Генералу Ґу потрібні обійми

Слова Джон Джао Фаня були надзвичайно різкими та образливими, але коли Му Джи Мін почув їх, першою емоцією, яка виникла в його серці, була не злість, а розгубленість.

 

Му Джи Мін здивувався: «Якщо він так зневажає мене, він міг би просто залишити мене за межами військового табору, на вітрі та холоді». 

 

«Який сенс запрошувати мене до свого намету, пропонувати тепло гарячого чаю, брати участь у вдумливих дебатах тільки для того, щоб обрушити на мене потік образ?» 

 

Коли Му Джи Мін роздумував над цим, відчуваючи себе спантеличеним, він раптом почув звук поспішних кроків позаду себе.

 

Наступної секунди низький столик перекинувся, від чого порцелянові чашки розбилися об підлогу. Джон Джао Фань отримав сильний удар по правій щоці, від чого впав на землю й виплюнув повний рот крові разом із двома зубами!

 

Очі Ґу Хе Яня блиснули ледь помітним багряним відтінком, його права рука міцно стискала шию Джон Джао Фаня. Лівою рукою Ґу Хе Янь підняв чоловіка вгору, його голос виривався крізь зціплені зуби з єдиною вимогою: 

 

— Проси вибачення.

 

В одну мить розгубленість Му Джи Міна розвіялася, на зміну їй прийшло розуміння. Він кинувся вперед, схопивши зап'ястя Ґу Хе Яня, наполегливо просячи: 

 

— Хе Яню! Зупинись! Він навмисно провокує тебе. 

 

— Ха-ха-ха! – з горлом, яке все ще було міцно стиснуте, Джон Джао Фань зміг випустити лише спотворений сміх. Хоча йому було важко говорити, його тон був тріумфально дратівливим: — Як і варто було очікувати від маркіза Сюань Ніна, ви зрозуміли це з першого погляду. Але тепер уже пізно. Я давно чув про глибоку прихильність генерала Ґу до вас, а тепер переконався в цьому на власні очі... це справді... тьху... 

 

Рука, що тримала його горло, раптом стиснулася, як залізний зашморг, не даючи Джон Джао Фаню говорити далі.

 

Здавалося, Ґу Хе Яня зовсім не хвилювало, що Джон Джао Фань навмисно провокує його. Він говорив повільно, його слова були гострими й холодними, як лезо, занурене в смертельну отруту: 

 

—Проси вибачення. Якщо ти скажеш ще одне марне слово, я тебе вб'ю. 

 

Від загрози смерті, що нависла над ним, у Джон Джао Фаня закляк хребет. Шоковано дивлячись на Ґу Хе Яня, чоловік зрозумів, що його погроза була не просто спалахом гніву, а обіцянкою, яку він обов'язково виконає.

 

Коли тиск на його горло послабився, Джон Джао Фань перевів погляд на Му Джи Міна, його голос болісно хрипів: 

 

— … Мені шкода. Я був грубий... Мої слова... були недоречні...

 

Послабивши хватку, Ґу Хе Янь дозволив Джон Джао Фаню впасти на землю, не вдостоюючи його навіть прощальним поглядом.

 

Шум від їхньої сутички привернув увагу інших солдатів у таборі.

 

Не звертаючи уваги на розпитування, Ґу Хе Янь покликав Му Джи Міна одним словом: 

 

— Ходімо. 

 

Му Джи Мін, не гаючи часу, пішов слідом за ним, і вони швидко покинули місце сутички. Їхні кроки були цілеспрямованими, вони прямували прямо до намету головнокомандувача армії Жон Янь.

 

У наметі панував спокій; вони були самі, огорнуті тишею.

 

Ґу Хе Янь дістав із великої дерев'яної скрині, що стояла в кутку намету, важку парчеву мантію й накинув її на плечі Му Джи Міна. Потім він узяв змерзлі руки Му Джи Міна у свої і, схиливши голову, ніжно помасажував їх, намагаючись зігріти холодні пальці.

 

Відлуння попередньої суперечки все ще звучало в їхніх головах, але в цей спокійний момент ніхто з них не хотів про це думати чи згадувати.

 

Ґу Хе Янь сказав: 

 

— Занадто холодно, тобі потрібно одягнутися тепліше.

 

— Гаразд, – погодився Му Джи Мін.

 

Тоді Ґу Хе Янь запитав: 

 

— Чому ти тут?

 

Му Джи Мін чесно відповів: 

 

— Лікар Ся сказав мені, що тебе побили військовою палицею. Я занепокоївся і захотів тебе побачити. Наскільки серйозні твої травми? Спина ще болить?

 

— Зі мною вже все гаразд, – запевнив його Ґу Хе Янь.

 

Після короткої нерішучої павзи Му Джи Мін наважився запитати далі: 

 

— Ну, ти... втомився?

 

Рухи Ґу Хе Яня, що потирав руки Му Джи Міна, раптово припинилися. Він довго мовчав, але потім відповів просто, але м'яко: 

 

— Обійми мене.

 

Від цих простих слів серце Му Джи Міна різко стислося. Йому здавалося, ніби його вкололи численні тонкі голки.

 

Розпростерши руки, Му Джи Мін обійняв Ґу Хе Яня, поклавши долоню на його потилицю й дозволивши чолу Ґу Хе Яня знайти розраду на своєму плечі. Коли Му Джи Мін ніжно поплескав Ґу Хе Яня по спині, вони знайшли мить тепла та спокою серед нинішніх потрясінь у їхньому житті.

 

Проте серце, переповнене відданістю, і душа, викувана у вірності, не повинні залишатися наодинці з підступами злого світу. 

 

Так не повинно бути.

 

***

 

Тієї ж ночі Джон Джао Фань дістав із залізного свічника таємний наказ наслідного принца Фу Ці та спалив його в полум'ї свічки.

 

Вогонь поглинув рисовий папір, перетворивши його на шматочки попелу, які танцювали в темряві.

 

Наступного дня, через нібито залякування Ґу Хе Янем свого колеги, а також через інші несправедливі звинувачення, висунуті проти Ґу Хе Яня, наслідний принц наказав звільнити його з престижної посади генерала імператорської гвардії й понизити до набагато менш впливової ролі головного секретаря імператорської цензури. Крім того, десять тисяч доблесних солдатів армії Жон Янь, які колись перебували під командуванням Ґу Хе Яня в таборі міста Лво, були перепідпорядковані Джон Джао Фаню, командувачу південної прикордонної армії. Про це було оголошено всім придворним чиновникам як про дисциплінарний захід.

 

Через три дні Джон Джао Фань за наказом наслідного принца вивів сорок тисяч солдатів із табору, щоб розмістити їх на північному кордоні в Бай Чені. Вони повинні були вирушити негайно, без затримок.

 

Із цього моменту Ґу Хе Янь був повністю позбавлений військової влади.

 

***

 

Того дня, коли Ґу Хе Янь отримав указ, він провів усю ніч на колінах у храмі предків родини Ґу. 

 

Му Джи Мін не зробив жодної спроби відмовити його. Навпаки, він всю ніч тихо сидів при світлі лампадки в бічній кімнаті, не в змозі заснути.

 

Завивав північний вітер, стогнало голе гілля, а рано-вранці випав сніг. Того дня Пей Хань Тан пішов до резиденції Ґу на пошуки Ґу Хе Яня.

 

Однак він не побачив його там. Натомість він зустрів пригніченого Му Джи Міна.

 

Приголомшений, Пей Хань Тан вигукнув: 

 

— Боже, ви двоє... де Ґу Ю Ї? Він же не стоїть на колінах у храмі предків, чи не так?

 

Му Джи Мін кивнув.

 

Важкість ситуації, що склалася, тиснула на Пей Хань Тана. Важко зітхнувши, він промовив: 

 

— Піду переконаю його.

 

Му Джи Мін сказав: 

 

— Лорде Пей, будь ласка, користуйтеся задніми воротами, коли входите й виходите. Ми повинні уникати привернення уваги тих, хто має погані наміри. 

 

— Зрозуміло, – Пей Хань Тан кивнув, а потім порадив: — Маркізе, ви повинні хоч трохи підбадьоритися.

 

Му Джи Мін опустив погляд, обтяжений самобичуванням: 

 

— Я не повинен був їхати до табору, щоб побачити його, того дня.

 

Пей Хань Тан відповів: 

 

— Маркізе, ви завжди були дуже розумним і проникливим, здатним оцінити ситуацію краще, ніж будь-хто інший. Як ви можете говорити такі нісенітниці? Вони знайшли б будь-яку причину, щоб звинуватити Ю Ї, навіть якби ви не приїхали того дня. Вони б знайшли сотні або тисячі інших способів засудити його. 

 

Му Джи Мін шанобливо вклонився, у його голосі прозвучали нотки щирої вдячності: 

 

— Я вдячний за ваші слова, лорде Пей.

 

Пей Хань Тан махнув рукою і сказав: 

 

— Я піду до храму предків, щоби провідати Ю Ї. Маркізе, ми поговоримо пізніше. 

 

Не встиг Пей Хань Тан піти, як з'явився Вень Хе Їнь.

 

— Молодий господарю, молодий господарю! – Вень Хе Їнь підбіг прямо до Му Джи Міна, схопив його за зап'ястя й потягнув до себе. — Його Високість король Сянь вимагає твоєї присутності, – ще більше знизивши голос, Вень Хе Їнь додав: — Він отримав чайне листя. 

 

— Чайне листя в безпеці?! – хвиля полегшення омила обличчя Му Джи Міна, його кроки прискорилися. — Нарешті воно в нас! А-Їню, принеси порошок, щоб перевірити отруту, ми негайно вирушаємо до резиденції короля Сяня. 

 

— Молодий господарю, нам не в резиденцію короля Сяня, – поспішив виправити його Вень Хе Їнь. — Ми відправимося до резиденції короля Су.

 

Почувши це, Му Джи Мін зупинився на місці. 

 

— Що?! – вигукнув він. — Резиденції короля Су?

 

Вень Хе Їнь підтвердив кивком: 

 

— Саме так. Ця інформація надійшла в послані від Його Високості короля Сяня. 

 

Му Джи Мін сказав: 

 

— … Тоді вирушаймо. 

 

***

 

Через деякий час Му Джи Мін і Вень Хе Їнь прибули до резиденції короля Су, непомітно увійшовши через бічні двері. Після того, як слуга провів їх коридорами, вони нарешті підійшли до дверей внутрішньої кімнати вглибині резиденції. Вень Хе Їня, який мав з собою меч, зупинили, тож Му Джи Мін мусив увійти сам.

 

Фу Дзі Янь та Фу Ї вже деякий час чекали на нього.

 

Му Джи Мін привітався з ними з належною формальністю: 

 

— Вітаю вас, Ваша Високість королю Су. Вітаю вас, Ваша Високість королю Сянь.

 

Фу Дзі Янь швидко ступив уперед, допомагаючи Му Джи Міну піднятися: 

 

— Му-ґеґе, нас тут лише троє. Немає потреби в таких формальностях. 

 

Му Джи Мін випростався й перевів погляд на Фу Ї, який загадково усміхнувся у відповідь. Потім Му Джи Мін запитав: 

 

— Як чайне листя опинилося в резиденції короля Су?

 

Фу Дзі Янь пояснив: 

 

— Люди наслідного принца тримали мене під постійним наглядом, що унеможливлювало вільне пересування. На щастя, мій п'ятий імператорський брат прийшов мені на допомогу й зумів отримати чайне листя!

 

Фу Ї тепло усміхнувся і сказав: 

 

— Можливість допомогти вам дає мені душевний спокій. Ми не повинні більше зволікати, зробімо тест на отруту прямо зараз. 

 

— Гаразд, – Фу Дзі Янь повернувся до Му Джи Міна й запитав: — Му-ґеґе, ти приніс порошок?

 

Із цих кількох слів Му Джи Мін зрозумів, що Фу Дзі Янь, мабуть, розповів Фу Ї все.

 

У своєму теперішньому житті, як і в минулому, Фу Дзі Янь пішов шляхом, заплямованим кров'ю боротьби за владу. Зважаючи на те, що він обрав цей шлях, Фу Дзі Янь, безумовно, не був наївним.

 

Хоча він був дуже пильним і обережним, було двоє, кому він довіряв усім серцем.

 

Одним із них був Му Джи Мін, а іншим – Фу Ї. 

 

Зв’язок братерства, справді, був глибшим за воду.

 

Це також було причиною того, що Му Джи Мін ще не розкрив Фу Дзі Яню амбітну та безжальну натуру Фу Ї.

 

Якщо він лише не побачить це на власні очі, Фу Дзі Янь ніколи йому не повірить.

 

Насправді навіть Му Джи Мін не міг у це повірити у своєму минулому житті, переповнившись горем після відкриття.

 

Зробивши глибокий вдих, щоб заспокоїти серце, Му Джи Мін ствердно кивнув: 

 

— Я приніс його. 

 

Він відповів і витягнув з-за пазухи пляшечку з ліками. Висипавши частину порошку в миску із чистою водою, Му Джи Мін додав чайну заварку.

 

За мить вода зловіщо потемніла, чайне листя випустило зловісний відтінок, який перетворив прозору рідину на чорну, як чорнило!

 

Серце Му Джи Міна здригнулося, а вираз його обличчя став похмурим. Він сказав: 

 

— Справді, чайне листя отруєне...

 

Фу Дзі Янь стиснув кулаки й вигукнув: 

 

— Я з'ясую, хто відповідальний за отруту!

 

— Ні, – Фу Ї похитав головою. — Наслідний принц усе ще дуже уважно спостерігає за тобою. Якщо ти почнеш розслідувати, хто отруїв чайне листя, ти можеш попередити винуватця.

 

Фу Дзі Янь замовк, визнаючи мудрість застереження Фу Ї.

 

Тоді Фу Ї звернув свою увагу на Му Джи Міна й запитав: 

 

— Лі Джу, можливо, у тебе вже є на думці якась стратегія?

 

Му Джи Мін підняв очі й подивився на нього.

 

Їхні погляди зустрілися. Хоча зовні вони виглядали спокійними, але обидва таїли в собі глибину невисловлених емоцій.

 

Напружена тиша повисла в повітрі, перш ніж Фу Ї знову заговорив: 

 

— Генерал Ґу… Ні, він більше не генерал. Як почувається лорд Ґу останнім часом?

 

Му Джи Мін нахмурився, на його обличчі промайнула підозра: 

 

— Королю Су, ваші слова оповиті таємницею. На що ви натякаєте?

 

На вустах Фу Ї заграла усмішка, коли він сказав: 

 

— Ти справді дуже добре мене знаєш, Лі Джу. До мене вчора дійшли тривожні чутки про лорда Ґу, і я не міг не занепокоїтися. Ось чому я поцікавився його самопочуттям. 

 

— Які новини? – запитав Му Джи Мін, і в його тоні з'явилися насторожені нотки.

 

Відповідь Фу Ї була оманливо легкою, але його слова пронизали серце Му Джи Міна, як отруєне лезо: 

 

— Наслідний принц розслідує інцидент, що стався приблизно чотири роки тому, коли лорд Ґу повів війська на південний захід, щоб об'єднати сили з королем Шу. Наскільки мені відомо, Фу Ці отримав переконливі докази його причетності. Відколи імператор зійшов на престол, він завжди дуже обережно ставився до генералів, які занадто зближувалися з королем Шу. Хоча дії лорда Ґу, можливо, і були спрямовані на відбиття вторгнення королівства Джао, зрештою, він розгорнув війська без дозволу. Для того, щоб звинуватити його в державній зраді, достатньо лише слова наслідного принца. 

 

***

 

Вень Хе Їнь терпляче стояв за дверима кімнати, чекаючи на свого молодого господаря. Хоча Му Джи Мін невдовзі вийшов, його вигляд, коли він вибіг із блідим обличчям та спотикаючись, викликав у Вень Хе Їня страх.

 

— Молодий господарю, що сталося? З тобою все гаразд? – Вень Хе Їнь кинувся вперед, пропонуючи Му Джи Міну руку для підтримки.

 

Тіло Му Джи Міна нестримно тремтіло, у тому числі і його голос. Молодий маркіз, який зазвичай був таким красномовним, у цей момент ледве міг сформувати зв'язне речення: 

 

— Швидше... ми повинні йти... резиденцію... йти в резиденцію Ґу...

 

Перш ніж Му Джи Мін зміг закінчити, його накрила хвиля нудоти. Він зігнувся вдвоє й виблював повний рот крові, його тіло здригалося від тремтіння.

 

***

 

Того ж дня Джон Джао Фань, який усе ще перебував на шляху до північного кордону в Бай Чен, отримав таємний наказ. Як тільки він досягне північного кордону, він повинен негайно заарештувати Вей Лін Юня, головного генерала армії Жон Янь, і доставити його до столиці. Вей Лін Юнь був звинувачений у тому, що чотири роки тому був організатором зрадницького союзу між армією Жон Янь і королем Шу.

 

Того ж дня троє наглядових чиновників поспіхом вирушили до північно-західного кордону, щоб розпустити сімдесят тисяч солдатів армії Жон Янь, які там дислокувалися, і провести розслідування щодо тих, хто був причетний до зрадницької змови.

 

Але це було ще не все, того ж дня Ґу Хе Янь був заарештований у родовому храмі родини Ґу прямо перед червоно-золотими духовними табличками, що увічнювали пам'ять його вірних і героїчних предків.

 

Зі скуйовдженим волоссям, закритим обличчям, закутий у кайдани, Ґу Хе Янь був доставлений до в'язниці храму Далі.

 

Звинувачення: Державна зрада.

 

Вирок: Смертна кара.