Час ні на кого не чекає

Усе, що Му Джи Мін міг бачити, після того, як йому зав’язали очі, це багряно-червоний колір. Му Джи Мін не міг розгледіти людину перед собою, але він чітко відчував палюче тепло рук Ґу Хе Яня, коли вони блукали вздовж його тіла. Му Джи Мін не бачив його губ, але, як ніколи, чітко чув, як він дихав. Му Джи Мін не бачив язика Ґу Хе Яня, але ніжний дотик до його шиї ще більше розпалив його бажання.

 

Тіло Му Джи Міна затремтіло від чутливості, а голос затремтів від хвилювання. Розгублений і збентежений Му Джи Мін потягнувся, щоб зняти червоний шовк з очей. Однак Ґу Хе Янь зупинив його, схопивши за зап'ястя.

 

— Не знімай. Залиш його, – хрипко прозвучав голос Ґу Хе Яня. — У такий спосіб, якщо ти не бачитимеш мого обличчя, ти зможеш поводитися зі мною так, ніби я – це він.

 

Му Джи Мін: 

 

— ???

 

«Якого біса?»

 

«Що ти маєш на увазі під "поводитися зі мною так, ніби я – це він"???»

 

«Я помилився, чи це Ґу Хе Янь неправильно сказав?»

 

Му Джи Мін: 

 

— Хто цей «він»?

 

У цей момент людина над ним помітно напружилася.

 

Відчувши, що щось не так, Му Джи Мін зняв з очей червону шовкову пов'язку, поклав руки на плечі Ґу Хе Яня й сів на ліжку. Зберігаючи спокій, він запитав: 

 

— Що ти мав на увазі під тим, що щойно сказав?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...

 

Му Джи Мін: 

 

— Зазвичай ти мовчиш і я не вимагаю від тебе відповідей. Але сьогодні все інакше. Якщо ти не відповіси мені, я буду продовжувати запитувати, поки не отримаю відповідь.

 

Ґу Хе Янь глибоко вдихнув і відповів: 

 

— Я знаю. Я знаю, що я лише його заміна.

 

— Що? Що за нісенітницю ти верзеш? Що ти маєш на увазі під «заміною»? – Му Джи Мін був шокований і спантеличений, наче не міг зрозуміти слова Ґу Хе Яня. Неодноразово кліпаючи, він запитав зі сповненим розгубленості виразом обличчя: — Чия заміна? Хто цей «він»?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— … Король Су.

 

Від несподіванки Му Джи Мін схопився з ліжка. Однак його тіло було нестійким, тож він похитнувся.

 

На щастя, Ґу Хе Янь швидко зреагував, спіймавши Му Джи Міна й повернувши його назад на ліжко.

 

— Чому? – голос Му Джи Міна тремтів від суміші гніву та тривоги. Він стиснув розпатланий одяг Ґу Хе Яня: — Як ти взагалі міг таке подумати? *Кашель*, *кашель*... Чому?

 

Обличчя Ґу Хе Яня зблідло від вигляду кашлю в Му Джи Міна: 

 

— Не гнівайся.

 

— Я не гніваюся, я дуже спокійний. Ти маєш сказати мені, чому ти так думаєш. Поквапся, – Му Джи Мін глибоко вдихнув, намагаючись заспокоїтися.

 

Після нерішучої мовчанки Ґу Хе Янь заговорив, його голос був ледь чутним пошепки: 

 

— У нашому минулому житті ти з королем Су... одружилися...

 

Му Джи Мін різко обірвав його: 

 

— Годі! Не кажи більше ні слова.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...

 

Раптове розуміння осяяло Му Джи Міна. Щоразу, коли він зустрічався поглядом із Ґу Хе Янем, Му Джи Мін бачив мерехтіння невимовного смутку, таємницю, заховану в глибині цих темних очей. Тепер усе стало на свої місця.

 

Він зрозумів, чому Ґу Хе Янь, попри його очевидну прихильність, мовчав, не наважуючись нічого розповісти.

 

І зрозумів, чому під час тієї місії Ґу Хе Янь вирішив замаскуватися під Фу Ї.

 

Лише кілька хвилин тому атмосфера навколо них була неоднозначною. Але зараз вона стала настільки гнітючою, що навіть світло свічок, здавалося, затремтіло в паніці. 

 

Ґу Хе Янь опустив погляд і пробурмотів: 

 

— Тобі треба відпочити. Я піду посиджу надворі.

 

Сказавши це, він підвівся з ліжка з наміром піти.

 

Му Джи Мін не знав, сміятися йому чи плакати: 

 

— Повернися сюди, негайно.

 

Ґу Хе Янь одразу ж повернувся, ставши поруч із ліжком.

 

Му Джи Мін потягнув його, змушуючи залізти назад на ліжко, і сказав: 

 

— Генерале Ґу, ми вже пройшли через церемонію одруження й розпили весільне вино. Ми пов'язані на все життя, тож чому ти намагаєшся зараз втекти? Занадто пізно!!!

 

Ґу Хе Янь опустив голову: 

 

— … Я боюся, що ти розсердишся, якщо подивишся на мене. Я просто хотів позбавити тебе від…

 

Він замовк, не в змозі закінчити.

 

Му Джи Мін зітхнув, його вираз обличчя став серйозним: 

 

— Спочатку я планував почекати, поки закінчиться весілля, щоб розповісти тобі все. Зрештою, це болюча історія. Але тепер я розумію, що не можу більше чекати. Хе Яню, ти знаєш, як я помер у минулому житті?

 

Ґу Хе Янь підняв голову й подивився на нього.

 

Му Джи Мін усміхнувся, але в його усмішці відчувалася гіркота й безпорадність: 

 

— Ти думаєш, я прожив довге, щасливе життя? Що я насолоджувався комфортною старістю?

 

Після цих слів Му Джи Мін почав розповідати про трагедії, які він пережив у минулому житті.

 

Він розповів про нещастя, яке спіткало родину Му.

 

Розповідь була недовгою, і він зміг підсумувати її лише кількома словами.

 

Проте кожне слово було просякнуте кров'ю і сльозами. Кожне речення було настільки пронизливим, що могло ранити серце.

 

Му Джи Мін говорив спокійно, не розкриваючи до кінця глибини пережитого болю. Він просто розповів Ґу Хе Яню, як дізнався від Хво Сіня в Міністерстві в’язниці, що саме Фу Ї сфабрикував фальшиві докази. Потім, дорогою на заслання, не бажаючи жити в ганьбі, Му Джи Мін перерізав собі вени й помер.

 

Проте Му Джи Мін не згадав ні про пронизливий холод засніженої землі, ні про біль у зап'ястях, коли він втрачав свідомість.

 

Коли Му Джи Мін закінчив говорити, Ґу Хе Янь усе ще стискав його зап'ястя. Тремтячим голосом Ґу Хе Янь сказав: 

 

— Ти дуже багато страждав.

 

У цих чотирьох словах було стільки душевного болю, страждань і скорботи.

 

— Це все в минулому, – Му Джи Мін безтурботно усміхнувся.

 

Ґу Хе Янь відчув, що його серце розривається на частини: 

 

— … Я й гадки не мав. Я нічого не знав про все це…

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Звичайно, ти не міг знати. Ти загинув ще до того, як усе це сталося. Звідки ж ти міг знати?

 

Ґу Хе Янь зціпив зуби, його очі заплющилися від болю в серці.

 

— Я просто не розумію, – усміхнувшись, сказав Му Джи Мін, наблизившись до Ґу Хе Яня, а потім поклавши обидві руки на його щоки, змушуючи зустрітися поглядом. — Одна справа – непорозуміння через події нашого минулого життя, але чому ти все ще віриш, що я кохаю когось іншого в цьому житті? Хіба моя прихильність до генерала Ґу не була достатньо зрозумілою? Здається, мені потрібно докласти більше зусиль.

 

Ґу Хе Янь намагався підібрати слова: 

 

— Але... того дня... коли ти був п'яний... ти назвав мене «Ї-ґеґе»...

 

Му Джи Мін: 

 

— Ї-ґеґе? Що? Невже я був настільки безсоромним, що назвав тебе «Ї-ґеґе»? Випивка справді може призвести до різних помилок... Але хіба це не доводить, що я маю до тебе почуття?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— … Ї… 

 

Му Джи Мін: 

 

— Правильно, Ї. Хіба твоє ім'я не «Ю Ї»?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— … 

 

Побачивши приголомшений і ошелешений вираз обличчя Ґу Хе Яня, Му Джи Мін був приємно здивований. У той момент він зрозумів, що Ґу Хе Янь також може бути доволі емоційним. Із цим усвідомленням і розумінням того, що він побачив таку сторону Ґу Хе Яня, яку мало кому вдається побачити, Му Джи Мін відчув себе глибоко зворушеним. Не в силах більше чинити опір, Му Джи Мін поцілував його й з усмішкою сказав: 

 

— Генерале Ґу, глянь, свічки вже догоріли до половини, а це означає, що перша половина ночі минула. Ми сказали все, що мали сказати, і вирішили всі непорозуміння між нами. Час ні на кого не чекає, тож тепер, у другій половині ночі, чи не подаруєш ти мені незабутню шлюбну ніч?