Я хочу пограти в гру

Розділ 339. Я хочу пограти в гру
 

Кілька днів тому.
Усередині Експериментальної бази Шпиль Чень Чень знову подивився на дві чорні сфери, взяті з виміру Ґанца, зі страхом.
Трохи електроенергії, яку він старанно накопичував, знову було витрачено.
Окрім видобутої раніше, Чень Чень тепер мав три чорні сфери.
— Ми можемо витягти лише чорні сфери.
Маленька X дещо сумно сказала: «Зрештою, у фільмі [Ґанц] супутника Ґанца великим планом немає. Ми не можемо його витягнути. Хоча ми також отримали креслення супутника, відтворити такий супутник відносно складно».
— Дійсно, без супутника Ґанца телепортація на великі відстані неможлива.
Чень Чень кивнув. Якби існував супутник Ґанца, який би виступав у ролі концентратора, ціль могла бути передана в будь-яке призначене місце, якщо вона перебувала в межах діапазону випромінювання сигналу сервера Ґанца.
Якби не було супутника Ґанца для підтримки, можна було б виконати лише телепортацію «точка-точка», тобто взаємну телепортацію між двома чорними сферами Ґанца.
Звичайно, якщо у них навіть не було сервера Ґанца, то сфери Ґанца були, по суті, непотрібним сміттям.
Подумавши про це, Чень Чень підняв голову й подивився на куток трьох лабораторій, де тихо стояв спіральний конус, повний дивних хитромудрих візерунків.
Це був сервер Ґанца, виготовлений Маленькою X. За винятком того, що його розмір був набагато меншим за той, який Чень Чень бачив у вимірі Ґанца, решта його вигляду та дизайну були такими ж.
Крім того, штучним інтелектом на цьому сервері була X-112, яка була перетворена на мову E.
Тепер усе було на місці, і їм не вистачило лише однієї останньої частини.
Після розмови між Чень Ченом і Маленькою X троє оголених чоловіків увійшли з-за дверей, кивнули в бік Чень Ченя, потім розвернулися і пішли до трьох чорних сфер.
Наче у відповідь три чорні сфери раптово клацнули, і два ряди демонстраційних полиць раптово розтягнулися з обох боків кожної чорної сфери, оголивши внутрішню щілину.
З точки зору Чень Ченя, він ледь помітно розрізнив, що це було сидіння, просто місця було трохи менше.
Відразу ж троє голих чоловіків без вагань зайшли всередину і згорнулися калачиком у вузькій щілині.
Потім два ряди стелажів раптово зімкнулися, і вся сфера Ґанца знову стиснулася до ідеальної форми кулі.
— ЦП на місці.
Маленька X нагадала. — Чорні сфери справді використовують людський мозок як центральний процесор. Це може бути причиною того, що вимір у Ґанці не мав потужного штучного інтелекту. Тому ви можете покладатися лише на людський мозок для виконання астрономічних розрахунків, необхідних для телепортації матерії.
— Адже в мозку людини близько 100 мільярдів нейронів. Кожен нейрон еквівалентний мікропроцесору, який набагато потужніший за комп’ютерний транзистор, і кожен нейрон з’єднаний із сотнями найближчих нейронів. Його в сотні разів складніше під'єднати комп'ютерного транзистора. Як тільки це буде запозичено чорною сферою, можна буде розкрити дивовижну обчислювальну потужність.
— Іншими словами, мозок — це найскладніший комп’ютер, створений природою.
Чень Чень кивнув і сказав: «Ці люди мої клони?».
Маленька X відповіла: «Так, усі клони в експерименті з Т-вірусом мають мозок, тож вони можуть працювати як центральні процесори чорних сфер».
Почувши це, Чень Чень знову подивився на сервер Ґанца збоку та схвильовано сказав: «У такому випадку почнімо процес експерименту. Якщо експеримент буде успішним, це означає, що ми більше не будемо обмежені щодо транспортування та зможемо розгортати наші сили по всьому світу...».
...
Через кілька днів, у теперішньому часі.
У Левовій затоці у Франції величезний чорний корабель стояв на якорі в порту, привертаючи увагу незліченної кількості туристів.
Він знаходився в европейській частині Середземномор'я, тоді як Левова затока була розташована на південному узбережжі Франції, лише за 200 кілометрів від Швейцарії.
Величезне чорне судно раніше було перевірено владою, тож воно могло стати на якір у порту. У цей час величезний чорний корабель, що стояв тут на ніч, раптом видав оглушливий свист, знову піднявся з місця і почав залишати порт.
Так само, як коли він прийшов, він не перевіз жодного пасажира, коли він пішов, ніби він був настільки не в ногу з цим світом, що пішов сам.
Це величезне судно називалося Blacklight, найбільше у світі приватне круїзне судно.
Ніхто не знав, що сотні людей утримувалися в глибині вантажного складу цього круїзного лайнера.
— Що це за анекдот, який Ґанц, який комікс... Що ти, верзеш!
У темному і вогкому вантажному складі круїзного лайнера товстий чоловік з великими кінцівками та перекошеним від паніки обличчям міцно притиснувся до іншого чоловіка.
Чоловік, якого схопили, мав надзвичайно холодний вираз. Навіть коли його хтось практично душив, він лише ледь помітно посміхався. — Я вже це пояснював. Якщо ви все ще не розумієте, то це ваша проблема.
Говорячи, він повільно простягнув руку й схопив зап’ястя іншого чоловіка. У наступну секунду обличчя пухлого чоловіка з великими кінцівками здригнулося, і колір його обличчя миттєво став білим.
В його очах спалахнув недовірливий погляд.
Він відчув, ніби його зап’ястя стиснули парою залізних щипців. Агонія що роздирає серце охопила його, і йому довелося прибрати хватку і відпустити іншого чоловіка.
— Чорт, відпусти!
— Ахг... Відпусти, відпусти...
Попри це, чоловіча хватка на його зап’ясті все ще не послабилася. Сильний біль змусив його підсвідомо згорнутися калачиком, без змоги докласти навіть крихти сили...
— Досить, тепер можна відпускати!
У цей момент Фішер виступив з одного боку й поплескав чоловіка по плечу. — Зараз незрозуміла ситуація. Не час воювати!
Чоловік повернув голову, почувши ці слова, і м’яко поглянув на Фішера, перш ніж відпустити його.
Відразу чоловік із великими кінцівками швидко схопив зап’ястя й поспішно позадкував, наче чоловік перед ним був дияволом.
Видовище цього здивувало багатьох людей. Зрештою, порівняно з сильним чоловіком, який мав близько двох метрів зросту та міцної статури, інший чоловік перед ним був лише середньої статури та навіть не мав виражених м’язів, бувши досить худим.
Хто б міг подумати, що ця звичайна статура містить таку грізну вибухову силу...
— Мій друже, як тебе звуть?
Фішер також був потай здивований, але, на перший погляд, він був лідером організації Білих вугликів, тож він просто сказав у манері вищого начальства: «Ти теж є членом організації?. Чому я не бачив тебе в Білих вугликах?».
— Я лише другорядна фігура.
Чоловік похитав головою і не змінив свого ставлення тільки через дружність Фішера, лише сказав: «Мене звати Стівен, містере Фішер».
— Добре, Стівене, а тепер можеш продовжити розповідати нам, про що цей дивний комікс Ґанц?
Здавалося, Фішер не заперечував проти холодного ставлення чоловіка, а натомість виявив вираз вдячності. — Будь ласка?
— Якщо ви наполягаєте.
Стівен кивнув і знову почав говорити: «Дії Ґанца відбуваються в 1999 році нашої ери, тобто понад 20 років тому, коли людський уряд створив таку чорну сферу, щоб вибрати бійців».
— Це для того, щоб протистояти катастрофі, яка ось-ось виникне в майбутньому...
— Що це за жарт, як люди можуть таке витворити!
Але не встиг він закінчити, як хтось знову відповів. Молодий темношкірий чоловік вказав на чорну сферу вдалині та сказав з акцентом: «Хто тут думає, що цю чортову річ можуть створити люди? Вона здатна миттєво телепортувати людину з землі на корабель? Брате, ти жартуєш?».
— Добре, послухаємо розповідь Стівена, перш ніж ставити запитання?
Фішер нахмурився, і на його обличчях промайнув похмурий погляд. Зіткнувшись із такою невідомістю, навіть особистість його лідера не могла повністю тримати цю групу людей під контролем...
Однак незадовго до того, як він закінчив говорити, раптом над ними почувся свист. Водночас по всій похмурій кімнаті почулася вібрація та шум океанських хвиль.
Всі були шоковані. Хтось голосно сказав: «Корабель рухається!».
Всі раптом знову запанікували, розбіглися, як божевільні, шукаючи виходу.
— Всі, мовчіть, хай усі заспокояться. Ситуація ще не досягла найгіршого...
Фішер хотів продовжувати згуртовувати війська, але ця група людей була не солдатами, а групою небезпечних відчайдухів. У цей момент його вказівок майже ніхто не виконав.
Проте, у цьому хаосі єдине, що Фішер із задоволенням помітив, це те, що дві блондинки та кілька навчених ним охоронців усе ще мовчки слідували за ним.
Крім того, Стівен також стояв там, далеко від охопленого панікою натовпу.
— Стівене, у вас є якісь теорії та пропозиції на цей час?
Фішер дивився на чоловіка в очі, наполовину спантеличено, наполовину наполегливо.
— Скажи мені. Якщо ми зможемо вижити й покинути це місце, я відплачу тобі стільки грошей, що ти не зможеш їх витратити за все життя!
— Я припускаю, що хтось вивчив технологію в коміксах і відтворив технологію чорної сфери, що призвело до того, що відбувається зараз.
Стівен мав задумливий вигляд. — І хіба ви не помітили, що коли це судно тільки що стартувало, коливання було набагато меншим у порівнянні з кораблями, на які я зазвичай сідаю. Здається, лише ці гігантські круїзні лайнери поводитимуться так у морі.
— Круїзний корабель?
На мить Фішер був здивований, потім, здавалося, щось усвідомив, і в його очах спалахнула паніка. — Круїзний лайнер Blacklight... Blacklight?
— Цілком можливо.
Почувши ці слова, Стівен кивнув і тихо сказав: «Хіба ми щойно не атакували Blacklight? Тоді для іншої сторони має бути нормально контратакувати. Єдина різниця полягає в тому, що ви, здається, не очікували, що їхня контратака буде такою швидкою».
— Неможливо!
Фішер похитав головою, недовірливо сказавши: «Ми вбили керівника цієї компанії, і їхнє вище керівництво мало негайно вплутатися в безлад. Як вони могли негайно контратакувати? І як вони могли знати, що це я... Неможливо!».
— У такому випадку я не знаю. Я можу лише здогадуватися.
Стівен зовсім не цікавився відстоюванням своєї думки. Він лише холодно посміхнувся, повернувся, пішов у куток кімнати й мовчки відпочив.
Фішер був у такій самій ситуації, але коли він подумав, що ті, хто їх захопив, могли бути його власною ціллю, Blacklight Biotechnology, серце Фішера було повністю заплутане. Це означало, що між Blacklight і цією групою полонених не було місця для примирення. Простіше кажучи, всі тут, включаючи його, були наче мертві!
— Невже так могло бути? — тихо пробурмотів Фішер. Він дивився на божевільний натовп навколо себе і відчував лише шум у своєму мозку. Він мало не хотів дістати пістолет і вбити їх усіх, але коли підсвідомо торкнувся свого пояса, одразу зрозумів, що його пістолет зник.
Він все ще пам’ятав, що до того, як його телепортували сюди, пістолет явно був у нього в руці, але в цей момент жодного металевого предмета, який він носив, більше не було з ним, не кажучи вже про пістолет.
— Blacklight вже має технологію, яка перевершує Земну Федерацію?
Аналіз Стівена все ще звучав у його вухах, і здавалося, що перед очима Фішера стояв туман. Якщо це було так, то дуже ймовірно, що навіть людина, яку він убив, була підробкою...
Від початку до кінця інший хлопець грався з ним, як кіт, що грається з мишкою, лише чекаючи, поки він зв’яжеться з членами високого рівня, щоб одним махом захопити всіх за лаштунками Білих вугликів.
Так, інший хлопець мав це на увазі...
Коли він це зрозумів, серце Фішера перетворилося на крижану плиту.
Однак у той момент, коли всі кричали до хрипоти, їхній розум ось-ось обірвався, як раптово почулась музика.
Це була особлива музика. Якби хтось почув це у звичайний час, то здавалося б, що це просто звичайна мелодія. Навіть тональність була проста, як дитяча пісенька. Але в цей час, згідно з істеричним настроєм усіх, було в цьому щось невимовно моторошне й помітне.
— Я, мамонька, все в унітаз, скрізь не гадю, я цивілізована молодь...
— Ой, брати мої, давайте гоооо!
— Lu Benwei[1] rocks, Lu Benwei rocks!!!
— Чого ти так кричишь!
— Єдиний серцеїд Social Shake[2] — DYZSY!
— Ти дивишся на мене, і я дивлюся на тебе!
...
— Китайська? Японська?
    [1] Китайський прогеймер.
    [2] Вірусний танцювальний стиль у Китаї вважає, що Harlem Shake зустрічається з танцями TikTok Почувся вибух дивних музичних звуків, і всі, хто так галасував, тепер повністю затихли. Усі мовчки дивилися один на одного з ошелешеним виразом.
Хоча вони не могли зрозуміти цих дивних слів, вони могли сказати, що це звучало як мова Китаю чи континенту Східнокитайського моря.
Коли всі були збентежені, на поверхні чорної сфери раптом з’явився ряд англійських слів...
— Ваші життя закінчилися. Те, як ви будете використовувати своє нове життя, повністю залежить від мене. У всякому разі, це теорія.
Серед натовпу Стівен, який мовчки стояв здалеку, холоднокровно спостерігаючи за всім, раптом примружив очі й тихо пробурмотів: «Звичайно, це початковий текст чорної сфери, але слова змінилися з японської на англійську...».
Коли вони побачили цей рядок слів, усі збурилися. Хтось благав помилування, хтось лаявся й лаяв, а хтось навіть несамовито кидався вгору, безперестанку бивши ногами чорну кулю.
Просто хоч би як вони його пнули, вони не могли залишити жодного сліду на цій ідеально круглій чорній кулі.
Побачивши цю сцену, деякі насторожені люди, які таємно спостерігали, у тому числі Фішер, ще більше переконалися, що це високотехнологічний інструмент, який набагато перевищує Земну Федерацію.
Проте цей рядок слів відображався недовго, оскільки слова з’являлися лише на тридцять секунд, а потім знову зникали. Разом з тим на екрані чорної сфери раптом з'явилося дивне, смішне лялькове обличчя.
З появою лялькового обличчя пролунав глибокий і важкий голос...
— Я хочу пограти в гру...

>> [розділ 350]