У битви Шу Яньянь і Цьов Цонсюе була проста причина. Цьов Цонсюе звітувала у Головній залі після того, як залишила Байлі Цінм'яо в Павільйоні Пекельного Вогню, де і зіткнулася з Шу Яньянь. Шу Яньянь не знала, що Цьов Цонсюе була жива, тож деякий час витріщалася на неї, не в змозі відвести погляд.
Тепер, коли Цьов Цонсюе була мандрівною безсмертною, під чорною мантією у неї було ціле тіло, вона втратила свій моторошний білий скелет та примар, що прагнули крові, яких тримала в ньому, тож почувалася трохи сором'язливою. Вона уникала всіх своїх підлеглих у Павільйоні Пекельного Вогню, налякана, що це нашкодить її репутації примарної культиваторки.
Побачивши, що Шу Яньянь витріщаєтеся на неї, вона миттєво вирішила, що з неї глузують.
— Яке ти маєш право дивитися на мене?, — роздратовано сказала вона.
— Чому це я не можу дивитися на тебе?, — спитала Шу Яньянь, гордо піднімаючи голову. — Це честь для тебе, що ця Захисниця на тебе поглянула.
І так ці двоє почали битися. Іншої причини справді не було.
Коли прийшли Веньжень Е із Їнем Ханьдзяном, Цьов Цонсюе ганяла Шу Яньянь довкола гірського схилу, поки Майстер Вівтаря Жвань час від часу пробирався між атаками, волаючи:
— Я навчу тебе, як тримати таких огидних підлеглих. Я тебе виї- та я вб'ю тебе!
За короткий проміжок часу, Майстер Вівтаря Жвань навчився виправляти своє мовлення. Веньжень Е задоволено кивнув. Його секта Сюаньюань нарешті зібралася до купи.
— Припиніть, — Веньжень Е підвищив голос, у нього у руці була Алебарда Семи Смертей. Троє відчули тиск, що набагато перевершував тиск культиваторів Махаяни, і не зуміли визначити, на якому рівні зараз був Веньжень Е. Вони миттєво зупинили битву та опустилися перед ним на коліна.
— Вельмишановний, ця підлегла.., — перша вигукнула Цьов Цонсюе.
— Цей Вельмишановний знає, — сказав Веньжень Е. — Можеш поки залишатися у Головній залі. Коли завдання закінчиться, повернеш Байлі Цінм'яо до секти Шанцін.
— Вельмишановний, а щодо мого Павільйону Пекельного Вогню..?, — Цьов Цонсюе показала трохи рідкісних для неї сумнівів. — Не важливо, його може забрати Ши Цонсінь
Її нинішня позиція в секті Сюаньюань була дещо ніяковою. Цьов Цонсюе впевнено перемагала Шу Яньянь і, ймовірно, була найсильнішою людиною в секті Сюаньюань після Веньженя Е. Але посади Майстрів Вівтарів та двох Захисників були зайняті. Цьов Цонсюе поглянула на Майстрів Вівтарів Жваня та Юаня, сушачи голову тим, кого їй треба вбити, щоб забрати їхні володіння.
Майстер Вівтаря Юань відчув, як його волосся встало дибки, та квапливо сказав:
— Вельмишановний, Головна зала опікується багатьма різними справами та взаємодіє з іншими Майстрами Вівтарів. Мозок Майстрині Вівтаря Цьов, ем, я мав на увазі темперамент, не підходить для керування нею. Якщо ви спитаєте мене, Павільйон Черепашачого Панцира Майстра Вівтаря Жваня підходить більше.
— А ти справжній інтриган, чи не так?, — виплюнув Майстер Вівтаря Жвань.
— Немає потреби хвилюватися, — сказав Веньжень Е. — Цей Вельмишановний вже прийняв рішення. Майстриня Вівтаря Цьов чудово попрацювала, тож її можна підвищити до Захисниці секти, вищою рейтингом за чотирьох Майстрів Вівтарів.
Обличчя Шу Яньянь застигло. Вона не насмілилася сперечатися з Веньженем Е та натомість поглянула на Майстра Вівтаря Юаня з отрутою в погляді. Якщо вона не може бути Захисницею секти, вона принаймні буде Майстринею Головної зали.
Піт стікав обличчям Майстра Вівтаря Юаня. Він міг вивернутися від Цьов Цонсюе, говорячи, що вона була недостатньо розумною, але як він мав обійти Шу Яньянь?
— Цей Вельмишановний говорив про посаду Лівої Захисниці, — сказав Веньжень Е.
Шу Яньянь та чотири Майстри Вівтарів видихнули. Тепер, коли Цьов Цонсюе піднялася на один рівень із Шу Яньянь, вона була достатньо задоволеною, щоб її комплекс неповноцінності дещо зменшився.
Їнь Ханьдзян спостерігав за Веньженем Е без натяку на стурбованість втратою позиції. Сила та статус ніколи не мали для нього значення. Речі, за які так жорстоко боролися Шу Яньянь та Майстри Вівтарів, були речами, які Вельмишановний кидав йому, не роздумуючи.
Відчуваючи погляд Їня Ханьдзяна, Веньжень Е сказав:
— Колишній Лівий Захисник Їнь Ханьдзян тепер буде Заступником глави секти Сюаньюань. Відтепер, його слова можна вважати моїми словами.
Як і очікувалося. Їнь Ханьдзян спокійно схилив голову. Його Вельмишановний був саме такою людиною.
Шу Яньянь насупила брови, відчуваючи, що щось було не так. Тільки коли Веньжень Е пішов до Павільйону Пекельного Вогню з Лідером секти Їнем та Майстром Вівтаря М'яо, вона зрозуміла. Їнь Ханьдзян, який був на одній із нею позиції, тепер стояв вище, а Цьов Цонсюе тепер була нарівні з нею, тож її позиція в секті насправді знизилася.
Спочатку, вона була щаслива дізнатися, що Цьов Цонсюе вижила, але тепер...
Ліва та Права Захисниці обмінялися поглядами, в очах кожної була очевидна неприязнь.
Веньженя Е не хвилювало, як добре його нова Захисниця ладнатиме зі старою. Залишивши Майстра Вівтаря М'яо, чий спалах був набагато повільнішим, він підхопив Їня Ханьдзяна до Павільйону Пекельного Вогню. Приземлившись, він спитав:
— Захиснику Їню– ні, Лідере секти Їню, останнім часом ти виглядаєш пригніченим. Ти незадоволений призначенням цього Вельмишановного?
Шу Яньянь почала б розбирати на частини, що він хотів цим сказати, був він нею незадоволений чи ні, та як вона мала відповісти. Їнь Ханьдзян не замислювався ні над чим із цього і чесно відповів:
— Тепер, коли він стоїть на один крок ближче до Вельмишановного, цей підлеглий заледве знає, як виразити свою радість, тож як він може бути незадоволеним?
— Чому я почуваюся так, ніби останніми днями ти віддалився від мене?, — Веньжень Е уважно подивився на Їня Ханьдзяна, але той схилив голову, не показуючи лице. Дещо невдоволено, Веньжень Е сказав: — Цьому Вельмишановному не подобається, коли ти стоїш на колінах, і не подобається, коли ти схиляєш голову. Цьому Вельмишановному не подобається не мати змоги бачити твоє обличчя.
Покірно, Їнь Ханьдзян підняв голову та подивився на Веньженя Е прямо. Його погляд був наповнений складними емоціями. Здавалося, там було захоплення, але до нього додавалися інші речі, які Веньжень Е не міг розпізнати.
— Так краще, — сказав він. — Ти тепер Заступник глави секти. Твої слова та дії репрезентують цього Вельмишановного. Прояви трохи сили духу.
— Зрозумів, — вираз обличчя Їня Ханьдзяна поволі став твердішим.
Почуття до його Вельмишановного не вплинуть на їхні стосунки. Той факт, що найважливішою для Їня Ханьдзяна людиною був Веньжень Е, не змінився. Цього було достатньо.
Веньженя Е дуже хвилювало, що станеться між Байлі Цінм'яо та Джонлі Цянем, тож він приховав себе та Їня Ханьдзяна та вирушив до комірки Байлі Цінм'яо.
Байлі Цінм'яо зав'язали очі та прив'язали до дерев'яного ліжка. Біля ліжка у кріслі сидів Майстер Вівтаря Ши.
Павільйон Пекельного Вогню був постійно оповитий енергією їнь, і сонячне світло не могло сяяти в ньому, тож навіть посеред дня його наповнював морок. Майстер Вівтаря Ши поставив на стіл масляну лампу, двічі злегка кашлянувши, і взяв голку, нагріваючи її над полум'ям лампи.
— Хто ви?, — спитала Байлі Цінм'яо, її голос злегка тремтів. Її груди здіймалися й опускалися від страху, але вона вирівняла свій голос та сказала: — Де моя наставниця? Що ви з нею зробили? Якщо з її голови хоча б волосинка впала, ви заплатите мені вдесятеро! В сотню разів!
— Кхе, кхе, кхе, — перед тим, як Ши Цонсінь зміг заговорити, у нього стався приступ кашлю. Коли він пройшов, він сказав: — Ніхто не наважується її чіпати. Зараз тобі варто хвилюватися про себе.
З двома голками в руці, він проколов кінчик середнього пальця Байлі Цінм'яо однією з них, забираючи дві краплі крові. Відклавши її, він узяв іншу, з кров'ю Джонлі Цяня, та зняв пов'язку з очей Байлі Цінм'яо.
Відкривши очі, Байлі Цінм'яо зрозуміла, що знаходиться у темній кімнаті, а поруч із нею сидить хворобливий чоловік. Він виглядав юним, не більше двадцяти років, його шкіра була такою блідою, що кінчики його пальців виглядали напівпрозорими у світлі лампи.
Він був одягнений у тонку білу мантію з чорною накидкою, через контраст із темно-коричневим хутряним коміром його обличчя виглядало навіть блідішим. Його довгі вії були опущені, поки він зосередився на голці в руці. Подумки прочитавши закляття, він різко зробив декілька знаків вільною рукою на швидкості, якої Байлі Цінм'яо ніколи раніше не бачила: такій, що його рухи зливалися.
— Встановись, — рявкнув Ши Цонсінь, його вказівний та середній пальці вказували на голку. Прокляття було завершеним.
Тепер йому потрібно було лише закрапати дві краплі крові в очі Байлі Цінм'яо, і з того моменту не важливо, де вона буде, першим у полі її зору завжди буде Джонлі Цянь.
— Якщо так подумати, за всі мої роки практики проклять, я ніколи не отримував такого дивного доручення, — сказав Ши Цонсінь, починаючи капати кров. — Вельмишановний справді загадковий чоловік.
Спочатку він закінчив із лівим оком. Коли він перейшов до правого, його рука несподівано здригнулася, через що друга крапля впала та потекла носом дівчини.
— Це ще що?, — Майстер Вівтаря Ши підняв свою виснажену руку, оглядаючи її з усіх сторін. — Дивно. Чому вона тремтить?
— Що ви зі мною зробили? Що ви помістили в моє око!?, — спитала Байлі Цінм'яо крізь стиснуті зуби, зумівши стримати сльози.
Її сльози були для людей, які її любили, а не для того, щоб вороги бачили її слабкість. Байлі Цінм'яо могла багато плакати, але вона не робила б щось настільки беззмістовне у такий час.
— Щось не так, — Майстер Вівтаря Ши поглянув на лице Байлі Цінм'яо і раптово застиг.
Веньжень Е, спостерігаючи ззовні, теж відчув, що з Ши Цонсінем щось було не так. Він швидко перегорнув "Жорстокий роман", розуміючи, що слова у ньому несамовито змінювалися.
У оригінальному сюжеті, у день весілля Хе Веньджао з Майстринею Пурпурового Павільйону, Байлі Цінм'яо втекла за допомогою Джонлі Цяня і розійшлася з ним, обмінявшись іменами. У ніч після весілля вона також зіткнулася з Веньженем Е, який шукав її. Веньжень Е сидів із нею протягом цієї болісної ночі, обіцяючи, що перенесе зірки Пастуха та Ткалі, щоб вони були разом.
Сьогодні було весілля Хе Веньджао та Льов Сіньє. Любовні інтереси номер два і три не були поруч із Байлі Цінм'яо. Тут був лише Ши Цонсінь, який накладав на неї прокляття.
Веньжень Е спостерігав, як слова на сторінці перетворилися на: "Ши Цонсінь подивився на заплакане обличчя Байлі Цінм'яо, захоплений її тендітним, але рішучим виразом. У світлі полум'я тіло Байлі Цінм'яо, здавалося, було оповите тонким шаром божественного світла. Серце Ши Цонсіня зворушилося."
Веньжень Е:
— ...
Знову божественне світло. Ши Цонсінь теж міг бачити божественне світло? Цей уривок, очевидно, був призначений Веньженю Е, змінилося лише ім'я.
Цей уривок виник і у голові Ши Цонсіня. Він підняв лампу, уважно вивчаючи обличчя Байлі Цінм'яо, і помацав її пальці, щоб прочитати долю. Коли він отримав відповідь, то почав несамовито кашляти.
Він кашляв так сильно, що, здавалося, його легені ледве не розривалися. Від одного лише звуку кров Байлі Цінм’яо похолола. Вона подумала, що людина поруч із нею будь-якої миті впаде замертво.
Веньжень Е насупився. Їнь Ханьдзян надягнув маску примари та кинувся в кімнату. Він підхопив Ши Цонсіня рукою та витягнув звідти, залишаючи Байлі Цінм'яо самотною та розгубленою.
— Вельмишановний, кхе, кхе, кхе.., — Ши Цонсінь кашляв цілу вічність, поки не зумів зупинитися. Хапаючи повітря, він сказав: — Здається, цей підлеглий не може діяти проти неї.
— Чому?
— Серед семи форм людських страждань — народження, старіння, хвороб, смерті, образ, розставань та бажання — цей підлеглий культивує хвороби. Цей принцип походить із буддизму, ті, хто його культивують, повинні дозволити своєму тілу страждати від усіх видів хвороб та недуг, щоб отримати досвід глибинного людського страждання для того, щоб пробудитися до великого Дао. Коли я подивився на цю дівчинку, то відчув могутність божества.
— Це відчувалося так, ніби вона повинна мати наді мною владу, більшу, ніж Майстриня Вівтаря Цьов або Вельмишановний— ні-ні-ні, не більшу, ніж Вельмишановний. Коли цей підлеглий поглянув на неї, це відчувалося ніби... комаха ґу Майстра Вівтаря М'яо дивилася на свою королеву. Це відчувалося так, ніби я був таким одержимим, що бажав жити та померти заради неї, віддати заради неї все.
Веньжень Е:
— ...
У попередньому житті, Байлі Цінм'яо керувала катастрофами, епідеміями та війнами, тож була джерелом Дао Ши Цонсіня. Навіть якщо пізніше він вознесеться, він буде одним із її слуг.
Далі
Розділ 33 - Відхилення від плану
Веньжень Е не злився. Він вже давно пристосувався до звичок сюжету. Це було досить нормальним, що реальність час від часу мала узгоджуватися з подіями оригінального сюжету. Він викривлював події історії, намагаючись кинути виклик небесам та змінити долю, але вона все ще чинила опір. За таких умов, очікувано, що час від часу оригінальна історія нагадуватиме про себе на деяких, спочатку не пов'язаних із сюжетом, персонажах. — Тож, ти відчуваєш відданість Байлі Цінм'яо?, — спитав Веньжень Е. Йому раптом спало на думку, що Джонлі Цянь більше не був єдиним варіантом. Ши Цонсінь... Веньжень Е уважно його оглянув. Крім хворобливої статури, він мав непоганий вигляд. Зі станом Ши Цонсіня, до того, як він навчиться вільно контролювати хворобливу ці, будь-хто, хто займеться з ним подвійною культивацією, помре від його недуг, і тільки примарні культиватори поруч із ним були в безпеці. Це було причиною, чому Веньжень Е відправив його до Павільйону Пекельного Вогню. Ймовірно, тільки головна героїня матиме імунітет до хворобливої ці Ши Цонсіня. Хіба це не означало, що вони підходили одне одному? Веньжень Е задоволено поглянув на "запасний варіант", що обрав для Байлі Цінм'яо. Ши Цонсінь, відчуваючи його вичікувальний погляд, несамовито захитав головою та сказав: — Кхе, кхе, як цей підлеглий може? Цей підлеглий відданий лише Вельмишановному. Що означало, що оскільки сьогодні Веньжень Е був Володарем демонів, Ши Цонсінь був відданий Веньженю Е. Якщо завтра Шу Яньянь здійснить переворот, відданість Ши Цонсіня Володареві демонів не похитнеться. Його відданість була аналогійною до відданості усіх інших у секті Сюаньюань. Веньжень Е миттєво втратив інтерес та махнув на нього рукою: — Оскільки ти не можеш нічого з нею зробити, просто залиш Байлі Цінм'яо. Іди й наклади прокляття на Джонлі Цяня. Ши Цонсінь поквапився геть. Він поглянув на Байлі Цінм'яо через вікно її кімнати та ледь помітно похитав головою. Глибоко в душі, він хотів допомогти цій дівчині... але Вельмишановний віддав наказ. У майбутньому, він зможе допомогти їй з менш важливою справою. Побачивши вираз його обличчя, Веньжень Е сильно розчарувався та теж похитав головою. — Він не може навіть заперечити наказам цього Вельмишановного і врятувати когось за моєю спиною. Абсолютно ненадійний! Майстер Вівтаря М'яо, що тільки-но прийшов: — ... Вельмишановний вважає заперечення його наказів "надійністю"? Якщо так, то у тому, що Захисниця Шу зберігала свою посаду, був сенс. Коли справа доходила до дій за спиною Веньженя Е, М'яо Цьовцін справді не міг зрівнятися з нею. Майстер Вівтаря М'яо зайшов у кімнату та знову зав'язав очі Байлі Цінм'яо, згодувавши їй комаху ґу, а потім вийшов, щоб помістити її у Джонлі Цяня. Протягом усього процесу прокляття Ши Цонсінем та поміщення в нього паразиту Майстром Вівтаря М'яо, Джонлі Цянь був при тямі та знав, що вони зробили з ним щось тривожне. Однак, він не був наляканим та насправді трохи розслабився. Він переймався, що Веньжень Е використає його проти клану Джонлі, чи скористається його репутацією у світі смертних, щоб ввести вчених в оману та встановити злий культ для підвищення своєї сили. Нічого з цього поки не сталося. Джонлі Цянь багато читав та мав більше практичних знань, аніж Байлі Цінм'яо. Коли в його очах опинилися краплі крові, він упізнав прокляття відстеження, зовсім не те, що могло вплинути на його свідомість. Коли Майстер Вівтаря М'яо змусив його проковтнути комаху ґу, він упізнав паразита, що з'єднує серця, який поєднував емоції двох людей. Це був тип любовного ґу, який використовували жінки М'яо, щоб знати про почуття своїх чоловіків. Говорили, що М'яо створили паразитів, що з'єднують серця, тому що жінки М'яо усвідомили, що хоча їхні чоловіки могли закохатися в них під впливом любовного паразиту, це не зупиняло їх від зрад. Деякі чоловіки розділяли кохання та хіть, тож могли любити одну жінку, в той самий час бувши в ліжку іншої, а потім поводитися так, ніби не знають її. Щоб повністю контролювати своїх чоловіків, жінки М'яо створили паразитів, що з'єднують серця; тож коли чоловіки відчували бажання до іншої, вони знали. Джонлі Цянь усвідомлював, що цей паразит також не впливав на його свідомість. Він не належав королеві паразитів, і хоча вони впливали одне на одного, це був двосторонній вплив. Якщо чиясь воля була сильною, можна було уникнути впливу іншої людини, і навіть пригнічувати її емоції. — Пан Веньжень має знати, що ці дві речі не зможуть контролювати мене, тож які його наміри? Можливо, він хоче, щоб я прослідкував за кимось для нього?, — спитав Джонлі Цянь. — У мене немає особливих навичок у переслідуванні. Він міг би знайти експерта замість мене. Джонлі Цянь був кмітливим й останні три місяці обдумував плани та наміри Веньженя Е. Протягом перебування в Павільйоні Пекельного Вогню, він зіграв безліч шахових партій проти самого себе, думаючи над численними можливостями, але тепер вони всі виявилися хибними. — Рішення Вельмишановного глибинні, ми не можемо їх передбачити, — сказав Майстер Вівтаря Ши. — Молодий пан Джонлі повинен просто підкоритися його наказам, кхе, кхе, кхе. Майстер Вівтаря М'яо був старшим за Майстра Вівтаря Ши та знав трохи більше. Він знав, що Байлі Цінм'яо була улюбленою ученицею Веньженя Е, яку вкрала Цьов Цонсюе. Він також знав, що робили паразити, що з'єднують серця і щойно чув, як Веньжень Е назвав Майстра Вівтаря Ши "ненадійним". Зібравши все до купи, він зрозумів, що Вельмишановний збирався використати Джонлі Цяня, щоб позбавитися від Цьов Цонсюе, щоб він міг повернути свою ученицю. Звичайно, він не сказав про свої здогадки Джонлі Цяню та пішов одразу після того, як виконав своє завдання. Він вже розповів Веньженю Е, як прибрати паразитів, що з'єднують серця, тож тепер може залишити все на нього. Коли обидва Майстри Вівтарів пішли, Байлі Цінм'яо вирвалася з мотузок. Вона вислизнула з кімнати, обережно озираючись довкола та нікого не знаходячи. Замість втечі, вона пішла глибше у пошуках наставниці Цінсюе. Байлі Цінм'яо не була дурною. Двоє, що приходили до її комірки, були набагато вищого за неї рівня, тож шансів, що звичайна культиваторка Зародження Душі зможе втекти сама, не було. Вони задумали якусь інтригу та думали, що вона втікатиме. Замість того, щоб бігти просто в пастку, краще вона знайде свою наставницю. Наставниця Цінсюе була мандрівною безсмертною, з нею у Байлі Цінм'яо буде більший шанс на втечу. Веньжень Е очікував, що Байлі Цінм'яо кинеться до виходу. Зовні був встановлений ілюзорний масив, тож якби вона пішла цим шляхом, вона б натрапила на фантомну стіну, яка привела б її до кімнати Джонлі Цяня, не важливо, якою дорогою вона б пішла. Якимось чином, вона його перехитрила. — Дивно. Чи була Байлі Цінм'яо такою проникливою?, — Веньжень насупився, відчуваючи, що щось десь відхилилося від його плану. Якби Байлі Цінм'яо пішла до виходу, вона б без перешкод прийшла до Джонлі Цяня. Але вона занурювалася глибше в Павільйон Пекельного Вогню, який переповнювали примарні культиватори. Вона зробила лише декілька кроків, коли почула звук схлипування. Вона поквапилася вперед та знайшла людину в червоній мантії та з розпущеним волоссям; вона присіла в кутку кімнати та жалісно плакала. Байлі Цінм'яо підійшла та м'яко поклала руку їй на плече: — Панно, вас теж схопили? Людина в червоній мантії продовжила схлипувати, все її тіло тремтіло, ніби її серце було розбите. Байлі Цінм'яо відчула співчуття, замислюючись, яка жахлива річ могла статися з цією дівчиною, та починаючи ще більше хвилюватися про наставницю Цінсюе. — Вони– вони обрали мене для нього. Чому мене..?, — схлипнула людина в червоному. — Було багато інших, які хотіли зблизитися з Майстром Вівтаря Жванем. Вони мали піти! Мені не хотілося! — Що вони змусили тебе робити?, — обережно спитала Байлі Цінм'яо, боячись погіршити травму. — Вони— вони змусили мене.., — людина плакала так сильно, що не могла говорити. Повільно, вона повернулася та підвела голову. — Вони сказали, що я найпотворніший, тож змусили мене піти поцілувати Майстра Вівтаря Жваня. — Ааа!, — Байлі Цінм'яо не змогла сприймати крик, коли побачила обличчя цієї людини. Її очі звисали з очниць, плоть згнила, а язиком повзали личинки. Але найважливіше — здається, ця людина була чоловіком. Чоловік у червоному схопив Байлі Цінм'яо за руку та поповз до неї. Він вказав на своє обличчя: — Насправді я– я був не проти того, щоб бути з Майстром Вівтаря Жванем, але він образив мене та сказав, що я залишив на ньому своїх жуків. Подивися на моїх милих маляток! Ти думаєш, вони потворні? Подивися, які вони пухкенькі! Вони чарівні! — Забирайся від мене!, — Байлі Цінм'яо відкинула його своєю духовною енергією. Хоча вона використала повну силу культиваторки Зародження Душі, вона змогла відкинути його всього на пів метра. Освітлений Місяцем Морозний Шовк несамовито звивався у повітрі від страху. При контакті з одним із жуків чоловіка в червоному, він здригнувся та відкинув його. Байлі Цінм'яо побігла геть, але чоловік у червоному, похитуючись, пішов за нею, вигукуючи: — Чому Майстер Вівтаря Ши та Майстер Вівтаря Жвань думають, що я потворний? Все було краще, коли тут була Майстриня Вівтаря Цьов. Я подобався Майстрині Вівтаря Цьов, і вона часто мене хвалила. Я так за нею сумую. Агов, чому ти пахнеш як Майстриня Вівтаря Цьов? Зачекай-но! Не тікай! Байлі Цінм'яо не знала, ким були Майстер Вівтаря Ши та Майстриня Вівтаря Цьов, але співчувала Майстру Вівтаря Жваню. Вона бігла з усіх сил, її серце билося в горлі, але вона все одно не могла відірватися від чоловіка в червоній мантії. Вона не те щоб не могла побитися з ним, скоріше не хотіла. На межі розпачу, лівим оком вона побачила світло, що лилося з кімнати. Вона кинулася всередину і закрила за собою двері. Тримаючись за серце, вона затримала дихання, сподіваючись, що чоловік її не знайде. Чоловік у червоному зупинився за дверима та закрутив головою. Схлипнувши декілька разів, він сказав: — Це кімната гостя Майстра Вівтаря Ши. Мені не можна його турбувати, тож я піду. Жалюгідно похитуючись, він пішов геть, сумуючи за Цьов Цонсюе. Почувши, що його кроки віддаляються, Байлі Цінм'яо поплескала себе по грудях, її переляк нарешті проходив. Вона оглянула кімнату, але її ліве око миттєво зосередилося на чоловікові у білій мантії з книгою в руці. Він теж дивився на неї, її ліве око втупилося в нього — і вона не могла відвести погляд. Джонлі Цянь: — ... Раніше, коли його серце калатало від жаху, якого він вже давно не відчував, він знав, що це було роботою паразита, що з'єднує серця. Він намагався заспокоїти свої емоції, коли у його кімнату увірвалася дівчина. У цей момент, він не міг відірвати від неї очей. Здавалося, її зображення приклеїлося до них. Її обличчя було ніби випалене перед його зором. З її тіла виходили проміні світла, через що в нього скоро запекли очі, але він все ще не міг відвести погляд. З обличчям Байлі Цінм'яо, що заповнювало його мозок, Джонлі Цянь задумався, яким новим видом тортур це було. Байлі Цінм'яо було трохи краще. Її ліве око не бачило нічого, крім обличчя Джонлі Цяня, але вона могла роздивитися оточення правим. Однак, це було занадто некомфортно — дивитися на різні речі обома очима — адже зображення накладалися одне на одне. Коли Джонлі Цянь поворухнувся, їй стало так погано, що її ледве не знудило. Подумавши, що йому нічого не залишається, крім як закрити очі, Джонлі Цянь узяв шматок тканини та зав'язав його на обличчі. Як культиватор, він міг використовувати своє духовне пізнання, щоб відчувати оточення, тож сліпота насправді не дуже йому заважала. Його дії підказали Байлі Цінм'яо що робити, вона відірвала стрічку тканини зі свого рукава та зав'язала її через ліве око, тож тепер могла бачити лише правим. Їй миттєво стало значно краще. Правим оком, вона могла нормально роздивитися Джонлі Цяня та усвідомила, що він був порядним молодим чоловіком. Побачивши, що він поворухнувся, вона притиснулася до стіни, перед нею дико звивався Освітлений Місяцем Морозний Шовк. — Не рухайтеся!, — крикнула вона. — Залишайтеся на місці! Не несіть до мене ніяких жуків. Відчуваючи її страх, Джонлі Цянь почав подумки читати поезію, намагаючись заспокоїти й себе, і Байлі Цінм'яо. — Панно, заспокойтеся, — зі слабкою усмішкою сказав він. — Це моя справжня форма. Я не збираюся ні на що перетворюватися. Моє ім'я — Джонлі Цянь. Можу я дізнатися ваше? — Джонлі Цянь? З клану Джонлі?, — Байлі Цінм'яо мала трохи загальних знань про світ культиваторів. Зрозумівши, що тепер спокійна, вона спитала: — Вас теж тут ув'язнили? — Можна і так сказати. Врівноважена поведінка Джонлі Цяня допомогла Байлі Цінм'яо трохи розслабитися. Відкликавши свою особисту зброю, вона з повагою привіталася з ним: — Я Байлі Цінм'яо з секти Шанцін. Я подорожувала зі своєю наставницею, але коли ми долали Примарну Вершину, нас упіймали. Я не знаю, де тепер моя наставниця, тож зараз шукаю її. Молодий пан Джонлі знає, що це за місце? — Павільйон Пекельного Вогню секти Сюаньюань, — відповів Джонлі Цянь. Його сумніви повернулися. Для чого Веньженю Е пов'язувати його зі звичайною праведною ученицею, яка, здавалося, взагалі не розуміла, що відбувається? — Секта Сюаньюань?, — перепитала Байлі Цінм'яо, ще більше спантеличена. Коли вона раніше стикалася з Веньженем Е, він був добрим старшим для неї та зустрічався з наставницею Цінсюе. Він би не нашкодив їм, правда? Хіба що, щось сталося з Веньженем Е, і тепер хтось інший був главою секти Сюаньюань? Ні, ще була ймовірність, що люди Павільйону Пекельного Вогню діяли самостійно. Байлі Цінм'яо витягла зі сховища на поясі жетон, який їй дав Веньжень Е. Спочатку, вона планувала ніколи його не використовувати, але заради наставниці варто було спробувати. Потайки спостерігаючи, Веньжень Е здригнувся, коли побачив його. Він не міг дозволити Байлі Цінм'яо викликати його. Якщо він там з'явиться, як Байлі Цінм'яо та Джонлі Цянь повинні провести свою першу особисту зустріч? Їнь Ханьдзян, побачивши незручний вираз обличчя свого Вельмишановного, надягнув маску примари. Його постава миттю змінилася. Смугою тіні, він увійшов до кімнати та вихопив жетон із руки Байлі Цінм'яо. — Хто ви?, — крикнула Байлі Цінм'яо, відступаючи за Джонлі Цяня. Вони могли відчувати силу Їня Ханьдзяна, через спільні емоції, вони вирішили битися з ним разом. Чоловік у масці провів пальцем по діаграмі Поліса на жетоні. Глибоким голосом, він сказав: — Ти цього не варта. Коли він носив маску примари, Їневі Ханьдзянові не треба було приховувати свої емоції. Останні декілька днів він їх пригнічував, і тільки зараз, під маскою, дозволив їм показатися на обличчі. Вперше за ці дні, він трохи розслабився. Він похмуро поглянув на Байлі Цінм'яо та Джонлі Цяня, згадуючи цей вислів, "кохання застає тебе зненацька, і до того, як ти про це дізнаєшся, ти вже глибоко в його кігтях”. Його серце пронизав біль. Якби не ці двоє, він би ніколи не усвідомив думки свого серця, і йому не довелося б терпіти цю агонію. Хіба не було б краще, якби він ніколи не дізнався? Їнь Ханьдзян обережно поклав жетон за комір, коло серця. Не нашкодивши жодному з них, він вийшов та повернувся до Веньженя Е. Він зняв маску, демонструючи свій звичний вираз тихої відданості.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!