Один шлюб за іншим

Весняне сонячне світло заливало листя яскравими відтінками, а ластівки пурхали в повітрі, несучи в дзьобах шматочки весняної грязюки. Під деревом Бодхі Му Джи Мін надовго занурився в роздуми, поки до нього нарешті не повернувся невиразний спогад: 

 

— До того, як я серйозно захворів, здається, я зустрів у цьому храмі хлопчика, старшого за мене. 

 

Ґу Хе Янь ствердно відповів: 

 

— Гм-м.

 

— Невже... тим хлопчиком був ти? – запитав Му Джи Мін.

 

Ґу Хе Янь кивнув.

 

— Га?! Я просто зробив випадкове припущення, але воно виявилося правдою? – Му Джи Мін був приголомшений, але водночас зрадів цьому одкровенню. — Отже, це те місце, де ми вперше зустрілися?

 

Ґу Хе Янь підтвердив: 

 

— Гм. 

 

Му Джи Мін озирнувся навколо. На його вустах з'явилася тепла усмішка. Ця усмішка була ніжною, як вода, у якій відображаються весняні хмари. 

 

— Мені сподобалося це місце. Нумо навідуватися сюди частіше.

 

Ґу Хе Янь погодився: 

 

— Добре.

 

Му Джи Мін із жалем зітхнув і почав нарікати:

 

— Гей, як я міг забути щось таке важливе?! *кашель*, *кашель*...

 

Раптом пронісся порив холодного вітру, змусивши Му Джи Міна здригнутися й закашляти.

 

Ґу Хе Янь, відчувши тривогу, кинувся вперед, щоб допомогти йому.

 

Після кількох секунд Му Джи Мін зумів придушити свій кашель: 

 

— Зі мною все гаразд. 

 

— Треба повертатися, – запропонував Ґу Хе Янь, насупивши брови від занепокоєння.

 

Му Джи Мін усміхнувся й погодився: 

 

— Гаразд, я послухаю тебе. 

 

***

 

У 4-му місячному місяці, у сезон цвітіння абрикосів, м'який, туманний дощ, здавалося, навмисне зволожував усе, до чого торкався, безперервно падаючи. Саме в цей час Цай Вей мала вийти заміж.

 

Му Джи Мін переконав свою матір, пані Ґон, визнати Цай Вей прийомною донькою, влаштувавши для неї весілля гідне його старшої сестри. Пані Ґон, яка не лише цінувала прихильність і праведність, а й обожнювала свого сина, одразу ж кивнула на знак згоди.

 

Молодий учений у зеленому вбранні також виправдав сподівання. Він склав імператорський іспит, отримав посаду столичного чиновника й підготував на весілля із Цай Вей паланкін на вісьмох носіїв. Він обдарував її належним їй статусом і подарунками на честь заручин, подбавши про кожен аспект і не упустивши жодної деталі.

 

Того дня Цай Вей, вбрану в яскраву червону весільну сукню, підняли у весільний паланкін, а поруч із нею стояли Вень Хе Їнь та Му Джи Мін. Переповнений емоціями, Вень Хе Їнь схопив Цай Вей за рукав, нестримно ридаючи: 

 

— Якщо цей чоловік наважиться образити тебе, повідом мене, і я провчу його. 

 

Зазвичай стриманий і добре вихований Му Джи Мін, дозволив крикам Вень Хе Їня рознестися луною по всій резиденції.

 

Ті, хто не був знайомий зі стосунками цієї трійці, могли б сприйняти дії Му Джи Міна й Вень Хе Їня за спробу викрадення нареченої.

 

***

 

У 5-му місячному місяці, коли бруньки лотоса тільки починали проглядати крізь землю, Фу Ї заручився.

 

Пані Сян, дочка командувача імператорської армії, сильно закохалася у Фу Ї з моменту їхньої випадкової зустрічі на галасливих вулицях столиці. Відтоді вона твердо вирішила, що не вийде заміж ні за кого іншого, окрім нього.

 

Командувач імперторської армії Сян Жу Шань плекав свою доньку, як зіницю ока. Тому, хоч і неохоче, але він попросив імператора дати їй шлюб заради її щастя.

 

Сян Жу Шань, який командував у столиці грізною п'ятитисячною кавалерією імператорської армії, мав значну владу при дворі, будучи одним із найулюбленіших чиновників імператора.

 

Хоча Фу Ї мав титул принца, але він не користувався прихильністю імператора, що робило його безвладним. Навіть у присутності імператора престиж Фу Ї бліднув у порівнянні з престижем Сян Жу Шаня. Тому полководець спочатку не хотів, щоб його улюблена дочка вийшла заміж за зневаженого короля Су. Однак наполегливі благання пані Сян вийти за нього заміж, зумовлені її глибоким коханням до Фу Ї, змусили Сян Жу Шаня погодитися з її рішенням про одруження.

 

На 15-й день 5-го місячного місяця імператор викликав Фу Ї до палацу на аудієнцію.

 

Напередодні ввечері, під сяйвом місяця в павільйоні резиденції короля Су, Фу Ї розділив напої з колишньою головною куртизанкою павільйону Блакитного озера.

 

Куртизанка опустилася на коліна, виконуючи глибокий уклін зі сльозами, що текли по її обличчі. Вона схлипувала: 

 

— Його високість король Су стоїть на порозі одруження, і я боюся, що більше не зможу супроводжувати його в майбутньому. Я благаю Вашу Високість згадати наше спільне минуле і знайти вихід для мене. 

 

Фу Ї зітхнув: 

 

— Ходімо, вип'ємо разом.

 

Куртизанка кивнула й сіла поруч із Фу Ї, виголосивши з ним тост.

 

Однак незабаром після вживання вина куртизанка відчула раптовий, нестерпний біль у животі, після чого її вирвало значною кількістю крові.

 

Не вірячи своїм очам, куртизанка вчепилася в рукав Фу Ї, переривчасто кричачи: 

 

— Ваша Високосте... Королю Су... Н-ні... ні, Ї-ере... Ї-ере, чому?..

 

Невдовзі куртизанка зробила свій останній подих і померла із широко розплющеними очима.

 

Фу Ї спокійно підійшов до неї, простягнувши руку, щоб заплющити її очі, і прошепотів: 

 

— Саме через те, що сталося між нами, ніхто ніколи не повинен нічого дізнатися.  Тільки мертві можуть зберігати таємниці, і тільки вони можуть забезпечити мені душевний спокій. 

 

Він відсмикнув руку, поглянувши на обличчя куртизанки, яке спотворила передсмертна гримаса, і похитав головою: 

 

— Зрештою, у її зовнішності була лише слабка схожість…

 

Зі сталевим блиском в очах Фу Ї покликав довіреного слугу, доручивши йому позбутися тіла куртизанки та всіх її речей. Він наголосив, що не повинно залишитися жодного сліду.

 

Наступного дня Фу Ї відвідав палац, де імператор повідомив йому про схвалення його шлюбу з пані Сян. Фу Ї висловив свою вдячність, шанобливо вклонившись.

 

Вийшовши із зали Сюаньде, Фу Ї попрямував до палацу Фен’ї.

 

Оскільки вже настало літо, спека в палаці Фен’ї була задушливою. Благородна дружина сиділа на плюшевому дивані в зовнішній залі, смакуючи кислувате сливове варення та гортаючи старі подорожні журнали. Раптом вона почула чиєсь зауваження: 

 

— Не варто їсти занадто багато кислих слив, бо це спричинить дискомфорт у шлунку.

 

— Га? – Благородна дружина підвела очі, і на її обличчі розцвіла усмішка, коли вона впізнала свого гостя: — А, Ї-ере, ти тут. Я з'їла не так багато кислих слив, лише кілька. Сяо-Янь, швидко принеси табуретку, щоб Ї-ер міг сісти…

 

Фу Ї перебив її: 

 

— Не потрібно, я не сідатиму. Я перекинуся з тобою кількома словами, а потім піду. 

 

Благородна дружина збентежено насупила брови. 

 

— Що за поспіх, Ї-ере?

 

Фу Ї зустрівся з нею поглядом, його голос стих до шепоту: 

 

— Я одружуюся.