Префектура Їн була досить далеко від Чан’ань. Відстань майже рівнозначна мандрівці на півдорозі через Північний Джов. Однак Янь Вуши, з його рівнем цінґона, міг легко прибути туди за два дні. Тому щойно Б’янь Яньмей, старший учень Янь Вуши, отримав листа від свого вчителя, він негайно ж послав людей подбати про його резиденцію в столиці, щоб Янь Вуши міг заселитися туди відразу, як прибуде.
Янь Вуши не займав активної позиції при дворі Джов. Але оскільки імператор Джов дуже покладався на нього, він отримав посаду молодшого наставника спадкоємного принца. Говорили, що ця посада «служить наслідному принцу», але наслідний принц Ювень Юнь мав власних чиновників зі Східного палацу [1] та ерудованих радників, які навчали його. Тож потреби турбувати Янь Вуши не було.
Щоб показати, наскільки він цінує Янь Вуши, імператор Джов навіть подарував йому резиденцію, аби він мав де жити під час свого перебування в столиці.
У секти Очищеного місяця було достатньо грошей, і Янь Вуши мав власний палац в Чан’ань. Хоча попри те, що палац мав усю необхідну прислугу та був обладнаним гарними меблями, без господаря він неминуче здавався трохи бездоглядним. Єдина причина, чому Б’янь Яньмей наказав поспішити й виправити це, полягала в тому, що на цей раз Янь Вуши спеціально наголосив, що планує затриматися там.
Втім, минуло вже кілька днів, а вчитель так і не з’явився. Б’янь Яньмей був здивований, але про Янь Вуши, з його то здібностями, точно не варто було хвилюватися. Можливо його вчителя затримали якісь події в дорозі. Останнім часом імператор Джов постійно викликав Б’янь Яньмея звітувати палацу, і також постійно запитував про місце перебування Янь Вуши, кажучи, що хотів би зустрітися з ним найближчим часом. Через це, і щоб одразу дізнатися про прибуття вчителя до столиці, Б’янь Яньмей наказав декільком людям пильнувати на релейних станціях уздовж дороги.
Лише сьогодні, третього березня, на Дівочий фестиваль, день, коли всі дівчата в місті вирушали в походи на околиці міста, він нарешті отримав новину, надіслану завчасно з релейної станції в префектурі Лво. Йому повідомили, що Янь Вуши скоро прибуде.
Вчитель наближався і як учень, обов’язком Б’янь Яньмея було вийти й привітати його. Він навмисно відклав усі свої справи й виїхав із міста, щоб особисто чекати на Янь Вуши.
На жаль, через Дівочий фестиваль, тут було особливо людно. Туди ходили не тільки гарненькі доньки простолюдинів, а й в каретах також виїжджали дорогоцінні дами з багатих і знатних родин. На додаток до численних слуг, яких вони привели, і купців, які подорожували світом, сцену можна було навіть порівняти зі святом ліхтарів, адже вона була переповнена.
За такої ситуації, вправність Б’янь Яньмея у бойових мистецтвах не мала користі, хіба що він збирався наступати на голови інших людей і дахи їхніх карет. Це, безумовно, спричинило б багато проблем, і навряд чи пришвидшило б пересування. Тож він просто відмовився від їзди в кареті й вирішив піти пішки.
Його особистий слуга, Дзі Їн, був з ним багато років. В основному саме він займався повсякденним життям Б’янь Яньмея під час його проживання в столиці. Він лояльна і віддана людина, і добре володіє бойовими мистецтвами. Дзі Їн наполягав піти зустрічати Янь Вуши разом. Б’янь Яньмей мить подумав і таки погодився.
Вони уникали натовпу і пішли в обхід маленькими провулками. Однак вони ще на деякий час були затримані каретами біля міських воріт, перш ніж нарешті змогли вийти.
За три милі від міста була чайна. Вона мала грубе облаштування, тому мало хто зупинявся тут під час весняних подорожей. Проте звідси було добре видно всіх, хто в’їжджав у місто. Б’янь Яньмей увійшов і замовив дві чашки чаю, а потім сів чекати разом із Дзі Їном.
Дзі Їн виглядав дуже знервовано:
— Пане, можливо, ми запізнилися? Може господар Янь уже в місті?
Б’янь Яньмей відповів:
— Навряд чи. Ми приїхали досить рано. Почекаймо ще трохи.
Побачивши, як Дзі Їн тримає чашку чаю і не п’є з неї, він не міг не розсміятися:
— Ти не вперше побачиш господаря. Чому ти досі так хвилюєшся? Він же тебе не з’їсть!
Дзі Їн майже плакав:
— Минулого разу я був неуважним, коли виконував наказ, і пан Янь дав мені з цього урок. Я просто сподіваюся, що цього разу він не дасть мені ще одного!
— Заспокойся. Якщо мій вчитель дізнається, що ти не з секти Очищеного місяця, він просто вб’є тебе і не дасть жодного уроку.
Дзі Їн був здивований.
— Пане, я не розумію про що ви говорите…
Б’янь Яньмей посміхнувся:
— Ти справді добре вмієш імітувати поведінку та мову Дзі Їна і мало не обдурив мене. На жаль, ти припустився однієї величезної помилки.
Оскільки його вже викрили «Дзі Їн» зняв з себе вигляд скромного слуги низького рівня.
— І якої ж?
— Дзі Їн поважає господаря, але також боїться його. Хоча навіть більше боїться, ніж поважає. Він би ніколи не попросився зустріти господаря зі мною. Ти добре зімітував все інше, але пропустив це.
«Дзі Їн» несподівано зловісно засміявся.
— Ти довів, що достатньо здібний як старший учень Янь Вуши, але я теж не збирався прикидатися вічно!
Усмішка на обличчі Б’янь Яньмея зникла.
— Хто ти такий? Де Дзі Їн?
«Дзі Їн» дуже гордо запитав у відповідь:
— Як настільки розумна людина, як ти, досі не впізнає мене? Якби ти знав, хто я, ти б не ставив цього запитання про свого слугу. Ми ж старі добрі вороги! Як ти можеш не впізнавати мене?
Б’янь Яньмей на мить завмер. Вираз його обличчя змінився.
— Секта Гармонії? Ти Хво Сідзін!
Хво Сідзін був горезвісний за практику «Сонячної схеми». Людина, чиє обличчя він здер, не мала жодного шансу залишитися живою. Хоча Дзі Їн також трохи знався в бойових мистецтвах, він точно не був на рівні Хво Сідзіна. Насправді якби Бай Жон тоді не завадила йому, навіть Шень Цяо та Чень Ґон не змогли б втекти від нього.
Ніхто не міг сказати скільки насправді Хво Сідзіну років. Йому могло бути як тридцять чи сорок, так і більш ніж п’ятдесят чи шістдесят. Час від часу він обирав якесь нове обличчя, а гарненькі йому були особливо до смаку. За ці роки він зірвав десятки чи, можливо, навіть сотні облич. І ортодоксальні секти, і банди злочинного світу здригалися від звуку його імені.
Звичайно, секта Гармонії була широко відома тим, що полювала на інших за допомогою мистецтва спокушання з метою вдосконалення. Спочатку у них не було гарної репутації, але все ж у такого, як Хво Сідзін, якого всі не переносили або навіть ненавиділи до мозку кісток, репутація також була дещо зіпсованою.
Хво Сідзін розсміявся:
— Брате Б’янь, чому ти так на мене дивишся? Насправді можна навіть сказати, що ми учні одного походження. Ми не мали можливості зустрітися один з одним багато років, і я дуже хочу наздогнати тебе. Я прийшов не вбивати чи воювати!
Б’янь Яньмей холодно відповів:
— Дзі Їн був зі мною багато років, а ти зірвав його обличчя і вбив його. Я буду ганьбою для своєї родини, якщо не помщуся за нього сьогодні!
Хво Сідзін швидко відступив на кілька кроків, перш ніж інша особа встигла напасти.
— Брате Б’янь, не зрозумій мене неправильно. Я не знав, що він твоя людина, коли того дня він мені сподобався. Він сказав мені це лише після того, як я зірвав половину його обличчя. Розумієш, навіть якби я тоді зупинився, він все одно не зміг би врятувати ні своє обличчя, ні життя. Я приніс його смерті хоч якусь користь. У всякому разі, ти завжди пам’ятатимеш його, якщо поряд буде його обличчя. Я прийшов сьогодні віддати шану твоєму вчителеві за наказом мого. Є важлива справа, яку він хотів би обговорити.
Він не вважав життя Дзі Їна важливим. Спочатку він думав, що коли він вимовить ім’я Сан Дзінсіна, це принаймні викличе у Б’янь Яньмея певні сумніви чи вагання. Однак, на його велике здивування, інша особа напала одразу, не вагаючись. Б’янь Яньмей зібрав пальці разом і простягнув їх до Хво Сідзіна, наче ніж; згори його охопив моторошний холод, від якого внутрішня ці наче затверділа.
Хво Сідзін ледве зміг ухилитися від нього. Йому довелося відступити на кільканадцять кроків, перш ніж знайти можливість дати відсіч. Але інша особа уважно слідкувала за кожним його владним і гнітючим рухом. Маленька чайна миттєво стала полем битви. Столи та стільці навколо них були в безладі. Власник і клієнти зі страху втекли, і за короткий час їх ніде не було видно.
«Аплікатура джерельної води» у виконанні Янь Вуши відрізнялася зарозумілістю та владними рухами. Однак у руках Б’янь Яньмея вона була стрімкішою та лютішою. Він об’єднав стиль меча секти Очищеного місяця з аплікатурою. Самого меча в руках у нього не було, але його сила була навіть величнішою, ніж якби він його таки мав: з духом брижі осінньої води сили його руки було достатньо, аби самотужки прорізати гору. Очистивши дорогу кров’ю і наповнивши річку трупами, вона оповила кожен сантиметр простору навколо них — ніщо не могло втекти!
Хво Сідзін був учнем Сан Дзінсіна, одного з десятки найкращих експертів. Сам він був достатньо безсоромним, щоб підлабузнюватися перед своїм вчителем, і навіть полював на красивих дівчат, щоб регулярно «дарувати» їх йому. Його можна вважати улюбленим учнем Сан Дзінсіна, і тому він часто був нестримним у тому, що робив. Інакше, з усіма злодіяннями, які він скоїв — наприклад, здирав обличчя з інших людей — він був би давно спійманий і розірваний своїми ворогами.
З часом його его почало зростати. Він не сприймав Б’янь Яньмея серйозно, оскільки цей найстарший учень Янь Вуши відповідав за врегулювання відносин між сектою Очищеного місяця та імператорським двором Північного Джов. Він часто займався підтриманням контактів з урядовцями, і навіть сам обіймав державну посаду; мабуть, більшу частину часу він використовував свій мозок замість рук, і тому не був видатним у бойових мистецтвах.
Однак легковажне ставлення до ворога часто приносило лихо йому самому. Хоча інша людина досі не перемогла його, йому також було нелегко взяти верх.
Б’янь Яньмей свідомо хотів позбути його життя. Він не збирався проявляти милосердя лише через те, що вони обидва були з демонічних сект. Просто рівень бойових мистецтв Хво Сідзіна не дозволяв йому легко отримати бажане. Вони обмінялися кількома сотнями рухів, але жоден не міг нічого вдіяти проти іншої людини. Б’янь Яньмей зміг отримати невелику перевагу, але це все.
Хво Сідзін трохи втомився від боротьби й розмірковував чи варто йому продовжувати, або краще просто піти. Якщо він боротиметься далі, то можливо зможе знайти шанс вдарити Б’янь Яньмея в спину. Потім він міг би використати його, аби погрожувати Янь Вуши, щоб він здався, або обміняти його на щось. Але, бувши вихідцями з демонічних сект, жоден із них не був наївним і невинним типом, тож було нелегко скласти змову проти Б’янь Яньмея. Попри тривалу боротьбу, Хво Сідзін все ще не міг знайти можливість для гарного удару.
Саме в цей момент він почув, як хтось різко сказав:
— Мені соромно називати тебе своїм учнем, якщо ти навіть не можеш перемогти таку погань, як він.
Голос ніби вибухнув біля його вуха. Хво Сідзін відчув, як його груди затремтіли так, що він ледь не виплюнув кров. Він був сильно вражений, і його обличчя зблідло. Він попри все збирався тікати! Відволікання в цю частку секунди стало саме тим, що треба було Б’янь Яньмею, аби влучити у тріщину в захисті Хво Сідзіна. Останній закричав від болю і відлетів назад, але якось зумів перевернутися в повітрі та навіть спробував скористатися шансом і втекти!
Однак його тіло несподівано зупинилося на середині стрибка і відразу впало на землю!
Поклавши руку на груди, Хво Сідзін важко дихав, порожньо дивлячись на красеня в чорному, який з’явився під деревом неподалік від нього.
Поруч з ним була інша людина, яка спиралася на бамбукову палицю і виглядала досить хворою.
Без сумнівів, чоловіком у чорному був Янь Вуши.
Хво Сідзін був надзвичайно одержимий красивими обличчями. Він впізнав людину поряд з Янь Вуши одразу, як побачив її: це був той чоловік, чиє обличчя він хотів привласнити, але йому завадила Бай Жон.
Однак у цей момент він не міг дозволити собі проявити інтерес до цього обличчя, адже він навіть не знав чи вдасться йому сьогодні залишитися в живих.
— Мої вітання, господарю секти Янь. Я, Хво Сідзін, тут, щоби віддати шану нашому великому старійшині [2] від імені мого господаря, Сан Дзінсіна.
Хво Сідзін натягнув посмішку, ніби перед ним стояв смертельний ворог.
Лютість тих, чиї обличчя були вкрадені ним, ймовірно, ніколи не могла уявити, що жорстокий і зарозумілий Хво Сідзін одного дня поводитиметься так скромно і покірно.
Як говорить стара приказка: «Той, хто кусає, іноді сам буває вкушеним». Тепер Хво Сідзін хотів би стиснутися в кулю і вкопатися в тріщину на землі. Було б краще, якби інша людина не могла його навіть бачити.
— Великий старійшина? Невже я настільки старий? — Янь Вуши байдуже відповів. На його обличчі з’явився вираз, схожий на усмішку.
Хво Сідзін мізкував, намагаючись знайти якісь слова, щоб підлестити Янь Вуши й останній відпустив би його. Однак після цієї раптової перерви його вираз одразу завмер. Він безмовно дивився на іншу особу й не міг придумати, що ще сказати.
Б’янь Яньмей придушив у собі хвилювання й побожно вклонився.
— Вітання, вчителю. Сподіваюся, ваші справи йдуть добре?
Янь Вуши кинув на нього погляд:
— Ти витрачаєш весь свій час на спілкування з людьми з палацу. Певно, тобі не вистачає часу, щоб практикувати бойові мистецтва, так? Інакше я не розумію, як ти не можеш перемогти таку погань, як він.
Б’янь Яньмей був дуже осоромлений.
— Вчитель має рацію. Мої вибачення.
Що ж до «погані» Хво Сідзіна, то глибока образа в його серці також відобразилася на його обличчі, але він не наважувався сказати ні слова.
Після появи Янь Вуши він відмовився від думки якось перемогти іншу сторону. Найкращим варіантом для нього було тікати геть, але він не знав як. Поки дві інші людини розмовляли, Хво Сідзін продовжував непомітно озиратися довкола, шукаючи найкращий шлях втечі.
Він вбив одного зі слуг Янь Вуши. Як господар, навіть якби він не помстився особисто, він би не завадив своєму учневі зробити це. Всі вони були з демонічних сект. Жоден не був невиннішим за іншого. Хво Сідзін точно знав, що Б’янь Яньмей не змінить свою думку і не змилосердиться над ним. Йому також було майже неможливо втекти через появу Янь Вуши.
Хво Сідзін озирнувся і помітив Шень Цяо, який стояв позаду Янь Вуши.
План одразу склався в його голові. Він негайно вжив заходів і вискочив з місця, кинувшись на Шень Цяо!
Але незабаром він зрозуміє, що це було найгірше рішення, яке він коли-небудь приймав.
Все це сталося так миттєво, що ніхто навіть встиг відреагувати. Б’янь Яньмей не був впевнений щодо взаємин між Шень Цяо та його вчителем. Він був трохи здивований, коли побачив дії Хво Сідзіна, але оскільки Янь Вуши не рухався, він також залишався нерухомим.
Не можна було сказати, що Хво Сідзін був повільним. Його постать зникла, як тільки він накинувся на Шень Цяо!
Він збирався впіймати зап’ястя іншої людини, але Шень Цяо раптом вислизнув з його руки, наче риба.
Серце Хво Сідзіна враз стиснулося. Він відчував, що щось не так. Не вагаючись, як тільки його атака не вдалася, він негайно відступив.
Він навіть не наважився глянути на Янь Вуши, побоюючись, що навіть втрата такої миті може вплинути на його втечу!
Однак все знову вийшло за межі його очікувань. Той, хто переслідував його, був не Янь Вуши. Це була людина, на яку він щойно намагався потай напасти!
Бамбукова палиця була бірюзовою і гладкою. Через те, що вона постійно билася об землю, вона трохи розкололася на кінці. У наші дні літератори та чиновники, коли підіймалися в гори, брали з собою жердини, які покупали у носильників, щоб у них було на що спиратися, якщо вони втомляться в дорозі. Бамбукова палиця Шень Цяо нічим не відрізнялася від них.
Ця палиця кинулася до нього, здавалось би, звичним і простим способом. Не було красивих і вишуканих рухів. Однак вираз обличчя Хво Сідзіна змінився. Він помітив щільне холодне повітря, що вирує навколо. Воно прилетіло йому прямо в обличчя, як сокира біля шиї або гострий ніж над головою. Спочатку він був нерухомим, але коли рушив, це було схоже на вітер і дощ, що несли хмару вперед із собою.
Лише тоді Хво Сідзін зрозумів, що той, кого він вважав «слабаком», насправді був «гарячою картоплею»!
Жаліти було пізно. Не було б чого боятися, якби Шень Цяо був єдиним присутнім. Але Янь Вуши був поряд, і це дуже хвилювало його. Він був не в настрої для тривалої боротьби, тому йому не залишалося нічого, окрім як поспішно відступити — відступ, який тривав кілька десятків метрів.
Хто б міг подумати, що Шень Цяо буде ганятися за ним? Його рух ніг здавався таким легким і майже нереальним. Але водночас він був стійким, як моноліт, тож він фактично міг тримати Хво Сідзіна під рукою.
Холодно спостерігаючи зі сторони, Б’янь Яньмей насправді був дуже здивований. Цінґон секти Очищеного місяця особливо зосереджений на спритності та естетиці. Цінґон Шень Цяо певною мірою нагадував стиль секти Очищеного місяця, але вони все одно були досить різними. Здавалося, він містить змінені споконвічні вісім триграм і Дзи Вей Дов Шу [3]. Хтось міг би подумати, що легко побачили б це з першого погляду, але, поглянувши уважніше, його рухи залишилися б такими самими хаотичними й заплутаними. Щоби вивчити всю таємничість і глибину цього цінґону, знадобилося б усе життя.
Здавалося, в іншої людини були проблеми з очима. Це мало б бути очевидною прикметою, але, поміркувавши, він все одно не міг згадати схожого експерта у світі боїв. Він повернувся до вчителя, і той анітрохи не здивувався. Тому Б’яну Яньмею довелося стримувати всі свої запитання, продовжуючи спостерігати за боєм.
Шень Цяо хотів, щоб Хво Сідзін помер.
Він хотів цього лише через те, що цей горезвісний чоловік був вже по шию у власних злочинах. Як тільки він знаходив собі гарну людину до вподоби, він здирав їм обличчя, а потім одягав на себе. У деяких випадках, коли це дивне хобі особливо проявляло себе, він міг міняти два-три обличчя за один місяць. Ті, чиї обличчя він забрав, не виживали. Крім того, Хво Сідзіну було байдуже належала його ціль до світу боїв чи ні. Після того, як він їх спіймав, їхні шанси втекти були мізерними.
Звичайно, родини тих жертв ненавиділи Хво Сідзіна у своїх серцях і душах, але цей чоловік був дуже вправним у бойових мистецтвах, і його захищала секта Гармонії. Тож багато людей просто не могли нічого зробити проти нього. А тих, хто все ж таки намагалися помститися за своїх рідних, безжально вбивали.
У буддизмі був вислів про «виконання серця Бодгісааттви за допомогою схожих на грім методів», а доктрина даосизму також наголошувала: «усувати зло, сприяти доброчесності». Шень Цяо за натурою був ніжним та м’яким, і його складно було розізлити. Але коли він справді лютився, він ставав тією людиною, що доводила все до кінця. Прямо зараз він мав намір позбутися цього джерела зла, на ім’я Хво Сідзін. Атаки Шень Цяо були безжальними, кожен рух був швидким та лютим: він був налаштований повністю викорінити зло.
Якби вони зіткнулися до того, як Шень Цяо отримав поранення, Хво Сідзін і близько не зміг би наблизитися до нього. Але зараз Шень Цяо має лише частину його сили й проблеми із зором. Хоча «Стратегія Вермільйон-Ян» була ефективною для винищення нечистоти та просування чистоти… Зрештою, «Кінець» була рідкісною отрутою. Її наслідки були надто сильними та завдали шкоди його тілу. У результаті отрута в його тілі досі не зникла. Це не те що можна так легко вивести з організму.
Тож вони вдвох продовжували боротьбу, і ніхто не міг зрозуміти, хто перемагає.
Хво Сідзін взагалі не хотів битися з Шень Цяо. Хоча Янь Вуши не приєднався до бою, його присутність була схожа на лютого звіра, який пильно спостерігає за своєю жертвою здалеку. Ніхто не міг сказати, чи не нападе він раптово. Хво Сідзін дуже хотів утекти, але Шень Цяо відмовлявся його відпускати. Що довше Хво Сідзін бився, то більш роздратованим він ставав. Він хотів би просто задушити Шень Цяо до смерті й покінчити з цим, але просто не міг цього зробити, тож лише глибше занурювався в болото.
Коли людина відволікається на власну нетерплячість, вона неминуче помиляється у своїх рухах. Шень Цяо не міг зараз чітко бачити, але у битві з ворогом він більше покладався на свій розум. У цей момент, зіткнувшись зі своїм тимчасово незахищеним супротивником і використовуючи палицю як меч, він перетворив маневр на справжній хід, поціливши прямо в серце Хво Сідзіна!
Бамбукова палиця здавалася легкою, немов пір’їнка, і ніжною, наче коханець, що пестить щоку коханої, та Хво Сідзін дуже добре розумів, що вона, ймовірно, проткне його груди, якщо він потрапить під її удар. Він зціпив зуби й зупинив своє просування вперед, потім він змусив себе нахилитися назад, сподіваючись уникнути нападу іншої людини, і одночасно вдарив долонею. Долоня була наповнена внутрішньою ці, і в ній буяли вітер і грім. Він думав, що інша особа обов’язково відступить.
Проте Шень Цяо не тільки не відступив і не ухилився вбік, він також не сповільнив свій порив і навіть не подивився на долоню Хво Сідзіна, яка йшла прямо на нього. Після сутички його тіло залишалося неушкодженим, а долоня пройшла прямо крізь нього, наче він був привидом.
«Тіньовий рух?» Хво Сідзін зблід з переляку. Хіба це не було найкращою технікою Ці Фенге, якою він був відомий у всьому світі в ті роки?
Перш ніж його тіло встигло зреагувати, він відчув гострий колючий біль у спині.
Біль було так важко терпіти. Відчуття було, наче рука намагалася вирвати його серце прямо з грудей. Хво Сідзін не втримався і заверещав!
Проте Шень Цяо не зміг проткнути його наскрізь своєю бамбуковою палицею. Міцно стиснута невидимою рукою палиця не могла просунутися далі!
Вираз обличчя Шень Цяо змінився!
***
Нотатки авторки:
Янь Вуши: А-Цяо, ти щойно виглядав так чудово і вражаюче. Рідко можна побачити зазвичай лагідну людину з таким громоподібним підходом. Я розвинув абсолютно новий рівень поваги до тебе.
Шень Цяо: Не знаю чому, але я здригаюся від того, як ви робите мені компліменти.
Янь Вуши: Режисер, Король Няв, сказав, що ми повинні дозволити тобі більше імпровізувати в таких сценах і що я не повинен втручатися.
Король Няв (автор): Ти єдиний, хто отримує задоволення від перегляду вистави! Сам порахуй скільки разів лідер секти Шень плювався кров’ю відтоді, як з’явився в історії!
Янь Вуши (випускає легке «ах»): Але ж він ще не помер, чи не так?
Шень Цяо (відвертається): Забудьте це. Я повертаюся до своєї одинарної камери на горі Сюаньду.
Ю Ай: Брате, іди-но сюди (づ￣3￣)づ╭
Нотатки англ. перекладачів:
[1] Східний палац: де живе кронпринц.
[2] Великий старійшина: Хво Сідзін ввічливо звертався до старих людей.
[3] Zi Wei Dou Shu: Розділ китайської астрології.
[4] Розподіл сект: (з їхньою школою та країною підтримки) Я розумію, що існує багато імен, і це може бути досить важко відстежити, тому я перерахувала деякі з тих, які зустрічаються частіше. Пізніше, коли з’явиться більше персонажів, я оновлю детальний опис.
Далі
Розділ 28 - «Шень Цяо вже не було куди відступати. Він міг лише заплющити очі й чекати на смерть»
Шень Цяо відчув якийсь аромат. Він злегка нахмурився і надзвичайно швидко відреагував, негайно ж відпустивши бамбукову палицю. Ще раз використавши «Тіньовий рух», він за мить опинився далеко від місця, де стояв раніше. Це звалося «Тіньовим рухом», але, чесно кажучи, це був просто блискучий рівень володіння цінґоном. Як тільки Шень Цяо відірвав руку, бамбукова палиця тріснула й вибухнула, а її осколки швидко полетіли до нього! Якби він відтягнув руку хоч трохи пізніше, то закінчив би, як та палиця. Бамбукова палиця була знищена за мить, але рух Шень Цяо зовсім не припинився. Швидкий, як вітер, він швидко відступив до дерева, під яким стояв спочатку, і водночас підняв рукава. Бамбукова тріска, що летіла прямо в нього, впала й розсипалася по всій землі, ніби натрапила на якийсь невидимий бар’єр. — Я була настільки відірвана від світу? Відколи в нас є такий експерт у світі боїв? Разом із запашним вітерцем і потоком сміху біля Хво Сідзіна з’явилася жінка в білому. Вона була надзвичайно красива, її біла сукня та шовковий пояс шелестіли й танцювали на вітрі, як безсмертний персонаж, що зійшов із картин попередньої династії. Тільки очі її були не такими холодними. Навпаки, вони сяяли й манили; навіть її голос був таким ніжним і солодким до глибини душі, що можна було відчути, як від нього легшає в кістках. Однак коли Б’янь Яньмей побачив її, він не тільки не видав жодних ознак зачарування, але й став ще більш серйозним і стривоженим. Хво Сідзін лежав на землі, стікаючи кров’ю. Він думав, що його загибель близька, але раптом побачив, як з’явилася ця жінка. Він прийшов у захват, реагуючи прямо протилежно Б’янь Яньмею: — Господарко секти! Господарко, допоможіть мені! Вони намагаються мене вбити! Ніби він знайшов деревину, що врятує його від утоплення, він побажав кинутися на жінку та плакати, тримаючись за її стегно. На щастя, він зміг зберегти останні краплини свідомості й стримався від такої дії, продовжуючи кликати про допомогу лише ротом. Жінка навіть не подивилася на нього. Вона побачила Шень Цяо та Б’янь Яньмея, а потім спрямувала очі на Янь Вуши. Усміхаючись, вона привітала його: — Минуло більш як десять років, як я востаннє бачила тебе, Янь-лан [1]. Важко уявити, що десять років пролетіли так швидко, а ти все такий красивий і витончений, як завжди. Ти справді підкорив мене! Янь Вуши не відповів. Б’янь Яньмей заговорив першим: — Хво Сідзін щойно вбив мого слугу. Судячи з того, як говорить господарка секти Юань, ви збираєтеся просто вдавати, ніби цього ніколи не було? Очі Юань Сьовсьов блукали навколо, коли вона мило посміхалася. — Хво Сідзін справді належить до нашої секти Гармонії, але його вчитель — Сан Дзінсін, тож зі мною він не має нічого спільного. Я прийшла сьогодні, щоб обговорити важливу справу з господарем секти Янь. Якщо господар секти Янь виконає моє прохання, я могла б залишити його у вашому розпорядженні. Обличчя Хво Сідзіна стало мертвотно блідим. Б’янь Яньмей посміхнувся: — Хіба слова господарки секти Юань не безсердечні? Як то кажуть: «Коханий колись — коханий назавжди». Незалежно від того, як ви це проявляєте, та Сан Дзінсін має з вами досить глибокі стосунки, а отже між вами та його учнем також є певна спорідненість. Якщо пролунає новина про те, що вам байдуже навіть його життя чи смерть, це, мабуть, розчарує інших ваших учнів! Юань Сьовсьов навіть не поворухнулася. — Якби хтось інший хотів забрати його життя, звичайно, я не дозволила б їм цього зробити. Але якщо Янь-лан цього хоче, я звичайно маю зробити таку послугу! Вона подивилася на Янь Вуши. Здавалося, в її очах була нескінченна ніжність і ласка. — Ми не бачилися десять років. Невже ти дійсно не хочеш говорити зі мною? Якби будь-яка інша жінка поводилася так, Б’янь Яньмей міг би повірити, що між нею та його вчителем існує якась історія. Але секта Гармонії та секта Очищеного місяця були одного походження, тож він добре розумів, що кожне слово цієї жінки, і навіть кожен її вираз, несуть у собі Зачарування. Однак, попри те, що він знав це, щоразу, коли він чув її голос або бачив її посмішку, Б’янь Яньмей все одно був захоплений і вражений цим. Таким чином він міг лише змусити себе не дивитися. Нарешті Янь Вуши сказав: — Є дещо, що я давно хотів тобі сказати. — Ну-бо, Янь-лан, — сказала Юань Сьовсьов, посміхаючись очима. — Якщо ти хочеш вбиратися як фея, то не виглядай так розпусно. Це може працювати з іншими чоловіками, але мене від цього тільки нудить. Буде краще, якщо наступного разу ти теж прикриєш своє обличчя, щоб не зіпсувати мені апетит. Б’янь Яньмей і Шень Цяо: — … Юань Сьовсьов: — … Б’янь Яньмей насилу стримав сміх. Обличчя Юань Сьовсьов почервоніло від злості. Вона люто подивилася на Янь Вуши, наче той в її очах уже був мертвим. Однак лише через мить усмішка знову з’явилася на її обличчі. — Янь-лан має рацію. Я зміню свій стиль, як тільки вернуся. Я зміню що завгодно, якщо це зробить тебе щасливим. Янь Вуши підняв брови. — Минуло десять років, а ти досі не змінилася. Ти така сама лицемірна, як і раніше. Вдаючи, наче вона цього не почула, Юань Сьовсьов тихо запропонувала: — Чи можемо ми знайти тихе містечко, щоб я могла розповісти тобі усе в деталях? — Ти знаєш, що я не можу залишатися терплячим так довго. — Янь-лан, у тебе дійсно сталеве серце. Цікаво, яка ж жінка може тебе привабити? Тоді я всіляко намагалася спокусити тебе, але ти все одно не погоджувався провести зі мною ніч. Я вже почала думати, що неприваблива для чоловіків! — Юань Сьовсьов зітхнула. — Я впевнена, Янь-лан знає, що Джов має намір почати війну проти Ці? — І що? Юань Сьовсьов продовжувала: — Коли секта Сонячного місяця була широковідома, ніхто й чути не чув про Інститут Ліньчвань. А тепер вони наче ті мавпи, що царюють у горах, поки тигра нема. А все через те, що секта Сонячного місяця розпалася. Вони скористалися цією перевагою і приєдналися до найкращих. Ось якби секта Очищеного місяця та секта Гармонії працювали разом, то були б старий лисий віслюк Сюетін та цей старий педант Жуянь Кехвей нашими противниками? Янь Вуши не відповів. Юань Сьовсьов була впевнена, що її Зачарування буде непереборним для будь-кого, але коли вона зіткнулася з Янь Вуши, який не тільки мав сильні бойові здібності, але також був із демонічної секти, незалежно від того, наскільки блискучим було її Зачарування, нічого на нього не працювало. Всередині неї почала зростати ненависть, але вираз її обличчя був таким же чарівним, як і раніше: — Якщо Янь-лан погодиться переконати імператора Джов відмовитися від нападу на Ці, я готова зробити для тебе усе! — Тоді здавайся. Налякана Юань Сюсю могла лише вимовити: «Що?» Янь Вуши пояснив: — Хіба ти щойно не казала, що готова зробити все? Якщо ти зможеш позбутися назви «Гармонія» та об’єднати свою секту з сектою Очищеного місяця, тоді я зможу переконати імператора Джов не атакувати Ці. Посмішка на обличчі Юань Сьовсьов почала згасати. — Янь-лан, чому ти маєш бути таким агресивним? Інститут Ліньчвань дивиться далі війни між Джов та Ці. Якщо це станеться, ми просто дозволимо Південному Чень задурно отримати перевагу. Якщо ти погодишся переконати імператора Джов зупинитися, я спробую переконати імператора Ці віддати всі землі до півночі від префектури Хен і префектури Шво до Джов. Як тобі це? — На північ від префектури Хен і Шво стоїть Велика стіна. Якщо я правильно пам’ятаю, ця територія межує з територією Тудзюе. Юань Сьовсьов усміхнулася: — Не кажи мені, що імператор Джов відмовиться від такого розкішного шматка землі! — Ці — всього лише муха в павутині, чому імператор Джов має жадати малого замість великого і погоджуватися на цю мізерну вигоду? Він справді не поспішав і відповів лише після того, як інша особа висловила свій аргумент. І тут Юань Сьовсьов нарешті зрозуміла, що Янь Вуши взагалі не має наміру співпрацювати з сектою Гармонії. Він просто бавився з нею. Посмішка повністю зникла з її обличчя. — Янь-лан, я не думала, що ти будеш таким же зарозумілим через стільки часу. Десять років тому ти постраждав від рук Цвей Йоввана. Невже ти справді думаєш, що зараз, коли Цвей Йовван мертвий, ти нарешті найкращий у світі? — Не знаю чи я кращий у світі, але принаймні кращий за тебе. Іноді мені теж це здається трохи дивним. Чому такий честолюбний чоловік, як Сан Дзінсін, не замінив тебе, а замість цього погодився залишитися твоїм перелюбником? Юань Сьовсьов захихотіла: — Ти думаєш, це дивно? Тоді чому б тобі не спробувати самому? Або, можливо, ти з тих, хто гарний на словах, а не в ліжку. Янь Вуши очевидно розлютив її. Ще не згас її голос, а рукава вже почали рухатися. Близько десятка тонких прозорих голок метнулися до Янь Вуши та Шень Цяо! Вони рухалися навіть швидше, ніж вітер під час шторму, і були майже невидимі для неозброєного ока! Юань Сьовсьов не думала, що зможе поранити Янь Вуши цими голками. Тим часом сама вона злетіла в повітря, наче примара, і в її руках уже з’явилася пара чорних мечів. Світло, що покривало мечі, стало яскравішим, закриваючи Янь Вуши зі всіх сторін! Слід визнати, що секта Гармонії була відома своїм Зачаруванням і сексуальним культивуванням, але Юань Сьовсьов не просто учениця секти — господарка, тому її силу ніколи не можна зневажати. Серед сучасної десятки кращих експертів бойових мистецтв вона займала передостаннє місце лише тому, що була жінкою і рідко демонструвала свої навички. Однак з її бою проти Янь Вуши було дуже ясно, що її справжня сила була набагато більшою, ніж думали люди. Здатність Юань Сьовсьов обмінюватися безліччю ударами з Янь Вуши, і попри нинішній рівень його бойових мистецтв, не проявляти жодних ознак невигідного становища, вже було достатнім доказом того, наскільки сильно недооцінили Юань Сьовсьов. Це була дивовижна і напружена битва між двома гросмейстерами. Б’янь Яньмей знав, що йому не слід втручатися, але він не хотів впускати можливість спостерігати й вчитися. Засліплений блиском битви, він був повністю поглинений їхньою боротьбою до такої міри, що майже втратив себе. Зрозумівши, що такої можливості може більше не бути, Хво Сідзін, попри свою серйозну травму, вирішив втекти. Однак, щойно він використав свій цінґон і не встиг навіть зробити кількох кроків, як почув за спиною свист вітру. Він хотів ухилитися від нього, але вже було надто пізно. Легкий холодок пройшовся по спині, і він підсвідомо опустив очі. Закривавлена гілка дерева врізалася йому в спину й чітко пронизала серце. На його кінчику навіть були маленькі шматочки м’яса — ці шматочки були його серцем! У Хво Сідзіна вискочили очі. На ньому все ще було обличчя слуги Б’янь Яньмея, і через те, як мертво воно застигло, на цю сцену було особливо моторошно дивитися. Ніби не вірячи, що сам так помре, він спробував розвернутися і запам’ятати свого ворога, але з його рота, як тільки він поворухнувся, витекла велика крапля крові. Він впав уперед, а потім завмер. Хво Сідзін, живий диявол в очах людей, який вчинив усі злі вчинки, на які був здатен, врешті-решт зустрів свій суд у цьому місці. Майже здавалося, що йому важко прийняти цей факт: його очі були широко розплющені, ніби він все ще веде боротьбу десь в іншому світі. Шень Цяо щойно вбив людину, але на його обличчі не було й сліду задоволення. Він сперся на дерево і повільно сів, навіть не кинувши погляду на бій між Янь Вуши та Юань Сьовсьов. Заплющивши очі, щоб відпочити, він несвідомо заснув. …… З точки зору стороннього спостерігача, причиною того, що Юань Сьовсьов змогла стати господаркою секти, була її практика сексуального культивування, де вона добре використовувала свою красу, а також роман з Сан Дзінсіном. Як учень Цвей Йоввана, останній підтримав і допоміг їй обійняти посаду господарки секти. Потім він добровільно підпорядкувався їй, служачи лише старійшиною в секті Гармонії. Всі ті люди, які думали, що виграли б, якби їм випала нагода поборотися проти Юань Сьовсьов, насправді зрозуміли б, як смішно вони помилялися. Ця жінка ніяк не змогла б стати господаркою секти Гармонії, якби все, що у неї було — це стосунки з чоловіком. Це неможливо з сектою, де постійно між собою ворогують стільки могутніх майстрів бойових мистецтв, скільки дерев у лісі. Просто Юань Сьовсьов хотіла виглядати слабкою і делікатною. Тому вона ніколи не виправляла їхніх помилок, а натомість використовувала це для обману своїх ворогів. Ходили чутки, що у неї був роман з Сан Дзінсіном, і саме завдяки його підтримці вона стала господаркою секти, але Янь Вуши знав, що насправді ситуація в секті Гармонії була набагато складнішою. Юань Сьовсьов та Сан Дзінсін лише взаємно терпіли одне одного. Як і цього разу, коли Сан Дзінсін попросив Хво Сідзіна знайти Б’янь Яньмея, він точно не повідомив про це Юань Сьовсьов. Тому не було нічого дивного в тому, що Юань Сьовсьов лише мляво відповіла на крик про допомогу Хво Сідзіна. Янь Вуши бився з нею десять років тому. Хоча тоді він і зміг отримати перевагу, але лише незначну. Тепер, через десять років, його бойова сила значно зросла, але і Юань Сьовсьов навряд чи залишилася на тому ж рівні, що і раніше. Секта Гармонії також практикує Фундаментальні записи Фенікса-Ціліня. Це правда, що прогрес Юань Сьовсьов не можна порівняти з успіхами Янь Вуши на одинадцятому етапі, але вона досягла принаймні десятого. Не кажучи вже про те, що коли секта Сонячного місяця розпалася, секта Гармонії швидко привласнила книгу Гармонії [2]. У ній записані техніки сексуального культивування, і звідти ж вони взяли назву своєї секти. Однак мало хто знав, що книга Гармонії містить не лише сексуальні техніки, а й шляхи медитації для розвитку внутрішньої ці, мистецтва меча тощо. Зброєю Юань Сьовсьов була пара мечів, яка була натхненна набором мистецтв фехтування на мечах для двох осіб у книзі Гармонії. Спочатку цей набір бойових мистецтв вимагав, щоб чоловік і жінка співпрацювали та використовували свої мечі, щоб триматися якомога далі від ворогів, але Юань Сьовсьов навмисно зробила навпаки й сама практикувала обидва набори бойових мистецтв. З такою жінкою явно було нелегко мати справу. Юань Сьовсьов не наважилася діяти недбало перед Янь Вуши. Вона довела десятий етап основ Фенікса-Ціліня до повного завершення. Два її мечі майже перетворилися на два промені чорного світла, що, здавалося, поглинули все на світі. Шторм, що зосередився навколо неї, закрутився, наче дракон, що виринає з води. Він стрімко зростав і незабаром не було видно жодної хмаринки. Небо втратило все своє світло, і навіть Янь Вуши був загорнутий у шторм! Б’янь Яньмей навіть не міг розібрати їхніх рухів. У цей момент він нарешті зрозумів, наскільки він був егоцентричним. Колись він хизувався як першокласний експерт, хоча насправді над ним був ще один рівень. Якби він не працював наполегливо, то, можливо, навіть не досягнув би рівня гросмейстера до своєї смерті. Чорний сніг засипав небо, наче армія дияволів, що наступала зі сходу, наповнюючи вуха людей дзвінкими, нескінченними криками сотень солдатів. Б’янь Яньмей майже не міг утримувати рівновагу серед внутрішньої ці Юань Сьовсьов і був змушений використовувати власну ці, щоб заблокувати її. Відступаючи, він згадав, що також приписував досягнення Юань Сьовсьов її красі та чоловікові, який стояв за нею. Але відтепер він більше не наважувався так думати. У світі було не так багато людей, які могли битися з Янь Вуши віч-на-віч, не демонструючи жодних недоліків. Втім, гіркота людини відома лише їй самій. У самому бойовому колі Юань Сьовсьов не була такою розслабленою, як думав Б’янь Яньмей. Вона вже повністю розкрила свою внутрішню ці. Мечі в її руці переходили від твердих предметів до тіньових фігур. Вони залишили її руку і розбіглися, приймаючи свої форми в будь-якому місці, де вона забажає. Але, здавалося, навколо Янь Вуши була невидима притягальна сила, яку жодна з її атак не змогла пробити. Насправді її пара мечів навіть ледь помітно зітхала від того, що їх засмоктувало цією силою. Вона витягла свої мечі, коли побачила легку, як пір’їнка, долоню, якою Янь Вуши збирався вдарити її. Однак, той чоловік насправді уникнув, здавалося б, невразливого екрана, який вона створила своїми мечами, і миттєво з’явився перед нею. Насупившись, Юань Сьовсьов не мала іншого вибору, окрім як зустріти його своєю прекрасною, ніжною рукою. Їхні долоні зіткнулися, і серед вибухового гуркоту екран раптово зник. Юань Сьовсьов швидко відступила, її постать пливла назад, наче повітряний змій, погойдуючись і хвилеподібно коливаючись на вітрі, як ряска у воді без коріння. Приблизно через десять кроків її ноги знову міцно стояли на землі. Мило усміхаючись, ніби нічого не сталося, сказала вона: — Звичайно, Янь-лан не дозволив цій десятирічній медитації пропасти даремно. Я була на півдорозі до смерті під час бою! Моє маленьке серце досі так сильно калатає! Янь Вуши завмер на місці. Він не збирався її переслідувати. Авжеж, якби він хотів її вбити, він міг би це зробити. Але тоді бій стане боротьбою не на життя, а на смерть, і йому самому доведеться заплатити за це ціну. Крім того, смерть Юань Сьовсьов пішла б на користь іншим членам секти Гармонії більше, ніж на користь секті Очищеного місяця. Юань Сьовсьов теж явно знала це, тому не поспішала йти. Вона подивилася на мертве тіло Хво Сідзіна, і тільки тоді вираз її обличчя нарешті змінився. — Перш ніж бити собаку, люди повинні порадитися з її господарем. Хво Сідзін займає відносно високе становище в нашій секті, але людина Янь-лана отак вбила його? Хоча він не був тим, хто вбив Хво Сідзін, оскільки Янь Вуши був тут, Б’янь Яньмей не мав потреби проявляти до неї особливу повагу, — Хво Сідзін вбив мого слугу. Хіба він не заслуговує на смерть? За ці роки секта Гармонії вбила так багато учнів секти Очищеного місяця. Господарко секти Юань, чому б нам не сплатити всі наші борги разом? Однак Юань Сьовсьов лише посміхнулася, почувши це. — З того, як ти це сказав, ти, мабуть, не той, хто його вбив. Ставлення цієї жінки миттєво змінилося, і вона одразу ж почала діяти відповідно до своїх інстинктів. Одну секунду вона все ще посміхалася і мило розмовляла, а в наступну, з напівзакінченим реченням, вона вже з’явилася поруч з Шень Цяо, тягнучись до його шиї! Шень Цяо був настільки втомлений, що врешті-решт заснув під деревом після того, як убив Хво Сідзіна. Але як майстер бойових мистецтв, він все ще мав інтуїцію та усвідомлення небезпеки. Він відчув це, як тільки Юань Сьовсьов підійшла до нього. Нормальна людина зазвичай спочатку розплющує очі й реагує лише після того, як дізнається про ситуацію, але Шень Цяо одразу ж схопився за дерево позаду, ще до того, як розплющив очі. Він сховався за ним і використав його стовбур як укриття. За мить на стовбурі з’явився глибокий слід від подряпини! Очевидно, що якби Шень Цяо запізнився на пів секунди, цей знак з’явився б на його шиї, а не на дереві. Хоча Шень Цяо зміг ухилитися від першої атаки, він не зміг ухилитися від другої. Не встиг він перевести подих, як друга долоня Юань Сьовсьов вже наближалась. Шень Цяо втратив свою бамбукову палицю, і у нього не залишилося жодної зброї. У нього не було достатньо часу, щоб втекти. Йому довелося заблокувати удар руками. Однак у нього залишилася лише половина його бойової сили. Можливо, цього було б достатньо, щоб впоратися зі звичайним експертом, але коли він зіткнувся з майстром бойових мистецтв рівня гросмейстера, таким як Юань Сьовсьов, шанси були майже нульовими. Як тільки вони зіткнулися, Шень Цяо одразу ж відступив на кілька кроків. Лише на п’ятому кроці, коли він наштовхнувся спиною на дерево, він нарешті зупинився. Його обличчя було смертельно блідим, оскільки йому з великими труднощами вдавалося стримувати солодкий ковток крові. Однак це вже було далеко за межами очікувань Юань Сьовсьов. Яким би неприємним не був Хво Сідзін, він все одно був учнем секти Гармонії. Як господарка секти, вона повинна була заступитися за нього. Спочатку вона думала, що двох ударів буде достатньо, щоб покінчити з Шень Цяо, але, на її подив, інша людина насправді змогла в лоб зустріти один з них. Коли прийшов третій удар, Шень Цяо вже не було куди відступати. Він міг лише заплющити очі й чекати на смерть. Янь Вуши міг би зупинити Юань Сьовсьов, коли вона зробила свій перший хід, але він вирішив просто дивитися на це холодним поглядом. Тому Шень Цяо не думав, що цей раз буде винятком. *** Нотатки авторки: Янь Вуши: Опишіть мене одним словом. Старший учень Б’янь Яньмей: Крутий. Молодший учень Ю Шен’янь: Красивий. Шень Цяо: …Бажаний. Янь Вуши [задоволено]: Опишіть мене трьома словами. Старший учень Б’янь Яньмей: Дуже-дуже крутий. Молодший учень Ю Шен’янь: Дуже-дуже красивий. Шень Цяо: Бажано не бачитись. Янь Вуши: … *** [1] Yan-lang: Вона звертається до Яна Вуши на "ти" (Yan-lang), що зазвичай використовується між жінками та їхніми чоловіками або коханцями. [2] Harmony: Оригінальне китайське слово тут — He Huan, що означає "щасливі бути разом", що також є імпліцитним терміном для позначення сексу. Перекладачі англійською назвали секту "Гармонія", тому що “воно коротше і звучить краще, лол”
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!