— Гм?

 

— Я наспіваю для тебе пісню, добре?

 

— Добре.

 

Потім Му Джи Мін почав наспівувати Ґу Хе Яню на вухо пісню. 

 

Оскільки він був п’яний, його наспівування то лунало, то збивалося. Після того, як він закінчив, він розкритикував себе: 

 

— Я так погано наспівую.

 

Ґу Хе Янь підняв куточки вуст у ніжній усмішці.

 

— Ти усміхаєшся. – наче виявивши щось дивне, Му Джи Мін уважно подивився на Ґу Хе Яня збоку. — Я ніколи не бачив, щоб ти усміхався.

 

Ґу Хе Янь сказав: 

 

— Тільки що побачив.

 

На мить Му Джи Мін був здивований, а потім, ніби він відкрив щось велике, юнак примружив очі й стиснув губи, щосили намагаючись не усміхнутися.

 

Саме в цей момент Ґу Хе Янь нарешті зрозумів, що він по-справжньому відродився, що він живе новим життям, і що все почалося заново, тому він не повинен здаватися і панічно відступати.

 

Тепер Ґу Хе Янь хотів спробувати позмагатися з Фу Ї.

 

Однак у наступну секунду Ґу Хе Янь почув, як Му Джи Мін прошепотів: 

 

— Ґу Хе Яню, мені шкода, що я не повернув тобі кулон з червоного агату Нірвани Фенікса у своєму попередньому житті.

 

Як тільки Му Джи Мін сказав ці слова, він відчув, що чоловік, який ніс його на спині, зупинився і навіть почав тремтіти.

 

— Щось не так? – розгублено запитав Му Джи Мін.

 

В якийсь момент холодний місяць сховався за чорними хмарами, а холодний вітер сховався в морок. Зима наближалася до пустелі. Повітря було таке холодне, що здавалося, наче лід проникає в тіло. Скоро мав би випасти сніг.

 

Занурений у цю тишу, Ґу Хе Янь почав згадувати про всі речі, які до цього часу здавалися йому дивними, вони почали з’являтися одна за одною в його свідомості.

 

Той факт, що Му Джи Мін може зараз так майстерно говорити мовою Ґовдзі, і не потребує Ся Хов Ху, щоб його навчати.

 

Той факт, що Му Джи Міну знадобилося лише півдня, щоб зрозуміти, що було записано на камені, і навіть зрозуміти стиль письма Ґовдзі, чого не може зробити жоден новачок…

 

Що ще важливіше, Ґу Хе Янь пам’ятав, що в царстві хаосу між їхнім минулим і теперішнім життям він справді пройшов тим мостом разом із Му Джи Міном…

 

Ґу Хе Янь глибоко вдихнув і тремтячим голосом запитав: 

 

— Му Джи Міне, ти... ти ще пам’ятаєш, що сталося між тобою та п’ятим принцом?

 

Коли згадали про Фу Ї, Му Джи Мін не міг стримати насмішки. Хоча Му Джи Мін не розумів, чому Ґу Хе Янь раптом запитав його про щось подібне, він не був повністю у свідомості, коли був п’яний, тому відповів: 

 

— Я пам'ятаю. Звичайно, це те, чого я не можу забути.

 

В очах Ґу Хе Яня одразу потемніло. З цього моменту глибокий басейн в його очах затих. Ніби ніщо й ніхто більше не міг викликати брижі в басейні його очей.

 

Видихнувши, Ґу Хе Янь згадав дні перед своїм останнім походом на кордон у попередньому житті. У той час він постійно прокидався посеред ночі, а його руки тремтіли так сильно, що все, що він брав, падало. Його день за днем ​​мучила незрозуміла паніка й занепокоєння, настільки, що одного разу він вчинив неповажний вчинок.

 

За день до свого від’їзду Ґу Хе Янь відправився в резиденцію герцога Яня, щоб знайти Му Джи Міна.

 

Однак замість того, щоб відкрито відвідати резиденцію, Ґу Хе Янь перестрибнув через стіну резиденції у внутрішній дворик.

 

Він хотів лише здалеку подивитися на Му Джи Міна.

 

Тож, коли він пізньої весни того дня увійшов до саду, вітер був п’янкий від запаху вина, Ґу Хе Янь сховався за камінням у дворі й побачив, як Фу Ї розмовляв з Му Джи Міном, а потім...

 

Тоді Фу Ї опустив голову й поцілував Му Джи Міна.

 

У своєму попередньому житті Ґу Хе Янь відвів погляд і зосередився на своїх чоботях, заплямованих брудом.

 

У цьому житті з абсолютно блідим обличчям Ґу Хе Янь дивився на небо, яке було темним через брак місячного світла.

 

«Блукаючи цією країною зовсім одним, важко відремонтувати люанське дзеркало, розбите* чужою любов’ю. І в цьому житті, і в минулому я ніколи не мав і не матиму жодного шансу з тобою.»

 

*«Зламане люанське дзеркало» зазвичай використовується у віршах як метафора, вказуючи на пари, які розлучилися через смерть або розрив. Іншими словами: коли ви розлучаєтеся зі своєю коханою людиною, навіть якщо розрив не був поганим і ви ви все ще можете вважати себе друзями, вас все одно щось турбує. Через що ви відчуваєте себе порожнім і самотнім.

 

«Виявляється, від початку до кінця це все було лише ілюзією.»

 

***

 

Му Джи Мін не знав, чому Ґу Хе Янь так раптово замовк, і не зміг отримати відповіді, коли поставив запитання. Раптом налетів холодний вітер, і Му Джи Мін, який не міг терпіти холоду, затремтів.

 

У цю мить Ґу Хе Янь вийшов із трансу і поспішив увійти в корчму з Му Джи Міном на спині.

 

Коли вони нарешті повернулися до своєї кімнати в корчмі, Ґу Хе Янь обережно поклав досі розгубленого Му Джи Міна на ліжко. Однак, як тільки Ґу Хе Янь розвернувся, Му Джи Мін сів, наче щось втратив і схопив Ґу Хе Яня, який повернувся, щоб піти, за руку, наче обійнявши.

 

Ґу Хе Янь сказав: 

 

— Я принесу тобі миску гарячої води.

 

Му Джи Мін пильно подивився на Ґу Хе Яня затуманеними заплаканими очима: 

 

— Хто я? Хто ти? Де ми?

 

Перш ніж Ґу Хе Янь встиг відповісти, Му Джи Мін перервав його: 

 

— Зачекай, не кажи мені. Я сам це дізнаюся.

 

П’яний схилив голову і міцно схопив Ґу Хе Яня за руку: 

 

— Ти, ти, підійди ближче. У мене трохи паморочиться голова, я не бачу чітко твого обличчя. Ти можеш нахилитися?

 

Ґу Хе Янь слухняно присів біля ліжка. Побачивши це, Му Джи Мін усміхнувся і простягнув руку, щоб доторкнутися до його обличчя. Тіло Ґу Хе Яня застигло, наче камінь, не наважуючись поворохнутися.

 

Використовуючи світло свічки Му Джи Мін простежив своїм поглядом по красивому обличчя, бровам та очам Ґу Хе Яня.

 

«Я знаю, хто він.»

 

«Він людина, яка на поверхні виглядає холодною та байдужою, але, насправді, він чутливий і ніжний, як весняний струмок.»

 

«Незважаючи на те, що я йому не подобаюся, він ставиться до мене з ввічливістю, доброзичливістю та праведністю.»

 

«Він все своє життя присвятив служінню своїй країні та своєму народу з найповнішою самовідданістю. Така вірність назавжди закарбувалась на сторінках підручників з історії.»

 

«Він ласкавий і праведний чоловік, який вважає людей, які працюють у його сімейній резиденції, друзями.»

 

«Він справді добрий. Усе в ньому добре, навіть його названі та ввічливі імена хороші: Хе Янь, Ю Ї. З таким яскравим, палаючим і потужним полум’ям він може навіть наважитися спалити духів, дияволів, монстрів і демонів до смерті*.»

 

*Гра слів із ім'ям Ґу Хе Яня та його ввічливим ім'ям. Оскільки Хе Янь hè yán означає «великий вогонь, що горить» або «могутнє полум’я», а 奭呂 yù yì означає «яскравий і палаючий».

 

Му Джи Мін був настільки п'яний, що був у маренні, і в його голові раптово спалахнула думка. Він кліпнув очима й тихо вигукнув: 

 

— Ти… Ї-ґеґе.

 

Людина перед ним була приголомшена, а його вії злегка затремтіли, Ґу Хе Янь не повірив своїм вухам.

 

Цього разу Ґу Хе Янь не міг не почути.

 

Губи Ґу Хе Яня тремтіли, і він, здавалося, занурений у роздуми, неодноразово бурмотів: 

 

— Ї*... ґеґе?

 

*Ґу Хе Янь здивований, тому що він думає, що Му Джи Мін говорить про Фу Ї, але Му Джи Мін насправді використовує  yì від Ю Ї (ім’я Ґу Хе Яня), а не  yì від імені Фу Ї.

 

—Мм-гм. – Му Джи Мін гордо кивнув.

 

Ґу Хе Янь глибоко вдихнув, і його кров миттєво похолола. Заплющивши очі, він взяв руку Му Джи Міна, яка торкалася його обличчя, і опустив її. Ґу Хе Янь хрипким голосом сказав: 

 

— Ти п'яний і помиляєшся. Я не твій Ї-ґеґе. Я принесу тобі миску гарячої води. 

 

Сказавши це, Ґу Хе Янь встав і вийшов з кімнати.

 

Му Джи Мін подумав, що Ґу Хе Яню не подобається, коли його так називають. На мить він почувався пригніченим і сумним.

 

Невдовзі Ґу Хе Янь приніс до кімнати миску з теплою водою. Взявши миску, Му Джи Мін опустив голову й повільно почав пити. Коли Ґу Хе Янь побачив, що Му Джи Мін закінчив пити воду, він потягнувся, щоб забрати порожню миску.

 

У цей момент Му Джи Мін взяв Ґу Хе Яня за руку, подивився на нього і запитав: 

 

— Ти не можеш бути моїм Ї-ґеґе?

 

Ґу Хе Янь втратив дар мови.

 

Му Джи Мін прошепотів: 

 

— Я знаю, що Ї-ґеґе мене не любить, тому що він думає, що я просто багата дитина, яка любить тільки багато грати. Але насправді я зовсім не такий, тож чи можу я тобі подобатися хоч трохи? Лише трохи.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Він не відчуває до тебе неприязні. Ти йому точно сподобаєшся.

 

«Так само, як і в моєму попередньому житі, лише він був в твоїх очах. Він обіцяв тобі спільне життя. Життя, яким ти будеш насолоджуватися до старості. А я просто перехожий. Я не буду заважати твоєму щастю.»

 

— Справді? – коли Му Джи Мін почув слова Ґу Хе Яня, він був у захваті. — Чи я справді сподобаюся Ї-ґеґе в майбутньому?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Так.

 

Му Джи Мін скривив очі й усміхнувся, міцніше стиснувши руку Ґу Хе Яня, і сказав: 

 

— Гаразд, я почекаю.

 

— Лягай спати, – Ґу Хе Янь відвів погляд.

 

Тієї ночі Му Джи Мін не міг міцно спати. Він був розгублений і йому снилися всілякі сни. Уві сні він смутно чув, як холодний вітер кордону пустелі перетинав кімнату, наче придушене зітхання.