У тебе є спогади про минуле життя?

— Благородна дружино?! – очі Му Джи Міна розширилися, і, попри слабкість у тілі, він інстинктивно спробував підвестися, щоб засвідчити свою повагу.

 

Три фігури в кімнаті ворухнулися одночасно, простягнувши руки, щоб зупинити його. Благородна дружина, яка стояла найближче, зробила кілька швидких кроків і м'яко поклала Му Джи Міна назад на ліжко: 

 

— Нам усе ще потрібно звертати увагу на такі формальності між нами? Сяо-Лі Джу, нумо ляж.

 

Му Джи Мін, здивування якого миттєво вщухло, піддався її дотику і знову вмостився на подушках. Благородна дружина з відпрацьованою легкістю вкрила його теплою ковдрою, її рухи були сповнені тихої ніжності.

 

Оскільки Благородна дружина була почесним гостем, Ґу Хе Яню було недоречно залишатися в кімнаті. Шанобливо вклонившись, він перепросив і вийшов.

 

— Благородна дружино, як вам вдалося вибратися з палацу? – спантеличено запитав Му Джи Мін.

 

— Коли Дзі Янь повідомив мені про твою ситуацію, я була настільки охоплена страхом, що пішла благати імператора про дозвіл відвідати тебе. Він надав мені дозвіл, але лише на один день і під суворою таємницею, – відповіла Благородна дружина.

 

Му Джи Мін усміхнувся і сказав: 

 

— Справді, це не потрібно оприлюднювати. Інакше, коли вулиці міста прикрашатиме незрівнянна врода Благородної дружини, я боюся, що люди влаштують бунт, залучивши до нього кожну душу в місті.

 

— Твоє красномовство як завжди на висоті. І так ще із самого дитинства, – у голосі Благородної дружини пролунали ніжні нотки, коли вона легенько вщипнула Му Джи Міна за щоку. Але її занепокоєння швидко повернулося: — Чому ти так схуд? Мій старший брат і невістка будуть розбиті горем, коли побачать тебе таким, повернувшись до столиці.

 

Фу Дзі Янь, бажаючи заспокоїти її, втрутився: 

 

— На щастя, Му-ґеґе добре почувається.

 

Му Джи Мін засміявся і сказав:

 

— Коли про мене так віддано піклуються, звичайно ж, я почуватимуся добре.

 

Фу Дзі Янь, злегка нахмуривши брови, зауважив: 

 

— Гм? Але я помітив, що резиденція генерала Ґу виглядає скромною й малолюдною. Здається, він доволі зайнятий.

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Важливо мати когось, хто попіклується про тебе всім серцем, а не велику кількість рук. Справа в намірі, а не в кількості.

 

Фу Дзі Янь кивнув, погоджуючись із цією думкою, але наполягав: 

 

— Так, але Му-ґеґе, тобі варто повернутися до резиденції Му найближчим часом. Там набагато зручніше для твого одужання. І крім того тобі не варто залишатися в резиденції генерала Ґу надовго.

 

Благородна дружина повернула голову й несхвально глянула на Фу Дзі Яня, махнувши рукою: 

 

— Гаразд-гаразд, Дзі Яню. Припини говорити.

 

Фу Дзі Янь мав спантеличений вираз обличчя: 

 

— … Га?

 

Потім Благородна дружина тепло усміхнулася Му Джи Міну: 

 

— Зізнаюся, я була здивована новиною про ваші заручини. Я навіть подумала, чи не було в цьому якихось прихованих мотивів. Але тепер, бачачи вас разом, я не можу не думати, що ви, справді, пара створена на Небесах. Згоден?

 

— Так, – Му Джи Мін усміхнувся.

 

— Це добре, тепер я відчула полегшення, – заявила Благородна дружина, грайливо примружившись: — Раніше я бачилася з Ї-ером і запитувала про твоє самопочуття. Можеш повірити, цей негідник запевняв мене, що все гаразд?! Гм! Я знала, що він просто дурить мене. Наступного разу, коли його побачу, я його добряче відлупцюю.

 

Від згадки про Фу Ї вираз обличчя Му Джи Міна ледь помітно змінився.

 

З наближенням переломних подій його минулого життя Му Джи Мін замислився над питанням: Чи варто попереджати Благородну дружину про амбітні плани Фу Ї зійти на трон за будь-яку ціну?

 

Голос Му Джи Міна став серйозним, коли він звернувся до неї: 

 

— Благородна дружино.

 

— Га? Щось не так? – Благородна дружина, помітивши раптову зміну в його поведінці, сповнилася занепокоєння, дивлячись на Му Джи Міна.

 

Му Джи Мін перевів подих, готовий розкрити правду: 

 

— Якщо я скажу вам, що король Су...

 

У той самий момент стук у двері перервав слова Му Джи Міна.

 

Фу Дзі Янь підійшов до дверей і запитав: 

 

— Хто там?

 

З іншого боку дверей пролунав голос, сповнений усмішки: 

 

— Дзі Яню, це я.

 

У ту мить, коли Му Джи Мін почув голос, його пронизав дрож, а по хребті пробігло моторошне передчуття.

 

Фу Дзі Янь, однак, зустрів відвідувача з нестримним ентузіазмом, відчинивши двері й вигукнувши: 

 

— Імператорський брате, це ти!

 

Увійшовши до кімнати й зачинивши за собою двері, Фу Ї усміхнувся й запитав: 

 

— Через що весь цей галас? Ми ж виросли разом. Якщо ти можеш відвідувати Лі Джу, то чому я не можу? Лі Джу почувається краще? – погляд Фу Ї пробігся по кімнаті, і коли він зупинився на постаті біля ліжка, його очі розширилися й затремтіли. Фу Ї знадобилася довга, напружена мить, щоб запитати: — Чому ти... за межами палацу?..

 

Хоча Фу Дзі Янь вважав, що манера, у якій Фу Ї звернувся до його матері, була дещо недоречною, він утримався від догани: 

 

— Імператорський брате, мати-консорт хотіла відвідати Му-ґеґе, тому попросила дозволу в імператорського батька. Імператорський батько дозволив їй непомітно покинути палац на один день.

 

— Ї-ере, ти запевняв мене, що за межами палацу все гаразд! Поглянь на Лі Джу, він такий кволий і хворий! Як ти міг приховати це від мене? – Благородна дружина вдала, що розсердилася.

 

Помітно схвильований Фу Ї, опанував себе, силувано усміхнувшись: 

 

— Я не хотів, щоб ти хвилювалася.

 

Однак Благородна дружина залишилася незадоволеною: 

 

— Подивіться на себе, обидва принци з королівським титулом, але ви навіть не змогли допомогти Сяо-Лі Джу. Ви просто стояли й дивилися, як над ним знущалися!

 

— Благородна дружино, – поспішив втрутитися Му Джи Мін. — Якби не вчасне звинувачення Дзі Яня проти начальника Міністерства в'язниці, боюся, я б досі страждав.

 

Фу Дзі Янь сказав: 

 

— Це все завдяки старанним зусиллям імператорського брата в зборі доказів проти Міністерства в'язниці. Інакше, навіть якби посол Ґовдзі в'їхав до столиці, імператорський батько, безумовно, не помилував би Му-ґеґе й не наказав би ув'язнити Хво Сіня в Небесній в'язниці*.

 

*天牢 tiān láo; «Небесна в'язниця» розташовувалася в столиці й перебувала під безпосереднім контролем імператорського двору. Зазвичай «Небесна в'язниця» використовувалася для ув'язнення осіб, які скоїли серйозні злочини проти держави або вважалися загрозою імператорській владі, таких як політичні дисиденти, злочинці та іноземні високопосадовці. «Небесна в'язниця» була страшним місцем, оскільки умови утримання були суворими, а в'язнів часто піддавали тортурам або страчували. Вона також була символом влади імператорського двору, нагадуванням про те, що навіть наймогутніші люди можуть бути притягнуті до відповідальності. На відміну від підземель (камер під землею), «Небесна в'язниця» – це камери над землею.

 

Почувши це, Му Джи Мін злегка нахмурився.

 

Благородна дружина взяла кожного з них за руку й поклала на них свою долоню. З тихим зітханням вона сказала: 

 

— Безжальні політичні махінації Двору розривають серця; приховані течії охоплюють народ. Моя єдина надія на те, що ви троє зможете прожити хороше життя, наповнене миром і щастям, підтримуючи один одного.

 

Фу Дзі Янь відверто відповів: 

 

— Мати-консорте, ви можете бути впевнені в цьому.

 

Му Джи Мін подивився на Фу Ї, пильно вивчаючи його поглядом.

 

Фу Ї й далі усміхався, наче на ньому була маска з людської шкіри, яку неможливо було зірвати: 

 

— Звичайно.

 

Му Джи Мін завагався: 

 

— ...

 

— Ах, так! Сяо-Лі Джу, що ти хотів мені сказати? – збентежено запитала Благородна дружина.

 

У цей момент Му Джи Мін не наважувався висловитися. Він просто усміхнувся й запропонував: 

 

— Небо темніє, і зимовий сніг робить дороги слизькими. Благородна дружино, можливо, вам варто повернутися до палацу раніше.

 

— Справді, уже пізно, – визнала Благородна дружина, граціозно підводячись. Вона накинула на голову свій простий парчевий капюшон і з лагідною усмішкою на обличчі подивилася на Фу Ї: — Ї-ере, оскільки ти щойно приїхав, чому б тобі не залишитися з Лі Джу ще на трохи?

 

Фу Ї подивився на неї й відповів: 

 

— Добре, я послухаюсь тебе.

 

Благородна дружина в супроводі Фу Дзі Яня вийшла з кімнати. Коли вони вийшли на вулицю, під деревом Вутон матеріалізувалася самотня постать, сніговий пил прилипав до його темних шат.

 

Це був Ґу Хе Янь.

 

Коли Ґу Хе Янь побачив, що вони виходять із кімнати, він склав руки у вітальному поклоні: 

 

— Вітаю Благородну дружину Нян-Нян. Вітаю Його Високість короля Сяня.

 

Минуло багато років відтоді, як Благородна дружина востаннє бачила Ґу Хе Яня. Тепер, дивлячись на нього, вона відчувала, що він перетворився на вродливого та елегантного юнака.

 

«Справді, – подумала вона. — Він і Сяо-Лі Джу – прямо-таки ідеальна пара!»

 

Чим більше Благородна дружина дивилася на нього, тим щасливішою вона ставала: 

 

— Генерале Ґу, дякую вам за турботу про нашого Сяо-Лі Джу. 

 

Ґу Хе Янь відповів: 

 

— Це зовсім не клопітно.

 

Благородна дружина усміхнулася, поправила капюшон і, помахавши наостанок Ґу Хе Яню, пішла разом із Фу Дзі Янем.

 

Ґу Хе Янь повернув голову, його погляд затримався на зачинених дверях. Тепер у кімнаті залишилися лише Му Джи Мін та Фу Ї, а в повітрі висіла напруга, густіша за зимову холоднечу...

 

***

 

У кімнаті Фу Ї подивився на Му Джи Міна сповненим занепокоєння поглядом і стурбовано запитав: 

 

— Лі Джу, як ти себе почуваєш? Отрута холодного скорпіона, яку ти проковтнув, походить із південно-західних боліт і є надзвичайно дивною. Тобі не варто сприймати це легковажно.

 

Перед Фу Ї Му Джи Мін не хотів розмовляти, лежачи на ліжку, тож він змусив себе сісти прямо й відповів: 

 

— Я поступово одужую. Дякую за вашу турботу, королю Су.

 

Фу Ї підбадьорливо усміхнувся: 

 

— Приємно це чути.

 

— Королю Су, – у голосі Му Джи Міна з'явилися серйозні нотки. — Я говорив із лордом Хво, і він сказав мені, що людина, яку він відправив до резиденції, була візником, а візникам не дозволено заходити до кабінету резиденції Му.

 

Рухи Фу Ї на мить зупинилися, але він швидко повернув собі самовладання. Усмішка Фу Ї, однак, здавалася маскою, різко контрастуючи з його попереднім відчаєм, коли він виправдовувався перед Му Джи Міном: 

 

— Ти завжди був доволі спостережливим, чи не так?

 

— У цьому житті, – заявив Му Джи Мін, кожне слово якого було пронизане сталевою рішучістю, — я не дозволю нікому заподіяти шкоду моїм близьким.

 

Фу Ї кивнув, і на його губах заграла ледь помітна усмішка: 

 

— Це дуже на тебе схоже, Лі Джу. До речі, хіба тобі не цікаво дізнатися, як я помер у попередньому житті?

 

Му Джи Мін нахмурився й насторожено подивився на нього.

 

— Я скажу тобі, коли прийде час. А поки я не буду більше заважати тобі відпочивати. 

 

Фу Ї, досягши своєї цілі, попрощався й вийшов, залишивши за собою тривалу тривогу.

 

***

 

Му Джи Мін весь цей час змушував себе говорити, тому, як тільки залишився на самоті, він відчув, як холод пронизує його до кісток і несамовито закашлявся. Усе його тіло згорнулося й затремтіло. 

 

Почувся почувся скрип дверей, що відчинялися. Му Джи Мін, усе ще прикриваючи рот, змусив себе слабко усміхнутися і прохрипів: 

 

— Хе Я...

 

Однак, перш ніж Му Джи Мін зміг закінчити говорити, він зупинився. До кімнати увійшов не Ґу Хе Янь, а пані Дзюань.

 

— Му-ґондзи, чому ви так сильно кашляєте? Вам потрібно прилягти й відпочити, – пані Дзюань поспішила допомогти Му Джи Міну лягти й запитала: — Хочете води?

 

Му Джи Мін відповів: 

 

— Дякую, але не треба.

 

— Тоді спробуйте трохи відпочити, Му-ґондзи. І не соромтеся кликати, якщо вам щось знадобиться, – із цими словами пані Дзюань пішла, залишивши його відпочивати на самоті.

 

Після того, як пані Дзюань пішла, Му Джи Мін полегшено зітхнув, зловивши себе на думці: «Я не усвідомлював, яким жадібним я можу бути. Я дуже сподівався, що Ґу Хе Янь зможе супроводжувати мене весь час».

 

Заплющивши очі, Му Джи Мін спробував знову заснути, але сон був неспокійним. Біль у грудях змусив його прокинутися посеред ночі, його тіло розривав напад кашлю. Перевівши погляд на вікно, Му Джи Мін побачив сніг, що падав за ним, та величний місяць, що висів високо в небі, кидаючи на підлогу м'яке, неземне сяйво. Це видовище, хоч і захоплювало дух, лише посилювало холод і спустошеність, які він відчував.

 

Хвилини перетворилися на години. Му Джи Мін лежав без сну, обводячи очима кімнату. Потім тишу розірвав слабкий скрип, за яким послідував м'який звук кроків. Постать, оповита темрявою, підкрадалася до ліжка, рухаючись із відпрацьованою грацією. Дійшовши до ліжка, вона обережно підняла ковдру біля ніг Му Джи Міна, а потім...

 

Поставила грілку*.

 

*汤婆子 tāng pó zi; Традиційний китайський зігрівальний пристрій, який використовується для збереження тепла взимку. Це невеликий металевий контейнер із вузькою шийкою. Контейнер наповнюють гарячою водою, а потім загортають у тканину або рушник, щоб зігріти руки, або кладуть під ковдру, щоб зігріти ліжко. Спочатку його робили з глини, але із часом почали виготовляти з різних матеріалів, зокрема заліза, міді, а в наш час і з пластику. Він виконує ту саму функцію, що й сучасна грілка.

 

Му Джи Мін: 

 

— …

 

Поставивши грілку, постать із відпрацьованою легкістю сховала ноги Му Джи Міна назад під ковдру й розвернулася, щоб піти.

 

Але перш ніж фігура змогла дійти до дверей, Му Джи Мін заговорив: 

 

— Хе Яню...

 

Постать зупинилася.

 

Му Джи Мін, з грайливою усмішкою на вустах, знову заговорив: 

 

— Хоча грілка тепла, мені досі холодно.

 

Почувши це, Ґу Хе Янь підсунув жаровню з вугіллям ближче до ліжка.

 

Проте Му Джи Мін продовжував грайливо скаржитися: 

 

— Мені однаково холодно.

 

У відповідь Ґу Хе Янь переставив жаровню, поставивши її прямо перед ліжком.

 

— *Кашель*, *кашель*, – Му Джи Мін, імітуючи напад кашлю, додав: — Від вугілля утворюється попіл, який подразнює моє горло.

 

Ґу Хе Янь швидко відсунув жаровню назад, на його обличчі з’явився відтінок занепокоєння.

 

З пустотливою усмішкою на обличчі та звуженими від задоволення очима Му Джи Мін сказав: 

 

— Гм, коли жаровня з вугіллям далеко, мені дуже холодно. Але коли вона занадто близько, попіл подразнює моє дихання. Що ж нам робити?

 

Місячне світло, холодне й гостре, як мороз, осяяло обличчя Ґу Хе Яня, підкреслюючи його спантеличений вираз обличчя.

 

— Я придумав ідеальне рішення, – заявив Му Джи Мін, і на його губах з'явилася тріумфальна усмішка.

 

Відчуваючи себе заінтригованим, Ґу Хе Янь запитав:

 

— Яке?

 

Побачивши, що Ґу Хе Янь майже без зусиль попався на його грайливу пастку, Му Джи Мін не втримався й пустотливо усміхнувся: 

 

— Чому б тобі не лягти спати поруч зі мною, обійнявши мене?

 

Ґу Хе Янь: 

 

— …

 

Му Джи Мін продовжив: 

 

— О боже, вітер, здається, пронизує ковдри! Як же холодно. Присягаюся, я можу замерзнути до смерті.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— … 

 

Нахиливши голову, Ґу Хе Янь зняв верхню мантію, яка була холодною через повітря ззовні, і ліг поруч із Му Джи Міном. Як тільки він це зробив, Му Джи Мін одразу ж розгорнув ковдру й загорнув тіло Ґу Хе Яня під неї.

 

Тепло всередині ковдри було затишним і заспокійливим, різко контрастуючи з передбачуваним холодом, про який розповідав Му Джи Мін.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ...На ліжку не холодно.

 

Досягнувши своєї мети, Му Джи Мін більше не відчував потреби прикидатися, тож просто усміхнувся й погодився: 

 

— Справді, не холодно.

 

Ґу Хе Янь: 

 

— ... 

 

Ґу Хе Янь завагався, а потім повільно простягнув руку, обхопивши нею плечі Му Джи Міна, та притягнув його ближче, пропонуючи мовчазний комфорт. 

 

Відчуваючи себе неймовірно спокійно, Му Джи Мін побажав йому добраніч і приготувався далі спати.

 

Однак, тільки-но Му Джи Мін почав засинати, він почув, як Ґу Хе Янь раптово запитав: 

 

— Що... сталося між тобою й королем Су?

 

Му Джи Мін: 

 

— ???

 

«Чорт забирай! Навіщо ти згадуєш про нього, коли ми так гарно проводимо час?!» 

 

Суміш гніву, веселощів і розгубленості закипіла всередині Му Джи Міна: 

 

— Чому ти раптом заговорив про короля Су?

 

Помітивши явне незадоволення в тоні Му Джи Міна, Ґу Хе Янь трохи завагався: 

 

— Просто… просто... Неважливо, забудь про це. Нумо спати.

 

Однак, як Му Джи Мін міг спати зараз? Му Джи Мін на мить замовк, а потім раптом запитав: 

 

— Хе Яню, у тебе є спогади про наше минуле життя, чи не так?