Уйон знав, як сильно ці троє хвилювалися за нього. Він розумів, що це не така вже й велика катастрофа, щоб впадати в депресію. І якщо бути відвертим, загальні результати проміжних іспитів, ймовірно, будуть хорошими.
Однак розуміння всього цього не змінить результатів останнього екзамену. Дохьон пообіцяв показати йому фільм, якщо той добре складе всі іспити, тож тепер не було сенсу сподіватися на побачення в кінотеатрі. Більше, ніж зіпсований іспит, його засмучувала думка про те, що він втратить цю можливість провести час із Дохьоном.
– Ну ж бо, Уйоне. Ти зможеш надолужити під час фінальних іспитів.
Ґарам намагалася збадьорити Уйона та запросила учасників клубу на афтепаті. Вона забронювала місце в барі, заохочуючи Уйона випити і тримати хвіст бубликом. Уйон ввічливо відповів: «Я вже в порядку», – але Сонґю зробив грайливий захват голови, кажучи, щоб Уйон припинив брехати.
– Гайда вип’ємо разом. Якщо не хочеш пити, то не змушуй себе.
Уйон кивнув, бавлячись із маленькою склянкою з соджу. Ґарам налила собі соджу по вінця. Коли вони підняли свої склянки, до них приєдналися інші учасники клубу.
– Що це? Ви збиралися виголосити тост без мене?
– О, я теж!
– І я, і я!
Хвиля очікування тосту поширилася столом, зрештою дійшовши до Дохьона. Уйон, сидячи трохи осторонь від інших, відчув, що Дохьон дивиться в їхній бік.
– Кім Дохьоне! Не хочеш сказати кілька слів як президент клубу?
– О, тост!
– Сонбе, ви найкращий! Скажіть що-небудь!
– ...Схоже, ви всі вже випили, перш ніж прийти сюди.
Хоча ніхто не зробив жодного ковтка, атмосфера вже була п’янкою. Дохьон, звиклий до галасливих учасників клубу, підняв свою склянку з соджу. За іронією долі, тост виголосила Ґарам, а не Дохьон.
– За англійську класику! Зрозуміло? За англійську класику!
– За англійську класику!
Цокнувшись склянками з Ґарам, Уйон поставив свій соджу. Він неохоче пив, згадуючи про помилку, якої припустився минулого разу. Ґарам помітила це, але ніяк не прокоментувала, натомість жартівливо тицьнувши пальцем в інших.
– Гей, подивіться на цих ледарів, що перехиляють свої склянки, навіть не виголосивши тосту.
– Онні, та годі. Ти поводишся як Джінсан хьон.
– Ого... Як ти можеш таке казати..?
Ґарам удала ображений вигляд і почала наслідувати того сонбе. Сонґю затрясся, наказуючи їй зупинитися, але вона не послухалася. Схопивши пляшку соджу, Ґарам почала запитувати, хто тут відмовляється від напою від сонцеликого сонбе, точно повторюючи Джінсана.
Уйон видав пустий смішок, прихилившись до стіни. Під час церемонії відкриття він почувався ніяково, а на вітальній вечірці був роздратований. Зараз же він здавався розсіяним, а все навколо – хаотичним. Навіть попри це, трохи віддалена постать Дохьона була чітко в його полі зору.
– ...і тоді...
Щойно Дохьон приєднався до вечірки, він відразу зайняв центральне місце. Коли навколо нього зібралася компанія, Уйон не мав іншого вибору, окрім як сісти в куток із Сонґю. Якби Ґарам не підійшла, він перетворився б на марний мішок рису, як і під час вітальної вечірки.
– ...
Дохьон, усміхаючись і слухаючи розповіді хубе, підняв пляшку соджу. Наповниши їхні склянки, а потім і свою, він невимушено виголосив тост. Щойно Уйон побачив лагідну усмішку Дохьона, як його живіт скрутило, і він відвернувся.
– Хто хоче зіграти в алкогольну гру?
Незрозуміле відчуття тривоги охопило Уйона. Це було не звичне хвилювання, а щось сильніше. Уйон знову зрозумів очевидне: не мало значення, наскільки він був близький до Дохьона, зрештою він був лише одним із багатьох хубе.
– Уйоне, хочеш зіграти в алкогольну гру? – весело запитала Ґарам, повертаючи кришку пляшки з соджу.
Питання Ґарам заскочило Уйона зненацька, коли той покусував внутрішню частину щоки.
– Алкогольна гра?
– Так. Якщо гратимеш, нуна зробить тебе кактугі*.
– Що? Чому до Уйона особливе ставлення?!
– Агов, ви, хлопці, не знаєте. Якщо він питиме штрафні, цей заклад доведеться зачинити завчасно.
Насправді Уйон дуже хотів випити, але він не міг забути той випадок, коли лаявся англійською. Якби ж він вмів пити до міри, та, на жаль, Уйон досі не мав такої здатності.
– Мені дійсно треба пити?
– Що ж, тоді просто пий воду.
Ґарам радісно кивнула і принесла велику пляшку з водою. Оскільки поголос про інцидент із сонбе вже поширився між людьми, ніхто з учасників клубу не заперечував.
– Почнемо з «Кришки від пляшки»**!
За сигналом Ґарам кришка від пляшки почала рухатися, переходячи від однієї людини до іншої. Уйон, уважно спостерігаючи за Ґарам, зімітував її дії та вдарив по кришці пальцем. Кришка плавно перейшла до Сонґю, який акуратно відламав хвостик.
– О, Сонґю спіймали? Час пити.
– Га? Хіба не я вибираю, хто буде пити?
– Яка різниця, тебе спіймали.
Сонґю здивувався, але слухняно випив соджу. Як би він не протестував, його доля вже була вирішена. В Уйона ж тепер було хибне уявлення про ще одне дивне правило в іграх із випивкою.
Алкогольним іграм не було кінця-краю. Уйон єдиний залишався тверезим, але випив найбільшу кількість води, ніж будь-хто інший. Спочатку учасники клубу сумнівалися у здібностях Уйона, але згодом не могли не захоплюватися ним.
– Це талант – не вміти цього робити...
– Ну, це нормально, не вміти грати в алкогольні ігри.
– Так, Уйоне, ти красунчик, тож усе добре.
Не знаючи, радіти йому чи сумувати, Уйон випив води. Хоча це вже вдруге він брав участь в іграх із випивкою, але досі не адаптувався до них. Нескінченні правила, різні пісні для кожної гри та супутні рухи – здавалося, що його голова ось-ось вибухне.
– Мун Ґарам.
Коли вони допивали третю пляшку соджу, ззаду до Ґарам підійшов Дохьон. Вказуючи паличками на одного з хубе, Ґарам грайливо відкинула голову назад, щоб подивитися на Дохьона.
– Що?
Хоча Дохьон звертався до Ґарам, Уйон відчув, як всередині нього зростає напруга. Він стиснув палички для їжі, його обличчя закам’яніло. Феромони, які ще кілька хвилин тому були ледь відчутні, тепер були небезпечно близько.
– Спустися ненадовго вниз. Сонбе прийшли.
Хоча вечірка вже набрала обертів, голос Дохьона залишався спокійним. Від його лагідного тону в Уйона затремтіла щелепа.
– Чому вони самі не підійдуть?
– Мінджон нуна теж тут.
Щойно слова злетіли з вуст Дохьона, Ґарам підхопилася на своєму місці. Вилаявшись, вона поспіхом привела себе до ладу. Вона навіть розпустила своє небдало зав’язане волосся, акуратно заправивши пасма за вуха.
– Як я виглядаю?
Навіть при тьмяному освітленні було чітко видно нервовий рум’янець на її обличчі. Дохьон байдуже глянув на Ґарам і відповів:
– Сказати чесно?
– Ні, просто замовкни.
Ніби не очікуючи від нього багато, Ґарам підвелася з місця. Вона тріумфально вийшла з бару, а її волоссям розвіювалося на ходу. Уйон продовжував спостерігати за постаттю, що віддалялась, примруженими очима, а потім швидко відвернувся, коли Дохьон подивився на нього.
– ...
Уйона охопило розчарування. Дохьон знову піде і не повернеться, доки не закінчиться ця пиятика. Цікавість до того, хто така «Мінджон нуна», змішалося з незрозумілим почуттям обра́зи. У голові Уйона промайнули о́брази, як Дохьон розмовляє з іншими хубе, і раптом до його вух долинув тихий голос.
– Ти багато випив?
Дохьон уважно спостерігав за ним. Він ретельно оглянув Уйона від маківки до п’ят, перш ніж невимушено підійшов і сів на те місце, де щойно була Ґарам.
– ...Це алкоголь?
– Ми грали в алкогольні ігри.
Дохьон взяв склянку та злегка понюхав її, ніби перевіряючи, чи це алкоголь, чи вода. Приголомшений Уйон незграбно відповів.
– Це вода. Ґарам нуна зробила мене кактугі.
– Кактугі?
Тихий смішок вирвався з вуст Дохьона. Він поставив склянку, пробурмотівши: «Це радує», – і полегшено зітхнув. Здавалося, це щиро радувало його, і Уйон, сам того не усвідомлюючи, випалив:
– Ви боїтесь, що я знову почну лаятися англійською?
Дохьон не відповів, але в його погляді з’явився ледь помітний блиск. Він ніби казав: «Звичайно, чому б і ні?». Не маючи жодного чіткого наміру, Дохьон невиразно пробурмотів.
– Я хвилююся, що ти можеш напитися.
Від слова «хвилююся» у животі Уйона залоскотало. Те, що Дохьон сидів поруч і перевіряв його склянку з напоєм, – все це вважалося «хвилюванням». Імовірно, Дохьон говорив без задньої думки, але це викликало в Уйона дивне хвилювання, ніби він проковтнув тарілку супу з кімчі.
– Хьоне, а хто така Мінджон нуна?
Поки Уйон метався, Сонґю, що сидів навпроти нього, запитав. Інші старшокурсники, судячи з їхньої байдужості, здавалося, були знайомі з цією людиною. Дохьон коротко кивнув у відповідь.
– Вона сонбе, що була в нашому клубі.
– Ого, наскільки вона старша?
– Гадаю, на рік старша за мене...
Уйон непомітно милувався профілем Дохьона. З його кольором обличчя, яке ніяк не змінилося, і бездоганною врівноваженою поведінкою важко було повірити, що він вживав алкоголь. Дохьон сказав Сонґю, ніби заспокоюючи:
– Вони хороші сонбе.
Його обличчя виражало щиру радість. Це відрізнялося від вимушеної усмішки, яку Уйон вважав нещирою. Щойно він побачив, як м’яко окреслені губи утворюють ніжну лінію, як горло почало поколювати, змусивши його здригнутися.
– Їх декілька?
Уйон приховав свої заплутані емоції і зробив нейтральний вираз обличчя. Дохьон закотив очі і подивився на Уйона.
– Ще один прийде. Колишній президент клубу.
Згадка про «колишнього президента клубу» нагадала Уйону про те, про що Ґарам згадувала минулого разу. Про того, кого називали «Богом управління та бізнесу» і який нібито відродив вмираючий клуб.
– Бог управління та бізнесу прийде?
– Той хлопець…
Це було невинне запитання, але вираз обличчя Дохьона змінився. Він злегка насупився, але швидко повернувся до свого звичайного доброзичливого виразу. Цього разу усмішка була вкрай неприродною.
– А що? Тобі цікаво, як він виглядає?
Уйон, не замислюючись, похитав головою. Ґарам говорила про те, що він вродливий чи випромінює якесь сяйво, але Уйона це не особливо й цікавило. До того ж, якщо він був партнером помічника професора, то хіба не він є власником тих інтенсивних феромонів?
– Ну, у будь-якому разі він просто ще один альфа...
Почувши слова Уйона, губи Дохьона злегка сіпнулися. Тільки-но він збирався щось сказати, як біля входу до бару стало шумно. Він зітхнув і повернув голову в той бік, звідки долинав звук.
– Схоже, він тут.
*Кактугі – це різновид кімчі, коли йдеться про їжу. У даному випадку це людина, яка виявилася «зайвою» при розподілі на команди з однаковою кількістю гравців. Аби не залишати її осторонь, цій людині дозволено брати участь у грі, але вона не може ані виграти, ані програти. Також так називають людей, які не знають правил гри або не мають відповідних навичок, але можуть брати участь.
**Алкогольна гра «Кришка від пляшки» – довгий кінець кришки з-під соджу скручують так, щоб утворився стрижень. Усі по черзі дають щигля, поки стрижень не зламається. Людина, яка ламає його, зазвичай випиває чарку, хоча бувають варіанти, коли вона є переможцем, а решта групи випиває штрафний.
