Уйон здивовано поглянув на нього. Як і тоді, коли Дохьон увійшов до кав’ярні, щойно їхні погляди зустрілися, усі тривожні відчуття зникли. Навіть феромони, які залишив Джунсон на його зап’ястку, повністю зникли.
– Хто ти, в біса, такий..?
Джунсон, приголомшений, незграбно відступив назад. Раптова поява Дохьона збила його з пантелику. Будь-хто міг зрозуміти, що перед ним сонбе. Не дивно, що Джунсон був шокований, враховуючи ще й те, що Дохьон був вищим за нього. Ігноруючи Джунсона, Уйон легенько смикнув Дохьона за рукав.
– Зустріч закінчена.
Уйон навіть не глянув на Джунсона. Він не промовив ані слова, як і не виявив жодного невдоволення. Лише ніжно подивився на Дохьона вдячним поглядом.
– Ходімо, сонбе.
Цього разу Джунсон не намагався зупинити Уйона. Дохьон мовчки послідував за Уйоном, непомітно спостерігаючи за реакцією Джунсона.
Щойно вони зайшли до кімнати, Ґарам і Сонґю миттєво засипали Уйона питаннями. Розлючено запитуючи, що накоїла ця «яскраво-жовта голова», вони були шоковані, дізнавшись, що Джунсон був лідером групового проєкту. Після довгої паузи хтось нарешті серйозно запропонував: «Забий на той проєкт», – і Уйон мимоволі розсміявся, дивлячись на їхні безтурботні обличчя.
– Але як ви дізналися і встигли вийти? – запитав Уйон, міцно стискаючи рюкзак та оглядаючи вікно.
Можливо, їх було видно зовні, але нижня частина широкого вікна була заклеєна матовою плівкою, через яку видно було хіба що розмиті силуети.
– Я просто вчасно встиг – відповів Дохьон, вказуючи на сигарети, які дістав.
Він збирався на перекур і випадково поглянув у прозору верхню частину вікна. Ґарам підвелася, усміхаючись і нишпорячи у своїй сумці.
– Я думала, Кім Дохьон так раптово вийшов, бо йому закортіло по-великому, – вибухнула сміхом Ґарам.
– Нуно, дай і мені цигарку, – втрутився Сонґю.
Вони встали біля вікна, визираючи. Переконавшись, що «того хлопця» вже немає, Ґарам і Сонґю пробурчали, що не відпустили б його так просто, якби він досі був там. Поки вони жартували, вдаючи комедійний дует, Дохьон невимушено звернувся до них.
– Переконайтеся, що запаху не залишиться, коли повертатиметесь.
Він махнув їм рукою, хоча сам не мав наміру йти. Ґарам здивовано подивилась на нього.
– Ти не йдеш?
– Ліньки.
– Як щодо Уйона?
– Він кинув палити.
– Ого, я і не помітила.
Після того, як Ґарам зауважила, що «малеча» завжди найсильніша, вони з Сонґю вийшли з кімнати. Двері за ними зачинилися, повністю відрізавши від зовнішнього шуму.
– ...
– ...
У повітрі повисла тиша. Важко було сказати, була вона ніяковою чи комфортною. Уйон поклав підборіддя на рюкзак, ліниво кліпаючи очима.
– ...Дякую, сонбе.
Дохьон не відповів, але вивільнені ним феромони були приємними і заспокоювали Уйона. Намагаючись придушити власні феромони, які могли виплеснутися назовні, Уйон вп’явся нігтями в долоню.
Потім він зосередився на навчанні, щоб не думати про Джунсона. Коли Ґарам і Сонґю повернулися з перекуру, вони були вражені, наскільки сильно Уйон був зосереджений. За винятком деяких моментів, коли Дохьон спонукав його робити перерви, Уйон не відривався від книг впродовж трьох годин.
– Завдяки Уйону я сьогодні стільки всього вивчила.
– Я теж. Просто поглянувши на нього, моя мотивація зросла.
Коли відведений час добігав кінця, Уйон зняв окуляри та протер очі. Він був настільки зосереджений, що тепер англійські слова літали як мушки перед очима. Дохьон, який саме збирав речі, глянув на Уйона і весело засміявся.
– У тебе сліди від окулярів.
Що означав цей коментар? Уйон миттєво зашарівся. Він прикрив вуха руками, але почервонілу шию сховати було неможливо. День пройшов мирно, ніби нічого й не сталося.
***
Побачення з Дохьоном. Думаючи лише про це, Уйон вкладав усю свою енергію в навчання. Окрім прийомів їжі та сну, увесь вільний час Уйон проводив за робочим столом, час від часу відволікаючись на думки про Дохьона. Така концентрація нагадувала йому минулі часи, коли він хотів справити враження на свого вчителя. Зосереджено і самовіддано, ніби промовляючи: «Забирайся геть, екзаменаційний стрес!».
Невдовзі Уйон отримав найвищий бал за перший іспит – есе, написане англійською мовою. Здебільшого це було завдяки конспектам, якими поділився Дохьон, проте Сонґю, який теж їх отримав, не впорався із завданням так само добре. Придушивши бажання негайно похвалитися, Уйон підготувався до наступного екзамену.
Другий іспит також пройшов успішно. Коли йому дали чистий аркуш і попросили написати все, що він запам’ятав, Уйон із легкістю заповнив його. Для Уйона, який вчився за стандартним методом, завдання, що вимагали лише відтворення вивченої інформації, були набагато легшими та простішими.
Третій та четвертий іспити також були легкими. Іноді питання повторювали матеріал, який він зубрив безпосередньо перед іспитом, або ж були прямо пов’язані з темами, на яких наголошував Дохьон. Крім того, на щастя, спільні лекції з Джунсоном стали вільним часом для «підготовки до проміжних екзаменів». Хоча він не отримав жодної звістки від членів своєї групи, Уйон вирішив зосередитися виключно на екзаменах.
Нарешті довгоочікувана п’ятниця – останній іспит. Уйон сидів зі своїми конспектами, переглядаючи все, що запам’ятав. Іспит з англійської фонології, який він складав разом із Дохьоном, був надзвичайно складним, і концепції важко було засвоїти. Хоча Дохьон допомагав із підготовкою, Уйон досі почувався невпевнено.
– Як думаєш, у тебе все вийде? – запитав Дохьон.
Уйон слабо похитав головою, відчуваючи розпач. Дохьон примружив очі і клацнув язиком. Після секундного вагання він простягнув руку і ніжно погладив Уйона по потилиці.
– Не хвилюйся, просто розслабся, – тихо промовив Дохьон.
Його довгі пальці пройшлися по волоссю Уйона, яке затрималося на кінчиках пальців Дохьона. Від ніжного дотику по спині Уйона пробігли мурашки. Він випростався і подивився на Дохьона округленими очима.
– Просто уважно читай питання, добре?
М’яка усмішка на обличчі Дохьона змусила серце Уйона шалено калатати. Хоча Дохьон швидко прибрав руку, відчуття його дотику залишилося. Чуючи власне серцебиття у вухах, Уйон, затинаючись, промовив:
– Сонбе, вам також...
Його обличчя палало. Він навіть не міг пригадати, що щойно вивчав. Замість того, щоб заспокоїтися, через простий дотик Дохьона цього разу все його тіло напружилося з іншої причини.
– Щасти на іспиті, – ледве спромігся вимовити Уйон, опустивши голову.
Перш ніж він відвернувся, Уйон помітив жалісливий погляд Дохьона, але було надто пізно перейматися цим. Серце калатало надто швидко, Уйон боявся, що його феромони можуть вирватися назовні, якщо він втратить пильність.
Якщо Дохьон мав намір допомогти Уйону розслабитися, то йому це не вдалося. Але якщо його метою було відволікти Уйона від стресу перед іспитом, то він досяг успіху. Все, про що міг думати Уйон, допоки професор не роздав екзаменаційні листи, був Дохьон.
* * *
– Нарешті екзамени закінчилися..!
Ґарам увірвалася до кімнати клубу з радісним криком, але різко замовкла. У кімнаті панувала напружена атмосфера, від якої шкіра покрилася сиротами. Ґарам мовчки споглядала картину перед собою – Дохьон та Уйон сиділи один навпроти одного за столом.
– ...
– ...
Дохьон із дещо вибачливим виразом обличчя глянув на Ґарам. Його мовчання сигналізувало про те, що щось сталося. Ґарам нервово ковтнула і глянула на Уйона, який виглядав так, ніби ось-ось розплачеться.
– Що відбувається… Ти ж не займаєшся військовою дисципліною?
Дохьон нахмурив брови. Він здивовано відкрив рота і роздратовано промовив упівголоса. Почувши його коротку відповідь: «Я схожий на божевільного?», – Ґарам незграбно почухала щоку.
– Якщо це не так, то чому така атмосфера? Щось трапилося?
Ґарам повільно увійшла до кімнати. Замість того, щоб сісти поруч із Дохьоном, вона відразу попрямувала до Уйона. Щойно вона сіла поруч з Уйоном, Дохьон стиснув губи, а його око сіпнулося.
– Леле, маля виглядає зовсім розбитим.
Уйон нещасно подивився на Ґарам. У його круглих очах бриніли сльози. Ґарам кольнуло у грудях і її вираз обличчя пом’якшав. Безсумнівно, це був найлагідніший вираз обличчя, яке Мун Ґарам коли-небудь робила.
– Добре, скажи своїй нуні. Це Кім Дохьон? Чи та жовта голова, що й минулого разу?
– Нуно...
Уйон вагався, чи варто говорити. Поки він нерішуче мовчав, Ґарам терпляче чекала, коли він продовжить. Зрештою, Уйон закрив обличчя обома руками та пробурмотів голосом, повним сліз.
– Я провалив останній іспит...
Уйон перебував у такому стані відтоді, як отримав свій екзаменаційний лист. Ще секунду назад його переповнювало хвилювання від думок про Дохьона, але щойно він прочитав питання, як його розум потьмарився. Не через Дохьона, а тому, що іспит був складним.
Питання зовсім не були схожі на ті, що були у тестах на лекціях. Хоча він запам’ятав усі поняття та чудово розумів суть питання, але Уйон не знав, як зрештою застосувати це на практиці. Як тільки він погорів на одному питанні, то почав плутатися в інших завданнях, і все раніше вивчене вилетіло з його голови.
– Там було сказано змінити ознаки та створити іншу фонему, але я не зрозумів, як саме. А потім я заплутався у спрощенні та інших речах...
Ґарам неуважно слухала розповідь Уйона. «Спрощення» чи щось таке – Ґарам це ні про що не говорило, хоча Уйон був лише першачком на відміну від неї. Вона також вчила англійську фонологію, але чітко пам’ятала лише оцінку D+, яку отримала.
– Ага… Зрозуміло...
Ґарам вагалася, щоб поплескати Уйона по плечу, а потім нерішуче відвела руку. Ніби питаючи: «Що ж нам із ним робити?» – вона глянула на Дохьона, який зніяковіло відвернувся. Очевидно, він також не міг знайти способу втішити Уйона, тому і сидів тихо.
– Та все ж, Уйоне, якщо тобі було важко, то усім іншим і поготів…
– Сонбе сказав, що він добре впорався.
– ...
Ґарам метнула блискавки на Дохьона. Її погляд ніби промовляв: «Нащо ти це бовкнув, йолопе?!». Дохьон винувато уникав зорового контакту з нею. Насправді ж він відвідував ці лекції з першого курсу, тому не дивно, що Дохьон справився краще, ніж Уйон.
Хтозна, скільки часу так минуло? Незважаючи на всі спроби Ґарам втішити його, зрештою навіть вона здалася. Уйон спробував вдати, що з ним все добре, але натомість виглядав ще більш засмученим. Тільки-но Ґарам випрямилася, як хтось постукав у двері клубу.
– О, ви всі тут? Нарешті екзамени закінчилися...
Сонґю відреагував так само, як і Ґарам раніше. Він радісно зайшов до кімнати, але одразу замовк. Сконфужені сонбе і хубе, який виглядав так, ніби ось-ось розплачеться… Сонґю рішуче зробив крок назад.
– Якщо ви тут займаєтесь військовою дисципліною, то я пас.
