«Як прикро»

Шень Цяо не мав бажання продовжувати цю розмову. Бамбукова палиця в його руці рухалася так швидко, що практично перетворилася на тінь. Разом зі штормовим вітром, що огорнув палицю, вона хлинула потоками згори, і вузький простір миттєво заповнився припливами внутрішньої ці. Смолоскип давно згас, а місячне світло, що потайки запрошувало до себе, перепліталося з рухами долонь, створюючи картину настільки стрімку і витончену, що це було схоже на зливу з неба.

 

Кожне зіткнення внутрішньої ці перетворювалося на гостре лезо. За кілька секунд обличчя та руки Лі Юе вже вкрилися кровоточивими порізами. Тільки Янь Вуши все ще сидів, схрестивши ноги, як і раніше, наче він був невразливий. Зовнішні сили й внутрішня ці навряд чи могли залишити на ньому якісь сліди.

 

Побоюючись, що затяжна битва може призвести до небажаних поворотів, Бай Жон не мала терпіння для тривалого бою. Вона струснула рукавами. Незліченні безбарвні порошинки без запаху розлетілися в повітрі разом із вітром, здійнятим її долонею. Звичайний експерт міг би вчасно і без проблем ухилитися від них, але у випадку Шень Цяо, яким би гострим не був його слух, він не зміг би виявити їх одразу. За мить він відчув легке оніміння у всьому тілі, а руки й ноги стали слабкими. Він знав, що потрапив у пастку іншої людини.

 

— Шень-лан, я все одно проявила до тебе милосердя, хоча ти ледь не зруйнував мою гарну угоду. Цей наркотик не отруйний. Він лише на деякий час ослабить твої кінцівки. Пам’ятай про цю послугу, а поки що, будь ласка, відійди з моєї дороги.

 

Її тон був таким ввічливим і ніжним, ніби вона кокетувала зі своїм коханим, але одночасно з цим вона вдарила Шень Цяо долонею. Зрештою, не можна було покладатись лише на наркотики. Вона воліла бити людину доти, доки в неї не залишалося сил чинити опір, щоб мати змогу спокійно розібратися з Янь Вуши.

 

Шень Цяо вдарили долонею, і його спина розбилася об гострий, грубий камінь на стіні. Гострий біль пронизав його тіло. Щось тепле і вологе почало розтікатися під його одягом.

 

Бай Жон ніжно сказала:

 

— Шень-лан, не звинувачуй мене в надмірній жорстокості. Ти наполягав на його захисті. У мене не було іншого вибору, крім як прибрати тебе першим. Але розслабся, я передумала. Мертвий Янь Вуши майже нічого не вартий, але тупий, безмозкий господар секти найкраще слугуватиме інтересам секти Гармонії. Тому я не заберу його життя!

 

Говорячи, вона підняла свою тонку, ніжну долоню і націлила її на маківку голови Янь Вуши!

 

Бай Жон вважала, що вона добре контролює свою силу. Її долоня залишила б череп іншої людини неушкодженим, пошкоджуючи лише мозкову речовину всередині.

 

Однак, перш ніж Бай Жон змогла успішно провести атаку, їй довелося повернути тіло вбік, щоб ухилитися від бамбукової палиці, яка, наче тінь, переслідувала її.

 

— Ти не вдихнув наркотик?

 

Бай Жон майже не могла в це повірити.

 

— Вдихнув, але лише трохи. Я зміг вчасно затримати дихання.

 

Шень Цяо кашлянув, і рух його руки трохи сповільнився.

 

Бай Жон помітила можливість і атакувала. Використовуючи «Шістнадцять кроків до Небес», вона підійшла до Шень Цяо спереду, наче привид. Вона направила середній і вказівний пальці прямо в серце Шень Цяо, майже унеможлививши його захист. Вона хотіла скористатися цією можливістю, щоб змусити іншу людину відступити, але, на її подив, Шень Цяо не тільки не відступив, але навіть рушив уперед і зупинив Бай Жон, не давши їй просунутися далі.

 

— Невже він тобі настільки подобається, що ти бажаєш захищати його ціною свого життя?!

 

Бай Жон закричала, киплячи від люті.

 

Шень Цяо нічого не сказав. Важко сказати, чи то він не хотів пояснювати, чи то вважав, що це занадто складно.

 

У цю мить очі Янь Вуши, які весь цей час були міцно заплющені, розплющилися!

 

Шень Цяо стояв до нього спиною і не бачив цього, але побачила Бай Жон.

Вона була шокована, побачивши Янь Вуши, який дивився прямо на неї. Вона не могла сказати, в якому він зараз стані.

 

— Шень-лан, твій коханий щойно прокинувся. Ти впевнений, що в тебе ще є час битися зі мною?

 

Шень Цяо подумав, що вона збрехала і проігнорував її. Він насторожився лише тоді, коли відчув прохолодний вітерець ззаду. Йому довелося обернутися, щоб захиститися.

 

Скориставшись нагодою, Бай Жон підкралася до входу в печеру і сказала:

 

— Ти думав, я намагаюся тебе обдурити? Що ж, залишу вас наодинці. Сподіваюся, ви добре проведете час разом!

 

Хихикнувши, вона зникла за межами печери.

 

Вона могла впоратися з Шень Цяо, але з приєднанням Янь Вуши, особливо з Янь Вуши, який був здатний битися, це, безсумнівно, було б дорогою до смерті. Тому, як тільки вона переконалася, що Янь Вуши не спить, вона одразу ж вирішила вислизнути.

 

Бамбукова палиця відлетіла вбік від грубої сили, що прийшла прямо йому в обличчя. Перш ніж Шень Цяо встиг щось сказати, хтось уже міцно схопив його за горло.

 

— Шень Цяо.

 

Голос був моторошним. Здавалося, в ньому не було абсолютно ніяких емоцій. Хватка іншої людини була настільки сильною, що ледь не зламала йому шию!

 

Шень Цяо був шокований. Попри те, що він майже задихнувся, він все ж таки завдав удару долонею.

 

На його подив, Янь Вуши зовсім не ухилявся. Долоня міцно приземлилася на його тіло, і рука одночасно ослабла. Він зробив кілька кроків назад, але крові не виплюнув.

 

Однак сам Шень Цяо нахилився і закашлявся так сильно, що не зміг зупинити плач. Його тіло, втративши всю свою силу, відчуло, як його перекосило вбік.

 

Через деякий час Янь Вуши нарешті знову заговорив.

 

— Чому ти тут?

 

Тон цього речення звучав набагато спокійніше, але Шень Цяо не наважувався нехтувати ним. Він притулився до стіни печери й затамував подих.

 

— У вас було відхилення ці.

 

Янь Вуши подивився на Лі Юе, який все ще лежав на землі, і знову перевів погляд на Шень Цяо. Він раптом розсміявся.

 

— Я, мабуть, помиляюся. Це був такий ідеальний час, але ти не тільки не скористався можливістю вбити мене, але й не дав іншим це зробити?

 

Шень Цяо запитав:

 

— Навіщо мені вас вбивати?

 

Янь Вуши засміявся.

 

— А-Цяо, провівши стільки часу разом, ти справді закохався в мене?

 

Все ще задихаючись, Шень Цяо повільно промовив:

 

— Я віддячую вам за вашу доброту.

 

— Віддячуєш за мою доброту?

 

Усмішка Янь Вуши тепер здавалася трохи здивованою.

 

— Здається, я сказав тобі це вже давно. Врятувати тебе було моїм миттєвим поривом. Я хочу побачити, чи достатньо ти підходиш для того, щоб бути моїм суперником. Водночас мені хотілося спостерігати, чи не зламається, чи не збожеволіє від цих важких ударів така бідолашна душа, як ти, після того, як тебе зрадили всі, включно з найближчими друзями, і ти залишився ні з чим.

 

— Якими б не були ваші початкові наміри, це не змінює того факту, що ви врятували мені життя. Навіть якщо ви вирішите врятувати мене тільки для того, щоб потім убити, я все одно повинен бути вдячний вам за це перед тим, як мене вб’ють.

 

Янь Вуши не втримався і засміявся ще дужче.

 

— А-Цяо, я думаю, тобі варто було б практикувати буддизм, а не даосизм. Хтось із таким м’яким серцем, як у тебе, напевно, вже давно став би монахом з великими чеснотами. Тоді б ти не зірвався зі скелі й не опинився в такому жалюгідному стані.

 

Шень Цяо проігнорував його сарказм. Він глибоко вдихнув і продовжив:

 

— Під час правління Ювень Йона життя в Джов  сьогодні можна вважати мирним. Але без вас Б’янь Яньмей і Ю Шен’янь, можливо, не зможуть захистити секту Очищеного місяця від усіх амбітних сил. Якщо через це з Ювень Йоном щось трапиться, чиновники все одно зможуть жити, служачи іншому імператору. Але якщо інші країни скористаються нагодою й оголосять війну проти Джов, то в підсумку постраждають прості люди.

 

Янь Вуши посміхнувся.

 

— Твоя мова стає різкішою.

 

Поки вони розмовляли, Лі Юе також прокинувся.

 

Спочатку він виглядав здивованим і розгубленим, але коли побачив, що Янь Вуши з цікавістю на нього дивиться, здивування на його обличчі миттєво перетворилася на жахливу тривогу, і він, не сказавши ні слова, кинувся тікати.

 

Янь Вуши неквапливо підкинув камінчик, який тримав у руці. Уламок каменю пролетів повз вухо Лі Юе, залишивши по собі слід крові.

 

Лі Юе закричав від страху і побіг ще швидше.

 

Якби Янь Вуши мав намір його вбити, він би вже перетворився на холодний труп.

 

Шень Цяо не знав, чому Янь Вуши раптом змінив свою думку, і не мав сил робити припущення. Він притулився до кам’яної стіни. Рана на спині, яка вже засохла, починала боліти все сильніше і сильніше. Якби не ці, що все ще циркулювала в його тілі, він був би вже мертвий і задубілий.

 

Однак Янь Вуши повернувся до нього і сказав:

 

— Я не вб’ю його. Є багато інших способів зробити його життя гіршим за смерть. Він хотів мене вбити, але не зміг. Далі він, безсумнівно, проведе решту своїх днів у страху, боячись моєї відплати. Його життя вже ніколи не буде спокійним. Все, що мені потрібно, — це час від часу посилати людей під моїм ім’ям, щоб вони його переслідували, і він, зрештою, злякається до смерті. Тобі не здається це набагато цікавішим?

 

Але Шень Цяо раптом усвідомив дещо інше.

 

— Навіть якби я не намагався їх зупинити, Лі Юе і Бай Жон все одно не змогли б вас вбити, чи не так?

 

— Так. Хоча я не міг рухатися, я все ще відчував зовнішній світ і чув розмови між вами. Ти відчув крижаний потік ці всередині мене. Якби вони спробували мене вбити, їх би теж поглинув цей потік.

 

Шень Цяо полегшено зітхнув і раптом сказав:

 

— Бай Жон пішла.

 

До цього моменту Бай Жон, ймовірно, все ще ховалася за межами печери, намагаючись переконатися, чи справді Янь Вуши одужав. Лише побачивши, як Лі Юе вибігає, і почувши розмову між Янь Вуши та Шень Цяо, вона здалася і пішла геть.

 

Янь Вуши засміявся.

 

— Не треба так зітхати. Ти піднявся на цю гору, щоб знайти мене, і попри всі небезпеки залишився, щоб захистити мене. Як я міг не зробити тобі таку послугу? Якщо тобі не подобається бачити, як я вбиваю інших, цього разу не зашкодить відпустити їх. Як було б шкода, якби ця маленька дівчинка Бай Жон померла прямо зараз! З її присутністю на секту Гармонії в майбутньому чекає багато веселощів!

 

Він нахилився і взяв Шень Цяо на руки. Коли його руки торкнулися спини Шень Цяо, той злегка здригнувся. Ймовірно, це було пов’язано з тим, що одяг терся об рану.

 

Янь Вуши помітив це і натомість пересадив Шень Цяо собі на спину.

 

Ще трохи раніше він страждав від небезпечного відхилення ці, але тепер виглядав цілком здоровим і нормальним, прогулюючись гірською печерою так неквапливо, ніби ступав по рівній землі. Через деякий час вони вже були біля підніжжя гори.

 

Вони повернулися до гостьової вілли і зайнялися лікуванням. Оскільки Шень Цяо потрібно було налагодити дихання і загоїти рани, він провів триденну Медитацію за зачиненими дверима.

 

Коли він закінчив через три дні, посланці Джов вже завершили свою місію і готувалися до повернення.

 

Ювень Цін спеціально надіслав багато продуктів після того, як почув про травми Шень Цяо. Його дуже цікавили результати бою між Янь Вуши та Жуянь Кехвеєм. Хоча він чув, що була нічия, він не знав, що саме сталося. Оскільки він не наважився запитати Янь Вуши особисто, він вирішив звернутися за відповіддю до Шень Цяо. На жаль, Шень Цяо перебував у Медитації за зачиненими дверима і тому не зміг з ним зустрітися. Йому довелося три дні тривожно чекати, перш ніж Шень Цяо нарешті закінчив медитацію.

 

Ювень Цін не міг дочекатися, щоб відвідати Шень Цяо. Спочатку він запитав, як у нього справи, а потім, трохи зніяковівши, сказав:

 

— Я не думав, що в той день буде так багато людей, і мене також майже розлучили з Ю Дзи. З вашим тілом все гаразд?

 

Шень Цяо сказав:

 

— Щиро дякую за вашу щиру турботу, брате Ювень. Це були лише незначні поранення, більшість з яких вже загоїлися.

 

Ювень Цін сказав:

 

— Я буду чесним з вами. Ми збираємося вертатися до Джов. Зазвичай, Інститут Ліньчвань повинен прислати людей, щоб провести нас. Стосовно перемоги чи поразки молодшого наставника Янь у битві з головним майстром Жуянем, то, оскільки ви спостерігали всю битву зі сторони, то маєте знати про неї все. Молодший наставник Янь нічого не сказав, а я не маю сміливості запитати його. Однак, якщо він переміг, я б хотів познущатися з тих людей з Інституту Ліньчвань, щоб показати їм доблесть Величного Джов!

 

Шень Цяо не очікував, що той так поспішатиме до нього через таку банальну річ, і знайшов це дещо кумедним.

 

— Господар секти Янь мав би перемогти з невеликим відривом.

 

— Ах!

 

Очі Ювень Ціна заблищали від задоволення. Він майже не міг в це повірити.

 

— Справді? З того, що я чув, Жуянь Кехвей — дуже досвідчений майстер бойових мистецтв. Ймовірно, він міг би потрапити до трійки найкращих експертів чи навіть зайняти перше місце?

 

Знаючи, що Ювень Цін мало що розуміє в бойових мистецтвах, Шень Цяо пояснив йому лише коротко:

 

— Власне, обидва були поранені. У господаря секти Янь пробудилися старі рани, тоді як у лідера Жуяня, якщо я правильно здогадався, пошкоджені меридіани. Тому він не зможе знову використовувати свою внутрішню ці приблизно місяць.

 

— Лише місяць? Я б сказав, що він не зможе битися щонайменше три місяці.

 

Холодний голос пролунав від дверей, щойно увійшов Янь Вуши.

 

— Що ти хочеш запитати? Чому не запитаєш мене особисто?

 

Чомусь вигляд Янь Вуши завжди змушував Ювень Ціна нервувати. Щойно той чоловік глянув на нього своїми страшними очима, Ювень Цін не зміг всидіти на місці, наче його стілець був пронизаний голками. Він одразу ж відповів нервовим сміхом.

 

— У молодшого наставника Янь щодня безліч справ. Я не смію вас турбувати. Зовсім ні. Насправді я зараз піду перевірити, чи зайняті всі збиранням речей, і пришлю людей повідомити вас, коли ми будемо готові до від’їзду.

 

Закінчивши, він негайно побіг геть і зник за дверима.

 

Янь Вуши повернувся до Шень Цяо і запитав:

 

— Ну і як воно?

 

Шень Цяо знав, про що він запитував. Він повільно відповів:

 

— Битва між вами та Жуянь Кехвеєм — це рідкісний мармур, на який можна подивитися; розкіш, яку зазвичай не знайдеш у цьому світі. Можливо, інших це просвітить, але з моєї триденної медіації я не зміг досягти нічого, окрім того, що загоїв старі рани. Я майже не досягнув жодного прогресу в плані бойової сили. Здається, що існує невидимий бар’єр, який заважає мені просуватися далі, ніби я просто ходжу по колу. Єдиний позитивний результат, мабуть, полягає в тому, що моя внутрішня ці може циркулювати трохи більш рівномірно і що мій зір покращується. Тепер я можу приблизно розрізняти деякі розмиті тіні.

 

«Як прикро», — промовив голос у глибині серця Янь Вуши.

 

Холодний і бездушний. Апатичний і безсердечний.

 

Але нічого з цього не відобразилося на його обличчі. Ба більше, він навіть відповів з посмішкою:

 

— Дуже добре.

 

Битва між Янь Вуши та Жуянь Кехвеєм незабаром набула широкого розголосу.

 

Всіх хвилював лише результат.

На півдні країни Жуянь Кехвей був не лише поважним у світі боїв, але й добре знаним серед імператорських родин. Не тільки імператор Чень ставився до нього з великою повагою, навіть імператриця Лю була ученицею Інституту Ліньчвань. Тому в очах багатьох жителів півдня статус Інституту Ліньчвань був настільки високим, що його можна було вважати мало не лідером усіх конфуціанських сект і всього південного бойового світу.

 

З таким статусом і репутацією, якби Жуянь Кехвей програв Янь Вуши, наслідки були б майже немислимими.

 

Однак факт був у тому, що всі, хто ходив дивитися бій того дня, казали, що була нічия. Відтоді, як Жуянь Кехвей повернувся, він зачинився в інституті й нікого не бачив. Янь Вуши майже не змінився, перебуваючи весь цей час у гостьовому будинку. Все це зробило чутки ще більш дикими. Дехто казав, що обидві сторони були серйозно поранені, а дехто стверджував, що майстерність Жуянь Кехвея була дещо вищою, і що Янь Вуши був занадто присоромлений, щоб знову з’явитися на людях.

 

Тоді ж Ювень Цін надіслав кілька слів, сказавши, що молодший наставник Янь запрошує майстра Жуяня на бенкет, який відбудеться в гостьовому будинку, і сподівається, що майстер Жуянь знайде час, щоб надати їм цю честь. Це була просто ідея, яка спала йому на думку, щоб подражнити південців після того, як він почув слова Шень Цяо. Якби Інститут Ліньчвань не відповів на їхнє запрошення, він міг би висміяти їх. Навіть якби Жуянь Кехвей прийшов особисто, це не мало б значення, оскільки він ніколи не гарантував, що Янь Вуши буде там.

 

Хоча обидві країни зараз перебували в союзі, всі знали, що це лише тимчасове явище, зумовлене спільною метою, яку вони переслідували. Як тільки ця мета зникне, союзники знову стануть ворогами. На поверхні все могло виглядати добре, але насправді боротьба ніколи не припинялася.

 

Багато жителів півдня відчули себе сильно ображеними цим і вважали, що Ювень Цін зайшов надто далеко, принижуючи їх. Насправді багато з них, які були впевнені у своїх бойових мистецтвах, приходили до дверей Ювень Ціна і просили кинути виклик Янь Вуши.

 

Однак для такої людини, як Янь Вуши, навіть його зарозумілість і пихатість були чимось, що він відкривав лише тим, кого вважав рівним собі. Всі інші посередні люди не могли навіть потрапити йому на очі, тож було ще менш імовірно, що його хвилювало, що вони думають або говорять. Якби він дійсно «прийняв» їх особисто, ці люди, ймовірно, не змогли б побачити сонце на наступний день.

 

Власне, Янь Вуши не потрібно було нічого робити самому. Тих людей, що зібралися разом з Ювень Цінем, було достатньо, щоб розібратися з тими майстрами бойових мистецтв, які час від часу заглядали до них у двері.

 

Через два дні Інститут Ліньчвань нарешті відповів. Вони ввічливо відхилили запрошення Ювень Ціна, сказавши, що майстер Жуянь перебуває в Медитації за зачиненими дверима і ні з ким не хоче зустрічатися.

 

Ця відповідь, здавалося, підтвердила слова Ювень Ціна. Голоси, що критикували дику зарозумілість народу Джов, зникли майже миттєво. Ювень Цін не міг навіть описати, як він пишався. Він прийшов розповісти про це Шень Цяо, щасливий і веселий, але дізнався від Жужу, що Шень Цяо вже поїхав.

 

Оскільки Жужу нічого про це не знала, і як би Ювень Цін не боявся розмовляти з Янь Вуши, він не міг не звернутися до нього.

 

— Молодший наставнику, ви не знаєте, куди подівся даоський служитель Шень?

 

— А що? Ти вже так сильно за ним сумуєш?

 

Ювень Цін обережно відповів вибачливою посмішкою:

 

— Нічого подібного. Просто, оскільки служитель Шень прийшов разом з нами, то він повинен повернутися з нами. Тепер, коли його немає, я подумав, що принаймні запитаю про це.

 

Янь Вуши сказав:

 

— Він пішов.

 

— Га?

 

Спочатку Янь Вуши не мав наміру розвивати цю тему. Однак, побачивши, яким розгубленим і розчарованим виглядав Ювень Цін, він знайшов цю тему дещо цікавою.

 

— Деякий час тому він чітко дав зрозуміти, що піде сам після того, як побачить бій між мною та Жуянь Кехвеєм.

 

Ювень Цін пробурмотів собі під ніс:

 

— Але куди він може піти сам? Хіба він не казав, що більше не може повернутися на гору Сюаньду?

 

Янь Вуши засміявся:

 

— Ювень Цін, ти взяв із собою в подорож кохану наложницю, але так швидко змінив свою думку і приділив стільки уваги Шень Цяо. Ти справді так мене зневажаєш?

 

Він сказав це з посмішкою, але Ювень Цін відчув, як мороз пробіг по спині. Він не наважився ставити більше запитань, вибачився і втік якнайшвидше.

 

Дивлячись, як Ювень Цін збентежено втікає, Янь Вуши повільно опустив книгу в руці й подивився у вікно.

 

Куточок його рота все ще посміхався, але блиск зацікавленості в очах був холодний, як лід.

 

……

 

У цей момент Шень Цяо прямував на північ.

 

Погода була просто ідеальною. З бамбуковою палицею в руці й синім одягом, що тріпотів на вітрі, він не міг втриматись від легкої усмішки.

 

Тепер, якщо він прикладав руку до чола, щоб захистити обличчя від сонячних променів, він міг бачити, примруживши очі. Навіть якщо образи вже не такі чіткі, як були до поранення, тільки втративши щось, людина по-справжньому цінує те, що вона мала.

 

Перед від’їздом він зайшов до Ювень Ціна, щоб особисто повідомити про свій від’їзд. Але іншої людини там не було, тому він залишив листа і попросив Жужу передати його Ювень Ціну від його імені. Однак Жужу дуже боялася свого господаря. Можливо, вона спочатку передала його Янь Вуши. У будь-якому разі, в цьому листі не було нічого важливого, окрім загальної ввічливості.

 

Шень Цяо спочатку думав, що Янь Вуши відмовиться його відпустити, але все пройшло напрочуд гладко. Янь Вуши нічого не сказав і одразу ж погодився, чим трохи здивував Шень Цяо.

 

Як і казали чутки, темперамент господаря секти Очищеного місяця був справді надто мінливим. Навіть провівши стільки часу разом, Шень Цяо все ще не міг сказати, що повністю зрозумів, яка Янь Вуши людина.

 

Можливо, через те, що він відмовився посадити в собі демонічне ядро, а відновлення його бойових мистецтв відбулося б не скоро, Янь Вуши більше не бачив у ньому гідного суперника, і був надто розчарований, тому і погодився відпустити його. Або, можливо, його нарешті зворушили важкі зусилля Шень Цяо, який піднявся на гору і зупинив Лі Юе та Бай Жон, які намагалися підступно напасти на нього. Хіба це не доводило, що якою б бездушною і холоднокровною не здавалася людина, десь глибоко всередині вона була м’якою?

 

Шень Цяо похитав головою і засміявся з власних здогадок. Можливо він справді завжди був надто доброзичливим до інших. Але якщо це може зробити його життя щасливішим, не завадило б думати про людей трохи добріше, чи не так?

 

Дорога, що веде з Дзянькана, була досить рівною. Район Дзяннань процвітав з давніх часів завдяки легкому доступу до землі та води, а також стабільній політичній ситуації. Через це людям, які тут жили, було дуже легко забути про те, що світ все ще перебуває в безладі.

 

Однак одразу після того, як він перетнув кордон Чень і рушив на північ до Ці, він чітко відчув зменшення кількості мандрівників і купців на дорозі. На обличчях людей було менше щастя і достатку. Натомість вони були сповнені більшою нервовістю та втомою.

 

Можливо, він довгий час визначав, що відчувають інші, виключно на основі їхніх голосів, але Шень Цяо виявив, що йому все більше і більше подобається спостерігати за емоціями на обличчях інших людей. Хоча він все ще не міг бачити дуже чітко, на нього завжди чекало багато відкриттів.

 

Він подорожував з квітня по травень, зупиняючись то тут, то там, але його загальна швидкість не була низькою. Коли йому хотілося, Шень Цяо також використовував свої навички легкості. Мало хто впізнавав цього вченого мандрівника, який навіть не мав даоського вбрання, і який так затишно і неквапливо розгулював з бамбуковою палицею. Він був тим самим колишнім лідером секти з гори Сюаньду, якого всі вважали нічим іншим, як жалюгідною власністю Демонічного Володаря.

 

На той час майже всі знали про битву між Янь Вуши та Жуянь Кехвеєм. Ймовірно, в місті префектури Лян відбувалося якесь велике зібрання, оскільки Шень Цяо бачив чимало майстрів бойових мистецтв, які прямували в тому напрямку, і майже всі вони обговорювали цей поєдинок. Жителі півночі Ці не шанували Жуянь Кехвея так сильно, як жителі півдня. Навпаки, в їхніх розмовах звучало, що вони дуже хвалили Янь Вуши, і все тому, що людині властиво захоплюватися сильними й здібними. З тією силою, яку мав Янь Вуши, ним захоплювалися навіть люди, що не мали жодного відношення до демонічних сект.

 

У чайній за межами міста в префектурі Лян Шень Цяо слухав, як інші обговорювали, наскільки видовищним був бій між Жуянь Кехвеєм та Янь Вуши. Хоча вони не бачили цього на власні очі, їхні розповіді були настільки екстравагантно барвистим, що здавалося, ніби вони все це спостерігали особисто. Шень Цяо не міг не всміхнутися.

 

Місце поруч з ним все ще було порожнім, але незабаром його хтось зайняв. Шень Цяо продовжував насолоджуватися чаєм і не підіймав голови, аж раптом почув, як інша людина привіталася з ним:

 

— Який збіг!

 

Шень Цяо:

 

— …