Розділ 93. Епізод 19 — Сингулярність (2) 

У світі «Шляхів Виживання» сузір’я ділились на два види. Першим були вільні сузір’я, які нікуди не належали. Другим — сузір’я, що належали до певної туманності. 

[Незначна людина сміє погрожувати великим зорям?] 

Я ковтнув слину у відповідь на такий розлючений імпульс. Було кілька відомих туманностей, заснованих на міфах Землі. 

Був Асґард зі Скандинавської міфології та Едем із міфології апокаліптичного виду. І був рівноцінно відомий Олімп — прямо переді мною. 

Я сказав їм: 

— ...Оберіть форму. Я не прихильник подібного. 

Вираз обличчя Ю Сани змінився. Сузір’я, які раптом спустилися, виглядали трохи присоромленими, але я продовжив говорити. 

— Ймовірності на початку сценаріїв ніколи не дозволять доступу богам Олімпу. Чи не так? 

[Ти!..] 

Якби не існувало ймовірностей, то територія Сеулу давно була б зруйнована спуском 12-ки Олімпу. Наслідки шторму були б величезними. Багато богів Олімпу могли це зневажати, але вони не були дурними. Я бачив нитки магії, пов’язані навколо тіла Ю Сани. 

— Здається, зараз ти єдина, хто зміг прийти, Покинута Коханко Лабіринту. 

Як і Корея, Олімп також мав великі сузір’я. Насправді Олімп здебільшого складався з великих сузір’їв. 

Покинута Коханка Лабіринту. Це модифікатор Аріадни, коханки Тесея. 

— Ти маєш найнижчу з можливих ціну, тож Олімп доволі скупий, що послав сюди тебе. 

[Замовкни! Як смієш!] 

Магічні нитки, що тріпотіли навколо неї, затрусили землю. Вона навіть розкололася від імпульсу. 

Дійсно, Аріадну не можна було не помічати. Неважливо, наскільки слабкою була її історія, вона досі була сильнішою за не-сузір’я. Але я знав, що вона не могла атакувати мене. 

Іскри літали в повітрі. Кайдани ймовірності рухалися. Це не був повний спуск, але це забрало велику кількість ймовірності, коли вона позбавила втілення його волі та спустилася частково. 

Крім того, Аріадна — сузір’я, яке належало до великої туманності. Її рухи неминуче побачать інші могутні істоти. 

Велика Діра в небі Сеулу завивала. Небувалий страх заповнив мене, і моїм тілом пройшов мороз. 

Обличчя Ю Сани зблідло через присутність Аріадни в ній. 

— Не думаю, що в тебе є багато часу. Мені перейти до суті? 

Такою була реальність сузір’їв. Вони були найсильнішими в Зоряному Потоці, але вони не могли скинути важких кайданів «ймовірності». 

— Боги інших світів, здається, помітили тебе. 

[...Як людина може це знати?] 

— Хіба це важливо зараз? Ти ж прийшла до мене через щось? Не думаю, що сузір’я може стерпіти шторм імовірності, який скоро виникне. 

Навколо Великої Діри вдарив грім. Очікувано, було зарано для спуску великих сузір’їв. 

Я продовжив говорити: 

— Я запитаю три речі. Якщо ти відповіси на мої запитання, то я — на твої. 

[Ти хочеш зробити обмін трьома запитаннями?] 

— Так. 

Обмін трьома запитаннями. Оригінально це був стиль обміну сузір’їв, щоб мінімізувати витрати ймовірності. 

Аріадна глянула на мене несхвально. 

[Людина використовує спосіб обміну сузір’їв...] 

— То ти погоджуєшся чи ні? 

[...Чекай.] 

Очі Ю Сани заплющилися. Можливо Аріадна зараз зв’язувалася з іншими сузір’ям Олімпу через їхню мережу. 

[Сузір’я, яке не любить, коли порушується збудження, зацікавлене у вашій пропозиції.] 

У будь-якому випадку, глядачі Олімпу з’явилися. Аріадна завершила спілкування та розплющила очі. 

[Я дозволю три запитання.] 

Тоді пролунало повідомлення. 

—Святі Три Запитання та Відповіді почалися. 

—Обидві сторони обміняються трьома запитаннями та відповідями. 

—Всі запитання повинні отримати правдиву відповідь. 

—Обидві сторони можуть відмовитися відповідати на одне запитання. 

—Розмова не завершиться, поки не відбудеться повний обмін запитаннями та відповідями. 

— Я запитаю першим. 

[Гаразд.] 

—Перший квиток запитання використано. 

— Перше: чому ти в тілі Ю Сани? 

[...] 

— Твій дім на іншому кінці континенту, і хіба ти не зайнята роботою над вашими сценаріями? Чому це місце? 

[Щоб слідкувати за сингулярностями цього світу.] 

—Першу відповідь отримано. 

— Сингулярність? 

[Це твоє друге запитання?] 

Чорт забирай, вона була досить розумною. «Квиток запитання» зникав, навіть якщо людина відповідала розмито. 

— Ні. Питай тепер ти. 

—Сузір’я «Покинута Коханка Лабіринту» використало перший квиток запитання. 

[Яка твоя особистість?] 

— Моя? Я одна з сингулярностей, які ви спостерігаєте. 

—Сузір’я «Покинута Коханка Лабіринту» отримало першу відповідь. 

Присоромлена Аріадна пробурмотіла: 

[...Звідки ти знаєш?] 

— Я просто припустив, що я — сингулярність. 

Я просто балакав, але виявив, що маю рацію. Очі Аріадни звузилися. 

[Ти...] 

— Не сердься. Хіба ж ви так не робите часто? 

[Сузір’я, яке не любить, коли порушується збудження, задоволене вашою дотепністю.] 

Атмосфера навколо Аріадни наповнилась вбивчим наміром. Однак «Обмін Трьома Запитаннями» слід було робити таким чином. Ті, хто відповідав на запитання іншого одразу ж, як є, тільки програли б. Квиток запитань варто використовувати корисно, разом із тим витрачаючи чужий квиток дарма. Це напружена боротьба Обміну Трьома Запитаннями. 

Я продовжив говорити. 

—Другий квиток запитання використано. 

— Тоді ось моє друге запитання. Що таке, в біса, сингулярність? 

[Це такі істоти, як ти.] 

Арґх, вона використовує голову. Однак, цього разу я не міг таке прийняти. 

— Відповідай нормально. Чи хочеш і далі ходити колами? 

[...У своїй суті, це ті, хто з’явився у «святому повідомленні».] 

— Можеш сказати більше? Я досі не можу розібратися. 

Аріадна задумалась на мить перед тим, як відповісти. 

[Ми спершу не планували спостерігати за тобою. Це просто випадковість, що ми тебе знайшли.] 

...Випадковість? 

[Ми намагалися спостерігати за кимось іншим. Він несе коло велетенської долі на плечах і руйнує ймовірність. Сингулярність — це така людина.] 

Щойно я це почув, я зрозумів, що було «сингулярністю». 

—Другу відповідь отримано. 

Ті з Олімпу вже знайшли Ю Джунхьока в цій реґресії. Туманність рівня Олімпу мала можливість шукати посеред фільтрів масового виробництва та відстежувати інформацію. 

Перш за все, вони мали надзвичайного шукача інформації — Гермеса. До того ж великі сузір’я вже мали б бути в курсі відхилення світових імовірностей через Ю Джунхьока. 

Однак, було в цьому щось дивне. Інформація про «реґресію» не була інформацією, яку могла отримати нинішня Аріадна. 

[Моя черга питати.] 

—Сузір’я «Покинута Коханка Лабіринту» використало другий квиток запитання. 

[Кого ти вибереш у Виборі Спонсора?] 

Це неочікуване запитання. Я не очікував, що Олімп націлиться на мене. 

[Сузір’я, яке не любить, коли порушується збудження, слухає вас.] 

[Деякі сузір’я, що люблять Корейський півострів, нервують.] 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» скандує власний модифікатор.] 

Це було важко, але я не мав вибору. 

— Я не буду відповідати. Хіба буде весело, якщо я просто скажу, кого виберу? 

—Ви використали квиток відмови. 

—Ви більше не можете використати право на відмову відповідати. 

Здавалося, наче вона цього чекала, оскільки Аріадна одразу ж поставила запитання: 

—Сузір’я «Покинута Коханка Лабіринту» використало третій квиток запитання. 

[Тоді поставлю останнє запитання. Як ти помітив, що ми спостерігали?] 

Чорт, це був її намір з самого початку. Це, напевно, був результат важких роздумів Аріадни. Просте запитання про мою «особистість» не дало відповіді, тому вона вигадала специфічне запитання. Я подумав трохи перед тим, як відкрити рота. 

— Я добре читаю книжку. 

[Що?] 

— Я дізнався після читання книжок. 

Моя відповідь не була переконливою, але я не міг викрити історію «Шляхів Виживання». Вона все одно буде відфільтрована, що зробить розуміння неможливим. До того ж я не хотів пояснювати. 

— Ми, корейці, знаємо міфи. 

[...Що це означає?] 

— Ви доволі відомі в моїй країні. Ви такі популярні, що існують дитячі мультфільми про вас. Хіба ви не знали цього? Хіба є хтось, хто не знає про Олімп? 

Збентеженість Аріадни передавалася її тремтячими очима. 

[Це неможливо. Мала країна...] 

— Кнотський Лабіринт. 

[.....!] 

— Напівмонстр. 

Її очі збільшилися. 

— Коханець, який тебе забув. Острів Наксос. Любовний роман потім... мені продовжити? 

[З-зупинись! Я розумію, тому стій!] 

—Сузір’я «Покинута Коханка Лабіринту» отримало третю відповідь. 

Аріадна зробила повністю скривджений вираз обличчя та закрила рота. 

[Як люди невеличкої країни...] 

Я зітхнув всередині. Якось мені вдалося це подолати. Аріадна була сузір’ям з низькою ціною ймовірності. Пощастило, що вона вийшла як представниця Олімпу. 

Рухи Великої Діри ставали дедалі більш неспокійними. 

Я відкрив рота: 

— Тоді ось останнє запитання. Який зміст «святого повідомлення», що ви отримали цього разу? 

Аріадна хвилювалася про це довгий час, поки її очі виглядали так, наче вона вимірювала щось на невидимих вагах. 

[Я не можу сказати.] 

—Сузір’я «Покинута Коханка Лабіринту» використало квиток відмови. 

—Відбувся обмін усіма запитаннями та відповідями. 

—Три запитання та три відповіді завершилися. 

Я цього очікував, але мені було шкода. Насправді останнє запитання було найважливішим. 

[Сузір’я, яке не любить, коли порушується збудження, відчуло смак жалю.] 

Аріадна глянула на блискавиці, що падали з неба, та насупилася. 

[Мій чоловік цікавився твоєю історією, і я дала йому трохи розважитися, але тут все й закінчується.] 

Її голос пришвидшився, наче вона усвідомила, що не мала часу. 

[Я прийшла сюди тільки через одне. Олімп дає тобі суворе попередження. Не перешкоджай нашій роботі. Ми працюємо над запобіганням руйнації цього світу. Ця жінка виросте у хвилеріза великого руйнування.] 

— Чому ця жінка? 

[Нема сенсу дізнаватися причину. Навіть три сестри, які крутять нитку долі, не знають, чому.] 

Чорт. Олімп використовував виправдання Долі. 

[Втілення зайняті сценаріями. Напрям долі змінюється. Оповіді зірок збираються в одному місці, і доля сузір’їв почнеться.] 

— Про що ти говориш? Ти маєш на увазі Гігантомахію? 

[...Ти навіть це знаєш. Ти справді неймовірний. Але навіть якщо ти це знаєш, тобі не слід зухвало думати, що ти все розумієш.] 

Іскри навколо тіла Ю Сани сягали свого ліміту. Це був знак шторму ймовірності. 

[Ти, маріонетка моменту, ніколи не зрозумієш. Пам’ятай. Щойно прийде час, якщо ти не будеш на правильному боці—] 

Тієї миті у тіло Ю Сани вдарила блискавка, і я відчув, що сила Аріадни витікала з неї. Звук проривання крізь простір і час зрезонував, і тіло Ю Сани впало, наче зламана лялька. 

Я квапливо схопив її. Тоді я відчув чийсь погляд із неба. Мені не слід було підводити свою голову зараз. Ніхто мені цього не казав, але я знав це інстинктивно. Якби я глянув нагору... 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» компенсувала ваш ментальний шок.] 

Я розгублено підвів погляд. У віддаленій Великій Дірі щось було. Це була присутність, яка зруйнувала силу Аріадни. На вигляд, наче язик, або щупальця, і воно не могло бути зрозумілим. 

Бог іншого світу. 

Час наче уповільнився, і піт вкрив моє чоло та спину. Це був плин часу, заповнений бездиханним болем. Я ледве кліпнув, і Велика Діра повернулася до нормальної. Я трусився у страху. Це було тим, проти чого я мав битися. 

Я побачив Хан Суйон, що бігла до мене на відстані. Рик підбурених монстрів заповнив місячну ніч, і звучали крики людей, поки їх із перервами били блискавці. 

Було кілька сценаріїв, пов’язаних з «кінцем». Раґнарок. Гігантомахія. Армаґеддон... Я не знав, про що говорила Аріадна, але це точно було щось інше, ніж я знав. 

Це було те, чого я хотів. Я б ніколи не зміг досягнути кінця, якого я хотів, якби все йшло, як в оригінальній історії. 

Я обережно вклав полеглу Ю Сану. Відчувалося так, наче її плоть порветься, якщо я її торкнусь. Обличчя Ю Сани було блідим, і її кулаки були міцно стиснутими, наче вона не хотіла підтримувати свого спонсора. 

Люди були слабкими. Однак, були речі, на які не звертали уваги зорі, що боялися тільки великої ймовірності. Це те, що всі міфи Землі почалися зі слабких людей, яких вони ігнорували. 

Я лагідно торкнувся своїм кулаком кулака Ю Сани. 

[У глибинах вашої душі звивається сила «оповіді».] 

[Ваша перша стигма готова прорости.] 

Я побудую «оповідь», яке не підпадатиме під жоден міф. 

*** 

У той час срібний вовк біг у темряві. 

«Кіік... клятий вовк». 

Королева Паразитів Антінус насупилась, глянувши на своє тіло. Найновіше тіло, якого вона потребувала, було Ім’юнтаром. 

Звичайно, у цій ситуації вона тільки виживала. Її тіло було розірваним штормом імовірності, і вона померла б, якби непритомний Лікаон не лежав поруч. Її інстинкти виживання врятували її. Це було можливо тільки тому, що вона належала до паразитуючих видів. 

Чорна кров лилась з Лікаона, якого вдарив шматок лиха. Провідники мали тіла, які не могли протистояти лихам. Тепер в Антінус не залишалося багато часу. 

«...Мені потрібен новий хазяїн». 

Антінус затрусилась від думки про чоловіків, що вбили Лихо Запитань. 

Ті люди запобігли лиху, яке зруйнувало її планету. Вона була у відчаї, спостерігаючи видовище, у яке було складно повірити, і вирішила знову. Вона помститься за будь-яку ціну. Вона винищить людей, що зруйнували її дім, Хронос. Тієї миті її антени зреагували. 

«Ця аура?» 

Вона відчула знайому ауру. Це була сила, яку вона відчувала від видів королів комах, яких можна було знайти на Хроносі в минулому. Антінус прискорилась. Якщо вона заразить людину із таким потенціалом, то помста буде можливою. 

Зрештою, Антінус досягнула потрібного місця та зустріла неочікувану істоту. Вона не могла в це повірити. Як таке існувало на Землі? 

— К-кіееек—! 

Вона інстинктивно видала звук, і очі хлопчика заблищали під місячним світлом. 

— Ти будеш першою комахою! — хлопчик, Лі Ґільон, засміявся з Антінус.