Розділ 3

Якщо поліція може працювати під прикриттям, розслідуючи справи, то, безперечно, вбивці також можуть мати роботу під прикриттям. Звісно, Фадель і Байсон мають роботу під прикриттям у своїй вбивчій діяльності, яку вони виконують лише зрідка. Їхня мати, або бос, як вони її називають, схвально поставилася до цього. Здебільшого вони керували рестораном. Байсон не мав стосовно цього ніяких думок, тож саме Фадель, його зведений брат, вирішував, якою роботою вони займатимуться.

 

Фадель полюбляє готувати і випікати, тому їхня робота неминуче пов'язана з цим. Хочете вірте, хочете ні, але навіть попри те, що його обличчя не дуже привітне і часто має кислий вираз, його кулінарні здібності першокласні.

 

Після перенесення схованки, їхнім новим закладом стала бургерна.

 

На вивісці біля ресторану гордовито написано «Серце бургера», або, як саркастично зауважує Байсон: «Розбите серце бургера». А як інакше? Власник закладу безнадійно байдужий до кохання і навіть втручається в романтичні справи свого молодшого брата. Байсон, який більш грайливий, ніж його старший брат, насправді хоче гарного, справжнього кохання. Але, як завжди, Фадель чомусь продовжує руйнувати його особисте життя.

 

Він наважився поставити слово «Серце» в назві закладу, хоча поводиться так безсердечно.

 

Байсон тихо забурчав на старшого брата, поки той гострив ножа. Він виглядав небезпечно, і якщо якийсь відвідувач виплюне страву, хтозна, чи не заріже він його цим ножем. Сьогодні був перший день роботи їхньої бургерної, і Байсон не мав жодного уявлення, чим займається Фадель, оскільки в них поки не було жодного відвідувача.

 

— Що сталося? Я помітив, що ти вже давно на мене витріщаєшся, – запитав Фадель, навіть не піднімаючи очей. 

 

Байсон розчаровано закотив очі, вважаючи, що це було не так помітно, та, вочевидь, він помилявся.

 

— Мені цікаво, чим ти займаєшся. Нікого немає, але ти стоїш біля плити, відколи ми відкрилися. 

 

— Точу ножі.

 

— Тут, біля входу? Якщо люди проходитимуть повз і помітять, що ти гостриш ножі з убивчим виглядом, жоден клієнт не наважиться зайти. 

 

— Тихіше. Небоїшся, що люди дізнаються про нашу роботу?

 

Байсон роздратовано надувся, але більше не сперечався.

 

Нарешті Фадель перестав точити ножа.

 

Власник бургерної зняв свій фартух у формі серця, глянув на годинник і побачив, що автомайстерня вже відчинена.

 

— Я відлучуся у невеличкій справі. Приглянь трохи за бургерною, гаразд?

 

— Куди ти зібрався?

 

— Відвезу машину в ремонт.

 

— Ти до того дурня, що допустив, щоб його машина покотилася і втаранилася у тебе?

 

— Так. Ти ж тут сам впораєшся, так?

 

Байсон підняв брову на знак згоди. Він не вмів готувати, але, судячи з усього, сьогодні в «Серці бургера», мабуть, не буде жодного клієнта. До того ж, Фадель сказав, що відійде лише деякий час.

 

— Звичайно, зі мною все буде гаразд. Але чим ти плануєш повертатися?

 

— Візьму мототаксі. Автомайстерня недалеко звідси.

 

— Гаразд, тільки поквапся, – відповів Байсон, поправляючи чубчик і ще якусь мить спостерігаючи за діями Фаделя. Коли брат схопив ключі від машини і попрямував до задніх дверей, Байсон потягнувся до пульта, щоб увімкнути фільм. Він не чекав на відвідувачів і йому було байдуже, зайде хтось чи ні.

 

Лише по обіді задзвенів дзвінок, що висів над дверима бургерної. Першим клієнтом став високий молодий чоловік близько 185 сантиметрів, зі знайомими рисами обличчя, які нагадали Байону вчорашнього супутника по ліжку.

 

— О, це ти… – привітався чоловік, усміхаючись, коли впізнав Байсона.

 

— Ми знову зустрілися...

 

Байсон подумав, що це просто збіг обставин, не підозрюючи, що за цим стояла добре спланована схема. 

 

—! Так, ми знову зустрілися... Здається, сьогодні я нарешті дізнаюся твоє ім'я. 

 

Пустотлива усмішка чоловіка розширилася, але він так і не назвав свого імені. Натомість Кант зробив крок ближче, зупинившись на відстані, достатній для того, щоб Байсон вловив слабкий запах одеколону, а потім продовжив невимушену розмову.

 

— Я часто проїжджаю цією місцевістю і помітив, що тут нарешті щось облаштували. Тож захотілося дізнатися. Виявилося, що це бургерна. Оскільки, схоже, ви уже відкрилися, я вирішив зайти і оцінити. Непогане місце, – зауважив Кант.

 

Кант оглянув охайно оформлену в американському стилі бургерну. Окрім бургерів, у холодильнику стояло крафтове пиво.

 

— Шеф-кухар і заразом власник цього місця зараз відсутній, – сказав Байсон. — Не проти випити чогось прохолодного, поки чекаєш? Я можу йому передзвонити – він мій брат і щойно вийшов у справах.

 

Кант вдав, що злегка розгубився, а потім усміхнувся. 

 

— Отже, ти відкрив бургерну разом зі своїм братом?

 

— Так, удвох.

 

— Не треба йому дзвонити, – сказав Кант. — Нічого, якщо я попрошу тебе приготувати мені бургер замість нього?

 

— Це може обернутися катастрофою, якщо я зроблю його і він виявиться невдалим. А якщо ти напишеш поганий відгук? – сказав Байсон, піднявши брову.

 

— Я ніколи цього не зроблю, – запевнив Кант. — Ти ж сказав мені, що не шеф-кухар. Сьогодні я спробую твою страву, а завтра повернуся і спробую страву твого брата. 

 

Байсон облизав губи, коли прекрасні очі Канта заманливо закліпали. 

 

— Я не хочу марнувати свою поїздку, і, що більш важливо, я хотів би познайомитися з тобою ближче, – додав Кант з чарівною усмішкою.

 

— Гаразд, я продам тобі за півціни, але не скаржся потім, якщо вийде погано, – погодився Байсон, нарешті здавшись. 

 

Він був зачарований ласкавим поглядом і солодкими словами Канта. Фадель здивувався б, якби побачив, що він сам ступив на кухню. Байсон багато разів спостерігав, як брат працює з похмурим виразом обличчя, а в меню були малюнки, що могли б йому допомогти. Наскільки складним це може бути? Хіба не потрібно лише все скласти докупи?

 

Байсон підійшов до задньої зали, відкрив меню, яке було ще зовсім нове і недоторкане, і передав його своєму першому клієнту.

 

— Рекомендований пункт меню – бургер з яловичиною. Мене звати Байсон. Скільки тобі років?

 

— Двадцять п'ять. Я візьму бургер з яловичиною.

 

— Схоже, ми з тобою однолітки.

 

— Тебе звуть Байсон, але ти схожий на кота.

 

— Всі так кажуть.

 

— Під «всі» ти маєш на увазі людей, які фліртували з тобою?

 

— Я ніколи не називав свого імені тим, хто фліртував зі мною. 

 

— То я якийсь особливий випадок?

 

Руки Байсона застигли. Він підняв очі на Канта, який грайливо усміхався, трохи звузивши очі.

 

Цей кокетливий хлопець.

 

— О, ти фліртуєш зі мною? Ого, а я й не помітив. 

 

— А мені не можна?

 

— Хто я такий, щоб тобі забороняти? Продовжуй, якщо хочеш. Просто хочу, щоб ти знав, я не відчув нічого особливого і не прив'язався до тебе минулої ночі. 

 

— Значить, тебе важко завоювати.

 

— Залежить від того, як на це подивитися.

 

— Але ти самотній, так?

 

— ...Так, самотній.

 

— Одне лише це зробило мій день кращим, – з усмішкою промовив Кант.

 

Байсон не втримався і теж усміхнувся. Знайшовши рубильник на плиті, він одягнув фартух, натягнув рукавички, готуючись до приготування бургера. Його рухи імітували все, чого він навчився, спостерігаючи за Фаделем.

 

Кант спостерігав, як струнка постать Байсона трохи незграбно пересувається кухнею. Він поклав меню назад на стіл біля плити, де були місця для відвідувачів. Замість того, щоб сісти і чекати на свій бургер, він підійшов до холодильника, взяв дві пляшки пива і повернувся на своє місце.

 

— Це за мій рахунок, – запропонував він, демонструючи одну з пляшок. 

 

— Дякую, але якщо Фадель... тобто мій брат, дізнається, що я п'ю на роботі, він точно мене насварить. 

 

— Він такий суворий?

 

— Іноді. Здебільшого він просто дуже метушливий і надмірно прискіпливий... тобто, дуже прискіпливий. Якщо тут надто тихо, не соромся увімкнути музику або подивитися телевізор.

 

Кант кивнув, але не зробив ні того, ні іншого.

 

Байсон більше нічого не сказав. Він увімкнув плиту і поклав на розпечену решітку домашню булочку для бургерів, потім пішов до холодильника, щоб дістати дві котлети з яловичини, які приготував Фадель, точнісінько такі, як на фотографіях у меню.

 

Він поклав м'ясо на гарячу плиту, і звук шипіння наповнив тишу між ними. Незабаром бургерною рознісся апетитний запах яловичини, що смажилася на грилі. Кант подумав про себе, що бургер, ймовірно, вийде непоганим. Він уважно спостерігав за Байсоном, знову дивуючись, як така людина, як він, може бути вбивцею. Він завжди уявляв собі вбивць або великими і страхітливими, або грубими на вигляд.

 

Але... зовнішність може бути оманливою. Враховуючи, що офіцер Кріс особисто зайнявся цією справою, існувала велика ймовірність того, що Байсон дійсно був справжнім вбивцею.

 

— То чому ви вирішили відкрити ресторан?

 

— Моєму братові це до вподоби, – відповів Байсон.

 

— Тоді чому саме тут? Це не зовсім жвавий район. Чи буде достатньо клієнтів?

 

— Не знаю. Мій брат вибрав це місце. Він сказав, що йому подобається тутешня тиша, і що він все одно відкриває заклад більше для соціального аспекту. До цього він керував японським рестораном, і справи йшли досить добре... а потім він його продав. 

 

— Якщо справи йшли добре, навіщо було його продавати?

 

— Ми переїхали, і йому швидко все набридає.

 

— Думаєш, йому скоро набридне ця забігайлівка? Сподіваюся, що ні – я б хотів приходити сюди щодня.

 

— Тобі так сильно подобаються бургери?

 

— Ні... Мені подобаєшся ти.

 

— Не віриться.

 

— Я серйозно. Я відчуваю зв'язок з тобою з учорашнього дня. Чи не буде перебором назвати це коханням з першого погляду?

 

— Ні в якому разі.

 

— Так швидко мене відшиваєш, хах?

 

— Тому що я бачу, що ти просто фліртуєш.

 

Коли Байсон озвався до нього, Кант вдав, що виглядає схвильованим, але за секунду грайливо знизав плечима. Він насолоджувався цими перемовляннями, хоча йому все ще було цікаво, чи справді той був убивцею. Як не дивно, він не відчував ані краплі страху.

 

— Ти ще й любитель пофліртувати, як я бачу. Хіба це не на краще? З нас вийде гарна пара. 

 

— Я не фліртую.

 

— Я тут просто для того, щоб добре провести час... Відчуваєш запах горілого? Занадто висока температура?

 

— Горілого? Усе в порядку.

 

Байсон швидко вимкнув плиту. Чесно кажучи, він дійсно відчув запах горілого, і йому аж захотілося витерти лоба від зусиль. Він мовчки вибачився перед Фаделем за те, що думав, ніби готувати їжу не так вже й складно. Тепер, коли він сам спробував, він зрозумів, наскільки це непросто.

 

Він узяв трохи обвуглену булочку, поклав її на тарілку і почав складати котлету з овочами, поки не вийшло щось схоже на бургер.

 

Байсон повністю ігнорував Канта, тому не помітив, як його єдиний відвідувач кинув підозрілий погляд на бургер, який він готував. Закінчивши процес складання, він зосередився на оформленні тарілки, хмуро дивлячись на отриманий результат. Виглядало не надто апетитно. Зазвичай, якщо Фадель не нічого не готував, він просто виходив і купував якісь закуски. Раніше він ніколи не думав переступати поріг кухні, однак тепер готування здавалося йому зовсім не легкою справою.

 

Хоча на вигляд страва виглядала не надто привабливо, Байсон був упевнений, що використовував лише їстівні інгредієнти. Тож, бургер можна їсти. Він підштовхнув тарілку до Канта разом із кошиком соусів та приправ, який приготував Фадель. Знявши рукавички і фартух, Байсон обійшов стійку і сів поруч з Кантом, який саме збирався потягнутися за виделкою і ножем. Він взяв запропоновану чоловіком пляшку пива і підняв її над столом.

 

— Фадель каже, що найкраще їсти бургер руками.

 

— Руками?

 

— Так... Хочеш рукавички? О, точно! Дел згадував, що ми повинні надавати їх при подачі. 

 

Байсон потягнувся за парою рукавичок і передав їх Канту. Все ще трохи насторожено ставлячись до їжі, Кант повільно одягнув їх, відчуваючи, що у нього не має вибору. Бургер зовсім не виглядав апетитно, і він замислився, чи зможе переконливо прикинутися, що у нього раптово розвинулася боязнь бургерів. Напевно, не факт, адже він сам зайшов до бургерної, і в це було б важко повірити.

 

Нарешті, Кант взяв бургер і відкусив маленький шматочок, щоб перевірити смак.

 

Він був... жахливий. Але він сказав: 

 

— Непогано.

 

— Не хвилюйся… Я використовував лише їстівні інгредієнти, – відповів Байсон.

 

Кант відклав бургер і зробив ковток пива, підсунувши стілець ближче до Бізайсона. У своєму звичному кокетливому стилі він нахилився, наближаючись до чоловіка.

 

— Коли у тебе вихідні?

 

— А що?

 

— Давай якось зустрінемося. Я хочу запросити тебе на побачення. 

 

— Ти знову питаєш дозволу.

 

— А я маю на це дозвіл?

 

Вперше в житті Байсон відчув себе по-справжньому розгубленим. Його розум наполягав на тому, що він не повинен піддаватися грайливому шарму Канта, не повинен піддаватися на усмішку цього балакуна. Не варто втрачати пильності з цим хлопцем... не варто втрачати пильності.

 

— Звичайно, ти, здається, знайомий з цією місцевістю. Як щодо того, щоб показати мені деякі гарні місця тут? Може, якісь розважальні заклади або місця з відмінною їжею?

 

Кант мило усміхнувся, і з удаваною вразливістю притулився плечем до плеча Байсона, присунувшись ближче, наче хотів ще більше затишніше притулитися до нього.

 

Але в цю мить між ними вклинилася рука. Це була лише одна рука, але сила, що стояла за нею, була незаперечною, вона штовхнула Канта назад на його місце, і він не міг не відчути, що поштовх був трохи грубішим, ніж потрібно.

 

Він обернувся і побачив людину, що стояла між ним і Байсоном – не кого іншого, як Фаделя, який нечутною ходою, але з важкою рукою, підійшов до них.

 

Кант подумав про себе, що Фадель в реальності лякає ще більше, ніж на фотографіях, і він зовсім не виглядає привітним. Не кажучи ні слова Канту, Фадель оглянув його з голови до ніг, відкрито вивчаючи, а потім звернувся до Байсона.

 

— Друг?

 

— Клієнт, – відповів Байсон.

 

— Клієнт? – повторив Фадель, похмуро дивлячись на бургер на тарілці Канта. Бургер виглядав далеко не апетитно, з обвугленими краями ззовні та недосмаженою серединою. — Ти зробив його для клієнта?

 

— Ага. Але поки тебе не було, я встиг поговорити з клієнтом, і тепер ми практично друзі, – з усмішкою відповів  Байсон.

 

Кант ввічливо кивнув, вітаючи надмірно опікуючого старшого брата. Коли Байсон перебував поруч із Фаделем, у нього помітно змінювалася поведінка.

 

Байсон поводився досить зухвало, сперечаючись з невимушеною впевненістю, тоді як Фадель виглядав незворушним, лише злегка насупивши брови, не виказуючи особливих емоцій.

 

— Іди на склад. Не турбуй клієнта, – наказав Фадель, а потім забрав тарілку з неякісно приготованим бургером Байсона і викинув залишки у смітник.

 

Цей вчинок був одночасно грубим і жорстоким, але Кант чомусь відчув вдячність до Фаделя за те, що той врятував його від жахливої трапези.

 

— Зачекай, я зроблю тобі нову порцію. Ця не їстівна, – сказав Фадель. 

 

А Байсон відповів: 

 

— Я подам її. 

 

— Я сказав, іди на склад. Я скоро прийду, – наполягав Фадель, його тон не залишав місця для суперечок. 

 

Хоч Байсон і бурчав, але врешті-решт підкорився.

 

— Побачимося пізніше, Канте.

 

— Так, до зустрічі.

 

Як тільки Байсон зник, атмосфера між Кантом і Фаделем стала напруженою. Кант важко ковтнув, дивлячись, як Фадель гострить ніж, і раптом відчув, що той став ще більш страхітливим і відповідає профілю вбивці, який він собі уявляв.

 

Звук точіння ножа діяв йому на нерви, але, поспостерігавши деякий час, Кант не відчув жодної загрози з боку Фаделя. Високий чоловік граціозно рушив за гриль, і незабаром ресторан наповнився спокусливим ароматом їжі. Невдовзі Фадель повернувся, подаючи ідеально приготований бургер, який виглядав точнісінько так само, як і в меню.

 

Вбивця, який вміє так добре готувати? Що тут відбувається?

 

— Бажаєш замовити щось ще? – запитав Фадель, вириваючи Канта з його роздумів.

 

— Н... ні, – заїкнувся Кант.

 

— Гаразд, тоді я принесу твій рахунок. Можеш відсканувати, щоб заплатити. За решту не потрібно платити. 

 

Кант здивовано моргнув, але швидко відсканував оплату за свій обід, показавши квитанцію Фаделю, який зберігав незворушний вираз обличчя.

 

— Якщо тобі ще щось знадобиться, скористайся цим дзвоником, – проінструктував Фадель. — Я відійду до брата. Вибач, що не змогли надати кращий сервіс, це наш перший день.

 

Кант кивнув, все ще вражений страхітливою поведінкою Фаделя. Після оплати чоловік попрямував до виходу, аби приєднатися до Байсона, залишивши Канта насолоджуватися смачним бургером наодинці.

 

Ах... йому було так самотньо. Він тут сам самісінький. Він вирішив наступного разу запросити Стайла. Здавалося, що той теж не відмовився би від бургера.

 

Якби він взяв із собою Стайла, то точно не сидів би тут зовсім один.