Побачення

Розділ 883. Побачення
 

— Він? Тоді не дивно... — тихо промовив Фернандо.
Хоча «Справжній Сон» було природженим закляттям вампірів, принц Дракула, який був головним легендарним вампіром, був єдиним, хто міг пов'язати сни стількох людей, не позбавляючи їх здатності мислити. Авель, який загинув, був сильнішим за Дракулу в цілому, але він не був таким же хорошим, як Дракула, в тому, що стосується справжніх снів.
Подейкували, що Дракула не лише зв'язував сни кожного, але й міг підкріплювати свій сон своїми талантами. Істоти в ньому виглядали справжніми, могли думати й спілкуватися, але вони не знали, що вони несправжні й є частиною сну.
Антек продовжував пояснювати Фернандо, — Сонний Альто прикриває реальний Альто на випадок раптових нападів Церкви. Крім того, існує багато протиріч між вампірами, ельфами, драконами, гномами та людьми. Якщо їх весь час придушувати, можуть спалахнути ще більші конфлікти. Так буде краще. Оскільки це лише сон, вони можуть виплескувати свою ненависть, як їм заманеться, а після смерті вони воскреснуть.
Потім він гордо посміхнувся. — Більша частина сили сну Альто походить від принца Дракули, але мій вчитель, Станіс, інші мої однокласники й я робимо свій внесок. Ось чому я відчув твій прихід і так швидко прийшов за тобою.
Фернандо подивився на свого боязкого друга і побачив, що той нарешті випромінює впевненість. Він принюхався і сказав, — Не думаю, що твій внесок більший за ніготь.
— Саме так. Я не так давно став старшим рангом. — Антек справді пишався цим. Стати старшим чаклуном було його дитячою мрією. А про вищі ранги він тоді навіть не наважувався мріяти.
Фернандо прицмокнув язиком і зосередив свою увагу на битві. Чим більше він спостерігав, тим більше був шокований. Він не міг сказати, що таланти, здібності та зброя вампіра та ельфа були зовсім несправжніми. Навіть наслідки їхньої битви були настільки реальними.
— Ця Справжній Сон не такий вже й поганий, як я його собі уявляв, — неохоче зізнався він.
Антек дуже добре знав характер свого друга. Він просто відкрив рота і хихикнув.
Фернандо не розсердився через це. Він раптом згадав дещо інше. — Дракула в Альто? Хіба він не повинен бути зараз у Трії або десь поблизу Ланса?
Чи була повністю придушена контратака коаліційної армії?
— Кілька днів тому Гріффіт став новим Папою і був перейменований на Григорія. Того ж дня п'ять головних легенд, а саме принц Дракула, первісний дракон часу, ельфійська королева, Мати-Бог Землі та Володар Безмежного Океану, а також Король-Сонце, Зоряний Наставник, Володар Стихій, вчені з Вежі, Майстер Виклику, Майстер Трансформації, Король Дияволів, Напівбог-Ліч, первісний червоний дракон, принц Сате та більше десяти експертів третього рівня, знову атакували Ланса. Це були найбільші сили на головній площині, за винятком «Головного Розуму» в Темному гірському хребті. — Антек раптом похмурий, коли він представив своєму другові ситуацію з коаліційною армією.
Так само, як і Сонячний Король, «Зоряний Наставник» більше не був легендою, яка створила школу астрології.
— Чи був до цього причетний і Володар Безмежного Океану? І все одно нічого не вийшло? — урочисто запитав Фернандо.
Антек кивнув. — Володар Безмежного Океану повинен був взяти участь у битві. Якби Церква перемогла, океан ніколи б не знав спокою. Отже, дев'ять морських генералів, а також інші морські сили одночасно атакували прибережні міста Церкви, затримуючи святих, великих кардиналів і легендарних лицарів. Що ж до нього самого, то він таємно прибув до Ланса на битву.
Після паузи він досить сумно сказав, — Церква була до цього готова. Також Григорій показав можливості справжнього напівбога. Разом з допомогою ангельського короля, Івана, Рудольфа, Фелікса, Гоффенберга та Орваріта вони перемогли нас без жодних втрат. Якби ми вчасно не відступили, багато хто з нас загинув би.
— Сильний, як напівбог, одразу після престолонаслідування... Схоже, що новий Папа — напівбог, незалежно від того, чи старий Папа помер заздалегідь через Пришестя Бога, — пробурмотів Фернандо. Це, безумовно, був гнітючий факт. Тоді він серйозно запитав, — Чи загинула якась головна легенда? Чи було використано Пришестя Бога?
Антек був у кращому настрої. — Що ж, новий Папа не виконував Пришестя Бога.
— Здається, що він повинен звикнути до цього, перш ніж зможе зрозуміти Пришестя Боже. Інакше він міг би зруйнувати довіру коаліційної армії, вбивши Божим Пришестям головну легенду. — Фернандо завжди зневажав усіх священнослужителів, включно з Папою Римським, вважаючи, що вони можуть втратити свою силу так само легко, як і здобули її.
— Не обов'язково, — підсвідомо заперечив Антек. — Якщо Папа вб'є ще одну головну легенду Божим Пришестям, решта неодмінно злякаються і працюватимуть ще старанніше, щоб знищити загрозу. Скільки ще разів Боже Пришестя міг би здійснити Папа?
— Якби всі вони були чаклунами імперії, це було б можливо, але Дракула, Данісос, ельфійська королева, Мати-Богиня Землі та Володар Безмежного Океану мали свої власні конфлікти. Деякі з них були навіть смертельними ворогами. Хто б пожертвував собою, щоб прийняти друге Боже Пришестя Папи, щоб інші люди могли вбити Папу, коли він ослабне? — Фернандо швидко вказав на ілюзію Антека.
Антек залишився при своїй думці. — Це не від них залежало, кого принести в жертву, а від Папи. Якби вони відступили, то в майбутньому Папа вбивав би їх одного за одним. Їм залишалося лише ризикнути.
— Хе-хе. Як наївно. Папа все одно залишається напівбогом без Божого Пришестя, — насміхався Фернандо, дивлячись на небо. — Якщо тільки Срібний Місяць не відновиться до того, як Папа знову зможе скористатися Божим Пришестям.
— Так. Це найкращий сценарій, — з надією сказав Антек. — Якщо вибору немає, ми просто...
Тут він раптом зупинився і подивився вперед, наче його приваблювала битва, яка ось-ось мала закінчитися.
— Ви просто що? — розгублено перепитав Фернандо. Він зрозумів, що у чаклунів, мабуть, теж були свої плани.
Антек хихикнув. — Ми відступимо до Темного гірського хребта. Там складна обстановка, і ми більше не будемо боятися Церкви.
— Хе-хе. Брехливий боягуз, — коротко зауважив Фернандо.
— Справді. Я справді так думаю, — щиро сказав Антек.
Фернандо безжально розкрив цей факт. — Я не думаю, що інші люди думають так само, як ти. Яким би складним не був Темний гірський хребет, Церква не залишить вам місця, де б ви могли сховатися після того, як вона крок за кроком просунеться вперед.
— Хехе. На той час ти вже знатимеш про це. — Антек тримав це в таємниці. — Гаразд, я приведу тебе до справжнього Альто, хоча було б чудово жити в таких снах.
— Не будь залежним. Ілюзіоністи, захоплені власними мріями, рано чи пізно втрачають розум, — нагадав йому Фернандо.
Антек кивнув і нічого не сказав. Він поклав руку на плече Фернандо, і по його тілу розійшлися хвилі.
Сцена перед очима Фернандо раптом затремтіла і розпливлася, перш ніж розпалася на частини.
Темрява розвіялася, і Фернандо знову побачив сонячне світло. Старовинне місто Альто було прямо перед його очима. Як виявилося, він ще не ввійшов у браму.
Поруч з ним з'явився Антек, заговорив з ним і провів його через браму, що ретельно охоронялася, яка мала запобігти проникненню в реальний Альто особливих нічних вартових, що мали імунітет до сновидінь.
Справжній Альто був порожній, без жодної душі, без жодного звуку. Він виглядав як бліда країна привидів.
— Більшість людей спали. — Антек показав на свою голову. — Їжа, яку вони їдять уві сні, походить від сили князя Дракули. Вона може безпосередньо наповнювати їх енергією.
— Не думаю, що звичайні люди можуть довго жити в таких снах, — урочисто сказав Фернандо.
Антек кивнув головою. — Максимум три роки. Їх регулярно будять, щоб допомогти одужати. Фернандо, я хочу попросити тебе про послугу...
Він раптом затнувся і почервонів, не в змозі нічого сказати після довгої паузи.
— Боягуз, який навіть не може попросити про послугу. — Фернандо подивився на нього з презирством.
Наче підбадьорений цим, Антек раптом заговорив швидко, — Твій пояс трансформації, здається, дуже ефективний. Я не бачу жодних недоліків. Я сподіваюся, що ти зможеш прикинутися моєю парою на вечері. Хлопці завжди сміються з мене, коли я не приходжу з дівчиною.
Він сказав це без жодної паузи, майже не в змозі перевести подих.
— Бідолаха. — Фернандо оглянув його з ніг до голови й нарешті зі змішаними почуттями промовив, — Бідолаха.
Після того, як Антек висловив своє прохання, він відчув себе набагато спокійніше. Він сказав, — Ти не намагаєшся привернути до себе групу талановитих чаклунів? Буде легше, якщо ти з'явишся в образі вродливої дівчини.
— Ти думаєш, що всі талановиті чаклуни — чоловіки? Гадаю, багатьом жінкам-чаклункам сподобається мій теперішній вигляд. Звісно, важливіші наші здібності й наші перспективи, — презирливо мовив Фернандо.
Антек стиснув губи. — Але ж талановиті чаклуни, які будуть сьогодні на вечері, всі чоловіки. Ну, є з десяток жінок, які мають достатні магічні знання, але їхній ватажок полюбляє дівчат. Якщо ти переконаєш її, інші дами неодмінно підуть за тобою.
— Справедливо. — Фернандо кивнув головою, відчуваючи, що його переконали. Зрештою, він не відмовлявся від пояса трансформації.
Побачивши, що Фернандо збирається сказати «так», Антек раптом відчув невпевненість. — А твоє перетворення можна буде побачити наскрізь? Їхні очі пов'язані з певними магічними ефектами.
— Не побачать. Я модифікував цей пояс. Після того, як я його використаю, я стану повною жінкою в кожній частині тіла. Навіть легендарний чаклун міг би сказати лише, що моє тіло було магічно модифіковане, але він ніколи не зможе сказати, за рахунок чого відбулося перетворення. Однак, є ще недоліки. Я не можу завагітніти... — Фернандо представив пояс і розповів про те, що з ним пов'язано.
Антек відчув полегшення. — Це ж чудово.
Він мав здоровий глузд, що зняття поясу трансформації не означатиме втрату магічного ефекту. Використовувати магічний предмет можна було через центр духовної сили, а не надягаючи його, хоча це й прискорило б активацію.
Коли Антек пишався тим, що нарешті отримав побачення, Фернандо раптом сказав, — Чи не буде це дуже принизливо, якщо твоя дівчина фліртуватиме з іншими людьми прямо тобі в обличчя?
Антек був приголомшений. — Справедливо...
Тоді він поспішив сказати, — Гадаю, нам краще припинити цю розмову.
— Ні, я вже зацікавлений у вечірці. — Фернандо витріщився вперед.