З відкриття магазину мого батька минуло два тижні. Звісно ж, готовий до носіння одягу викликав неймовірну реакцію. Навіть сьогодні магазину довелося зачинитись раніше, бо вони все розпродали. А слово про «готовий одяг» вже розповсюдився по всіх усюдах імперії на рівні з назвою «магазин одягу Ґалагана».

З нинішніми ресурсами неможливо було забезпечити товар для такого напливу покупців, тож довелося терміново винаймати додаткових закрійників та кравців, в кількості тричі більшій, ніж було сплановано на початку.

І нині постало питання, яке місце підійде найкраще для відкриття нового філіалу.

Більшість була вражена новому концепту вже шитого за розмірною сіткою одягу та його дешевою ціною. Та хто найбільше здивувався подібному успіху, так це Ломбарді.

Всі в Ломбарді вважали мого батька неамбітним та скромним молодиком, який просто обожнює читати книги. Ніхто не очікував, що він здійснить революцію в століттях установленому порядку. Деякі з васалів навіть перешіптувалися «Ми справді говоримо про одного й того самого Ґалагана?»

Простими словами, статус мого батька в родині кардинально змінився за ці два тижні. Навіть сьогодні по всьому маєтку тільки й було розмов про мого батька.

На відміну від минулого банкету, цього разу ми зібралися для звичного сніданку і присутність була вже не обов’язковою.

Сьогодні були відсутні Лорель з родиною, адже поїхали на вихідні до родини його дружини, а також Вестіан, що з самого рання пішов на роботу.

Я зайняла місце поруч з батьком, наклала собі фруктів та із вдоволенням спостерігала за обличчями присутніх.

Дивлячись на те, як слуги поквапом ходять туди-сюди з тацями, дідусь розсміявся.

— Ха-ха! Має чудовий вигляд. Чи не так, Шананет?

— Так, батьку. Працівникам теж припало до смаку

— Яка ж зручна річ готовий до носіння одяг, Ґалагане!

За кілька днів з відкриття батькового магазину, посеред усього ажіотажу до магазину прийшла купа замовлень на сотні однакових сукон. Звісно ж воно було від Ломбарді. Вони обрали готовий до носіння одяг з магазину одягу Ґалагана як нову уніформу для працівників маєтку.

Зважаючи на це, дідусь швидко став VIP клієнтом магазину. Сьогодні ж замовлений одяг нарешті видали слугам.

Загалом, форма була чорних та темно-багряних кольорів: відокремлений верх та низ сукні для жінок, костюм трійка для чоловіків.

Спочатку авдиторією магазину були лише жінки, тож закрійки чоловічого одягу довелось виготовляти спеціально під це замовлення. Та звісно ж, замовлення на таку суму предостатньо покривало будь-які витрати.

— Дякую за похвалу, батьку, — дещо збентежено кивнув мій батько.

Це саме та зміна, яка подобалася мені найбільше.

— І як ти тільки дійшов до такої геніальної ідеї? — розсміявся дідусь.

Чим довше тривала розмова, тим сильніше похмурнішало В’єзове обличчя. Я тримала спокійний вираз обличчя, але у мене ледь не сльози на очі накочувались від насолоди. Ах, як же це прекрасно!

Звісно, В’єз всім єством ненавидів те, що тепер інтерес усієї родини, та й імперії в цілому, був спрямований на мого батька. Мені довелося вщипнути себе під столом, щоб стримати усмішку, яка так і рвалась назовні.

— Джоне, — звернувся дідусь до дворецького.

— Так, Володарю?

— Що слуги кажуть? Вам справді подобається, як і сказала Шананет?

— Всі щиро вам вдячні за те, що тепер нікому не доведеться хвилюватися через одяг.

— Добре, дуже добре, — вдоволено кивнув він. — Якщо з’являться проблеми з одягом чи знадобляться додаткові комплекти, не соромтеся їх придбати. Це можливо буде влаштувати, Ґалагане?

— Ах, звісно. Якщо Джон зв’яжеться з магазином, ми організуємо доставлення до маєтку.

Самого дворецького слова дідуся, схоже, здивували, але за мить він широко всміхнувся і глибоко вклонився. Весь його сан був сповнений вдячності та поваги.

— А, і, Ґалагане.

— Так, батьку?

— Пречудова робота.

Це були всього лиш два слова. Напівнедбала похвала батька своєму синові.

Але яку вона викликала реакцію.

Всі за столом на мить зупинилися, навіть Джон вилупився на мого батька.

— Кхм-кхм, — кашлянув дідусь, бачачи їхню реакцію, та продовжив свою їду.

Отямившись від миттєвого здивування, мій батько тихо відповів:

— Дякую, батьку.

А тоді встрягла Сера, грандіозно промовивши:

— Батьку, за кілька днів Бельзак навідається до першого принца, — очевидно, що вона намагалася змінити тему, аби привернути увагу на свого сина. — Який нам варто обрати подарунок?

Направду вона не просила звичайної поради. Звісно ж, вона мала на увазі один із сімейних скарбів.

Шананет одразу ж збагнула прихований сенс її слів та насупилася.

— Чи так вже необхідно приносити дар дітям, які збираються, аби разом розважитися?

— Хіба це просто якась дитина? Це ж перший принц, який в майбутньому стане наслідним. Крім того, це їхня перша зустріч, тож правильно буде принести дарунок…

— В такому випадку підбери подарунок, підходящій твоїй ситуації.

— Але сестро…

— Серо, — суворо гукнула Шананет.

В очах Сери забриніли сльози. Вона озирнулась до дідуся, мов шукаючи підмоги.

— …візьми у Джона ключ до сховища за день до вашого візиту.

«Сховище», яке згадав дідусь, було надійно розташовано у глибині маєтку. Це була скарбниця, до верху набита скарбами Ломбарді, багатьом з яких понад сотні років. Навіть я в минулому житті бачила її всього кілька разів.