Ринок Геслот гудів від розмов. Всі вони були про величезний будинок, щедро пофарбований зеленою фарбою, — що була далеко не з дешевих, варто зазначити. І тепер замість скромного чотириповерхового будинку нині там величів новий: розкішний та непритаманний загальному образу ринку. Тож серед регулярних відвідувачів вже гуляли чутки про те, для чого ж він призначений. 

Хтось казав, що то буде розкішний шинок, інші — розкішна корчма. В чому всі безумовно погоджувалися, так це в тому, що це місце буде неймовірно дорогим.

І сьогодні, нарешті, на таємничій будівлі з'явилася вивіска. «Магазин одягу Ґалагана». Люди, що бігли у своїх справах, повсякчас зупинялися, аби краще її роздивитись.

Вивіска була розписана прекрасним почерком, що більше пасував би району дворян, Седакюні.

— Магазин одягу? — дивлячись на неї пробурмотів Гансен, власник великої фруктової лавки неподалік.

— Хіба се не бутик? — зупинився й собі Роберт, власник хлібного одразу за Гансеновою лавкою.

— Бутик то бутик, але про магазин одягу я вперше чую.

— А відкіля мені се знати? — пробурмотів Роберт. Його дратував яскравий фасад будинку на тлі інших, зношених та бідних.

— Хіба ж хто буде тут такий величезний бутик робити? — приєдналася Марґарет, власниця посудної лавки.

— Його б на Седакюні побудувати, але тут, на ринку Геслот?..   

Решта погодилась з Гансеном. Та втім, так і не могли відірвати очей від темно-зеленої будівлі.

А тоді двері магазину раптово відчинилися, і молода жінка з усмішкою привітала інших власників магазинів:

— Добридень!

На відміну від аристократів, вона не була з ніг до голови обвішана рюшами та шовками, але все ж її вигляд привертав стільки ж уваги, скільки й сама будівля.

— Я Віолета, менеджерка «Магазину одягу Ґалагана»! Рада вас всіх вітати!

Колись вона була посередницею в текстильному відділі Ломбарді, але Клеріван запропонував їй приєднатись до проєкту. Досвідчена у роботі з поставниками з усієї імперії, як же вона могла відмовити в такій пропозиції?

Від енергійного привітання Віолети інші торговці теж пожвавішали.

— Невже магазин одягу це такий шикарний бутик?.. — схвильовано спитала Феліція, власниця пекарні.

— Ми дечим відрізняємося від бутиків. Вважайте, ми продаємо вже пошитий одяг!

— Ви завчасно шиєте одяг? — розгублено загомоніли люди, перезираючись.

Віолета всміхнулась. Така реакція була очікуваною.

— Ми відчиняємося за два дні. Приходьте й самі переконайтеся! Ви зможете придбати одяг менш ніж за 2 срібняки!

Натовп розреготався.

— Божечки, то ця молодиця жартівниця!

— В такому магазині? Та одяг за 2 срібняки? Найдешевший бутик обходиться не менш як в 50!

— Я сьогодні віддала 1 срібняк лише за те, щоб мені підрізали тканину!

— Я кажу правду, — серйозно мовила Віолета. — Самі побачите у день відкриття. Обов’язково приходьте. Тільки не баріться.

— Чому?

— Тому що ми швидко все розпродамо!

Помітивши її серйозний настрій, люди потроху заспокоїлися.

— Правда?

— Звісно ж!

Втім, люди, здавалося, не сильно їй повірили. Віолета лиш знизала плечима, знаючи, що вони змінять думку, щойно магазин відкриється. Тож вона нагадала:

— І не забудьте розказати друзям й рідним! «Магазин одягу Ґалагана» відчиняється за два дні!

*** 

На сьогодні були заплановані заняття, але, крім них, було й дещо не менш важливе: відкриття батькового іменного магазину на ринку Геслот.

Батько так нервував, що геть очей не зімкнув. Та й не тільки він. Я теж прокинулась спозаранку, перекусила наодинці та завчасно попрямувала на заняття.

Можливо, через свій щільний графік, але Клеріван попередив, що заняття сьогодні триватимуть менше. Тож пообіді я певно піду й провідаю, як справи в магазині.

Я пройшла добре знайомими коридорами та відчинила двері до класу.

І хоч відсутність там близнюків та Бельзака не була для мене новиною, але те, що Лорейн там не виявилось, неабияк мене здивувала, адже вона завжди завчасно приходила, аби почитати у тиші.

— Я перша?

Це рідкість.

Без зайвої думки я зайшла та зайняла собі місце, — зазвичай я завжди сиділа там з близнюками.

Незабаром двері знов відчинилися.

— Вітаю, сер! — широко всміхнулась я Клерівану.

Вона була добре мною відпрацьованою, і Клеріван завжди всміхався мені у відповідь на неї. Втім, сьогодні щось було інакшим. Він всміхнувся, але погляд його лишався суворим.

— Вчителю, щось не так?

Він підійшов до мого сидіння і дістав невеличку баночку, перш ніж покласти її переді мною.

— Чи знаєте ви цей товар Ломбарді, який останнім часом розбирають краще свіжої випічки?

— Гм-м…

Я не знала, як краще відповісти. Зрештою, я це зробила задля отримання рекомендації від дідуся, — крім того, я чула що він скликав усіх васалів, щоб похизуватись моєю роботою, — тож було б цілком нормально відповісти «Так, добре знаю». Втім, я все ж завагалася, адже не розуміла Клеріванові наміри.

Тому замість відповіді я просто зазирнула йому в очі. Його сяйві світло-блакитні очі перехопили мій погляд.

— …якщо так, тоді, дозвольте розповісти, що я про нього думаю, — тихо мовив він. — Інші родини не вірять словам Володаря про те, що мазь була справді виготовлена пані Флорентією, і це не звичайні вихваляння своєю онукою. Я вважаю, що добре розумію Володаря, тож в це неважко повірити.

Ну звісно ж. Мені ж всього вісім.

— Але я також знаю й вас.

— Мене?..

— Можливо, концепт та спосіб виготовлення мазі було вашою ідею, а Естера лише доповнила технічні деталі. Хіба ні?

— Ні! Я просто допомогла Естері.

Першою тактикою було вдати дурненьку.

Але, як і очікувалося, на Клерівані таке не спрацювало.

— Тобто ви хочете сказати що Естера винайшла цю мазь?

— Так. Це все робота Естери…

— Але вона видала не чисті ліки, а змішані з бджолиним воском та рослинною олією, щоб зробити її густішою. Крім того, вона змішана з гіпсі.

— Естера така розумна!

— Звісно, я знаю що Естера надзвичайно кмітлива, але вона не з тих, хто може нестандартно мислити.

Чорт, і коли ти взагалі встиг так добре дізнатись Естеру?

Схоже, Клеріван вже глибоко переконаний, що я в цьому замішана. І що ця мазь була моєю ініціативою.

Насправді я вже деякий час це помічала. В той день, коли при зустрічі з батьком він заговорив про ціну на готовий одяг. Клеріван не міг не знати, що цей бізнес орієнтований на простолюдинів, але раптово запропонував підвищити ціни. Після цього Клеріванова поведінка почала викликати у мене дивні відчуття, але я дійшла висновку, що певно десь помилилась, й благополучно забула.

І якщо вже ситуація склалася таким чином…

Я криво всміхнулась.

— Ви тільки мені передали, що заняття перенесено, чи не так?

Клеріван відповів тою ж самою посмішкою.

— Так. Решті було сказано, що сьогодні занять не буде. Я вирішив, що мені потрібен час, щоб особисто з вами поговорити. Вибачте мені це.

— Вам не обов’язково було це робити. Якби ви спитали, я б вам сказала.

Зовсім як Клеріван до мене, я намагалася бути чуйним до нього. Це сталося дещо раніше, ніж я планувала, але колись нам все одно довелося б про це говорити. Зрештою, це ж Клеріван Фелет. Те, що комерційний геній, якого я так хотіла завербувати, зацікавився мною було радше великою вдачею.

— В такому випадку скажіть мені правду, — щиро попрохав він.

В той момент я відчула: якщо зараз я не зізнаюся, то не дивлячись ні на що я більше ніколи не отримаю підтримки цього генія.

Тож я вистручилася.

— По-перше, ваша здогадка була правильною. Це я зробила мазь за допомогою Естери.

— Тоді, — його очі зблиснули, — проєкт Ґалагана теж ідея юної пані?

— Зовсім ні. Мій батько сам дійшов до ідеї виготовляти та продавати готове вбрання.

— Готове вбрання? Що ж, гадаю, це підходяща назва.

А, точно. Тут же немає концепції маспродукції одягу, тож, очевидно, ніхто й не казав «готове вбрання».

Чоловік кивнув. Моя відповідь, схоже, його дещо вразила. Я переконалася в цьому, коли він промовив:

— Я навмисно запропонував збільшити ціни. Але юна пані й тоді перевершила мої очікування.

Тоді теж. Я все ніяк не могла викинути з голови ясної усмішки, яка робила і без того привабливого Клерівана ще прекраснішим.

— Насправді, у мене з’явились підозри ще під час справи з виготовлення бавовно-короєвої тканини.

— Аж відтоді?..

По спині пробіг піт. Наскільки в біса цей чоловік метикуватий?

— Тоді пані стала причиною, чому справу передали з рук пана В’єза панові Ґалагану. Точніше те, що ви привели Ґалагана до тої повозки.

Я зашарілася. Отже, Клеріван з самого початку знав. Мені раптово стало соромно за те, як я вдавала незнайку.

— Тоді мені було важливо дати батькові дорогу.

— Я розумію ваші почуття. Ґалаган здатний на набагато більше, ніж тихе почитування книжок.

Зрештою, Клеріван теж бачить очевидне. Це вперше він похвалив мого батька у моїй присутності, тож мені стало дещо спокійніше. Якщо вже так склалось, я хотіла б, аби він і надалі допомагав у справах мого батька для мене, але вирішила що зарано про подібне просити. А Клеріван був з талантів, які нізащо не можна втрачати. Певно, мені в спадок передалась дідусева жага до колекціонування талановитих людей.

Я хотіла зробити Клерівана своїм, але тоді, ледве тримаючи себе в руках від схвилювання, я мовила:

— У будь-якому випадку, будь ласка, вдайте, що не знаєте. Я постараюся вас не займати…

Говорила ввічливо, щоб вже точно йому догодити.

Щойно Клеріван переконався, що я справді незвична дитина, я вирішила, що на сьогодні цього буде достатньо. В майбутньому варто було б показувати йому свої найліпші сторони та поступово вибудовувати довіру аж поки він не стане моїм.

Але ще до того як я завершила речення, Клеріванове обличчя раптово спохмурніло, мов з нього вибили весь дух.

— Вчителю?..

— Чому? — розчаровано спитав він.

— Га?

— Мені все ще чогось бракує?

— Що ви…

— Я спитав, чи у ваших очах здібностей Клерівана Фелета недостатньо.

— В жодному разі!

Ти хоч знаєш, чого досягнеш у майбутньому?!

Навіть якщо виключити його власну компанію, особистих досягнень Клерівана було не злічити. Взяти тільки те, що за часів його управління в верхівці Ломбарді, прибуток зростав у геометричній прогресії! В комерції ніхто не міг обігнати Клерівана з його неймовірним чуттям.

Дивлячись на мене з жалем, він ледь помітно закусив губу.

А тоді, тремтячим голосом промовив:

— Благаю, не відкидайте мене…
____________
Прим. Maids: Нам терміново потрібні редактори! Якщо ви хочете спробувати свої сили або вже маєте досвід, пишіть в телеграм (NAH_v1p3r)