Як викликати хмари на горі Ву на дощ в ущелині

Кімната молодят купалася в теплому сяйві мерехтливих свічок. Хмари, що пливли по небі, дозволяли сором'язливому й ніжному місячному світлу проникати в кімнату.

 

Му Джи Мін зняв половину свого яскраво-червоного весільного вбрання, оголивши гладенькі й білі, як відшліфований нефрит, груди. Його шкіра була тепла на дотик. А злегка скуйовджене чорне волосся було м'яко освітлене свічками. Молодий чоловік під Ґу Хе Янем відверто усміхався до нього, а його очі були сповнені любові, ніби мовчки даючи йому дозвіл робити все, що він забажає. Побачивши його в такому стані, Ґу Хе Янь втратив дар мови.

 

Помітивши, що Ґу Хе Янь не реагує, Му Джи Мін розсміявся й обійняв його за плечі, сказавши: 

 

— Генерале Ґу, тільки не кажи, що ти все ще сумніваєшся, що саме ти той, кого я кохаю? Тоді вислухай мою урочисту присягу. Я, Му Джи Мін, на відміну від попереднього, цього життя, присвятив своє серце лише одній людині. Єдина людина, яку я кохатиму і якою глибоко захоплюватимуся, – це ти, Ґу Хе Яню. Якщо я збрехав, нехай Небеса покарають мене…

 

Ґу Хе Янь перервав його поцілунком, таким пристрасним, що Му Джи Мін почав стогнати, у нього запаморочилася голова і йому було важко дихати.

 

Ґу Хе Янь пошепки відповів: 

 

— Я вірю тобі.

 

Віддихавшись і ковтнувши кілька разів, намагаючись прийти до тями, Му Джи Мін усміхнувся, а потім сказав: 

 

— Ти вперше проявив ініціативу й поцілував мене. Генерале Ґу, відтепер ти повинен цілувати мене частіше. Навіть якщо ти мені не віриш, це не має значення. Мої справжні почуття чисті, як сонячне і місячне світло, а також міцні, як небо і земля. Рано чи пізно ти це зрозумієш.

 

Ґу Хе Янь, обійнявши руками струнку талію Му Джи Міна, притулився до його плеча. Чорне волосся лоскотало йому ніс, він відчував слабкий, свіжий аромат. Ґу Хе Янь зміг відповісти лише звуком, не в змозі контролювати тремтіння в голосі: 

 

— Гм.

 

Ніжно погладжуючи спину Ґу Хе Яня, Му Джи Мін невпинно повторював йому на вухо: 

 

— Генерале, ти мені подобаєшся, я тебе обожнюю, я закоханий у тебе. Я сподіваюся, що зможу завжди супроводжувати тебе вдень і вночі.

 

— Мм-мммг.

 

— Для мене немає нікого іншого. Лиш ти, тільки ти. Генерале Ґу, Ґу Хе Яню, Ґу Ю Ї… Мммм...

 

Ґу Хе Янь почав дарувати Му Джи Міну м'які, ніжні поцілунки, починаючи із шиї, вниз по плечі, аж до грудей і...

 

Ґу Хе Янь не тільки покусував плечі та груди Му Джи Міна, але й залишав по собі світло-червоні засоси на різних частинах його тіла. Від рук до нижньої частини живота й талії. Він не помилував навіть внутрішню частину стегон... Це виглядало так, ніби Ґу Хе Янь хотів з'їсти Му Джи Міна.

 

— Генерале Гу, ти намагаєшся мене з'їсти?

 

Му Джи Мін задихався, погладжуючи щелепу Ґу Хе Яня і змушуючи його підняти голову, щоб подивитися йому в очі.

 

Ґу Хе Янь не відповів. Натомість він вкусив Му Джи Міна за палець, тримаючи його в роті, поки пильно дивився на нього своїми світлими очима.

 

— Все гаразд, можеш мене вкусити, – Му Джи Мін усміхнувся, примруживши очі з особливим блиском. — Ти можеш залишити стільки слідів, скільки захочеш. Настільки глибоких, що вони не зникатимуть кілька днів. А якщо вони таки зникнуть, ти завжди можеш знову притиснути мене до ліжка й кусати, залишаючи нові сліди поверх старих. У такий спосіб, щоразу, коли ти сумніватимешся, наскільки сильно ти мені подобаєшся, усе, що тобі потрібно буде зробити, це зірвати з мене одяг і подивитися на червоні сліди, які ти залишив на моєму тілі. Так ти почуватимешся спокійніше?

 

Почувши слова Му Джи Міна, очі Ґу Хе Яня, здавалося, налилися кров’ю. Відпустивши його палець, Ґу Хе Янь притиснув Му Джи Міна до ліжка, люто й нещадно цілуючи.

 

***Через деякий час***

 

— Боляче? – насупивши брови, запитав Ґу Хе Янь.

 

— Ні, зовсім не боляче, – Му Джи Мін почервонів. Він ковтнув повітря й незв'язно промовив: — Я трохи напружився, тому що нервую. Я ніколи раніше не був із чоловіком, тому... Я хотів продовжити те, що ми робили, коли я напився в той день, у землях Ґовдзі.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— І так добре.

 

— Ні, – поспішив сказати Му Джи Мін. — Ти можеш це зробити. Я хочу випробувати з тобою все, що є в цьому світі, щоб потім не відчувати жодного жалю.

 

Ґу Хе Янь, відчуваючи, що от-от кінчить, повернув Му Джи Міна, щоб той був до нього спиною.

 

Му Джи Мін: 

 

— ???

 

Му Джи Мін сперся на ліжко і знову обернувся.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Можливо, тобі буде зручніше повернутися до мене спиною.

 

— Не хочу, – незадоволено відповів молодий маркіз Му, чітко вимовляючи кожне слово: — Хіба ти не сумнівався, що сподобаєшся мені? Тож я наполягаю, щоб ти дивився на мене і спостерігав, як я насолоджуюся під тобою.

 

Вії Ґу Хе Яня злегка затремтіли, він більше не міг терпіти…

 

***

 

Му Джи Мін відчував себе так, ніби він плив на хмарі, і залишався в цьому стані доволі довго, перш ніж нарешті прийшов до тями. Тоді він зрозумів, що лежить в обіймах Ґу Хе Яня, поки той ніжно цілує його зап'ястя.

 

У його діях відчувалося надзвичайне почуття відданості та ніжності.

 

На цьому зап'ясті мали б бути огидні та жахливі шрами. Однак у цьому житті не було і сліду від болю, який пережив Му Джи Мін.

 

Ґу Хе Янь повернувся до Му Джи Міна й повільно запитав: 

 

— Боляче?

 

«Чи боліло, коли ти перерізав зап'ястя іржавим лезом?»

 

«Чи боліло, коли на твоїх очах один за одним трагічно гинули твої близькі?»

 

«Чи боліло, коли важкі кайдани долі жорстоко стискали твої руки?»

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Думаєш, що якби ти вижив на полі бою в минулому житті, то захистив би мене, незважаючи ні на що?

 

Коли Му Джи Мін говорив, його руки були дещо неспокійні, граючись із рукою Ґу Хе Яня. Спершу Му Джи Мін поклав кожен із його тонких пальців на свою долоню, а потім відпустив їх і потер свою долоню об долоню Ґу Хе Яня. Нарешті, Му Джи Мін переплів їхні пальці, натиснувши на його зап'ястя.

 

Ґу Хе Яня: 

 

— Гм.

 

Му Джи Мін усміхнувся й щиро сказав: 

 

— Насправді, коли я дізнався, що ти мав почуття до мене в нашому минулому житті, я відчув полегшення, знаючи, що в тому житті ти помер раніше за мене.

 

Ґу Хе Янь був спантеличений і збентежений.

 

Му Джи Мін пояснив: 

 

— Знаючи про наше минуле, а тепер, отримавши цей новий шанс на життя, я відчуваю, що твій відхід у нашому минулому житті був доволі витонченим і героїчним. Ти поводився як видатний генерал, залишивши по собі спадщину, яку пам'ятатимуть наступні покоління. Якби ти дожив до того часу, коли королем став наслідний принц, ти, безсумнівно, постраждав би через мене. Мої страждання вже торкнулися багатьох людей, і я не витримаю, якщо до цього списку додасться ще одна.

 

Ґу Хе Янь сказав: 

 

— Я згоден.

 

Му Джи Мін засміявся: 

 

— Я знаю. Але оскільки ти мені подобаєшся, я не хочу, щоб ти страждав.

 

Ґу Хе Янь на мить замовк, а пальці сплетені з пальцями Му Джи Міна злегка стиснулися.

 

Після короткого відпочинку, пам'ятаючи про надзвичайне приємне блаженство, яке він щойно пережив, Му Джи Мін, усе ще голий, притиснувся до енергійного, м'язистого і пропорційного тіла Ґу Хе Яня. Ніжно тручись об нього, Му Джи Мін пустотливо засміявся: 

 

— Генерале, як ти можеш питати мене, чи мені не боляче? Хіба ти не повинен запитувати, чи я задоволений?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...

 

Му Джи Мін усміхнувся: 

 

— Що таке? Ти не наважуєшся запитати? Чи, можливо, ти хочеш запитати мене, коли я буду марити від задоволення? Ну, тоді я, напевно, взагалі не стримаюсь і скажу що завгодно м-м-м-м-м-м...

 

Після цього Му Джи Мін більше нічого не зміг сказати.

 

***

 

Після того, як вони закінчили, свічки дракона і фенікса, що горіли всю ніч, нарешті згаснули в слабкому світлі світанку. Му Джи Мін безсило лежав в обіймах Ґу Хе Яня, надто виснажений, щоб поворухнути пальцем.

 

Ґу Хе Янь хотів його пожаліти, але Му Джи Мін відмовлявся. Він наполегливо дражнив Ґу Хе Яня, доводячи його до межі.

 

Коли ранкове світло почало пробиватися крізь вікно, Му Джи Мін виявив, що дрейфує між притомністю і сном. Раптом він прокинувся й побачив, що Ґу Хе Янь спостерігає за ним із непохитною уважністю.

 

— Продовжуй спати, – Ґу Хе Янь натягнув ковдру на Му Джи Міна й ніжно поплескав по ній.

 

Му Джи Мін був спантеличений: 

 

— Я відчуваю себе таким виснаженим, чому ж ти зовсім не виглядаєш втомленим?

 

Ґу Хе Янь мовчав.

 

Му Джи Мін відчував свою безпорадність. Він спровокував Ґу Хе Яня, маючи намір повністю віддатися йому у їхню першу шлюбну ніч, сподіваючись, що той буде задоволений. Однак Му Джи Мін не очікував, що переоцінить власні можливості: 

 

— Не можу повірити, що я думав, ніби ти серйозно будеш до кінця утримуватися від близькості зі мною й опиратися навіть простому доторку до мене в нашу першу шлюбну ніч.

 

Ґу Хе Янь викривив губи в легкій усмішці.

 

Му Джи Мін вигукнув: 

 

— Ти усміхнувся!

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Гм.

 

Не в силах стримати своє хвилювання, Му Джи Мін сказав: 

 

— Тепер я розумію значення «вичавлювати олію зі снігу*», «цвітіння залізного дерева**» й «очікування, поки хмари розійдуться, щоб показати місяць***». Ти вперше мені усміхнувся.

 

*压雪求油 yā xuě qiú yóu; Це метафора взяття на себе завдання, яке здається дуже складним або навіть неможливим. Однак вона говорить про те, що з наполегливістю можна досягти навіть неможливого.

 

**铁树开花 tiě shù kāi huā; Ця фраза є метафорою для позначення події, настільки неймовірної, що вона не піддається логіці або законам природи. Використовується для вираження скептицизму або недовіри до певного твердження чи ситуації. Крім того, вона може описувати подію, яка відбувається несподівано або всупереч усім обставинам.

 

***守得云开见月 shǒu dé yún kāi jiàn yuè; Ця ідіома метафорично говорить про те, що з терпінням і наполегливістю можна врешті-решт досягти своїх цілей. Вона підкреслює важливість терпіння, маючи на увазі, що якщо чекати достатньо довго, хмари врешті-решт розійдуться й відкриють місяць.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— Це не вперше.

 

— Не вперше? – Му Джи Мін на мить замислився, а потім сказав: — Це неможливо. Я ніколи не бачив, щоб ти мені усміхався.

 

Ґу Хе Янь пояснив: 

 

— Це сталося, коли ти був п'яний.

 

— Що? Знову, коли я був п'яний? – Му Джи Мін почувався вкрай розчарованим і розкаяним. Він хотів негайно написати на своєму лобі великими літерами «Пияцтво призводить до біди».

 

Ґу Хе Янь порадив: 

 

— Небо ось-ось розвидниться. Спробуй ще трохи поспати.

 

Му Джи Мін зітхнув: 

 

— Я не можу заснути. Коли я думаю про те, як ти усміхався мені в минулому, а потім я щасливо про це забув, це зводить мене з розуму від розчарування й роздратування. Це справді розбиває мені серце.

 

Ґу Хе Янь запропонував: 

 

— Тоді я... Я буду більше усміхатися відтепер…

 

Му Джи Мін: 

 

— Справді?!

 

Ґу Хе Янь кивнув: 

 

— Гм.

 

— Гаразд, – Му Джи Мін щасливо усміхнувся, притулився до рук Ґу Хе Яня й заплющив очі, щоб відпочити, проте незабаром він поринув у глибокий сон.

 

Ранкове сонячне світло проникало крізь дерев'яне вікно, відкидаючи тіні на червоні штори ліжка. Ґу Хе Янь ніжно прикрив рукою очі Му Джи Міна, даючи тому змогу спокійно заснути.

 

Легкий вітерець ніс відчуття спокою, повільно огортаючи їх обох, наче втішні обійми. Весна була на горизонті.

 

***

 

Того дня, коли рано-вранці іволги змагалися за тепло дерев, а дрібний дощ зволожував вулиці, наче розтоплене масло, імператриця нарешті скористалася можливістю відвідати наслідного принца, який залишався під домашнім арештом у Східному палаці.

 

Дізнавшись, що Му Джи Мін отримав титул, одружився із шанованим великим генералом Юлінь, Ґу Хе Янем, і що імператор часто звертається за порадою до короля Сяня, Фу Дзі Яня, наслідний принц розлютився й почав розбивати одну порцелянову чашку за іншою в присутності імператриці.

 

Фу Ці застогнав: 

 

— Імператрице-мати, як відтепер я зможу стояти на ногах?

 

На очі імператриці навернулися сльози, коли вона намагалася контролювати свої емоції, втішаючи його: 

 

— Але ж Його Величність імператор не позбавив тебе звання спадкоємця престолу. Ти обов'язково успадкуєш трон у майбутньому, не хвилюйся.

 

Фу Ці похитав головою: 

 

— Поки Імператорський батько живий, я буду просто наслідним принцом. Якщо я перебуваю під домашнім арештом, то я не більше, ніж повалений наслідний принц. Це моя некомпетентність підвела вас, імператрице-мати.

 

Імператриця витерла сльози й заспокоїла його: 

 

— Сину мій, усе налагодиться. Усе буде добре, довірся своїй матері.

 

***

 

Того ж дня Фу Ї сидів на самоті в павільйоні своєї резиденції, бурмочучи собі під ніс: 

 

— Де є бажання, там є шлях.

 

Наступного дня пані Сян, донька командувача імператорської армії, бавилася на вулиці зі своїми служницями. Несподівано вона спіткнулася і впала в обійми короля Су. Вони одразу ж порозумілися, що призвело до приємної та тривалої розмови.

 

З того дня пані Сян постійно думала про короля Су, переконана, що вона пережила кохання з першого погляду. Її серце боліло від сильної відданості й туги за ним.

 

***

 

Того ж дня відвідали колишню резиденцію попереднього міністра призначень*. Хоча місце заросло бур'янами, проте планування залів і павільйонів випромінювало вишукану елегантність.

 

*吏部 lì bù; Урядове міністерство в імператорському Китаї, відповідальне за управління справами державної служби та бюрократичними призначеннями. Це було одне із шести головних міністерств центрального уряду за часів різних династій. Міністерство призначень разом із підпорядкованими йому департаментами, включно з Департаментом кадрів, Департаментом печаток, Департаментом почестей та Департаментом іспитів, відповідали за управління призначеннями та звільненнями, оцінюванням, підвищенням та пониженням у посаді, почестями та нагородами, а також переведеннями державних службовців по всій країні.

 

Коли Му Джи Мін прогулювався резиденцією разом із Вень Хе Їнем, він усміхнувся й зауважив: 

 

— Я думаю, що ця резиденція виглядає дуже гарно, але я не знаю, чи вона подобається тобі. Якщо ж вона й тобі подобається, то я куплю її.

 

Вень Хе Їнь оглянув околиці й відповів: 

 

— Навколо безперечно гарно, але, молодий господарю, чи справді тобі потрібно переїжджати й жити тут?

 

Му Джи Мін пояснив: 

 

— Я вже одружений чоловік, який отримав титул. Мені більше не годиться жити з батьками.

 

— Ні, я не це мав на увазі, – Вень Хе Їнь перестрибнув через поручні коридору й вийшов на подвір'я. — Хіба ти не збираєшся жити з генералом Ґу?

 

Му Джи Мін повільно переліз через огорожу, вийшов на подвір'я й підійшов до Вень Хе Їня. 

 

— Звичайно, ми будемо жити разом. Однак, коли я повернуся до імператорського двору на посаду чиновника, мені доведеться займатися політичними справами. Це неминуче призведе до того, що багато людей відвідуватимуть мене у зв'язку з державними питаннями. Резиденція генерала – це місце спокою, і я не можу порушувати його галасом політичних кіл. Тому мені потрібен власний будинок.

 

— О, зрозуміло, – Вень Хе Їнь кивнув, коли раптом щось помітив і вигукнув: — О, тут є ставок із лотосами! І він доволі великий.

 

Му Джи Мін підняв голову і сказав: 

 

— Хоча зараз він наповнений лише засохлим листям лотоса, з невеликим доглядом влітку він перетвориться на море зелені, всіяне прекрасними червоними квітами.

 

— Справді? – Вень Хе Їнь замислився й зауважив: — Тоді це дуже добре.

 

Му Джи Мін усміхнувся: 

 

— Чудово, тоді я куплю цю ділянку. Оскільки тобі подобається ставок із лотосами, а західний двір розташований зовсім неподалік, ти зможеш жити там у майбутньому *кашель* *кашель*...

 

Невідомо чому Му Джи Мін раптом стулив рота й почав несамовито кашляти.