Розділ 98. Епізод 20 — Лихо Повеней (2) 

Я пригадав, як Хан Мьонго вихвалявся своєю приватною яхтою на його віллі на Мальдівах. Він казав таке: пропелер розрізав воду так, наче він їхав по шосе на морі. 

Тепер я знав, як це відчувалося. Якщо корабель директора Хана був в океані як на Шосе Ґйонбу, то я зараз був на Автобані. 

— Це справді неймовірно. 

Я з Ю Саною їхав на спині та захоплено роздивлявся хвилі на річці Хан. Наче перевіряючи свій контроль, Шін Юсон направила королеву прямо крізь групу іхтіозаврів. Тепер, коли річка Хан стала безпечною, було б краще висадитися біля Йонсан-ґу. 

Іхтіозаври пливли за Королевою Мірабад, наче каченята, що слідували за своєю матір’ю. Я заплющив очі та відчув прохолодне повітря своїм обличчям. Це було справжнє відчуття. Це розкіш, яку б я не пізнав, якби світ лишився таким, як був. 

Шін Юсон продовжувала бурмотіти на голові королеви, щоб синхронізувати їхні духи. Ю Сана спостерігала за нею, а потім мовила важким голосом. 

— До речі, Докча-ссі. Якщо Юсон стане сильнішою зараз, то чи не значить це, що її майбутнє я — теж? 

Я думав, що вона таке спитає. 

— Не думаю. 

Згідно з оригіналом, лихо, що прийде, було Шін Юсон з «майбутнього інших реґресій». Ю Джунхьок зрадив її та покинув поза світами. 

Вона втратила відчуття часу та подорожувала всесвітом. Тоді вона стала частиною сценаріїв завдяки благословенню Зоряного Потоку і стала «лихом» минулих сценаріїв. 

Ю Сана підняла питання: 

— Тоді чому майбутнє лихо можна зупинити, вбивши нинішню Юсон? Якщо гілка зовсім інша... 

— Ти чула про теорію Роз'єднаної Плівки? 

— ...Ні. 

Я глянув на воду, а тоді відкрив рота. 

— Якщо по-простому, то якось так. Припустимо, що історія Юсон з першого світу — це плівка. 

— Плівка... ти говориш про плівку для фільмів. 

Я кивнув та продовжив: 

— Припускаючи, що цей світ — плівка номер один, то десь мусить бути безліч плівок інших світів, правильно? Може бути дві плівки, і так само — 34. 

— Ясно. Ось як? 

— Що станеться, якщо одна з плівок із відірваним початком, причепиться до кінця першої? Наприклад, якщо порвана 34-та плівка — до першої? Як думаєш, що станеться, якщо програти цю плівку? 

Ю Сана виглядала стурбовано. 

— Тоді фільм зміниться в процесі... а, чекай-но. Дві оповіді ніколи не вплинуть одна на одну? 

— Так і є. 

— А... Юсон зараз у такій ситуації. Теперішня Юсон з першої плівки, в той час, як лихо-Юсон — з 34-ї. Дві оповіді повністю незалежні, і будь-які зміни нашого світу не вплинуть на лихо. — Ю Сана дійсно була розумною. — Все ж, питання залишається. Хіба лихо не залишиться, якщо вбити нинішню Юсон? 

— Вміст двох плівок не впливає один на одного, але вони дві з’єднані. 

— Га? 

— Що, як підпалити початок плівки? 

Ю Сана закричала від усвідомлення. 

— Кінець плівки... загориться теж. 

Дві світові лінії були пов’язані. Якщо помре теперішня Юсон, майбутня помре також. Однак будь-які зміни теперішньої Юсон не змінять майбутню. В серці цього лиха був такий неоднозначний парадокс.  

— Докча-ссі справді знає багато. Я чула про паралельну космологію, але ніколи не чула про таку теорію раніше. 

Я ніяково кивнув. Звичайно, вона не чула про неї. Це теорія, яку вигадав автор «Шляхів Виживання». Наскільки я знав, закони «Шляхів Виживання» ніколи не руйнувалися. 

Через деякий час води річки Хан заспокоїлися. Ми нарешті дісталися іншого боку річки. Королева опустила нас і зникла в річці Хан знову. 

Шін Юсон зітхнула, наче позбавилася напруження. 

— ...Як я справилась? 

— Ти справді питаєш? Молодець. 

— Ага. 

Вираз обличчя Шін Юсон змінився. Вона була рада похвалі. Тепер не лишилося нікого, хто хвалив би цю дитину. 

Тоді я відчув шалену ворожість, що йшла від будівель Йонсан-ґу. Величезна тінь вийшла із їх затінку. 

...Величезний богомол? Хлопчик верхи на богомолі дивився вниз на мене. 

— Докча-хьоне? 

Там були Лі Ґільон в кепці та Хан Донхун в навушниках. 

Лі Ґільон з’їхав по богомолу вниз та кинувся в мої руки. Кепка Лі Ґільона злетіла з його голови. 

Це було возз’єднання після одного тижня. Тоді на моєму смартфоні вискочило повідомлення. Воно було від Хан Донхуна. 

—Радий бачити тебе, хьоне. 

— Хіба не варто сказати, як добре зустріти мене через довгий час? 

—Я не хочу. 

*** 

Лі Ґільон та Шін Юсон розпочали війну нервів одразу ж, як зустрілися. Волосся Лі Ґільона рухалось, наче воно справді було антенами, поки Шін Юсон постійно торкалася свого власного. 

— Аджоссі, той хлопчик продовжує дивитися на мене. 

— Хьоне, хто вона така? 

Здавалося, люди схожого виду впізнали одне одного. Одна була володарем звірів, а інший — володарем комах. Я не знав, чи вони подружаться. 

Я запитав Лі Ґільона: 

— Ти ще не зустрів Хівон-ссі? 

— Ага. Але я знаю, де вона. Я відправив комаху на пошуки. Хівон-нуна зараз на півночі. 

Як і очікувалось від Лі Ґільона. Він вже шукав членів групи навіть без вказівок. 

До речі, на півночі зараз розміщувалася Король Блукачів. Можливо, Джун Хівон зв’язалася з нею. 

— Я знав, що хьон наближався. Я відправляв багатьох плавунців. 

Якщо вже про це мова, то жуків на голові Лі Ґільона побільшало. Там точно раніше був тільки тарган... Шін Юсон скривилася, наче від огиди. Я перевірив силу команди та зробив висновок. 

— Краще залишитися тут на два дні. Підняти рівні здібностей так високо, як тільки можливо, та зібрати монети у вільний час. Потурбуйтеся про свої загальні стати. А, Ю Сано-ссі. 

— Так. 

— Ти зв’язалася зі своєю сім’єю? 

Обличчя Ю Сани раптом потемніло. Здається, вона з ними ще не зв’язувалась. 

— Донхуне. 

Хан Донхун тримався за навушники та тихо кивнув. Він мав здібність Глобального Інтернету. Інакше кажучи, було можливо зв’язатися із зовнішнім світом. 

Смартфон Ю Сани задзвенів, отримавши повідомлення про під’єднання до Інтернету. Ю Сана глянула вниз, наче сумніваючись у побаченому, перш ніж глянути на мене вологими очима. Я кивнув та продовжив. 

— Будь ласка, скажи своїй сім’ї про ситуацію. Щойно закінчиться цей сценарій, ззовні Сеулу більше не буде безпечно. 

— Що станеться? 

— Я не знаю, що станеться. Просто скажи їм підготуватися. Поки що цього достатньо. 

— Докча-ссі, а тобі не треба ні з ким зв’язатися? 

— Все в порядку. 

— Але... 

— Моя сім’я в Сеулі. 

— В Сеулі? Тоді... 

— Вони в безпеці. 

Я тихо глянув у північному напрямку. Тоді пролунало системне сповіщення, наче воно тільки цього й чекало. 

[Хтось розправився з Лихом Вод на півночі.] 

Король Блукачів безпечно закінчила свою роботу. Залишилося тільки одне лихо — Лихо Повеней. 

*** 

「Яскравий енергетичний меч видав слабкий звук, коли його підняли в повітря. Одним ударом він вразив десятки енергетичних клинків. Кров полилася з очей Джун Хівон та розлетілась повітрям. Скоро її меч зупинився. 

— Думаю, це все. 

Джун Хівон обережно оглянула меч і задоволено посміхнулася. Жінка середнього віку перед нею також слабко посміхнулась. 

— Техніка Чона Вучі неймовірна. 

— Кендо Хівон-ссі також відмінне. Ти скоро матимеш спонсора, і я більше буду тобі не рівня. 

— Ви мені лестите. 

Джун Хівон задивилася на синю в’язничну уніформу жінки. За минулий тиждень Джун Хівон була в боргу перед ними. Це був борг, який, напевно, не можна було виплатити за той час, що залишився. Жінка середнього віку запитала. 

— Ти справді не хочеш приєднатися до нашої групи Нової Хвилі? Король буде рада, якщо Хівон-ссі приєднається. 

— Мені шкода, але мене чекають мої компаньйони. 

Джун Хівон підняла руки, вибачаючись. Жінка середнього віку посміхнулася, наче тут нічого не можна вдіяти. Жінка вже знала, хто був членами команди Джун Хівон. 

— Сподіваюсь, він знає, наскільки відчайдушна Хівон-ссі. 

— Він знає. — Джун Хівон підвела голову до неба з трохи незадоволеним обличчям. — Якимось чином, думаю, він спостерігає за мною зараз.」 

...Ось чому я не хотів, щоб вона знала про Точку Зору Всезнаючого Читача. 

В будь-якому випадку, Джун Хівон, здається, росла добре. Я хвилювався через те, що її персонажа не було видно в оригінальній книжці, але я був радий, що мій вибір виявився правильним. 

Тоді я поглянув за допомогою точки Зору Всезнаючого Читача на когось іншого. На жаль, не було багато видимих точок, щоби вияснити, хто це був. 

...Ем? Що це так? На екрані з’явилося знайоме обличчя. 

...Це я? Стоп. Ці люди? 

「— Агов, ти, — голос Лі Ґільона звучав розлючено. — Тримайся подалі від хьона. 

Тоді Шін Юсон, що лежала поруч зі мною, відповіла: 

— Що, як я не хочу? 

 — Ти, дворняжка... 

— Не говори зі мною, хробачий паскудо. 

Лі Ґільон був шокований. Тарган та інші жуки дико рухалися на його голові. Лі Ґільон заледве відновив самовладання. 

— Хьон ненавидить таких дітей, як ти. 

— Я знаю, хто подобається аджоссі. 

— ...Ти знаєш? І хто? 

— Унні. 

Лі Ґільон засміявся. 

— Унні? Здається, ти дезінформована. Хьону подобається чоловік. 

— Звідки ти знаєш? 

— Я з ним вже довго.」 

Я заледве зміг прокинутися по завершенню цієї жахливої розмови. Я квапливо озирнувся та побачив, що Лі Ґільон і Шін Юсон спали, спершись головами на щось. 

...Я неправильно побачив? То був просто сон? 

— Докча-ссі, щось не так? 

Я потрусив головою у відповідь Ю Сані. Це, напевно, сон. Я якраз влягався назад, коли почув шепіт звідкись. 

— Агов, жуче. Якщо так подумати, ти обіймав аджоссі раніше? 

— ... 

— Ти маля? Тобі подобаються старі люди? 

То не був сон. 

— Перепрошую... хіба ви не повинні спати? — застерегла Ю Сана. 

Тоді оточення затихло, і зовсім скоро діти почали посопувати. 

*** 

Два дні промайнули блискавично. 

[Другорядний сценарій — Виживальні Активності завершився.] 

Всі почули системне сповіщення, коли прокинулися та підготувалися. Це був довгий, але короткий сценарій. Тоді прийшло повідомлення від Біхьона. 

[9,421.] 

Це було число. Біхьон заговорив знову. 

[9,513.] 

«Що?» 

[Ти не розумієш? 9,611.] 

Я одразу ж помітив, якою була кількість. В той час я зробив обіцянку «10,000». 

[Сузір’я, що люблять Корейський півострів, тривожаться через кількість підписників, яка лишилася.] 

Я запитав Біхьона: 

«Ти зробив те, що я просив?» 

[...Так, але я не знаю, чи буде з того користь. В будь-якому випадку, удачі тобі. 9,781.] 

Вируюча Велика Діра в небі показувала незвичайне передвістя. Там була гроза, і було чути переривчасті звуки грому. Тоді в повітрі з’явився посередній доккебі. 

[Народ, ви чекали довгий час.] 

Посередній доккебі виглядав виснажено. Він, напевно, страждав від бюро. 

[Чи насолодились ви виживальними активностями? Сценарій, на який ви чекали, нарешті почнеться. Були деякі зриви, але... так, що ж. Це буде веселий сценарій, на який варто чекати.] 

Він глянув на мене та втілення і продовжив говорити незадоволеним голосом. 

[Ви зупинили чотири з п’яти лих. Я повністю визнаю ваші досягнення. Але чи знали ви? Інші чотири були просто дитячою забавкою у порівнянні з останнім лихом.] 

Обличчя людей напружилися. Насправді, він мав рацію. Ніхто з інших лих не міг зрівнятися з Лихом Повеней. 

[Залежно від успіху цього сценарію, все, що ви робили досі, може зникнути, і все закінчиться. Чесно кажучи, шанси цього вищі за 90%. На щастя, є ті, хто вам співчуває.] 

Я стиснув кулаки. Нарешті починалось. Остання подія перед початком п’ятого сценарію. 

[Тепер я почну другий Вибір Спонсора.]