Чорний лицар

Уйон згадав, як вони з Дохьоном їздили пообідати. Він недбало відчинив для нього передні пасажирські дверцята і навіть спробував пристебнути пасок безпеки. Чи то їдучи до бістро, чи то повертаючись до університету з кав’ярні, Уйон, природно, сидів на передньому сидінні.

– Чому він це ненавидить?

– Він без потреби купив таку дорогу річ. Клятий придурок.

Ґарам розпласталася на підлозі, важко дихаючи. Сонбе вже звикли до її витівок і продовжували збирати свої речі, наче нічого страшного не сталося. Серед них був і сонбе, який раніше загравав до Уйона.

– Агов, Джінсане сонбе! Ви сьогодні знову створювали проблеми?

– Гей, це вже... Ким ти мене бачиш?

– Очевидно, як правдолюба. Наш сонбе Кім Джінсан.

Ґарам зневажливо поворушила бровами, дивлячись на сонбе, який насупився на цей коментар, хоча Ґарам посміхнулася, наче це був просто жарт. Однак те, як вона блиснула йому зубами, зробило це зовсім не грайливим.

– Джінсан, цей виродок.

Щойно сонбе зник із поля зору, обличчя Ґарам спотворилося від огиди. Вона навіть підняла середній палець за спиною чоловіка, чітко показуючи, як він йому не подобається.

– Обережно з ним. Він справжній шматок лайна.

Уйон не став заперечувати, натомість кивнув на знак згоди. Цей простий жест, ніби кажучи: «Я знаю», – змусив Ґарам зморщити обличчя.

– У будь-якому випадку, постарайся не пити занадто багато, якщо зможеш…

Ґарам продовжувала давати поради, наказуючи Уйону триматися поряд з іншими та ігнорувати того чоловіка, якщо він спробує заговорити з ним. У її словах було стільки щирості, що Уйон не зміг змусити себе запитати ще про Дохьона та переднє сидіння.

***

Звісно, ввечері влаштували вечірку з барбекю. Друга група привезла багато дешевого, але свіжого м’яса. Хоча це була не найдорожча вирізка, але її було вдосталь. Поки всі інші були зайняті поглинанням їжі, Уйон не міг з’їсти жодного шматочка, відволікаючись на Дохьона.

– Сонґю, принеси ще м’яса. Це вже готове.

Його руки були напівоголені, демонструючи вени, що проступали на передпліччях. Хоча він просто тримав щипці в робочих рукавичках, у цьому було щось безперечно вражаюче. Під чорною футболкою Уйон міг бачити широкі, міцні та м’язисті груди.

– Хьоне, ви теж повинні поїсти.

– Все добре, я вже поїв. А ти їж, якщо хочеш.

Уйон прикусив край паперового стаканчика. М’ясо не смакувало, і його думки продовжували блукати в напрямку Дохьона. Настрій у нього був зіпсований, але він не був впевнений, чи це через їжу, чи через Дохьона.

Деякі студенти, що вже поїли, почали активніше проявляти інтерес до Дохьона. З їхніх дій було зрозуміло, що їхні наміри полягали зовсім не в тому, щоб отримати більше їжі. Одні пропонували йому напої, інші злегка торкалися його руки, і, нарешті, хтось навіть погодував його м’ясом, що змусило Уйона різко відвернути голову.

– …

На жаль, коли він повернув голову, то побачив, що знову дивиться прямо на сонбе. Яка невдача. Чоловік, що вже був напідпитку, хитро посміхнувся, коли його очі зустрілися з очима Уйона.

– Уйоне, хочеш також випити? Як щодо сомек*?

Перш ніж Уйон встиг відповісти, сонбе агресивно змішав міцний коктейль з соджу та пива. Він налив стільки соджу, що туди потрапила лише крихітна частина пива, а потім штовхнув стакан у бік Уйона. Уйон не міг навіть подумати про те, щоб взяти його; його обличчя інстинктивно скривилося від огиди.

– На, випий все до дна, одним духом!

Уйон не мав жодного бажання пити напій, насичений феромонами. Якби він ковтнув його, то, найімовірніше, почав би блювати, навіть нічого не з’ївши. Його шлунок, і без того неспокійний від запаху м’яса, почав бурчати.

– Що це таке? Сонбе пропонує тобі випити, а ти навіть взяти не хочеш?

Сонбе знову штовхнув стакан до Уйона, його вираз обличчя став кислим. Хіба його не звали Кім Джінсан**? Люди дійсно відповідають своїм іменам; він був неприємним у всіх сенсах цього слова. Уйон мав би це зрозуміти, ще коли цей сонбе наполягав на тому, щоб підвезти його на власному авто, хоча Уйон навіть не був студентом його групи.

– Я не дуже добре ладнаю з алкоголем.

Уйон вирішив бути дорослішим і спробував розрядити ситуацію. Голос Кім Джінсана вже був дуже гучним, а Уйон не хотів влаштовувати сцену і псувати вечір.

– О, наш Уйон не вміє пити? Тоді нічого не поробиш.

Хоча він не був у захваті від того, що його називали «наш Уйон», це було краще, ніж коли йому нав’язували алкоголь. Щойно Уйон почав розслаблятися, як сонбе широко посміхнувся.

– Як щодо того, щоб я був твоїм чорним лицарем*** і випив замість тебе?

Це була абсурдна пропозиція. Та сама людина, яка змушувала його пити, тепер пропонувала бути чорним лицарем. Навіть сонбе поруч із ним виглядав шокованим і намагався зупинити його.

– Оппо, про що ти говориш? Ми не граємо в алкогольну гру чи щось подібне, то який ти лицар?

– Що таке гра на випивку порівняно з цим? Це ж випивка від їхнього святого сонбе!

– І все ж таки...

– Що, ти теж хочеш випити?

Сонбе незграбно відступив, явно не бажаючи стати наступною мішенню. Якби Ґарам була поруч, вона би втрутилася і поклала цьому край, але, на жаль, вона давно відключилася, нокаутована захитуванням. Зараз вона, напевно, розпластався в якомусь кутку пансіонату і міцно спить.

– Ти ж знаєш, так? Ти повинен будеш виконати бажання свого чорного лицаря.

Сонбе загадково понизив голос, намагаючись поширити феромони, але оскільки він був рецесивним альфою, це не мало жодного ефекту на Уйона. Проте Уйону не подобалася думка про те, що йому доведеться безпосередньо відчувати ці феромони.

«Типові альфи...»

Альфи, які виявляли інтерес до Уйона, завжди поводилися саме так. Вони хизувалися своїми феромонами і непомітно збільшували їхню кількість, щоб продемонструвати свої риси альфи, не усвідомлюючи, як смішно це виглядало для Уйона, який був домінантним омегою. Все, про що вони дбали, – це як помітити свою територію, як тварини.

– Я просто вип’ю.

Уйон роздратовано скривився і простягнув руку. Бажання чи ще щось, він не хотів давати жодних виправдань цій нісенітниці. Йому просто потрібно було випити цей стакан і прикинутися п’яним, щоб ігнорувати їх надалі. Таким був його план, коли він потягнувся до паперового стаканчика.

– ..?

Стаканчик раптово вирвали з його руки. Він навіть не встиг перевірити, хто його взяв, як на нього нахлинула хвиля феромонів – сухих освіжаючих феромонів домінантного альфи.

– Уфф...

Свіжі, як осінній вітерець, феромони повністю змінили атмосферу. Уйон округлив очі і спостерігав, як ворушиться горло Дохьона. Усього двома ковтками Дохьон осушив стакан і недбало зім’яв його, бурмочучи собі під ніс.

– Оу, це був алкоголь.

На той час феромони Дохьона повністю заповнили повітря, настільки, що феромони сонбе, який нещодавно повернувся до навчання, вже не були помітні. Дохьон подивилася на сонбе і привітно усміхнувся.

– Я просто подумав, що це ячмінний чай через його колір.

Обличчя Джінсана сонбе скривилося від розчарування. Дохьон, вдаючи, що нічого не помітив, повернув голову і поставив на стіл тарілку з м’ясом, яку тримав в руці в робочій рукавичці.

– Будь ласка, їжте. Це остання партія.

Провівши стільки часу біля гриля, тіло Дохьона випромінювало тепло. Хоча він усміхався, за столом панувала мертва тиша. Дохьон, ледве відвернувшись, зупинився і вигукнув.

– Сонбе, ви повинні навчитися правильно змішувати соджу з пивом.

Його голос був лагідним, майже щиро стурбованим, ніби він давав пораду. Він продовжував говорити тепло, все ще виглядаючи привітно.

– Я випив його, бо мене мучила спрага. Інакше я б його виплюнув.

– Гей, слідкуй за своїм язиком...

Кім Джінсан розлючено грюкнув по столу. Його товста долоня вдарила по столу з гучним стуком. Це було лякаюче, але Дохьон просто поставив зім’ятий паперовий стаканчик перед сонбе і ледь помітно посміхнувся.

– Я просто жартую. Як би я міг виплюнути напій від такого шанованого сонцесяйного сонбе?

Однак жарт був не зовсім жартом. У цей момент Уйон не втримався і розреготався. Сонбе тихо пирхнув, і кинув на нього погляд. Але Уйон, не зважаючи на нього, запитав з яскравою усмішкою.

– Це теж частина роботи чорного лицаря?

* * *

Після закінчення барбекю-вечірки настала невелика перерва. Це був час, щоб підготуватися до справжньої пиятики. Насправді, це була просто перерва для проблемного сонбе, щоб покурити, але в будь-якому випадку, це не мало значення.

– Усе насправді так і було?

Сонґю сказав, що не бачив, що сталося на вулиці, бо відлучився на мить через біль у животі. Друг, який пояснював йому ситуацію, схвильовано продовжував.

– А потім з абсолютно невинним виглядом Уйон запитує: «Це теж робота чорного лицаря?»

– А-ха-ха! Сон Уйон має досить гарячий норов!

Сонґю голосно засміявся і поплескав Уйона по спині. Це було не боляче, але звук був гучним. Уйон, обійнявши свої коліна, байдуже відповів.

– Чому? Це правда. Він сам так казав.

– То що ж відповів той набридливий сонбе?

– Що він міг сказати? Його обличчя почервоніло, і він пішов курити. Так досі і не повернувся.

Їхній приятель глузливо хихикнув. Він мовчки спостерігав за всією розмовою з сонбе, не наважуючись втрутитися. Так само, як й інші сонбе, за винятком одного.

– Дохьон сонбе справді особливий. Я думав, що він просто вродливий, але, виявляється, він ще й чудова особистість.

– Ось чому я приєднався до клубу через Дохьона хьона. Він справді мій приклад для наслідування.

Уйон мовчки поклав підборіддя на коліна, не кажучи ні слова. Сонґю, назвавши його маленьким слимачком, натягнув йому на голову капюшон худі. Голова Уйона була такою маленькою, що половина його обличчя зникла під капюшоном.

– Агов, хлопці, розмовляєте за спиною сонбе.

Їхню розмову перервав дражливий голос. Сонґю, який здригнувся від голосу, зрозумів, що це Ґарам, і полегшено зітхнув.

– Ох, нуно, ви мене налякали.

– Налякала, га? Розважаєтесь і без мене, хлопці? Якщо ви збираєтесь обливати брудом того надокучливого сонбе, то мали б взяти мене з собою.

Ґарам легенько пнула ногою Сонґю, наче бандит. Після того, як подрімала, вона виглядала набагато краще. Потираючи живіт і скаржачись, що їй не вистачило м’яса, Ґарам показала великим пальцем на вулицю.

– Ходімо покуримо.

Надворі стояв Дохьон, одягнений у довгу куртку, що сягала йому до колін, і випускав сигаретний дим. Відчувши їхнє наближення, він обернувся. Його волосся було трохи вологим, ніби він щойно прийняв душ.

– Кім Дохьоне! Ти що, вже прийняв душ?

– Запах смаженого м’яса був занадто сильним.

– Все такий же чепурний, як і раніше.

Ґарам недбало закинула руку на широкі плечі Дохьона. Дохьон знизав плечима, щоб відкинути її. Побурчавши на те, що до нього важко підступитися, Ґарам дістала з кишені сигарету.

– Гей, я чула, що ти був чорним лицарем Уйона нещодавно?

– Чорним лицарем?

Глибокі очі Дохьона переключилися на Уйона. Сховавши руки в кишені, Уйон розгублено подивився на нього. У своїй великій куртці та з капюшоном худі він виглядав так, ніби був одягнутий на зиму.

– А... це.

Слабкий смішок зірвався з вуст Дохьона. «Схожий на сніговика», – пробурмотів він, змусивши Уйона швидко зняти капюшон. З сигаретою між губами Дохьон простягнув руку і натягнув капюшон назад на Уйона.

– А що, ти збираєшся виконати моє бажання?

*Сомек або простими словами соджу-бомба – популярний у Кореї спосіб пити соджу (горілку) з пивом.

**Ім’я Джінсан (Jinsang, 진상) має декілька значень – правда; груба або непристойна людина.

***Чорний лицар (рідше чорна троянда стосовно жінки) – людина, яка може за вас випити небажаний алкоголь, аби ви уникнули покарання в алкогольній грі. Натомість ця людина отримує право на бажання.