«Не розповідай нікому!»

Янь Вуши мовчки розмірковував.

 

Шень Цяо сказав:

 

— Я не маю досвіду у фізіогноміці, і я не лікар, тому, мабуть, не так чітко все почув. Було б доречніше, якби ви переконали Його Величність викликати імператорських лікарів, щоб вони його оглянули.

 

Насправді Ювень Йон може не мати жодних серйозних захворювань. Але відтоді, як він захопив трон у свого двоюрідного брата Ювень Ху, він наполегливо і ретельно працював з раннього ранку до пізньої ночі. Не було дня, щоб він не працював над управлінням державними справами. Щоб здобути прихильність Тудзюе, він навіть віддав посаду імператриці, і йому довелося ставитися до неї з ніжністю та увагою, щоб показати Тудзюе свою щирість. Це, безсумнівно, було принизливо для імператора, особливо для такого могутнього, як він. У нього був хороший фундамент здоров’я, тому перші кілька років за ним не спостерігалося жодних симптомів. Але з часом навіть тіло, зроблене із заліза, не витримало б такого життя. Коли його Вей, Ці, Їн та Сюе[1] розпадуться, його тіло неодмінно зруйнується.

 

Але до цього моменту певні симптоми могли б і не проявитись. Навіть якби він покликав імператорських лікарів, вони, ймовірно, просто сказали б, що у нього дефіцит ці через тривогу і занепокоєння, і що він повинен відпочивати й піклуватися про своє тіло. Імператор, звісно, і не подумав би їх слухати.

 

Янь Вуши ніяк це не прокоментував. Натомість він запитав Шень Цяо:

 

— Чому ти не погодився на пропозицію Ювень Йона? У твоїй нинішній ситуації це піде тільки на користь.

 

Шень Цяо у відповідь запитав:

 

— Мені це теж дещо цікаво. Якби я погодився, нова даоська секта отримала б повну підтримку імператорського двору, і це неминуче відобразилося б на вплив секти Очищеного місяця в Джов. Чому господар секти Янь такий байдужий до цього?

 

Янь Вуши відповів:

 

— Бо неважливо скільки нових сект створить Джов, це ніяк не змінить статус секти Очищеного місяця. Ми можемо допомогти Ювень Йону досягти певних цілей, що не можуть зробити інші секти. А якби й могли, то не наважилися б. Цього року, невдовзі після його віку незалежності[2], йому виповниться лише тридцять два. Якщо він проживе ще десять років, я зможу закінчити те, що хочу.

 

Шень Цяо нахилив голову і подивився на нього дещо допитливо.

 

— Ви хочете об’єднати три демонічні секти?

 

Янь Вуши запитав:

 

— Ти знаєш наскільки великою була територія імперії Хань?

 

Шень Цяо відповів:

 

— Якщо я правильно пам’ятаю, на піку своєї могутності й процвітання вона охоплювала Чосон Вімана на сході й включала північний В’єтнам на заході. На північному заході вона перевершила плато Памір, а на півночі досягла гір Їнь.

 

Янь Вуши поставив інше запитання:

 

— Наскільки великою була територія, коли Сима Джао заснував Дзінь?

 

Шень Цяо насупився:

 

 — На момент об’єднання трьох королівств під владою Дзінь деякі території вже були відчужені через попередній хаотичний період. Такі місця, як Когурьо, Пекче і Сілла, вже не були частиною Центральних рівнин з часів династії Дзінь, а такі народи, як Сяньбей і Цян, поступово піднялися на захід від річки. Попри те, що Дзінь об’єднав Центральні рівнини, країна вже не була такою багатою і могутньою, як раніше. Не кажучи вже про те, що незабаром після цього була ще й Війна восьми принців...

 

Янь Вуши продовжив:

 

— Далі Центральні Рівнини повністю розпалися. Спочатку було повстання П’яти варварів, потім Шістнадцять королівств, які продовжували змінювати одне одного. Світ залишався в неспокої протягом двохсот п’ятдесяти дев’яти років до сьогоднішнього дня...

 

Шень Цяо зітхнув.

 

— Протягом двохсот п’ятдесяти дев’яти років іноземні держави неодноразово нападали на нас. Будь-хто, якщо він володіє певною мірою військової сили, не може дочекатися, щоб заснувати власну країну і заявити про своє правління, в той час, як більшість з них навіть не здатні захистити те, що вони створюють. Як наслідок, часто спалахують війни, повсюди з’являється хаос, що перетворює тисячокілометрові простори землі на місце плачу і відчаю, заповнене трупами біженців!

 

Янь Вуши відповів з посмішкою:

 

— Правильно. Протягом цих двохсот років ніхто не зміг привести світ до єдності. Інститут Ліньчвань називає себе конфуціанською ортодоксією, але вони суворо дотримуються китаєцентричного принципу, вірячи, що тільки династія Чень є божественним проявом. Оскільки буддизм і даосизм були заборонені й вигнані з країни, вони також затаїли образу на Ювень Йона і вважають, що такий диктатор, як він, не зможе завершити велику справу величної єдності.

 

— Ти навіть не уявляєш, скільки людей у цьому світі, як відкрито, так і таємно, намагаються завадити йому. Вони всі чекають, коли настануть важкі часи й він паде. Якщо Ювень Йон паде, становище Північного Джов також стане плачевним. Однак я хочу зробити все навпаки. Я збираюся допомогти такому нелюбому всіма імператору об’єднати землю. Хіба не було б цікаво, якби демонічна секта досягла того, чого не можуть досягти навіть ті, хто хизується ортодоксальністю трьох шкіл?

 

Що більше людей застерігали його не робити цього, то більше він хотів спробувати. Оскільки всі говорили, що безжалісність Ювень Йона позбавила його можливості бути мудрим правителем, у Янь Вуши було ще більше причин, щоб допомогти йому зійти на трон і стати великим правителем світу. Таким чином, ті, хто був песимістично налаштований щодо нього, виступав проти нього або навіть намагався зробити все можливе, щоб зупинити його, були б ошелешені його досягненнями. Такий мінливий і примхливий характер змушував багатьох людей скреготати зубами від ненависті, але водночас вони нічого не могли з ним вдіяти. Якби хтось хотів дібратися до Ювень Йона, їм би спочатку довелося пройти через Янь Вуши. Однак, подібно до неперевершеної гори, ця людина була настільки сильною, що це лише б змусило їх почуватися слабкими й безпорадними.

 

Шень Цяо запитав:

 

— Я чув, що насілдний принц ще молодий. Чому б господарю секти Янь не спробувати також виховувати й допомагати наслідному принцу, про всяк випадок? Інакше, якщо імператор Джов скоро помре, чи не будуть ваші кропіткі зусилля марними?

 

Янь Вуши грався з бахромою, що висіла біля дверей. Він запитав: 

 

— А якщо принц— дурень, якого не можна навчити? Чи повинен я просто зціпити зуби, змиритися і допомогти недоумкуватому ідіоту зійти на трон, а потім віддати себе на служіння йому?

 

Послання, яке містилося в його словах, було справді дивовижним. Навіть Шень Цяо не зміг втриматися від того, щоб на секунду не розгубитися.

 

 — Ви збираєтеся захопити трон?

 

Янь Вуши розсміявся.

 

— Що ти таке думаєш? Я не зацікавлений стати імператором. Невже ти справді думаєш, що Ювень Йон має щасливе життя? Щодня йому доводиться зустрічатися з людьми, які йому не подобаються, і виголошувати купу нудних державних промов. Навіть жінка, яку він взяв у дружини, не надто відрізняється від прикраси, до якої він не має жодної прихильності. Він проводить день і ніч, читаючи меморіали чиновників, прокидаючись раніше за півня і засинаючи пізніше за собак. Він може задовольнятися лише ілюзорною славою володіння безмежною територією. Він тобі не здається жалюгідним? Навіть якби я став імператором, то, напевно, розтринькав би багатства країни менш ніж за три роки. В таком випадку, чи не я є зараз найбільш розкутий і розслаблений?

 

Шень Цяо похитав головою.

 

— Це ще більше збиває мене з пантелику.

 

Янь Вуши сказав:

 

— З твоїм інтелектом, я впевнений, ти можеш здогадатися. Чому б тобі не спробувати? Я тебе винагороджу, якщо вгадаєш правильно~!

 

Він навіть затягнув довгу ноту в кінці речення. Це нагадало Шень Цяо манірно-кокетливий тон Бай Жон. Його рот неконтрольовано сіпався, оскільки він підозрював, що це була якась особлива дивна звичка людей з демонічних сект.

 

Цей чоловік був абсолютно безпринципним, його слова і вчинки здебільшого були незрозумілими для оточення. Насправді можна легко попастися на його трюки, якщо не бути достатньо обережним. Однак Шень Цяо мусив визнати, що Янь Вуши мав надзвичайно гострий і проникливий погляд на загальні тенденції розвитку світу, чого не можна було знайти у звичайних майстрів бойових мистецтв. Обговорення цих питань з ним принесло багато користі й Шень Цяо.

 

Ювень Йон значною мірою покладався на секту Очищеного місяця, але не було жодних гарантій, що його наступник продовжить це робити. Через інцидент з Ювень Ху буддистських сект і досі остерігалися, і вони, безумовно, не проґавили б шансу вислужитися перед новим імператором. Оскільки Янь Вуши не прагнув трону і не мав жодної поваги до чинного кронпринца, то буддистська секта, природно, скористалася б нагодою і пригорнулася б до кронпринца.

 

Шень Цяо нерішуче запитав:

 

— Господар секти Янь хоче... підтримати мудрішого правителя?

 

Усміхаючись, Янь Вуши сказав:

 

— Мій А-Цяо такий розумний!

 

Обличчя Шень Цяо потемніло. Хто це «ваш» А-Цяо?

 

Ніби не помітивши зміни у виразі обличчя Шень Цяо, Янь Вуши навіть поплескав його по щоці.

 

— Правильно. Імператорський принц Ці, Ювень Сянь, не тільки проти релігії. Він також хоробрий і вправний у веденні війни, що забезпечило йому величезну підтримку з боку армії. Він, безсумнівно, зможе продовжити амбіції Ювень Йона.

 

Він нахилився і прошепотів Шень Цяо на вухо:

 

— Ти єдина людина, якій я коли-небудь розповідав цей секрет, тож і ти не розповідай нікому!

 

Шень Цяо

 

— …

 

Чи міг він удати, ніби ніколи цього не чув?

….

Було четверте березня, яскравий і сонячний день.

 

Колеса безперервно котилися вперед, але завдяки якісній амортизації, всередині карети не так сильно трясло. Завісу підняли, і зсередини потягнуло теплим ароматом. З особливого солодкого запаху недовго довелося здогадуватися, що в цій кареті їхали жінки однієї родини.

 

Вона була в дорозі майже півмісяця. Однак навіть після того, як вони вступили на територію Чень, Ю Дзи не відчувала тієї втоми, що зазвичай з’являється після довгої й важкої подорожі — з кожним днем її дух ставав все кращим і кращим. А все тому, що вона народилась і виросла у Дзяннані[3]. Тепер, коли вона повернулася до рідного міста, вона не могла не тремтіти від захоплення, коли визирала на вулицю, а її світлі й повні сліз очі немиготливо дивилися на навколишні краєвиди. Лише коли служниця, яка їхала з нею в кареті, кілька разів покликала її, вона нарешті повернула голову.

 

— Пані, ваші думки певно загубилися в краєвидах разом з вашими очима! — дражнила її служниця.

 

— Минуло десять років як я покинула Дзяннань. — Ю Дзи не могла втриматись, щоб не озирнутись назад. — Тоді я ще була юною і не вважала це місце якимось особливим. Тепер, коли я бачу його знову, я нарешті усвідомлюю, що постійно думала про нього в глибині своєї свідомості. Хоча північ чудова, це все ж таки не моє рідне місто!

 

Служниця сказала:

 

— Цього разу Його Величність наказав пану відвідати династію Чень і вручити вірчі грамоти Джов їхнім правителям. Йому доручили таке важливе завдання, але він все одно не забуває взяти з собою пані. Це ясно показує, як сильно він вас любить — благословення, яке інші люди не зможуть отримати, навіть якщо проситимуть про це!

 

Щоки Ю Дзи почервоніли, і вона соромилася сказати ще хоч слово.

 

Вона була наложницею гросмейстра Ювень Ціна. Вона була з ним три роки. Оскільки Ювень Цін був глибоко закоханий у неї, всі в особняку ставилися до неї так, ніби вона була його законною дружиною. Цього разу Ювень Ціна відправили з дипломатичною місією до династії Чень, і він взяв її з собою, що свідчило про його прихильність до неї.

 

Це був неспокійний час, і грабіжники розгулювали повсюди. Коли мандрівні купці вирушали в дорогу, їм часто доводилося покладатися на захист уряду або наймати велику кількість охоронців. Цього разу, побачивши посланця Джов, що спускався на південь, вони всі підійшли до нього в надії заплатити трохи грошей, щоб подорожувати разом з ними. Багато з них були великими купцями, які мали тісні зв’язки з вельможами Північного Джов. Ювень Йон не міг прогнати їх, тож взяв всіх із собою. В результаті у строї стало ще більше людей. Але це також мало свої переваги. Оскільки це був великий натовп, що велично крокував уперед під захистом досвідчених майстрів бойових мистецтв, ніхто не наважувався безрозсудно нападати на них.

 

Вони щойно виїхали з префектури Юань, а до столиці наступної префектури була ще довга дорога. На шляху було небагато релейних станцій, тож коли вони нарешті натрапили на одну з них, Ювень Цін наказав зупинитися там на годину, щоб відпочити й реорганізуватися. Стрій повільно зупинився. Дехто з людей зайшов до станції по гарячу воду, а дехто, маючи з собою лише пайок, відпочивав на місці.

 

Служниця була ще молодою і любила спілкуватися з іншими. Для Ю Дзи було недоречно випадково виходити за власним бажанням, але служниця не мала таких турбот. Оббігши все місце, вона повернулась до Ю Дзи й сказала:

 

— Пані, тут є якась дивна карета. Прямо за каретою пана. Усередині точно є люди, але за всю подорож звідти ніхто не виходив. Як дивно!

 

Ю Дзи не здавалася стурбованою.

 

— Можливо вони вже виходили, але ти не бачила.

 

Служниця похитала головою з боку в бік.

 

— Неможливо. Я розмовляла з іншими і їм це також здається дивним. Схоже, ніхто не бачив, щоб з цієї карети хтось виходив. Цікаво, що це за люди? Вони там тільки їдять, п’ють і навіть випорожнюються? Як це брудно!

 

Ю Дзи докорила:

 

— Нісенітниці!

 

Служниця пустотливо показала язика і сказала: 

 

— Пан має знати, хто вони. Пані, чому б вам не запитати його про це?

 

Ю Дзи відповіла:

 

— Запитай його сама, як хочеш. Я нізащо не питатиму!

 

Служниця продовжила:

 

— Я просто чула, як ті купці робили ставки на те, хто ж там. Вони сказали, що якщо карета така велика і розкішна, то людина, яка в ній сидить, напевно...

 

Ю Дзи запитала:

 

— Напевно що?

 

Служниця відповіла:

 

— Напевно… Там коханка пана.

 

Вираз обличчя Ю Дзи злегка змінився.

 

Служанка швидко пояснила:

 

 — Ті люди просто говорять нісенітниці. Я теж вважаю, що це ніщо інше, як нісенітниця. Просто я не можу їх за це сварити. Хто ж не знає, що справжнє кохання пана — це ви!

 

Для когось, як Ю Дзи, хоча вона мала привілеї та розкоші, вона дуже добре розуміла, що все, що вона мала, залежало від прихильності Ювень Ціна до неї. Як тільки ця прихильність почне слабшати, а її краса зів’яне, вона може опинитися в ще гіршому становищі, ніж та служниця.

 

Тому вона дуже добре пам’ятала про прихильність Ювень Ціна до неї й одразу ж розхвилювалася, коли дізналася, що у нього може з’явитися нова улюблениця. Якщо слова служниці були правдою, і в кареті справді ховалася красуня, про яку вона навіть не чула, то неважко уявити, як сильно Ювень Цін дорожить нею, і дуже ймовірно, що незабаром вона замінить Ю Дзи.

 

Довгий час перебуваючи поруч з Ювень Цінем, Ю Дзи дуже добре знала своє місце. Вона ніколи не запитувала про щось, про що не мала запитувати чи про щось, що Ювень Цін не хотів, щоб вона знала. Це була одна з причин, чому вона була його улюбленицею. Однак сьогодні їй було важко стримувати себе, і цілу другу половину дня вона відчувала себе не в своїй тарілці. Коли Ювень Цін прийшов тієї ночі до карети, Ю Дзи деякий час ніжно та турботливо піклувалась про нього, а потім зробила свій крок:

 

— Пане, мені цікаво, яка ж та сестра, що сидить у кареті позаду вас? Мабуть, так задушливо сидіти там весь час. Чому б мені не запросити її до себе? Вона могла б поговорити зі мною, і це принаймні відволікло б її від нудьги!

 

Ювень Цін спочатку здивувався, але потім зрозумів і засміявся.

 

— Що ж. Якщо це те, про що ти не повинна питати, то не питай. Це не принесе тобі ніякої користі. Ти не маєш про це хвилюватися. Все, що ти маєш робити — тихо залишатися у своїй кареті.

 

Від метушливого натовпу на вулиці їх відділяла лише тонка стінка карети. Як би відчайдушно Ювень Цін не бажав більш інтимних стосунків, він не міг просто зробити це тут. Тому він міг лише вгамувати своє бажання, торкаючись рукою Ю Дзи, перш ніж неохоче повернутися до власної карети.

 

Після того, як Ювень Цін пішов, молода служниця висунула голову і посміхнулася.

 

— Тепер пані легше?

 

Обличчя Ю Дзи почервоніло і вона виразно зиркнула на дівчину.

 

Молода служниця запитала:

 

 — Я впевнена, що пан уже заспокоїв пані. Хто ця красуня в кареті?

 

Ю Дзи похитала головою.

 

— Він не сказав, але я не думаю, що то красуня. Якщо у пана нова коханка, то навіщо ховати це від мене? Не те щоб я була господинею абощо.

 

Зрештою, в її голосі з’явилися нотки ревнощів, яких вона навіть сама не усвідомлювала.

 

Служниця сказала:

 

— Але я бачила, як звідти виходила служниця!

 

Ю Дзи була шокована.

 

— Що?

 

Служниця подумала, що вона не повірила і почала пояснювати:

 

 — Це правда. Хвилину тому вийшла служниця, напевно, по воду. Вона така гарненька. Всі купці, що їхали з нами, не зводили з неї очей!

 

Спантеличено і стурбовано Ю Дзи запитала:

 

— Там дійсно жінка?

 

Служанка запропонувала:

 

— Чому б вам не дати мені щось завтра, пані? Я можу використати це як привід, щоб завести розмову і дізнатися, що відбувається.

 

Ю Дзи була невпевнена в цьому.

 

— Я не думаю, що це гарна ідея. Пан буде незадоволений, якщо дізнається.

 

— Я зроблю це таємно, щоб пан не дізнався. Пані, ви повинні принаймні знати, хто ця інша людина, щоб ви могли подумати, як з нею поводитися. Інакше ви можете навіть не дізнатися, хто ваш ворог, а вона вже викраде у вас прихильність пана!

 

Ю Дзи на мить завагалася, потім вийняла з волосся нефритову шпильку і подала її служниці.

 

 — Будь обережна. Не дай пану побачити тебе. Просто забудь про це, якщо не з’явиться нагода.

 

— Можете не сумніватися, пані!

 

Те, що вони обговорювали, було розповсюдженою темою у внутрішній резиденції. Пізніше тієї ночі Ювень Цін не прийшов. Ю Дзи та служниця, як завжди, відпочивали всередині карети. Хоча вони не змогли знайти поблизу заїжджого двору, їх захищали бойові експерти з імператорського палацу Джов, тож Ю Дзи відчувала велике полегшення. Крім того, що доводилося сидіти в задушливій кареті, скаржитися було ні на що.

 

Близько опівночі Ю Дзи раптом відчула легкий холодок на обличчі. Вона заціпеніло розплющила очі, але перш ніж встигла усвідомити, що відбувається, хтось уже затулив їй рот.

 

Водночас вона почула легкий сміх біля свого вуха.

 

— А ти доволі допитлива. Тобі пощастило, що я в гарному настрої, тож не збираюся нікого вбивати. Така людина, як він, навіть коня врятує. Якби він дізнався, що я тебе вбила, це, безсумнівно, посилило б його огиду до мене.

 

Це було останнє речення, яке Ю Дзи почула тієї ночі, бо одразу після цього вона втратила свідомість.

 

Молода служниця навіть загорнула її в ковдру, перш ніж встати й зіскочити з карети. Тримаючи сукню в руці, вона побігла до карети Ювень Ціна, виглядаючи дуже схвильованою.

 

Охоронці зупинили її біля карети, тому вона могла говорити лише тихим голосом.

 

— Пане! Пане!

 

Ювень Цін, мабуть, ще не спав. Через деякий час завісу карети підняли, і звідти виглянуло обличчя, сповнене нетерпіння.

 

— Що трапилось?!

 

Молода служниця подивилася на експертів, які охороняли карету. Трохи збентежена, вона прошепотіла:

 

 — Наближаються жіночі дні пані, і їй важко спати вночі. Їй наснився кошмар, і вона плаче. Пане, не могли б ви піти до неї?

 

У подорожі його супроводжувала красуня, але спати йому довелося на самоті, вкрившись лише ковдрою. Почуття ставало все важче терпіти.

 

Ювень Цін відчув, як його серце потеплішало, коли він почув слова дівчини.

 

— Я піду перевірю.

 

Побачивши, що охоронці, послані Ювень Йоном, ось-ось підуть за ним, він одразу ж легенько кашлянув.

 

— Я піду загляну до карети моєї наложниці. Не треба йти зі мною.

 

Всі ці експерти мали гострі очі та вуха. Якби він хотів зробити щось у кареті, вони без труднощів почули б все, що там відбувається. Це, безумовно, було б незручно для людини, яку підслуховують.

 

Охоронцям це не сподобалось. Зрештою, це були не ті охоронці, яким Ювень Цін міг віддавати накази. Хоча вони носили титул імператорських майстрів бойових мистецтв, насправді вони належали до секти Очищеного Місяця. Окрім Янь Вуши та Ювень Йона, ніхто не міг наказувати їм. Зазвичай вони супроводжували імператора, і цього разу супроводжувати посланця було вже актом поблажливості. У них теж була своя гордість, тому вони зупинилися на його словах. Побачивши, що Ювень Цін сів у одну з карет, що стояла за кілька кроків від них, вони не сприйняли це серйозно.

 

Ювень Цін пішов за молодою служницею до карети. Як тільки двері зачинилися, він відчув щось дивне.

 

 — Ю Дзи? Чому ти не запалила лампу?

 

Він тільки подумав вертатися назад, але було вже пізно.

 

По спині тихо пробіг холодок. Це була нефритова шпилька для волосся, яку тримала тонка світла рука. Але швидкість була просто надто великою. Він не встиг навіть моргнути, як пів дюйма гострого кінця шпильки вже пронизало його одяг і занурилося в його плоть!

 

Рот Ювень Ціна відкрився, а на його обличчі з’явився переляканий вираз. Він вже здогадався, що потрапив у пастку. Він міг звинуватити лише власну дурість за те, що попросив супроводжуючих його експертів не йти з ним. Хоча вони були лише за кілька кроків від нього, цього було достатньо, щоб шпилька наскрізь пронизала його серце.

 

Він майже бачив, як пекло махає йому рукою.

 

Але шпилька не просунулась далі. Насправді вона навіть відступила і вийшла з його тіла. Ювень Цін впав прямо на Ю Дзи, яка все ще була непритомна.

 

На руках у нього була красуня, але він був зовсім не в тому настрої. Він поспішно озирнувся, волаючи про допомогу.

 

Служниця, яка підступно напала на нього, досить швидко відступила. За якусь мить вона вже відійшла на кілька метрів. Втім, дехто виявився навіть швидшим за неї. Невдовзі її наздогнала постать у синьому вбранні. Здавалося, вони обмінялися лише одним ударом, та цього вистачило, щоб служниця застогнала від болю, а її тіло відлетіло.

 

— Наставнику! Молодший наставнику, врятуйте мене!

 

На радощах від появи цієї людини Ювень Ціну навіть захотілося міцно притулитися до стегна Янь Вуши.

 

Саме в цей момент у повітрі з усіх боків пролунав пронизуючий повітря гуркіт. Незліченні фантоми раптово з’явилися з темряви й накинулися на нього.

 

Велика радість Ювень Ціна перетворилася на великий переляк. Коли його охоронці почали битися з цими людьми, він покотився і заповз назад у карету, навіть не звертаючи уваги на те, що його спина все ще кровоточила.

 

Перед від’їздом Ювень Йон попередив його, що Північна Ці намагатиметься використати все можливе, аби перешкодити Джов укласти союз з Ченєм. Янь Вуши особисто супроводжував його під час подорожі на південь, захищаючи його в дорозі. Тоді Ювень Цін вважав, що імператор здіймає великий галас з цього приводу. Однак, оскільки не кожен у цьому світі мав честь бути захищеним самим Демонічним Володарем, це неабияк задовольняло марнославство Ювень Ціна. Він також виконував їхні накази й приховував особистість Янь Вуши, тому всі думали, що людина в кареті — просто ще одна красуня, як Ю Дзи. Хто б міг подумати, що його ледь не вб’ють на місці!

 

Якби він не приховав присутність Янь Вуши на початку, інша сторона не розкрила б себе так швидко. У такому випадку вони могли б використовувати більш оманливі методи, які могли б краще їх захистити. Ювень Цін дуже добре розумів, що якби він зміг скористатися можливістю і знищити більшу частину нападників сьогодні вночі, його подорож до Ченю, безсумнівно, була б набагато безпечнішою.

 

Слухаючи брязкіт мечів назовні та відчуваючи запах крові, що, здавалося, витав у нього перед носом, Ювень Цін відчував, що ось-ось задихнеться. Навіть присутність Янь Вуши не могла повністю заспокоїти його розум.

 

Ніби раптом про щось згадавши, він мало не підскочив і поспішно поклав палець під ніс Ю Дзи. Через деякий час він повільно видихнув з полегшенням, а все його тіло опустилося на підлогу всередині карети.

 

Бій продовжився назовні.

 

Ювень Цін був не єдиним, хто перелякався. Купці, які їхали з ними, в страху ховалися у своїх каретах. Кілька з них, які вважали себе досвідченими в бойових мистецтвах, хотіли прийти на допомогу, але всі вони були вбиті прямо на місці, не встигнувши завдати жодного удару. Нападники були злісними й нещадними, вони навіть не намагалися приховати свої обличчя. Що ж до тих, хто не встиг вчасно втекти, то їхні душі одразу ж забрали леза.

 

Янь Вуши був оточений чотирма старійшинами секти Гармонії. Кількість не була на його користь, проте саме четверо інших людей, здавалося, перебували у скрутному становищі. Лише за мить їхній стрій перетворився на жахливий безлад, схожий на розбиту в бою армію. Попри те, що Янь Вуши був оточений чотирма людьми, в ньому було щось ефектне і неприборкане, він керував ситуацією з такою майстерністю, що однієї лише його владної манери було достатньо, щоб придушити всіх чотирьох.

 

Сяо Се відправив долонею в політ ще одну людину, але не захотів наближатися до Янь Вуши. Замість цього він спробував прокрастися до карети, де ховався Ювень Цін, не забуваючи на ходу дражнити Бай Жон.

 

 — Шимей, ти руйнуєш більше речей, ніж можеш зробити. Це було таке маленьке доручення, і ти якимось чином примудрилася його провалити. Як господар наважиться доручити тобі ще якісь завдання в майбутньому?

 

Бай Жон сиділа на дереві поруч з ним. Схрестивши руки, вона сміялася.

 

— Але шисьон Сяо не сказав мені, що господар секти Янь теж буде з ними. Якщо ти такий здібний, чому б тобі не зустрітися з господарем секти Янь віч-на-віч?

 

Сяо Се посміхнувся і нічого не відповів. Він провів долонею по кареті, і та одразу ж розкололася на шматки, відкривши здивоване обличчя Ювень Ціна.

 

— Господар наказав нам вбити його, а не влаштовувати бійки. Поквапся і допоможи мені, поки старійшини стримують Янь Вуши!

 

Сяо Се накинувся на Бай Жон, але незабаром був втягнутий в іншу бійку.

 

Хоча ці імператорські майстри бойових мистецтв не могли зрівнятися з Сяо Се, вони все ж таки відволікали його від інших завдань, оскільки переважали його чисельно. Хоча розрив між силами двох сторін не був нездоланним, така різниця в бойових мистецтвах зазвичай не виражалася в силі їхньої внутрішньої ці чи вишуканості рухів; натомість вона здебільшого спиралася на їхній практичний досвід і методи. Щойно Сяо Се перемагав одного, з’являвся інший. Це так дратувало Сяо Се, що він не міг стриматися, щоб не дати волю своєму нетерпінню.

 

Однак Бай Жон залишилася нерухомою.

 

— Ми говорили про це перед тим як піти! Господар секти доручив мені лише знайти можливість таємно вбити Ювень Йона. Я щойно доклала усіх зусиль, щоб вирватися з рук господаря секти Янь, і мої груди досі болять. Звідки у мене ще сили допомогти тобі у бою?

 

Сяо Се зціпив зуби від люті, коли в думках «привітав» усіх предків і родичів Бай Жон, включно з її вчителем, Сан Дзінсіном. Але він був тимчасово затриманий кількома людьми й не зміг знайти можливість вбити Ювень Ціна.

 

Побачивши, що Ювень Цін біжить до іншої карети, тягнучи за собою красуню, Сяо Се відчув, як всередині нього спалахує гнів. Він не міг не використати всю свою бойову силу, щоб швидко впоратися з кількома ворогами, перш ніж погнатися за Ювень Цінем.

 

В цей час Ювень Цін вже зайшов до карети. Сяо Се холодно розсміявся, подумавши, наскільки ця людина, мабуть, дурна. Ця карета що, зроблена з заліза? Навіть втекти до лісу було б кращим вибором, ніж залишатися тут. Він миттєво прийняв рішення, вирішивши знову вдарити долонею по кареті, як він це щойно зробив.

 

Однак цього разу його рух був зупинений.

 

Точніше кажучи, потік внутрішньої ці несамовито хлинув йому в обличчя, не залишивши йому іншого вибору, окрім як відступити!

 

Разом з поривом внутрішньої ці двері карети відчинилися і відкрили бліде і прекрасне обличчя, що сиділо всередині.

***

[1] Ying(Nutrition), Wei(Defense/Immunity), Qi, Xue(Blood) [营卫气血]: Китайські медичні терміни, чотири стадії хвороби.

 

[2] [而立之年]: 30 років

 

[3] Jiangnan [江南]: Мається на увазі регіон на південь від річки Яндзи.