Розділ 92. Епізод 19 — Сингулярність (1) 

Оскільки я вперше був на офіційному пості доккебі, я окинув поглядом деякі документи на столі, поки Біхьон управлявся із сузір’ями. 

[Звіт про Тенденції Сингулярності] 

...Сингулярності? У той момент, коли я з цікавістю перегорнув кілька сторінок, документи зникли, перетворившись на пил. Це, певно, були не справжні документи, а система баз даних. 

Біхьон подивився у мою сторону. 

—...Що ти робиш? 

—Нічого. 

Біхьон побачив пил на столі й підозріло подивився на мене. Тоді він зітхнув і відкрив рота. 

—Гей, ми в порядку? 

—Чому? Вже шкодуєш? 

—Ну... ти знаєш. Сузір'я, що приходять за допомогою цього методу, швидко підуть. 

Занепалі сузір'я повернуться до каналу Токійського Куполу. Тоді почнеться помста Докґака. Але це все потім. 

—Крім того, ти раніше збрехав. Що, в біса, ти збираєшся робити? Що якщо кількість підписок дійсно досягне 10,000? Їх вже 5,000. 

Я мовчки знизав плечима, а Біхьон продовжив. 

—Чому ж тоді була умова, щоб ти не обирав спонсора, коли підписував зі мною контракт? Як можна казати щось подібне тепер? 

—Якось вийде. Ти також можеш розірвати договір. 

—Я не можу цього зробити. 

—Покидьок... Я заради тебе своїм життям ризикував, а ти не можеш? 

Вираз обличчя Біхьона спохмурнів. 

—Це... 

Дійсно, я був дурнем, якщо чогось очікував. Я сказав йому: 

—Не хвилюйся, у мене є ідея. 

—...Справді? 

—Так, дай мені мій предмет. Докґак пішов, тож чому б не віддати мені його зараз? 

—А, правда. 

Біхьон запізніло маніпулював системою. Через деякий час із повітря виринуло біле пальто. Лаконічний дизайн віддавав належне моді, а також передбачав зручність у бою. Я взяв пальто і спочатку перевірив кишеню. 

[Спеціальну «просторову» функцію Пальто Простору Нескінченних Вимірів активовано.] 

Перевагою цього пальто було те, що я міг зберігати в ньому різні предмети без здібності Інвентарю. Це був цінний предмет для мене, оскільки я носив багато важких предметів, таких як Ґанпьонґі, Донґуі Боґам і Магічну Пічку. 

— ...До речі, воно біле, на відміну від фото з каталогу. 

[Іншого кольору немає в наявності.] 

Немає в наявності. Скільки було цих предметів? 

[Ти не знаєш? Це товар масового виробництва.] 

Я перевірив параметри предметів. 

+++ 

[Інформація про предмет] 

Назва: Пальто Простору Нескінченних Вимірів версії 1.1 (виготовлено Виробником Масової Продукції) 

Рейтинг: SSS 

Опис: Індивідуальне пальто для репатріантів. Незважаючи на те, що це продукт масового виробництва, йому таємничим чином було присвоєно SSS рейтинг. З огляду на репатріантів, що не можуть активувати вікно атрибутів, із внутрішньої кишені пальта можна активувати додаткову функцію «Підпростір». Звичайно, простір невеликий, тому використовуйте його обережно. 

+++ 

Я подивився на це ще раз. Можна було використовувати лише підпростір, але він мав SSS рейтинг? Зважаючи на те, що серце стародавнього дракона Іґнітуса було SS-класу... 

[...Чесно кажучи, це просто через вплив виробника. Він — могутнє сузір’я.] 

Це мало сенс. Виробник Масової Продукції був відомим серед репатріантів сузір’ям... Навіть якщо рейтинг був дещо дивним, це був один із найкращих предметів, які можна було отримати на ранньому етапі. 

У всякому разі я його отримав. 

[Тоді повернімося.] 

Біхьон клацнув пальцями, і оточення почало змінюватися. Я кліпнув один раз і повернувся на землю. Хан Суйон злякалася і відступила, коли я раптом опинився в повітрі. 

— Гей! Ти куди, бляха, подівся? 

— Мені потрібно було дещо зробити. 

— ...Все пройшло добре? — іноді Хан Суйон мала звичку говорити так, не знаючи, що сталося. Чи це було письменницьке его? Я лише кивнув. 

— Новий одяг? Дідько, я заздрю, — вона подивилася заздрісними очима спочатку на моє пальто, а потім на Ю Джунхьока, який все ще був непритомний. Її погляд метався з чорного пальто Ю Джунхьока на моє біле, перш ніж вона відкрила рота. 

— До речі, ви пара? 

— ...Це просто збіг. Це популярний дизайн. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» задоволене з невідомої причини.] 

[У сузір’я, яке любить змінювати стать, сяють очі.] 

...Якщо подумати, існувало багато унікальних сузір’їв. Хто був тим сузір'ям, яке любило змінювати стать? Чи з’являлося це сузір’я у «Шляхах Виживання»? Я подумав, що мені варто найближчим часом переглянути роман. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» контролює сузір’я, яке любить змінювати стать.] 

Говорячи про це, я вирішив подивитися на Ю Джунхьока. На щастя, його одужання, здавалося, пройшло гладко. Його дихання було стабільним, а рани гоїлися. 

— Ходімо швидко. Поки цей покидьок не прокинувся. 

Ю Джунхьок знепритомнів, стиснувши кулаки. Неважко було уявити, що сталося б, якби цей тип прокинувся першим. 

*** 

Я залишив Канґдон-ґу з Хан Суйон. Ю Сану ніс аватар Хан Суйон. Вона все ще була непритомна від виснаження. 

Я повернувся на поле битви з Антінус, але не міг знайти Лікаона. Тіла не було, тому він, напевно, був живий. Я просто не знав, чому він не прийшов до мене. Мабуть, він отримав серйозні поранення після того, як його вразило лихо, що вилупилося. 

Хан Суйон озирнулася на мене й запитала: 

— Нормально залишати його так? 

— Так. 

— Але це Отруйниця. Чи можеш ти їй довіряти? 

Непритомний Ю Джунхьок залишився з Лі Сольхвою. 

— Отруйниця спочатку не була поганою людиною. Це через паразита. 

У багатьох епізодах, де вона не була заражена провідником, Лі Сольхву називали «Лікарем», а не «Отруйницею». Можливо, у цій реґресії її так і назвуть. 

—Візьми його і прямуй до Ґебон-дону. У 5603-й військовій дивізії на вас чекатиме бідний солдат. 

Я підтвердив місцезнаходження Лі Хьонсона за допомогою Точки Зору Всезнаючого Читача та вирішив прийняти пораду Ю Джунхьока. Було зарозуміло думати, що зі своєю силою я можу плекати колег. 

Я мав обмежені час та інформацію, навіть якщо прочитав весь роман. Тому найкращим тренером для Лі Хьонсона зараз був не я, а Ю Джунхьок. 

— Я голодний. З’їмо це? 

Я показав на рослину, що росла навколо багатоповерхівки. 

[Рослинний вид 7-го класу «Янасплета» дивиться на вас.] 

— ...Ми можемо це з’їсти? — злякано вигукнула Хан Суйон, подивившись на очі величезного соняшника. 

— Ми повинні це з’їсти, бо більше нічого немає. За словами «Шляхів Виживання», це дуже смачно. Воно ще мале, і його легко вполювати. 

— Е-е... 

Хан Суйон зробила незадоволене обличчя і незабаром почала викликати свої аватари. Ми зрізали стебла і щупальця рослинного виду. Янасплета невдовзі від’єдналася від коріння і закрила очі. 

Я знову відчув, що став сильнішим. Вид сьомого класу було важко подолати, навіть якщо той був молодим, але я легко з ним впорався. 

— Хан Суйон. Ти збираєшся їсти? 

— ...Не знаю. 

— Тоді я буду готувати. 

Я почав готувати янасплету за рецептом, який вичитав у «Шляхах Виживання». Я зняв тверду шкірку стебла й посипав трохи трав’яної солі, яку дістав з продуктового магазину неподалік. 

Всередині була м'якоть рожевого кольору, яка нагадувала сезонне м'ясо краба. Очі Хан Суйон сяяли. 

— Що за чортівня? Це справді рослина? 

— Так. 

— Ми будемо їсти салат? 

— Звичайно, ні. Я його засмажу. 

Я грубо зрізав гілку з найближчого дерева, нанизав згорнуте стебло янасплети на шампури й поклав на Магічну Пічку. Я поставив пічку на середній вогонь, але готувалося воно довго, тому що це був вид сьомого класу. Я перевернув його кілька разів, а потім посолив. Через деякий час місце наповнив запах смаженого м’яса. 

— Гей, ти відчуваєш запах? 

— Почекай, ми ще не можемо це їсти, — я не дав їй дотягнутися до пічки й простяг чашку, яка нагрівалася збоку. — Випий це перед їжею. 

— Що це? 

— Сік з вареного стебла. Його потрібно випити перед вживанням янасплети. 

Хан Суйон з сумнівом узяла чашку. Пізніше вираз її обличчя став враженим. Вона випила весь сік і перейшла до стебла. 

— Їж повільно. 

— ...Це не жарт. Ти справді вмієш готувати. 

— Можливо, тільки в цьому зруйнованому світі. 

Я розсміявся, тому що вона була схожа на п'ятирічну дитину, яка набиває рота смачною їжею. 

[Деякі сузір’я, які люблять готувати, цікавляться вашою кулінарією.] 

[Деякі сузір’я, які люблять швидкий прогрес і насильство, скаржаться.] 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» каже продовжувати спостерігати.] 

До початку п'ятого сценарію залишався тиждень. Лихо Палаючого Пекла і Лихо Запитань були подолані, завдяки чому розвиток відбувався гладко. 

Прокинувшись, Ю Джунхьок разом із Лі Хьонсоном подбає про лихо на заході, тоді як Король Блукачів впорається з лихом на півночі. Єдине, про що зараз варто було хвилюватися, це «центральне лихо». 

Я взяв сік янасплети і подивився на все ще непритомну Ю Сану. 

— Ю Сано-ссі. 

Чи я помилився? Непритомна Ю Сана явно здригнулася. 

— Я знаю, який у тебе зараз психічний стан. Вставай і поїж. 

— ... 

— Якщо ні, я просто з’їм все сам. 

Ю Сана не встала. Потім я почув бурчання з її живота. 

— Ти, мабуть, спиш. Тоді ми все з’їмо. Ах, як же смачно. 

— ...З-зачекай хвилинку! — вигукнула Ю Сана й підвелася зі свого місця. Як і очікувалося, Ю Сана не могла просто лежати, відчувши запах їжі. Вона витратила багато витривалості, тому для неї було природно бути голодною. 

Я глянув на Хан Суйон, яка все ще їла. 

— Гей. Ти багато з’їла, тож вставай. 

— Чому? 

— Чи потрібно запитувати? 

— ...Цк. Ти змушуєш людей почуватися незручно. Я зрозуміла. 

Можливо, Хан Суйон знала, що Ю Сана вже прокинулася. Вона також знала, що Ю Сана не зрушить із місця через присутність Хан Суйон. Ця дівчина була справді поганою. 

— Обійду околиці один раз. Не їж усе, залиш мені трохи. Зрозумів? — Хан Суйон схопила шампур і зникла у темряві. 

Коли вона повністю зникла, Ю Сана повільно наблизилася. Шампур на плиті виглядав дуже смачно. Я віддав шампура Ю Сані, яка вагалася. Вона прийняла його і почала кусати. 

Ю Сана з'їла один і ледве встигла відкрити рота. 

— ...Смачно. 

В її очах стояли сльози. Будь-хто, хто побачив би її зараз, не подумав би, що це вона орудувала кинджалами. 

— Їж повільно. 

Два кинджали на її талії свідчили, що її поява вдень не була сном. Минув місяць від початку руйнування. Я відчував, що попереду було багато роботи. 

Ю Сана мовчки їла м’ясо, а я теж їв, спостерігаючи за нею. Шашлики були дуже смачні. Смак ніби не від цього світу... 

Ю Сана спостерігала за полум’ям з пічки, і пробурмотіла: 

— ...Це справжнє. 

— Напевно. 

— Тепер ми не можемо повернутися? 

— Так, напевно. 

Руки Ю Сани ледь помітно тремтіли. Вона вбивала людей цими руками. Щоб жити, її руки забирали життя в інших. 

Рука, тепер вкрита чиєюсь кров’ю, закрила її очі. Її плечі періодично тремтіли. Можливо, вона не розридалась прямо зараз через залишки гордості. 

— Це не твоя провина, — я не знав, втішили її мої слова чи ні. Я не бачив серця Ю Сани. Ю Сана почала плакати. Сльози текли по її обличчю, а шашлик, який вона їла, впав на землю. 

Скільки ще вона буде плакати? Потроху її ридання стихли. 

Янасплета 7-го класу виявляла сильний снодійний ефект при вживанні без соку. 

Я деякий час дивився на неї, перш ніж відкрити рота. 

— Це справді не твоя провина. 

Ці слова були для Ю Сани. 

— Отже... — водночас я сказав слова, не спрямовані до Ю Сани. — Я сподіваюся дізнатися, хто ви, як щодо цього? 

У зруйнованому місті лунали моторошні крики монстрів. Здавалося, я розмовляю сам із собою. Я дивився на Ю Сану, запитуючи: 

— Ви збираєтесь прикидатися? 

— ... 

— Я не знаю, чому ви спостерігаєте за мною, але хіба ви не робите це вже доволі довго? 

Біле лезо Незламної Віри сяяло в темряві. 

— Я без вагань зроблю все, щоб досягти своєї мети, — я приставив біле лезо до горла Ю Сани. — Вам краще швидко почати говорити. Якщо ви не хочете, щоб ваше дорогоцінне втілення померло. 

Тепер це була гра в яструбів та голубів. Я чекав, поступово просуваючи лезо до її горла. Лезо було на відстані одного сантиметру від її горла, і почала текти кров. Раптом очі Ю Сани засяяли. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» компенсує ваш психічний шок.] 

Був порив вітру, і мене відкинуло від тіла Ю Сани. 

Я відчував якусь загрозливу присутність, від якої моє серце обтяжилося. Навколо тіла Ю Сани з'явилося слабке сяйво. Я подивився в розмиті очі Ю Сани. Обертаючись у зіницях, виднілася тінь далекої туманності. Тоді в моїй голові пролунав схожий на грім голос. 

[Нікчемна людина.] 

Я витер кров, що текла з рота, і посміхнувся. Нарешті вони з'явилися. Прокляті сузір'я Олімпу.