Попередження: розділ містить трохи деталей фізичної жорстокості
Джонлі Цянь використав Байлі Цінм'яо як привід, щоб відправити Шу Яньянь на пошуки цілителя, але з тим, ким була Права Захисниця, вона миттєво в усьому розібралася.
Байлі Цінм'яо рік провела у суїцидальному стані у секті Сюаньюань, але ніхто не говорив про пошуки цілителя. Натомість вони покликали Майстра Вівтаря Ши на ніч, щоб ще більше погіршити її стан, залишаючи непритомною на рік.
А тепер, з повернення Їня Ханьдзяна пройшло менш ніж десять днів, і Джонлі Цянь благав її знайти цілителя. Очевидно, для кого.
Шу Яньянь не розпитувала його, оскільки теж вважала, що теперішній стан Їня Ханьдзяна був неправильним. Навіть поки Веньжень Е був поруч, Шу Яньянь вже бачила у Їня Ханьдзяна ознаки відхилення.
Тим не менш, вона не очікувала, що відправить людей на пошуки й одразу ж натрапить на цілителя номер один у світі культиваторів, Яо Дзяпіна. Це змусило її трохи насторожитися.
За шість сотень років культивації, Шу Яньянь послідовно служила трьом главам секти Сюаньюань, її досвід був незліченним. Як жінка, що часто плела проти інших змови, вона вірила, що все, чого ти досягаєш із легкістю, має бути пасткою. Якщо щось з'являлося на твоєму порозі, це або приманка, або отрута.
Тож вона миттєво доповіла Їневі Ханьдзянові, що Майстер Вівтаря Джонлі знайшов лікаря для Байлі Цінм'яо. Перш за все, щоб Їнь Ханьдзян також міг стежити за ним, і ця проблема стала їхньою із Джонлі Цянем справою. Навіть якщо Яо Дзяпін був сумнівним, це буде не її провина. По-друге, якщо Яо Дзяпін і справді прийшов лікувати, тоді він зможе налагодити зв'язок із Їнем Ханьдзяном, і потайки стежити за його станом.
Відзвітувавши, Шу Яньянь особисто подала Яо Дзяпінові чашку високоякісного духовного чаю та наказала своїм підлеглим без обмежень приносити йому духовні фрукти. Граційно сівши поруч, вона сказала:
— Говорять, ви ніколи не приходите до пацієнтів. Я глибоко вдячна, що сьогодні ви захотіли прийти до секти Сюаньюань.
— Це співпадіння, — кинув Яо Дзяпін. — Коли я зустрів ваших людей, я шукав духовні трави. Оскільки я був у гарному гуморі, то вирішив прийти поглянути. Однак, як лікар я маю декілька умов. Якщо до мене звернулися тільки після того, як хтось інший вже не впорався із хворобою, я не лікуватиму пацієнта. Якщо стан недостатньо цікавий, я не лікуватиму пацієнта. І якщо ви не можете заплатити, я не лікуватиму пацієнта теж.
Його зовнішність була краще посередньої, приблизно відповідала Джонлі Квановій, але його слова були навіть дикішими.
Це мало сенс, оскільки Яо Дзяпін був мандрівним безсмертним, чия сила вважалася доволі високою у світі культиваторів. Також він був вправним лікарем, який завжди мав достатньо людей, що благали про його послуги, тож він природно міг бути зарозумілим. Джонлі Кван не мав сили, щоб підкріпити свої слова, але влада клану Джонлі була грізною, тож його зарозумілість також була виправданою.
— Перші дві вимоги однозначно виконані, — сказала Шу Яньянь. — Яку ціну ви просите?
Яо Дзяпін поглянув на пальці Шу Яньянь.
— Спочатку я повинен оглянути пацієнта, — гордовито відповів він.
— Я вже відправила людей привести її, — Шу Яньянь поводилася так, ніби не помітила поглядів Яо Дзяпіна. Вона злегка сплеснула в долоні, змушуючи двох своїх підлеглих занести Байлі Цінм'яо.
У цей самий час, Їнь Ханьдзян також прибув до гостьових кімнат. Він зупинився біля дверей, не заходячи, і дивився, як туди поспішав Джонлі Цянь.
Джонлі Цянь вже контактував із Яо Дзяпіном у минулому. Протягом їхньої тридцятирічної мандрівки, Су Хвай отримав поранення, і коли Байлі Цінм'яо шукала для нього порятунку, вона випадково зіштовхнулася з Яо Дзяпіном. Ексцентричний лікар хотів, щоб вона заплатила свою Зародженою Душею або тілом, тож Байлі Цінм'яо вирішила віддати заради Су Хвая свою Зароджену Душу. На щастя, Цьов Цонсюе зуміла прибути вчасно і "переконати" Яо Дзяпіна. Відтоді, між групами існувала ворожнеча.
Почувши, кого Шу Яньянь запросила до секти, Джонлі Цянь спочатку думав поселити його і перевірити, чи справді він може допомогти Їневі Ханьдзянові. Якщо ні, їм усього лише треба буде прогнати його. Якщо ж він міг... вони завжди могли домовитися.
Так склалося, що Веньжень Е думав аналогійно. Веньженя Е не хвилювала поведінка Яо Дзяпіна. Зрештою, він не насмілиться прикидатися сильним і могутнім у секті Сюаньюань. Таким чином, Веньжень Е сховався і пройшов до гостьових кімнат разом із Джонлі Цянем, але він не очікував натрапити на Їня Ханьдзяна.
Джонлі Цянь на мить застиг. Він розширив своє духовне пізнання до Шу Яньянь, навмисно дозволяючи їй це відчути. Він висловлював свої сумніви щодо того, навіщо було повідомляти Лідеру секти про лікування Байлі Цінм'яо.
Шу Яньянь поводилася так, ніби нічого не помітила. Зрештою, вдавання незнання не спричинить їй неприємностей із Їнем Ханьдзяном.
— Це ви?, — брови Яо Дзяпіна піднялися, коли він побачив Джонлі Цяня. Потім він поглянув на непритомну Байлі Цінм'яо і вигукнув:
— Ви хочете, щоб я вилікував її?
Коли він побачив Байлі Цінм'яо, його обличчям пронісся вираз приємного здивування, хоча він і швидко приховав його. Він проігнорував Джонлі Цяня, миттєво вирушаючи дослідити стан Байлі Цінм'яо, поводячись серйозно та слухняно, ніби забувши усі негаразди між ними.
Яо Дзяпін з надзвичайною ввічливістю перевірив пульс Байлі Цінм'яо і насупився:
— Її особиста зброя зруйнована, її даньтянь зазнав пошкоджень, у її тілі накопичилася демонічна енергія, її розум у повному безладі, а на додачу до цього у неї туберкульоз та гарячка. Щоб культиватор зліг з хворобою смертних — це, безумовно, дивно. Крім того, здається, в неї є паразит ґу та прокляття, хоча я поки не можу визначити, яке саме.
Джонлі Цянь стояв із порожнім обличчям. Він теж був винен у хворобах Байлі Цінм'яо.
— Це те, що я зміг знайти зараз. Чи має вона інші захворювання — можна визначити лише глибшим оглядом, — Яо Дзяпін прибрав руку. — Мені потрібна тиха кімната, де мені не заважатимуть.
І Шу Яньянь, і Джонлі Цянь — обидва були ошелешені. Ставлення Яо Дзяпіна було зовсім не таким, як вони очікували.
Яо Дзяпін був дріб'язковою людиною, яка не терпіла навіть найлегших образ. Він затаїв злобу на Байлі Цінм'яо, тож, навіть якщо він схотів допомогти їй, він мав висунути надзвичайні вимоги. Як він міг так швидко й уважно почати лікування Байлі Цінм'яо?
— Пан Яо ще не назвав свій гонорар, —сказала Шу Яньянь.
— Це не терміново, — сказав Яо Дзяпін. — Людські життя — от, що важливо. А щодо мого гонорару, я ще навіть не почав діагностувати.
— Пан Яо, безумовно є доброзичливим лікарем, здатним дивитися без упереджень попередніх конфліктів. Я перепрошую за непорозуміння, яке ми мали в минулому, — сказав Джонлі Цянь.
— У цьому немає потреби, це була лишень маленька сварка, хто пам'ятатиме щось таке давнє?, — махнув рукою Яо Дзяпін. — Для лікування мені потрібні тиша та спокій, тож покваптеся і підготуйте підхоже приміщення.
— Я негайно відправлю когось це зробити, — сказала Шу Яньянь.
— Немає потреби, — Їнь Ханьдзян, який приховував свою присутність та весь цей час стояв за дверима, штовхнув їх і пройшов усередину. Коли він поглянув на Яо Дзяпіна, на його обличчі з'явилася ледь помітна посмішка. — А я вже хвилювався, що не зможу виманити Хе Веньджао, аж ось з власної волі прийшов ти.
Коли він почув слова Їня Ханьдзяна, очі Джонлі Цяня розширились. Він поспіхом сказав:
— Лідере секти Їню, він–
— Я знаю, що ти хочеш сказати, — перебив його Їнь Ханьдзян. — Ти думаєш, що попри його поведінку, його медичні навички принаймні серед найкращих, і саме тому він всі ці роки розгулював світом культиваторів, і ніхто його не вбив. Ти знаєш, що він повинен мати якийсь прихований мотив, щоб так "випадково" натрапити на послідовників секти Сюаньюань, але вважаєш, що поки в нього є навички, з ним можна домовитись, чи не так?
Не чекаючи на відповідь Джонлі Цяня, він поглянув на Шу Яньянь:
— І ти, Права Захиснице. Ти боїшся мене?
Шу Яньянь зблідла, її раніше млявий і безтурботний вираз обличчя став серйозним. Вона була одягнена у тонке пурпурове вбрання, що підкреслювало її ідеальні форми, але в мить, коли на неї впав погляд Їня Ханьдзяна, на ній з'явилася біла накидка, вкриваючи від шиї до п'ят, щоб не було видно анітрохи шкіри.
— Хіба це не природно, щоб підлеглі поважали свого Лідера секти?, — стримано посміхаючись сказала Шу Яньянь.
Вона не ризикувала використовувати свою звабливість проти Їня Ханьдзяна. Кожного разу, коли вона дивилася в його беземоційні очі, вона відчувала зубний біль. Коли Веньжень Е був поруч, Їнь Ханьдзян був тихим і стриманим, тож Шу Яньянь могла трохи розслабитися, але тепер Їнь Ханьдзян був подібний звірові без кайданів. Вона не знала, на що він був здатний.
— Ти не шаноблива, ти налякана, — з холодною посмішкою сказав Їнь Ханьдзян. — Коли ти побачила мій вираз обличчя перед цим, ти подумала, що я на межі відхилення. Тепер ти використовуєш Байлі Цінм'яо як виправдання, щоб знайти когось, хто мене вилікує? І Майстер Вівтаря Джонлі думає аналогійно, ні?
Обидва були вражені тим, що Їнь Ханьдзян побачив їхні плани наскрізь, і не насмілювалися нічого сказати.
Це був перший раз, коли Веньжень Е бачив, як Їнь Ханьдзян справляється зі справами секти. У цей момент Їнь Ханьдзян більше не наслідував дії Веньженя Е, його розкута, вольова манера поведінки засліплювала.
— Оскільки ви переконані, що цей Володар має внутрішніх демонів, я визнаю це, — Їнь Ханьдзян ковзнув поглядом по їх лицях. — Але це не вплине на здатність цього Володаря керувати сектою Сюаньюань чи знищити праведних експертів. Вам двом більше не потрібно турбуватися про це. Цьому Володарю лікування не потрібне.
Веньжень Е був приголомшений. Що Їнь Ханьдзян мав на увазі? Якщо він був хворий, то потребував лікування. Чи він хотів дозволити внутрішнім демонам продовжувати, аж поки одного дня не помре від відхилення ці?
— А щодо тебе.., — зруйнувавши план цих розумників, Їнь Ханьдзян поглянув на Яо Дзяпіна з радісною, але жорстокою посмішкою. — Ти справді думав, що цей Володар не знає, що ти — близька довірена особа Хе Веньджао?
Побачивши наближення Їня Ханьдзяна, Яо Дзяпін з потрясінням від його поведінки відступив на декілька кроків, поки не вперся в протилежну стіну. Він схопив свою аптечку на поясі — і з неї вилетіла смужка сріблястого світла, захищаючи його.
— Безсмертний Захисний Нефрит?, — промовив Їнь Ханьдзян. — Після стількох років лікарської справи, ти підібрав кілька гарних іграшок. Як шкода, що це не принесе тобі жодної користі.
З помахом його руки, Спис, що Знищує Армії звільнився з футляру, розрізаючи простір між ними. Єдиний замах розтрощив Захисний Нефрит. Вістря шипа зупинилося перед обличчям Яо Дзяпіна.
— Неможливо!, — викрикнув Яо Дзяпін. — Цей Безсмертний Нефрит здатен витримати повну силу безсмертного з верхніх вимірів!
— Він і близько не такий хороший, як захисний масив секти Сюаньюань, — відказав Їнь Ханьдзян. Він випустив у тіло Яо Дзяпіна потік ці. Яо Дзяпін почувався так, ніби в його меридіани встромили ножі. Коли він намагався використати мінімальну кількість ці, його меридіани ніби розривало на шматки.
— Ти знав, що цей Володар, ймовірно, травмований після зіткнення з небесними блискавками та Дзвоном Місячного Басейну секти Шанцін, тож ти вештався довкола секти Сюаньюань у надії, що тебе покличуть вилікувати мене, чи не так? Хе Веньджао попросив тебе врятувати Байлі Цінм'яо, хіба ні? Лікуючи мене, ти б попросив її за винагороду, щоб повернути до Хе Веньджао. Ти міг би навіть залишити щось у моєму тілі під час лікування, щоб потім розібратись зі мною, я правильно розумію?
Він мав рацію в усьому.
— Зв-звідки ти дізнався?, — вигукнув Яо Дзяпін.
Звідки він дізнався? Уся ця послідовність з'являлася у другому томі "Бога Анігіляції" занадто багато разів. Після вознесіння до виміру безсмертних, Яо Дзяпін прикидався, що не знав Хе Веньджао, і кожного разу, коли у Хе Веньджао з кимось були проблеми, він грав лікаря і пропонував свої послуги, координуючи з Хе Веньджао дії для перемоги над ними.
Тут ситуація була такою самою. Яо Дзяпін цінував "відданість" Хе Веньджао до Байлі Цінм'яо, тож коли він почув, що маленьку шимей Хе Веньджао викрали демонічні культиватори, й вона, можливо, була в халепі, він згадав про смерть своєї коханої. Не в змозі витримати ідею, що така пара споріднених душ розділена, він погодився її врятувати. У своїй зарозумілості він думав, що, навіть якщо члени секти Сюаньюань розгадають його план, вони нічого не зможуть заподіяти такому легендарному цілителю.
Він і уявити не міг, що новий Лідер секти не проявлятиме стриманості та не обтяжуватиме себе ввічливістю. Крізь біль зціпивши зуби, Яо Дзяпін закричав:
— Їню Ханьдзяне! Не думай, що я не бачу, як тебе мучать внутрішні демони! Навіть якщо ти маєш силу, щоб позмагатися з безсмертними, менш ніж за десять років твої меридіани розірвуться — і ти помреш! Чим частіше ти використовуватимеш силу, що виходить за межі світу культиваторів, тим швидше настане твоя смерть! Я єдиний у цьому світі можу тебе врятувати! Настане день, коли ти на колінах благатимеш мене про допомогу!
— Ти мені не знадобишся.
Тригранний шип простромив горло Яо Дзяпіна, пришпилюючи його до стіни; його кров лилася рікою.
Мандрівні безсмертні не помирали так просто. Яо Дзяпін спробував боротися, але усвідомив, що Спис, що Знищує Армії простромив і його душу теж, тож чим більше він боровся, тим сильніше це її шматувало.
Побачивши, що Яо Дзяпін нарешті затих, Їнь Ханьдзян відірвав шматок одягу Байлі Цінм'яо, щоб витерти руки, а потім кинув його в обличчя Яо Дзяпіна.
— Майстре Вівтаря Ши, — сказав він. — Здається, я пригадую, що в тебе є техніка, що дозволяє носити чиюсь шкіру та набувати їхньої подоби.
Ши Цонсінь, який весь цей час ховався у дверях і тремтів, навшпиньках увійшов і відповів:
— Так. Оскільки шкіра містить у собі ауру цілі, відрізнити буде складно.
— Я хочу його шкіру, — Їнь Ханьдзян облизав губи. — Хоча це й неприємно визнавати, його статура подібна до моєї. Тепер, коли Байлі Цінм'яо рік залишалася в секті Сюаньюань, хтось має супроводити її назад до секти Шанцін, чи не так?
— Я-я можу повернутися сама, — Байлі Цінм'яо, яка якоїсь миті прокинулася, сиділа на підлозі й обіймала свої коліна, зі страхом спостерігаючи за Їнем Ханьдзяном.
— Це було б дуже грубо, — холодно поглянув на неї Їнь Ханьдзян, і Байлі Цінм'яо миттєво закрила рота.
— Лідере секти Їню, наміри Яо Дзяпіна можуть бути сумнівними, але його слова були правдою. Вам потрібне його лікування, — отримавши несамовите повідомлення від Веньженя Е, Джонлі Цянь змусив себе заговорити. — Навіть якщо Лідер секти Їнь не цінує власне життя, якби глава секти Веньжень якимось чином повернувся, він би не зрадів видовищу ваших страждань.
Слова Джонлі Цяня змогли достукатися до Їня Ханьдзяна, чия злість трохи стихла. Він спитав:
— Майстре Вівтаря Ши, здирання шкіри його вб'є?
— Ні в якому разі, як мандрівний безсмертний може померти від здирання шкіри?, — відповів Майстер Вівтаря Ши. — Цей підлеглий зробить все можливе, щоб зберегти йому життя.
— Їню... якщо ти насмілишся щось зробити... просто... чекай смерті. Я ніколи... не лікуватиму тебе.., — з зусиллям вимовив Яо Дзяпін з пронизаним горлом.
Їнь Ханьдзян не звернув на нього увагу. Існувало надто багато способів переконати Яо Дзяпіна.
— Цей Володар хоче неушкоджену шкіру за три дні. Крім того, Майстре Вівтаря Джонлі, я вже дав тобі список Розвідників і імена культиваторів, які скинули свої злі справи на секту Сюаньюань. За місяць, я хочу бачити цих людей, живими. Оскільки вони позичили ім'я секти Сюаньюань, вони повинні сплатити відсотки.
Віддавши розпорядження, він більше не звертав уваги на ці питання і вийшов з гостьових приміщень. Його Вельмишановний раніше говорив, що кожен має свою спеціалізацію. Як Лідеру секти, йому просто потрібно було делегувати складні задачі своїм підлеглим і чекати результатів.
Веньжень Е не звернув жодної уваги перевантаженого Джонлі Цяня. Слідом за Їнем Ханьдзяном, він повернувся до своєї кімнати та спитав, з'явившись перед ним:
— Чому ти не хочеш, щоб Яо Дзяпін тебе вилікував? Ти можеш зцілитися, а потім здерти з нього шкіру, хіба ні?
Цього разу Їнь Ханьдзян відповів. Він простягнув руку, зупиняючись перед тим, як торкнутися обличчя Веньженя Е. Низьким голосом, він сказав:
— Якщо я зцілюся, то більше не бачитиму Вельмишановного.
Далі
Розділ 62 - Злощасне кохання
Навіть усвідомлюючи, що дивився на ілюзію, Їнь Ханьдзян не міг вдарити Веньженя Е. Навіть знаючи, що скоро помре, Їнь Ханьдзян все одно не хотів припиняти бачити Веньженя Е, навіть зі знанням того, що все це — підробка. Внутрішні демони були випробуванням тому, що ті, кого вони захоплювали, не хотіли звільнятися. Коли він читав "Жорстокий роман", увага Веньженя Е була прикута до Байлі Цінм'яо, він не міг зрозуміти, чому вона воліла віддати своє серце Хе Веньджао, щоб він міг його розтоптати. Але цієї миті, коли Їнь Ханьдзян пропонував йому власне серце, що билося в грудях, тим, кого Веньжень Е не розумів, був Хе Веньджао. Зіткнувшись із цим оголеним серцем, як міг Хе Веньджао зрадити її, зашкодити їй та ставити незліченні вимоги в ім'я любові? Єдиною причиною, чому він міг зробити Байлі Цінм'яо боляче, була її любов до нього. Тепер таке саме серце поклали перед Веньженем Е. Веньжень Е витягнув божественну кров, міцно стискаючи її в руці. Не зважаючи на відсутність одягу на собі, він узяв Їневу Ханьдзянову руку та притис до свого обличчя. Невидимий бар'єр, який Їнь Ханьдзян ніколи не міг перетнути, був зруйнований Веньженем Е. Останній крок був за ним. Веньжень Е побачив, яким був Їнь Ханьдзян, поки його тут не було. Він був таким сліпучим, що неможливо було відвести погляд; набагато ефектнішим, ніж коли був поруч із Веньженем Е. Веньжень Е також побачив Їневе Ханьдзянове серце. Він знав, що ці почуття були не миттєвим імпульсом, а тугою, що тривала сотню років і стала надто глибокою, щоб відпустити. А щодо почуттів Веньженя Е, чи зможе він прийняти Їня Ханьдзяна, чи зможе відповісти на такі глибокі емоції — відповідь вже була очевидною. Коли Їнь Ханьдзян поцілував його, а він не відмовився; коли Веньжень Е був щасливий потайки спостерігати та дозволяти Їневі Ханьдзянові керувати сектою Сюаньюань; коли він був сповнений рішучості увійти в Криваве Пекло, але хвилювався за психіку Їня Ханьдзяна; коли він хотів віддати Їневі Ханьдзянові все хороше, що траплялося йому на шляху; коли він вперше прочитав "Жорстокий роман" і не зміг прийняти Їневе Ханьдзянове божевілля — насіння цих почуттів вже було посаджене в його серці та розквітло. Їнь Ханьдзян був особливим, і таким він був з самого початку. Ще тоді, коли Веньжень Е проходив повз братську могилу, і крихітна рука схопила його за край мантії, Їнь Ханьдзян увійшов в його серце. Веньжень Е стиснув руку Їня Ханьдзяна, ніжно поцілувавши долоню в тому місці, де вона торкалася його обличчя. — Їню Ханьдзяне, цей Вельмишановний дозволяє тобі кохати його. Лідере секти Їню, чи дозволиш ти мені кохати тебе? Але він не знав, що перед очима Їня Ханьдзяна були незліченні Веньжені Е, кожен із яких йому зізнавався, і справжній Веньжень Е серед них виглядав особливо фальшиво. Веньжень Е припускав, що Їневі Ханьдзянові внутрішні демони виникли через його смерть та тугу Їня Ханьдзяна, і думав, що якщо розкриє себе, вони стануть безсилими. Він не знав, як виглядала ця сцена в очах Їня Ханьдзяна, і якими порожніми здавалися його дії — порівняно з виживанням Веньженя Е, більш правдоподібним здавалося те, що Їнь Ханьдзян опинився у кігтях внутрішніх демонів ще глибше, тож крім зору та слуху, він не міг довіряти й дотику теж. — Ні, ні, ні! Це неможливо!, — Їнь Ханьдзян хотів висмикнути руку. Він похитав головою. — Ти не можеш бути Вельмишановним. Ти всього лише внутрішній демон. Слова Спалюючого Небеса Безсмертного з другого тому "Жорстокого роману" були набагато переконливішими за слова чоловіка перед ним. Їнь Ханьдзян схилив голову, його очі потьмяніли, виглядаючи абсолютно ненормально: — Моя майбутня особистість сказала, у другому томі книг, які, за словами Вельмишановного, записують долю. Він сказав, що Вельмишановний мертвий, і немає жодного шансу, що він може кохати мене, адже тією, кого він кохав була... Він не міг сказати "Байлі Цінм'яо". Він не хотів думати про неї. — Я кохаю!, — Їнь Ханьдзян вірив книгам більше, ніж йому. Веньжень Е дістав "Жорсткий роман" та інші два томи "Бога Анігіляції". — Ти на власні очі бачив, як я отримав ці книги. Внутрішні демони не можуть принести книжки, яких ти ніколи раніше не читав. Розгорни їх — і сам побачиш. Сюжет вже змінився. Долю можна змінити! Веньжень Е також дістав просту темно-синю мантію та вдягнувся. В одній руці він міцно стискав божественну кров, а іншою обхопив талію Їня Ханьдзяна, щоб той не зміг втекти. Якщо Веньжень Е чогось хотів, він не дасть іншій стороні шансу відмовитися. Він був більш ніж впевнений, що Веньжень Е з "Жорсткого роману" ніколи Байлі Цінм'яо не кохав. Чи справді міг він захоплюватися нею на відстані, задовольняючись спостереженням за тим, як вона щасливо живе з Хе Веньджао? Абсурд! Кохання Веньженя Е завжди буде егоїстичним. Якщо він не зможе отримати бажане, він скоріше спалить все дотла, аніж тихо відступить. — Їню Ханьдзяне, того дня у духовному джерелі ти пив вино зі мною. Я чув твої почуття, — Веньжень Е притулився своїм лобом до лоба Їня Ханьдзяна. — Якщо тобі подобається цей Вельмишановний, тоді тобі більше не дозволено дивитися на ілюзії, розумієш? — Що?!, — Їнь Ханьдзян не міг у це повірити. Від того самого дня, коли він відповів цьому внутрішньому демону, це більше була не ілюзія, а його Вельмишановний? Він не відповів Веньженю Е, його розум був у сум'ятті, він почувався так, ніби його череп розколювався. Він відштовхнув Веньженя Е вбік, обома руками хапаючись за голову. Його ніби розривало на частини. Одна говорила йому: "Просто повір, повір в те, що перед очима, і будь щасливим, навіть якщо це може бути неправдою, повір, що твій Вельмишановний тебе кохає". Інша промовляла: "Як Веньжень Е може тебе кохати, він завжди кохав Байлі Цінм'яо, ти ж бачив, як він віддав заради її захисту життя у Кривавому Пеклі". Ще одна переконувала, що всі вони — ілюзії, і жодній не можна довіряти. Побачивши, що душа Їня Ханьдзяна розпадалася на частини, кожна з яких збиралася вирватися з тіла, Веньжень Е не ризикнув тиснути далі. Він послав потік енергії хаосу в Їневе Ханьдзянове тіло, щоб стабілізувати його душу. Він не розумів. Він подобався Їневі Ханьдзянові й відповів на його почуття. Хвороби серця потрібно лікувати від серця, тож якщо він висловив свої почуття, Їневе Ханьдзянове сум'яття мало вирішитися, а все налагодитись, тож чому все вийшло так? — Що є справжнім? Що є підробкою?, — Їневе Ханьдзянове волосся було в безладі, а його очі червоними, він був на межі божевілля. Стискаючи божественну кров, Веньжень Е крикнув: — Їню Ханьдзяне, поглянь на мене! Дивись на цього Вельмишановного! Їнь Ханьдзян трохи заспокоївся, його погляд опустився на обличчя Веньженя Е. Він злегка повернув голову, побачивши в руці Веньженя Е червоний камінь. — Що це?, — він поклав руку на камінь. — Божественна кров, — відповів Веньжень Е. — Я вже бачив цей камінь раніше, — з затуманеними очима, Їнь Ханьдзян опустив на нього обидві руки. — Він справжній?, — тремтячим голосом спитав він. — Я отримав його у Кривавому Пеклі– До того, як Веньжень Е мав шанс пояснити всю складну історію походження божественної крові, Їнь Ханьдзян вже сплутав її з каменем, який Веньжень Е кинув Байлі Цінм'яо у його спогадах. — Вельмишановний віддасть її Байлі Цінм'яо, правильно?, — спитав він. — Вельмишановний заради цього каменю вирушив у Криваве Пекло, чи не так? — Не зовсім, я– До того, як він встиг договорити, з Їня Ханьдзяна вирвався розпачливий сміх, разом із повним ротом крові. Його душа, яка вже майже розбилася, повільно об'єдналася назад, але не так, як цього хотів би Веньжень Е. Здавалося, Їнь Ханьдзян чув, що його Вельмишановний говорив слова на кшталт "кохання", "первинна богиня" та "доля" біля його вух, але не міг чітко розібрати. В очах потемніло, у вухах стояв гуркіт. Що було справжнім? О, так. Його Вельмишановний сказав, що слова в книзі були справжніми. Їнь Ханьдзян схопив "Жорстокий роман", який Веньжень Е залишив на підлозі, та розгорнув його на випадковій сторінці позаду. Він побачив слова: "Їнь Ханьдзян схопив Байлі Цінм'яо за шию, його обличчя скривилося в ненависті. Він виплюнув: «Якщо Вельмишановний помер заради тебе, хіба ти не маєш піти за ним?»". Цієї миті Їнь Ханьдзян нічого не чув і не міг бачити нічого, крім цих слів. Він швидко прочитав частину, спостерігаючи, як зазнав невдачі у вбивстві Байлі Цінм'яо, як вона впала у Криваве Пекло з божественною кров'ю у руці, повертаючи свою сутність. У мить, коли вона об'єдналася зі своєю божественною природою, Байлі Цінм'яо подумала, що зуміла вижити саме завдяки Веньженю Е, що в останню мить перед смертю дав їй цей камінь. — Досить!, — побачивши, що Їнь Ханьдзян читав ще не відредаговані сторінки й не чув жодного його слова, Веньжень Е вихопив книгу. Легким постукуванням по лобі Їня Ханьдзяна, він послав у його тіло енергію хаосу, насилу пригнічуючи його нестримну духовну енергію. Їнь Ханьдзян втратив свідомість, його брови все ще були насупленими. Веньжень Е підхопив його на руки та спалахом опинився у кімнаті Джонлі Цяня. — Як це могло статися?!, — Веньжень Е опустив Їня Ханьдзяна на ліжко Джонлі Цяня. Джонлі Цянь опустив нефритову смужку, яку тримав у руці. Не запитуючи, що сталося, він знайшов пульс Їня Ханьдзяна і довгу мить потому спитав: — Главо секти, як так сталося, що емоційний стан Лідера секти Їня раптово погіршився, і він втратив здатність контролювати свою силу, яка зараз сягає безсмертного виміру, його духовна енергія здичавіла, а його душа майже зруйнувалася? — Цей Вельмишановний теж хоче знати, — Веньжень Е все ще тримався за Їня Ханьдзяна. Він не розумів, чому все так обернулося. Хіба Їнь Ханьдзян не страждав лише від внутрішніх демонів? Якщо його внутрішнє сум'яття вирішилось, хіба не мали внутрішні демони зникнути? Чи, зрештою, не це було джерелом Їневого Ханьдзянового сум'яття? Джонлі Цянь якусь мить помовчав, а потім зняв пов'язку, дивлячись на лице Веньженя Е. Ігноруючи зображення Байлі Цінм'яо, що виникло перед його очима, він уважно оглянув вираз обличчя Веньженя Е і був ошелешений. Мабуть, Веньжень Е не знав, як зараз виглядав. Він невідривно дивився на Їня Ханьдзяна, його очі повнилися хвилюванням, ніжністю... та страхом. Володар демонів ніколи нічого в цьому житті не боявся, але зараз він боявся втратити Їня Ханьдзяна. — Ви щось сказали Лідеру секти Їню?, — спитав Джонлі Цянь, повертаючи пов'язку на місце. — Цей Вельмишановний... хоче стати з Їнем Ханьдзяном культиваторськими партнерами до кінця наших днів, — Веньжень Е говорив не до Джонлі Цяня, а до Їня Ханьдзяна, але той, на жаль, не міг його почути. Джонлі Цянь все зрозумів. У звичній спокійній манері він сказав: — Главо секти, коли я вперше зустрів Лідера секти Їня, то побачив в ньому ознаки небезпеки відхилення. Я порадив йому не прагнути занадто сильно, але він відповів, що не матиме пристрасті. — Я мало знаю про кохання, але після читання книжок та поем всі ці роки, і після спостереження за Байлі Цінм'яо у його пастці, я дещо зрозумів. Світ наповнений тими, що шукають кохання, але як багато з них можуть утриматися від пристрасті? — Ті, що не кохають достатньо сильно, або ті, що не наважуються на це. Як думаєте, главо секти, до яких належить Їнь Ханьдзян? Він напевне не наважувався. За ці декілька днів спостереження, Веньжень Е зрозумів, що він був упевнений в одному — у тому, що Веньжень Е ніяк не може його кохати. Якщо він говоритиме, що може — це має бути внутрішній демон, створіння його фантазій, брехня. — Главо секти, велика радість чи велике горе, обидва можуть порушити чиюсь душевну рівновагу. Лідер секти Їнь вже зазнав біль втрати свого коханого і ніколи не насмілювався уявляти, що його Вельмишановний зможе відповісти на його почуття, він також охоплений внутрішніми демонами. Якщо він стикався з великою радістю, це ніби шматок порцеляни з полум'я занурити в холодну воду. Навіть якщо вогонь погасне, порцеляна розіб'ється. Їневі Ханьдзянові почуття не були схожими на почуття Веньженя Е, сильними та непохитними. Він насмілився сказати слова, які стільки років приховував у серці, лише ілюзії. Якби він не мав внутрішніх демонів, і Веньжень Е лагідно вів Їня Ханьдзяна, підігріваючи його поступово, можливо, він би й повірив в це. Але його дії були занадто раптовими. Тепло та холод можуть протидіяти одне одному, але як щось ще може протистояти такій сильній волі? — Чи чув глава секти вислів, що занадто глибокі бажання довго не живуть? Захисниця Шу стільки років розважалася у світі смертних і спробувала все, що він може запропонувати, тож чому вона ніколи не віддавала нікому свого серця? Тому, що сила кохання ранити занадто сильна. Через свою одержимість, Їнь Ханьдзян підвищив свою силу, але натомість отримав сильнішу віддачу. Космос безсердечний, і Дао безпристрасне; шлях, що приведе до небес — Шлях Байдужості, а не шлях одержимості. — Цей Вельмишановний розуміє. Цей Вельмишановний помилився, — він не врахував особистість Їня Ханьдзяна та крихкий стан його психіки, і не подумав, чи зможе він прийняти таку інформацію. Веньжень Е притиснувся губами до палаючого лоба Їня Ханьдзяна. — Але цей Вельмишановний не прийме свої помилки. Він надіслав Майстру Вівтаря Ши комунікаційний талісман: — Приведи Яо Дзяпіна до цього Вельмишановного! Відколи його серце зворушилося, він більше не зможе відпустити. Їнь Ханьдзян повинен супроводжувати Веньженя Е, у цьому світі та в наступному. Він не може дозволити йому так просто втекти зі смертю.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!