Чорний лицар

У вітальні запанувала мертва тиша. Атмосфера була настільки напруженою, що навіть закочувати очі здавалося ризикованим. Але Уйон не закінчив. Він заговорив знову, чітко вимовляючи кожне слово.

– Ти поводишся так, ніби весь такий із себе, коли твої феромони мізерні.

– Що... що? – Джінсан сонбе заїкнувся, і широко розкрив очі від недовіри.

Він явно не очікував почути щось подібне. Уйон потер очі тильною стороною долоні, озираючись навколо, його погляд все ще був трохи затуманений.

– Припини влаштовувати сцену, серйозно. Ти поводишся відповідно до своєї репутації. Скільки разів ти збираєшся називати мене на ім’я, ніби ми близькі?

– Агов... ти вже сказав все, що хотів?

– А якщо ні?

Уйон зухвало подивився на нього. Хоча він був удвічі менший за сонбе, його присутність була втричі сильнішою. Обличчя Джінсана сонбе почервоніло, явно вражений тим фактом, що хубе посмів зачепити його гордість.

– Що, в біса, ти щойно сказав?! Повтори ще раз, що ти тільки-но сказав.

– Я сказав припинити влаштовувати сцену. Як ніби змушувати людей пити було недостатньо, так ти ще намагався підмішати феромони у випивку?

Тон Уйона був сповнений роздратування, його очі почервоніли від напруги. Здавалося, він був дійсно ситий донесхочу. Дохьон, який спокійно спостерігав за ними, втрутився в розмову сухим тоном.

– Додавав феромони?

– Ха, це просто смішно...

Кім Джінсан був помітно схвильований. Він справді ледь помітно додавав феромони, але в невеликих кількостях. Він поступово збільшував їхню кількість, думаючи, що Уйон цього не помітить, але здавалося, що Уйон знав про це від самого початку.

– Так, я випустив трохи. І що з того? Ти домінантний омега, який корчить із себе чутливого, і злишся на мене через це...

– Чутливий? Ти щойно назвав мене чутливим?!

Уйон, раптово розлютившись, схопився на ноги. Його різкий рух змусив людей навколо нього теж підхопитися, готових схопити Уйона, якщо ситуація загостриться.

– О, і що ти збираєшся робити тепер, коли стоїш?

– Сонбе, саме за це люди тебе і не люблять. Якщо ти знаєш, що зробив щось не так, ти повинен вибачитися.

– Подивіться, як цей гівнюк огризається! Гей, всі, подивіться уважно. Він почав це першим.

Джінсан підвівся, його обличчя було червоним від гніву. Він не був особливо високим, але був набагато більшим за Уйона. Побачивши це, Дохьон підвівся і повністю перегородив собою Уйона.

– Досить.

Уйон, який злегка хитався, завис на спині Дохьона: «Якого біса, відійди вбік». Незважаючи на слова Уйона, Дохьон не зрушив з місця. У цей час один із сонбе швидко втрутився і допоміг притримати Уйона.

– Та годі, ти так переймаєшся через те, що сказав хубе напідпитку. Ти ж не вперше бачиш, як першокурсники напиваються.

– Думаєш, він п’яний? Він чудово тримається! Він просто ховається за тобою...

– Правильно, я не п’яний.

Не встиг Джінсан сонбе договорити, як Уйон скинув зі свого плеча руку сонбе, що притримував його. Він похитав головою, широко розкривши очі від люті, і навіть відштовхнув Дохьона вбік. Незважаючи на агресивні дії Уйона, Дохьон залишався спокійним, тримаючи його за руку.

– Уйоне.

– ...

Дихання Уйона було важким і схвильованим. Його феромони почали інтенсивно виділятися, що навіть альфи й омеги навколо відчули їх, хоча Дохьон залишався незворушним. Проте інші альфи були помітно збентежені.

– Уйоне.

Дохьон знову покликав його на ім’я, намагаючись заспокоїти. Він ненадовго замислився над тим, чи не застосувати силу, щоб стримати його, але перш ніж він встиг щось зробити, губи Уйона злегка розтулилися.

– Лайно.

Чітка лайка пролунала у вухах Дохьона. Він кліпнув очима, на мить засумнівавшись у тому, що щойно почув. Англійське слово було досить простим, щоб усі інші також зрозуміли його значення.

– ...Цей вишкребок щойно вилаявся?!

Уйон скуйовдив волосся, насупившись. Здавалося, він хотів сказати щось ще, відкриваючи і закриваючи рот у розпачі. Після короткої паузи Уйон зібрався з думками і почав говорити вільною англійською.

– ...

– ...

Тиша, що настала, була ще більш напруженою, ніж раніше. Слова, які ви не почуєте навіть на заняттях англійської мови високого рівня, вилітали з вуст Уйона. Половина з них були прокльонами, а інша половина – чимось зовсім іншим. Вимова була бездоганною, ніби носій мови читає вам лекцію.

– Щ-що він сказав? – Джінсан сонбе розгублено затинався.

Він непогано володів англійською, але не міг зрозуміти більшу частину того, що говорив Уйон. Частково це було пов’язано з чистотою вимови Уйона, але здебільшого через те, що він використовував слова, яких Джінсан ніколи раніше не чув.

Тим часом Уйон закінчив свою тираду і задоволено посміхнувся. Незважаючи на всю кількість випитого, на його блідому обличчі не було жодних ознак сп’яніння. Він ще раз зневажливо глянув на Джінсана сонбе, і вийшов із пансіонату.

– ...

Наче ураган пройшов. Дохьон тупо дивився на постать Уйона, що віддалялась, а його слова досі відлунювали у вухах. Низка прокльонів і образ – усе це вихором кружляло в його голові.

– Хах.

На жаль, Дохьон зрозумів кожне слово. Прокльони, і навіть те, що можна було описати як щось близьке до прокляття. Переклад був приблизно таким: «Щоб ти сказився, сучий вилупок. Напийся з гівна юшки, бодай тебе чорти вхопили. Морда – хоч пацюків бий».

***

Уйон присів і сперся на кам’яну стіну, дивлячись на небо. Можливо, тому, що повітря було таким чистим, але здавалося, ніби зірки ось-ось посипляться з небес. «Ого, і місяць такий яскравий» – подумавши про це, Уйон потер очі.

– Не три очі.

Знайомий голос зупинив його, і сильні руки схопили його за руки, підіймаючи на ноги. Ноги не слухалися Уйона, і він вдарився чолом об плече Дохьона.

– Ай...

– Ти точно п’яний.

Дохьон тихо засміявся, утримуючи Уйона. Тримаючи його за руки, він намагався втримати Уйона у вертикальному положенні, який погойдувався. Але Уйон не міг простояти самостійно навіть трьох секунд.

– У мене паморочиться в голові.

Що ще гірше, Уйон бурчав, притулившись головою до грудей Дохьона. Дохьон зробив коротку паузу, явно здивований, а потім безпорадно засміявся. Він спробував відсторонити Уйона, але той був таким маленьким, тримати рівновагу було важко.

– Ти хоч знаєш, на що ти спираєшся?

– Знаю.

– А здається, ніби не знаєш.

– Я знаю.

Звук уривчастого дихання Уйона наповнив тишу довкола. Дохьон припинив спроби відсторонитися від нього і натомість засунув руки в кишені куртки. Навіть без підтримки Дохьона Уйон вперто притулився до нього головою.

Час минав у тиші. Дивно, але саме Дохьон не міг більше витримати цю тишу.

– Ти не мусиш пити, якщо не хочеш.

Це було схоже на зітхання, і в його голосі пролунав відтінок докору. Уйон, підбираючи відповідь, пробурмотів виправдання.

– Я вперше грав в алкогольну гру.

– У тебе багато чого вперше.

Дохьон повернув голову в інший бік, тихо зітхнувши. З того боку, де Уйон притулився головою до його грудей, було чути рівномірне биття серця Дохьона. Тоді ледь чутним голосом Дохьон пробурмотів:

– Ти випускаєш феромони.

Лише тоді Уйон зреагував на слова Дохьона. Він випростався, якусь мить погойдувався, а потім, спотикаючись, позадкував до стіни. Дохьон нахмурився, встигнувши притримати його за голову, перш ніж той вдарився нею об стіну.

– Скільки ж вони змусили тебе випити?

Після короткого вагання Дохьон знову пригорнув Уйона до себе. Потім він дістав сигарету з кишені куртки і запалив її, клацнувши запальничкою. У повітрі витав запах штучних феромонів.

– Кім Джінсан сонбе розлючений.

– ...

– Він, відповідно до свого імені, ще той шмат лайна.

– ...

– Ти мене слухаєш?

У відповідь Уйон ледь чутно мугикнув. З кожним словом Дохьона Уйон відчував коливання повітря потилицею. Уйон зітхнув у відповідь і обхопив руками Дохьона за талію під верхнім одягом. Дохьон не обійняв його і не відштовхнув.

– Холодно, – тихо проскиглив Уйон, а потім підняв голову, щоб подивився на Дохьона.

Його погляд був прикутий до сигарети, яку Дохьон тримав губами. Дохьон, все ще відвернувшись убік, видихнув клуби диму.

– Тож?

«Вау, він неймовірно сексуальний».

Погляд Уйона прикувала до себе гостра лінія підборіддя Дохьона. Кожного разу, коли він вдихав дим, область навколо його шиї непомітно рухалася; дим, що зривався з його губ ідеальної форми – усе це було до зухвалості привабливим.

– Ви єдиний, хто у теплій куртці, – сварливо пробурмотів Уйон, уткнувшись обличчям у теплу шию Дохьона.

Дохьон зробив чергову затяжку. «Так нечесно...» – наступні слова Уйона спричинили несподівану відповідь.

– Не сердься завтра.

Сигарета з легкістю випала з руки Дохьона. Він загасив ногою тліючий недопалок і видихнув останній клубок диму. Потім, засунувши руки в кишені, він міцно обійняв Уйона.

– ...

Тепло тіла Дохьона, змішане з ледь відчутним ароматом його феромонів, огорнуло Уйона. Сухий аромат унікальних феромонів Дохьона прилип до його одягу та шиї. Коли Уйон пригорнувся ще ближче, Дохьон тихо прошепотів.

– Тепер краще?

Більше, ніж краще. Обличчя Уйона розпашіло, наче він ніколи не відчував холоду. Його серце калатало, а феромони виділялися пульсуючими хвилями. Дохьон, чий голос частково переходив на дихання, сухо пробурмотів:

– Тобі справді не варто пити.

– Чому?

– На те є причина.

Уйон більше не тиснув, заплющивши очі. З кожним разом ставало все важче кліпати очима, і сон повільно підкрадався до нього. Він хотів сказати Дохьону: «Сонсен-німе, я хочу спати», – але його сонний розум не бажав співпрацювати.

– Сонбе.

Натомість вислизнуло інше слово, яке здалося йому водночас і незграбним, і напрочуд знайомим. Широкі груди Дохьона злегка здригнулися, наче його розважало те, як Уйон вагався.

– Сонбе, ви плейбой, чи не так?

– Що?

Дохьон безпорадно засміявся і подивився на Уйона, який досі головою притискався до його шиї. На губах Дохьона з’явилася розгублена усмішка.

– Як ти дійшов такого висновку?

– Кажуть, якщо у людини лише на одному оці подвійна повіка, то ця людина плейбой.

Уйон підняв голову і подивився на ліве око Дохьона, єдине, де була складочка на його ніжних очах. Дохьон пронизливо подивився на Уйона, з незмінним виразом обличчя він відповів:

– Це несправедливо. У мене навіть не було жодної можливості побути плейбоєм.

Здавалося, ніби поглядом Дохьон пестив обличчя Уйона – його очі, ніс, губи, а потім знову повертався до очей. Оглядаючи Уйона дюйм за дюймом, Дохьон трохи опустив голову. Уйон все ще міцно обіймав Дохьона за талію.

– Ти спиш?

Лагідний голос запитав Уйона. Замість відповіді Уйон заплющив очі. Лише після того, як він заснув, наче знепритомнівши, Дохьон міцно обійняв його, пригортаючи до себе.