Дощ з вишневого цвіту

Після того дня Уйон присвятив себе виключно підготовці до екзаменів. Він мінімізував спілкування із Дохьоном і свідомо відкидав надокучливі думки. Незважаючи на те, що по п’ятницях у них була спільна лекція, Дохьон жодного разу не заговорив із ним.

Тож, минув тиждень, і кампус занурився у весну. Ніжний вишневий цвіт прикрашав вулиці, а на кожному кроці земля була вкрита яскраво-зеленою травою. Погода була такою, що навіть у худі та шортах було зовсім не холодно. Однак, ніби на знак пори цвітіння, у другій половині дня надійшла звістка про дощ.

– Нуно, я прийшов.

Уйон завітав до клубу рівно через тиждень. Він прийшов не з великого бажання – потрібно було визначити місце, де вони займатимуться після обіду. Оскільки вони пообіцяли зустрічатися принаймні раз на тиждень під час планування графіку занять, він не міг це пропустити.

– О, твої заняття вже закінчилися?

Ґарам була у кімнаті клубу. Дохьона ніде не було видно, але деякі інші учасники клубу були присутні. У метушливій атмосфері Уйон, який почувався ніяково, привітався з усіма й увійшов до кімнати. Чомусь на столі лежала ціла купа гамбургерів.

– Ти обідав? Хочеш бургер?

– Ось, пригощайся. Можеш брати, який хочеш. Є з пулькоґі* і з креветками.

– Можеш взяти обидва.

– На три.

Гамбургери, загорнуті в обгортковий папір, були трохи приплющені і ледь теплі. Уйон чемно подякував і обережно розгорнув упаковку. Хоча вона сказала, що він може взяти три, перед ним вже було чотири бургери.

– А де Сонґю?

– Він ненадовго пішов на кафедру.

Один гамбургер був із пулькоґі, а інший – з креветками, але жоден із них не приваблював його. Якби йому довелося вибирати на основі свого досвіду в Сполучених Штатах, можливо, останнє було краще. Навіть якби гамбургер із креветками був поганим на смак, принаймні котлета не мала б сильного запаху.

– Хочеш картоплю фрі? Або ж колу?

– Ні, дякую. Все гаразд.

Уйон похитав головою і розгорнув гамбургер. Поки він збирався їсти, Ґарам задоволено спостерігала. Здавалося, її обличчя говорило про те, що один лише погляд на їжу наповнює її (Звісно, Ґарам уже з’їла два бургери).

– Але що це за гамбургери?

– О, це від Кім Дохьона...

Не встигла вона закінчити речення, як двері клубної кімнати неочікувано відчинилися. Ґарам вказала на відчинені двері, промовивши: «Про вовка промовка».

– Іноді, коли хубе сильно йому дошкуляють, він купує їм їжу. Підтримує їх під час іспитів.

– Доставка вже прибула?

Дохьон був одягнений у чорні штани та бежевий тренч. Поділ тонкого тренчу сягав йому нижче колін, погляд Уйона ненароком опустився нижче, де з-під штанів виднілися круглі кісточки. Уйон таємно захоплювався зовнішністю Дохьона, гублячись у цих думках.

– Оппо!

– Хьоне! Я скучив за вами!

Це було вперше, коли Уйон бачив, щоб хтось так добре виглядав у тренчі. Він ніби зійшов зі сторінок каталогу відомого модного бренду. Його високий зріст і пряма статура підкреслювали усі переваги одягу без особливих зусиль.

– Ви обидва такі очевидні.

Дохьон тепло усміхнувся, зачиняючи двері клубної кімнати. Навіть його широкі впевнені кроки були настільки вражаючими, що Уйон втратив дар мови. Це було не те, чого він прагнув, коли намагався забути Дохьона. Уйон змусив себе відвести погляд і відкусив великий шматок гамбургера.

– Тільки коли я купую вам їжу...

Як і очікувалося, гамбургер, просочений соусом, не припав Уйону до смаку. Булочка розмокла, листя салату зів’яле, і навіть котлета з креветок не мала смаку. Він насилу проковтнув шматок, який вже відкусив, але не міг змусити себе відкусити ще один.

Не помічаючи, що Дохьон раптово замовк, Уйон продовжував витріщатися на гамбургер. Той, що вони їли з Денні, був не таким поганим. Чи то через заклад, у якому замовили, чи через те, що він охолов? У будь-якому разі, він був несмачним і важко жувався.

– Оппо, щось трапилося?

На ці слова Уйон мимоволі підняв голову. На коротку мить його очі зустрілися з очима Дохьона, але Дохьон швидко відвів погляд, переключивши свою увагу на когось іншого. Зі своїм звичним привітним виразом обличчя він похитав головою.

– Ні, нічого.

Щось у грудях Уйона збурилось. Дохьон навіть не сказав щось на кшталт «давно не бачилися» чи не запитав «як твої справи», нічого. Все, що він зробив, це обійшов навколо дивана і сів якомога далі від Уйона.

– Агов, заняття вже закінчилися? Мені теж треба було сходити на лекцію до того професора. Його заняття завжди тривають до години.

– Можливо цьому професору просто байдуже?

– Може.

Раптом Уйону стало душно. Його живіт скрутило, і він відчув, як усередині все стиснулось. Апетиту не було зовсім, але він опустив голову і продовжив їсти гамбургер. Він був все таким же несмачним, тому Уйон кілька разів пережовував шматочки, перш ніж проковтнути.

– Який сенс закінчувати раніше? Нам все одно доведеться надолужувати матеріал пізніше.

– Трясця, це так бісить. Добре, що я не пішла.

Він відчував, як гамбургер накопичується в його шлунку. Горло стиснуло, здавалося, що він не може нормально ковтати. Один шматок, потім ще один. Доївши все, що було в його руці, Уйон різко підвівся.

– Вибачте, але мені час йти.

Він зім’яв обгортку в руці. Ґарам здивовано подивилась на нього, коли Уйон викидав обгортку у смітник. Він з’їв усе за мить, незважаючи на те, що починав без ентузіазму.

– Ти вже йдеш?

– Мені треба дещо зробити для групового проєкту.

Це була напів брехня, але слова прозвучали невимушено. Тільки-но Уйон зібрався розвернутися і піти, як він насупився, зніяковівши.

– Ум, щодо навчальної кімнати...

– Я забронював її.

Спокійний голос перебив Уйона. Коли він подивився на Дохьона, той і не глянув на нього цього разу.

– У кав’ярні біля університету є вільне місце. Підходь до головних воріт після занять.

– ...

Уйон опустив очі і переплів пальці рук. Незрозуміле розчарування, ніби клубок, продовжувало блокувати його горло. Він повільно кивнув головою і рушив до виходу.

– Побачимося пізніше.

Він чув, як позаду прощалися інші учасники клубу. На кшталт «До зустрічі», «Бережи себе» або «Візьми ще один бургер із собою». Він не озирнувся, але знав, що голосу Дохьона не було серед них.

***

Парадоксально, але Уйон відчув розчарування. Розчарування від того, що Дохьон поводився так, ніби не знав його, він навіть не подивився на Уйона. Ще більше розчаровувало, що те ж саме було і минулої п’ятниці.

Насправді, не було жодних причин для розчарування. Зрештою, саме Уйон першим почав вдавати, що не знає Дохьона. Власне кажучи, засмучуватися мав би не Уйон, а Дохьон.

– А зараз зберіться у групи, у які вас розподілили минулого разу, щоб обговорити, що таке лідерство…

«Ніби злочинець звинувачує жертву».

Він був тим, хто не хотів проявляти свої почуття, а тепер він дувся тому, що інша людина дистанціювалася. Більше того, Дохьон насправді навіть не уникав його. Він просто менше розмовляв із ним і рідше дивився в очі – цілком зрозуміло, зважаючи на дії Уйона.

– У вас є 30 хвилин.

Як тільки професор закінчив говорити, студенти встали, щоб знайти членів своєї групи. Уйон важко зітхнув, дивлячись на них. Що ще гірше, до нього наближався Кан Джунсон.

– Трясця, це така скалка в дупі! Чому нас змушують робити презентацію?

Джунсон невимушено сів поруч з Уйоном, а троє інших членів групи зібралися навколо. Уйон відчув слабкі феромони альфи і відсторонився від Джунсона.

– Яку тему оберемо?

Минулого разу на зустрічі Джунсон зголосився бути лідером групи. Ніхто інший не хотів брати на себе цю роль, а він проявив несподіваний ентузіазм. Уйон, розчарований тим, що опинився в одній групі з ним, не втручався в роботу групи.

– Якщо проведемо презентацію іноземною мовою, то отримаємо додаткові бали? – сказав Джунсон, і подивився на Уйона.

Уйон глянув на нього, і Джунсон ніяково почухав потилицю. Уйон відсунув свій стілець і звернувся до інших членів групи.

– Я проведу презентацію. Один сонбе сказав мені, що професор ставить хороші оцінки за презентацію іноземною мовою, навіть якщо не дуже добре виступимо.

– Справді? У такому разі, Уйон проведе презентацію...

Мабуть, у нього розлад шлунку. Коли Уйон почув власне ім’я, його шлунок скрутило так, ніби зараз знудить. Було б добре, якби інші троє членів групи були активнішими, але вони просто мовчали і слухали Джунсона.

– Складемо план для початку. Уйоне, я позичу твою ручку?

Перш ніж Уйон встиг відповісти, Джунсон потягнувся за ручкою. Коли він нахилився, Уйон здригнувся і відсахнувся. Раніше Джунсон не був таким дружелюбним, але він продовжував скорочувати дистанцію, поводячись так, ніби вони були близькі.

– Ми можемо перекласти сценарій за допомогою перекладача...

– Не потрібно користуватися перекладачем, – сухо відповів Уйон, натискаючи на живіт.

Його живіт болісно скрутило, ймовірно, від стресу. Джунсон витріщився на нього широко розплющеними очима, уважно розглядаючи Уйона.

– Що таке? Живіт болить?

На мить він втратив дар мови тому, що погляд Джунсона, спрямований на Уйона, був сповнений занепокоєння. Уйон несвідомо відповів збентеженим голосом:

– Ти зараз хвилюєшся за мене?

Джунсон кліпав очима. Його приголомшений вираз, яким він дивився на Уйона, здавався абсолютно дурним. Зрештою він насупив брови з дещо розгубленим виразом обличчя.

– Ні... Просто ти виглядаєш так, ніби тобі боляче.

У минулому він би одразу ж вилаявся. Він посміявся б над Уйоном, сказавши, що тому боляче, бо він занадто багато з’їв. Він ніколи б не запитав таким збентеженим тоном: «Це погано, що я хвилююся?»

– ...Просто забудемо про це і закінчимо планування.

Уйон сухо ковтнув і продовжив тиснути на живіт. Його живіт наче пронизувало голками. Джунсон виглядав роздратованим, але, нічого більше не сказавши, змінив тему.

Вони вирішили зробити презентацію про те, якими якостями повинен володіти лідер. Однак, спостерігаючи за членами команди, які мовчали, немов риби, і Джунсоном, який скаржився: «Ти ж не німий...» – Уйон інтуїтивно зрозумів, що цей груповий проєкт приречений. Було дивом, що вони навіть спромоглися скласти план.

– До речі…

Поки Уйон організовував зміст презентації, Джунсон мимохідь заговорив. Уйон не відповів, але Джунсон все одно продовжив.

– Ім’я Сон Уйон таке поширене?

Клац. Кінчик механічного олівця Уйона зламався. Вдаючи, що нічого не сталося, Уйон натиснув на автоматичний механізм кілька разів і продовжив перекладати «визначення лідерства» англійською мовою. Джунсон, підперши підборіддя рукою, дивився на профіль Уйона.

– Я знаю декого на ім’я Сон Уйон.

– ...

– Прізвище Сон досить рідкісне, та й Уйон не дуже поширене ім’я.

*Пулькоґі – страва корейської кухні, різновид барбекю, зазвичай готується з маринованої яловичини або телятини.