Я справді йому не подобаюсь

Герцог Янь спочатку думав, що генерал Ґу захоче поговорити про політичні справи, але коли генерал Ґу відкрив рот, ця тема була пов’язана лише з сім’єю Му Бо Женя?

 

Му Бо Жень подумав про себе: «Я не очікував, що генерал Ґу буде такою доброю людиною». Тому він відповів: 

 

— У моєї дружини погане здоров'я, тому ми можемо мати лише одного сина.

 

Обличчя генерала Ґу виглядало спантеличеним. Гладячи бороду, він підняв очі й лагідно «зашипів»: 

 

– У герцога Янь лише одна дитина? Я думав…

 

Генерал Ґу подумав, що його слова прозвучать занадто недоречно, тому він не продовжив.

 

Однак герцог Янь уже здогадався, що хотів сказати генерал Ґу. Герцог Янь ніколи не був такою людиною, яка любить прикидатися. Побачивши, що генерал Ґу такий добрий, герцог Янь сказав менш жорстко: 

 

— Як шкода. Ваш син і мій син однакового віку, якби один з них був дівчиною, можливо, вони були б гарною парою.  Вони були б таким ідеальним поєднанням. Можливо, у них була б прекрасна історія кохання, хто знає! На жаль, як шкода, що надія об’єднати наші родини через шлюб може бути лише як образ квітки в дзеркалі чи відображення місяця у воді*, велика порожня мрія!

 

*Це стосується ілюзії, нереалістичного сценарію, чогось, що не є реальним.

 

Генерал Ґу засміявся над цим: 

 

— Дякую, герцогу Янь, за те, що ти цінуєш мою родину. Це справжнє благословення чути це від вас! Тоді моя дружина також хотіла мати дочку, але багато чого не може дати цей світ, *зітхнув*. Ах, але покійний імператор був дуже відкритим. За його життя шлюб між чоловіками був поширеним народним звичаєм. Він навіть дозволив одному з принців вийти заміж за сина знатного роду. Цей звичай зберігається донині, і серед простих людей існує багато подібних шлюбів. Можливо….

 

Згадуючи це, генерал Ґу раптом згадав, що в цьому світі є багато людей, які не розуміють таких речей. Крім того, у герцога Янь був лише один син, і це була перша зустріч, тож генерал Ґу подумав, що це недоречно, тому перестав говорити на таку тему. Генерал Ґу поспішив вклонитися і сказати: 

 

— Гм! Забагато, я забагато сказав. Я був неввічливим і балакучим, сподіваюся, герцог Янь зможе мені пробачити.

 

— Ні-ні-ні! – Му Бо Жень поспішив потримати Ґу Мова за руку і приязно усміхнувся. — Для мене честь, що генералу Ґу припала до душі моя родина Му та мій син!

 

Тоді двоє старих батьків переглянулися й засміялися.  Щодо того, чи була їхня розмова дурницею чи щирими думками, ніхто не знає.

 

***

 

З іншого боку, Ґу Хе Янь і Му Джи Мін повільно пішли до двору. Поки тихий вітерець рухав листя зелених дерев-парасольок, молодь так і не почала говорити.

 

Му Джи Мін хотів скористатися цією можливістю, щоб відвідати Ґу Хе Яня і запитати його про значення підвіски з червоного агату, але коли Му Джи Мін побачив, що Ґу Хе Янь не носить її на талії, він не зміг цим скористатися.

 

Якби вони були в резиденції герцога Янь, вони могли б прогулятися по двору, щоб насолоджуватися весняними пейзажами. Проте Генеральська резиденція виглядала дуже просто, з цегляними стінами та кам’яною підлогою. Окрім парасольних дерев, навколо не було іншої рослинності. Му Джи Мін подумав, що Ґу Хе Янь везе його кудись, щоб показати, але навіть погулявши деякий час, Ґу Хе Янь мовчав і дивився на небо.  Лише тоді Му Джи Мін зрозумів, що вони вже довгий час незграбно ходять, у повній тиші.

 

Му Джи Мін безпорадно усміхнувся, вирішивши першим заговорити: 

 

— Ґу-сьоне*.

 

*Поважне почесне ім’я, яке використовується після імені старшого брата або будь-якого старшого/друга чоловіка того ж покоління.

 

Ґу Хе Янь відвів погляд від неба й подивився на Му Джи Міна.

 

Му Джи Мін був невимушеною людиною, і проживши два життя, він спілкувався з різними людьми. Для нього було неважко провести невимушену розмову: 

 

— Ґу-сьоне, дякую, що врятував мені життя. Якщо я можу чимось допомогти Ґу-сьону в майбутньому, просто скажи. Я буду радий допомогти тобі у будь-який спосіб.

 

Ґу Хе Янь кивнув: 

 

— Ммм.

 

Му Джи Мін: 

 

— ...

 

«Сьогодні гарний весняний день третього місячного місяця! Як він може бути таким холодним?!»

 

«Він справді байдужий!!!»

 

Все більше і більше засмучуючись, Му Джи Мін нарешті сказав: 

 

— День тому, під час Весняного полювання, чудові навички Ґу-сюна в стрільбі з лука були справді дивовижними.  Змусивши Золотого Дракона розкрити пащу, заревіти так, що навіть Небо і Земля не посміли б забути* таку подію!  Ґу-сьон – справді героїчна людина, молода та перспективна, яка неодмінно стане найсильнішою людиною, яку коли-небудь бачив цей світ! Цікаво, а в якому віці Ґу-сьон почав займатися стрільбою з лука?

 

*Це в основному означає, що імператор хвалив Ґу Хе Яна перед натовпом (важливий з них, до якого входили міністри та інші представники уряду), висловлюючи явний фаворитизм (принаймні у військовому плані), що може дати йому багато можливостей у майбутньому, коли він стане офіційним генералом. 

 

Ґу Хе Янь відповів: 

 

— В чотири роки.

 

— Чотири?! – Му Джи Мін був здивований. — Здається, сімейні правила генерала Ґу дуже суворі. О, це справді стиль генералів. Однак саме завдяки цьому генерал Ґу міг розвивати надзвичайний талант, такий як Ґу-сьон! Ммм, але я думаю, що Ґу-сьон також постраждав. Ти, мабуть, мав менше часу на гру в дитинстві.

 

Ґу Хе Янь байдуже відповів: 

 

— Вправлятися зі стрілами цікавіше, ніж грати.

 

Му Джи Мін «розбив собі кулак»:

 

— Ґу-сьон такий старанний у навчанні! Такий відмінний від звичайних людей, як я. Мені соромно, дуже соромно.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— …

 

Му Джи Мін: 

 

— ...

 

У цей момент син герцога Янь був внутрішньо засмучений, нарікаючи, що повністю програв битву: «Тепер я впевнений на 100%. Я справді йому не подобаюсь.»