Му Джи Міне, ти збожеволів?!

— Ти щойно використав усі слова, які збирався сказати мені в цьому житті?

 

— ...

 

Тоді Му Джи Мін з підозрою запитав: 

 

— Ти не відповідаєш. Невже ти більше ніколи не будеш говорити зі мною до кінця свого життя?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...Ні.

 

Му Джи Мін: 

 

— Ні? Відтепер нам дійсно нема про що говорити?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Ні.

 

Му Джи Мін: 

 

— Ні? Значить, ти мені більше нічого не скажеш... до кінця свого життя?

 

Ґу Хе Янь почувався трохи занепокоєним і заговорив трохи швидше: 

 

— Я маю що сказати.

 

Му Джи Мін розчаровано видав довге «а~» і сказав: 

 

— Тож навіть якщо у тебе є що мені сказати, ти цього не скажеш?

 

Ґу Хе Янь був настільки стурбований тим, що Му Джи Мін неправильно його зрозумів, що навіть не думав про те, що сказати й сказав прямо: 

 

— Я ніколи не буду з тобою в поганих стосунках і не перестану з тобою розмовляти, я... 

 

Однак, перш ніж він встиг закінчити свої слова, Ґу Хе Янь побачив, що молодий чоловік перед ним опустив голову. Губи Му Джи Міна були стиснуті. Він намагався стримати сміх.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...

 

Му Джи Мін усвідомив, що Ґу Хе Янь нарешті зрозумів, що він його дражнив, і поспішно прикрив губи однією рукою, тільки щоб стриматися від сміху. Юнак стиснув кулаки з серйозним виразом обличчя: 

 

— Я зайшов на тренувальний полігон без дозволу і мав бути покараний. Однак я не очікував, що Ґу-сьон не тільки не звинувачуватиме мене, але навіть поводитиметься зі мною з такою ввічливістю. Я справді вдячний за це, і я навіть приголомшений таким відношенням. У майбутньому я приділятиму більше уваги, щоб не ускладнювати життя для Ґу-сьона!

 

Му Джи Мін сказав ці слова праведним тоном, повністю приховуючи свою грайливу натуру, яку він нещодавно показав. Але Му Джи Мін також зробив це з наміром. Справа не в тому, згадувати про це чи ні, це лише питання сміятися йому чи плакати*. 

 

*Вираз для демонстрації суперечливих емоцій.

 

Ґу Хе Янь завжди був малослівнним, але цього разу він справді безмовний. Він знав, що він не може говорити й наполовину стільки, скільки говорив Му Джи Мін, тому він просто опустив очі й кивнув: 

 

— Гмм. – однак Ґу Хе Янь потім обережно додав — Я не хочу переставати з тобою розмовляти.

 

«Хоча з часом мій характер змінився, наче море, яке перетворилося на шовковицю*, чому моє серце так б'ється, якщо я вже не підліток?»

 

*Китайська ідіома. Це метафора мінливості світу та непостійності життя / метафора великих і швидких змін у світі. З «Легенди про безсмертних магів» (ge Hong gě hóng) Ґе Хон [283 – 363] з династії Дзінь [265-420].

 

Му Джи Мін скривив очі й усміхнувся Ґу Хе Яню: 

 

— Я пожартував, Ґу-сьоне, не сприймай мої слова близько до серця.

 

Ґу Хе Янь підняв голову, щоб поглянути на Му Джи Міна, але як тільки він це зробив, одразу схилив голову від страху й розгубленості. Юнак відчував, ніби він жадає ясного й порожнього палацу Ґванхань* над Дев'ятим небом**, але оскільки в цьому світі ніколи не було еліксиру безсмертя, він нарешті відмовився від своїх марних думок***:

 

— …Гармата «Тигр»...

 

*Палац, розташований на Місяці в китайській міфології та легендах. Палац Ґванхань широко відомий як резиденція Чан'є після того, як вона злетіла на місяць. 

 

**Згідно з давньою китайською легендою, небо складається з дев'яти районів у формі шахової дошки, причому кожен район має свою конкретну назву. Однак дослідники астрономії та філософи підтримують гіпотезу про дев'ять шарів, яка дещо схожа на систему Птолемея (яка підтримує уявлення про те, що Земля має форму кулі, розташованої в центрі Всесвіту). Цей термін також використовується як метафора висоти величезного неба.

 

***Означає, що Ґу Хе Янь відчуває провину за те, що йому подобається Му Джи Мін, тому що той не зможе його полюбити. Тому він повинен перестати мріяти про взаємність.

 

— Що? – Му Джи Мін не чітко його почув.

 

Ґу Хе Янь на мить замовк, а коли знову заговорив, його голос був таким же холодним, як і зазвичай: 

 

— Ці дві гармати ще не наповнені порохом. Якщо тобі цікаво можеш підійти і подивитися.

 

Му Джи Мін усміхнувся і запитав: 

 

— Ґу-сьоне, а ти не зацікавлений? Можливо хочеш підійти й подивитися на них разом?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...Гм, добре.

 

Коли двоє молодих людей підійшли до гармат, вони побачили, що на залізній конструкції була вирізана голова тигра, яка виглядала дуже реалістично, а самі механізми були вишуканими. Му Джи Мін нахилився, щоб роздивитися ближче, його очі були сповнені захвату. Ґу Хе Янь мало знав про механіку, тому просто стояв, опустивши руки, і тихо слухав.

 

Після того, як Му Джи Мін випростався, він повернув голову й усміхнувся Ґу Хе Яню: 

 

— Як і очікувалося від майстерні Військового міністерства, їх було зроблено з великими зусиллям...

 

Проте голос Му Джи Міна поступово затих, і його погляд пройшов повз Ґу Хе Яня, наче він щось побачив.

 

Погляд Ґу Хе Яня прослідкував за поглядом Му Джи Міна і юнак повернув голову, але побачив лише старовинну карту з овчини* з анотаціями мовою Ґовдзі, яка висіла на дерев'яній рамі. Ґу Хе Янь згадав, що це був один з військових трофеїв, який зберігався в арсеналі, разом з іншою захопленою зброєю, однак Ґу Хе Янь не був впевнений, що саме привернуло увагу Му Джи Міна.

 

*Овчи́на – вироблена овеча шкура. 

 

— Що це за місце? – раптом заговорив Му Джи Мін.

 

— Що? – здивувався Ґу Хе Янь.

 

Потім Му Джи Мін зробив крок вперед і вказав на чорнильну точку на карті з овчини, розташовану прямо на кордоні між двома країнами. Прямо поруч з цією точкою було кілька слів, написаних мовою Ґовдзі.

 

Ґу Хе Янь визначив розташування чорнильної точки на карті й відповів: 

 

— Село.

 

— Село? – запитав Му Джи Мін. — Воно розташоване занадто близько до кордону. Воно належить Великій Дзінь чи королівству Ґовдзі?

 

Ґу Хе Янь відповів: 

 

— Великій Дзінь.

 

Очі Му Джи Міна злегка затремтіли, поки він дивився на стару карту. Через деякий час він раптом сказав:

 

— Я хочу відвідати це село.

 

Однак, як тільки Му Джи Мін сказав це, Ґу Хе Янь відразу ж нахмурився: 

 

— Ні.

 

Му Джи Мін був приголомшений відмовою Ґу Хе Яня, тому він запитав: 

 

— Га? Але чому?

 

— Це місце занадто далеко від військового табору і надто близько до території Ґовдзі. Війну щойно врегулювали, і в прикордонній зоні багато бандитів, – пояснив Ґу Хе Янь. — дорога небезпечна.

 

Му Джи Мін сказав: 

 

— Зі мною буде мій охоронець.

 

Позиція Ґу Хе Яня була непохитною: 

 

— Ні.

 

Замість того, щоб сперечатися з Ґу Хе Янєм, Му Джи Мін знову вказав на карту і запитав: 

 

— Оскільки ця овчина була військовою здобиччю, вона спочатку належала королівству Ґовдзі?

 

— Все так, – кивнув Ґу Хе Янь.

 

— Іншими словами, всі назви місць, показаних на цій карті, були записані жителями королівства Ґовдзі. Генерале, подивися на ці надписи мовою Ґовдзі, написані поруч із цією точкою. – своїми кінчиками пальців Му Джи Мін легенько постукав по чорнильній точці на карті. Від того, що він знайшов підказку для його роботи, тон юнака був повний захвату. — Мовою Ґовдзі це слово означає «друг»! Чому королівство Ґовдзі назвало це маленьке село у Великій Дзіні «другом»? Як посланець з Імперського двору, як я можу не піти, щоб дослідити його?

 

Слова Му Джи Міна змусили Ґу Хе Яня на мить вагатися, але врешті молодий генерал нахмурився ще сильніше і сказав: 

 

— Це надто небезпечно.

 

Тоді Му Джи Мін подумав: «Як би це не було небезпечно, ти не зможеш мене зупинити. Я повинен йти!»

 

Потім Му Джи Мін підійшов вперед, щоб узяти карту з дерев'яної рами, обережно згорнув її і поклав в рукав:

 

— Я позичу її, але потім обов'язково поверну генералу Ґу.

 

Ґу Хе Янь нахмурився, але не зупинив Му Джи Міна і нічого не сказав. Коли Му Джи Мін побачив похмуре обличчя Ґу Хе Яня, він вирішив недбало пожартувати, щоб розрядити напружену атмосферу: 

 

— Якщо генерал Ґу не вірить в те, що мій охоронець зможе мене захистити, то чому б тобі не піти зі мною?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Добре.

 

Му Джи Мін кивав: 

 

— Так, так, я знаю. У тебе є важливі військові обов'язки, як ти можеш... Зачекай, що ти сказав?

 

Юнак відреагував із запізненням і підняв голову, щоб поглянути на Ґу Хе Яня. Здивовано кліпнув, відчуваючи, ніби він неправильно почув.

 

— Якщо ти хочеш, щоб я пішов з тобою – я піду, – сказав Ґу Хе Янь.

 

— Ти серйозно?! – запитав Му Джи Мін.

 

Молодий генерал урочисто кивнув.

 

— Але в цьому величезному військовому таборі, стільки справ, які потрібно щоденно вирішувати, як ти можеш піти? – знову запитав Му Джи Мін.

 

Ґу Хе Янь відповів:

 

— Зараз все гаразд, і немає війни. Зараз зайняті лише будівництвом стін, зберіганням їжі, а також реорганізацією кордону. А чоловіки армії Жон Янь суворо дотримуються самодисципліни, тому не буде ніяких хвилювань, навіть якщо мене не буде. До того ж, крім мене, у цьому військовому таборі є кілька могутніх і престижних генералів. Навіть якщо мене тут не буде, нічого не станеться.

 

— Це чудово, – одразу зрадів Му Джи Мін. Тон його голосу не міг приховати захоплення. Він додав — Тоді, генерале, будь ласка, піди зі мною, щоб дізнатися, що відбувається! Ах, мені справді пощастило, мати можливість подорожувати з генералом. Дякую, генерале Ґу! Ми вирушимо в дорогу за два дні! Що про це думаєш?

 

Ґу Хе Янь подивився на Му Джи Міна, його очі, непомітно для інших, хиталися: 

 

— Гм.

 

***

 

Хоча справа була вирішена, дехто був проти.

 

Вень Хе Їнь, який щойно повернувся, після доставлення листа на пошту, відчув, що земля і небо розсипаються, гори руйнуються, навіть море зникло з цього світу: 

 

— Ти не тільки не візьмеш мене, а й поїдеш з тим холодним генералом?! Ти з ним сам на сам?!

 

— Так, – усміхнувся і кивнув Му Джи Мін.

 

Вень Хе Їнь підскочив і приземлився прямо перед Му Джи Міном, лише для того, щоб потягнути його за лацкан і почати несамовито трясти його: 

 

— Молодий господарю, ти збожеволів? Він генерал Пайхвадзи*? Він застосував до тебе отруту Любові Ґу?! Ти вдарився головою, чи твоє тіло одержиме?! Небо і Мати-Земля! Ти збожеволів, чи я той, хто збожеволів?!!!

 

*Група людей із так званими надприродними здібностями, які спеціалізуються на обмані людей із їхніх грошей. Кажуть, що вони здатні заплутати розуми людей своїми надприродними здібностями та змусити людей охоче віддавати свої гроші, але насправді вони використовують психоделічні препарати, щоб обдурити людей. Для того, щоб знизити пильність ошуканих людей, ці люди прикидаються жебраками. Цей термін також стосується викрадачів дітей.