Розділ 78. Епізод 16 — П’ятий Сценарій (3) 

Уламки місячного каменю впали на землю. Вилуплювалась істота, яка розкидала свою срібну гриву. Якби це було дитинча, я зміг би контролювати його явищем «імпринтингу». [1] Проте ця істота не була таким наївним створінням. 

[Ви вперше за цей сценарій зіткнулися зі створінням з іншого світу.] 

[Близькість до видів з інших світів збільшилась.] 

[Нагороджено 2,000 монетами.] 

[Ви отримали бонусну здібність для полегшеного спілкування з видами інших світів.] 

[Ексклюзивну здібність «Перекладач Іншого Світу Lv. 1» отримано.] 

Я почув, як Хан Суйон сковтнула біля мене. 

Було природно почуватися стривоженою, оскільки зустріч із видами іншого світу була прелюдією до п’ятого сценарію. 

Все це зовсім відрізнялося від попередніх сценаріїв. Найменша помилка у п’ятому сценарії могла спричинити зникнення всього Сеулу. 

[Ексклюзивну здібність «Перекладач Іншого Світу Lv. 1» активовано.] 

[Ефект предмету «Символ Захисту Ім’юнтар» підвищив розуміння специфічної мови.] 

Предмет, який я отримав із вогняного дракона, тепер стане у пригоді. 

[Автоматичний переклад почався.] 

Я почув голос із сяючого місячного каменю. 

— #%#$... чорт, вже? 

Створіння, яке скрутилося всередині місячного каменю, забурчало та підвелось. Срібна грива спершу нагадала мені вовка, але я знав, що він відрізнявся від вовка. Понад усе, я знав вид цієї особи. 

「Вони три метри заввишки. Домінантний вид світу «Хроноса», який може перевтілюватися, використовуючи місячний камінь вночі. Вони воїни з монструозною фізичною силою, які використовують силу вітру.」 

Один із п’яти домінантних видів Хроноса. 

— Я — великий перший вовк. 

「На Хроносі вони називають першого вовка «Ім’ютаром».」 

— Я — Лікаон Ім’юнтару. 

В темряві ночі почувся моторошний звук дихання, змушуючи все навколо завмерти. Я зустрівся поглядом із ним, поки Хан Суйон ховалась за мною. Звичайно, я не відступив. 

[Ексклюзивну здібність «Перелік Персонажів» активовано.] 

+++ 

[Інформація про персонажа] 

Ім’я: Лікаон Іспаранг 

Вік: 371 

Сузір’я підтримки: Тінь Зруйнованого Світу 

Особисті атрибути: Шляхетний Ім’юнтар (Героїчний), Принижений Вцілілий (Рідкісний) 

Ексклюзивні здібності: Шлях Вітру Lv. 9, Покращене Володіння Зброєю Lv. 9, Рик Поля Бою Lv. 8, Прозріння Мудреця Lv. 4, Сталева Шкіра Lv. 8, Акторська Гра Lv. 4... 

Стигма: Доставка Знищення Lv. 1 

Загальні стати: Витривалість Lv. 75, Сила Lv. 75, Спритність Lv. 75, Магічна Сила Lv. 75 

Загальна оцінка: Один із п’яти панівних видів зруйнованого Хроносу. Після втрати свого світу він вклався в Зоряний Потік та став провідником у сценарії. Він охарактеризований тим, що завжди дивиться на світ очима, переповненими докором сумління. 

+++ 

Як і очікувалось, герой іншого світу мав чудові здібності та стати. В середньому стати були 75-го рівня. Він перевищував наявний сценарний ліміт. Він був ціллю багатьох представників. 

Сині очі Лікаона глянули вниз на мене, наче я був цікавим. 

— Ви ті, хто мене розбудив? 

Я кивнув. 

— Ясно... Настав час? Вітаю з виконанням навчальних сценаріїв, воїни цього світу. 

Це звучало як туторіал. Смішно, як він наслідував доккебі для драматичного ефекту. 

Туторіалів у цьому світі не було. Кожен сценарій був справжньою подією, і мертві не могли повернутися назад. Тоді чому було навчатися? 

— Ті, хто стикнулися з вимиранням. По-перше, мені надзвичайно прикро, що у ваш світ прийшло «лихо». 

Лікаон говорив, дивлячись у небо. 

Він дивився на Велику Діру над Сеулом, Кореєю. 

Величезний вихор, що нагадував чорну діру, щохвилини поступово збільшувався в об’ємі. Лікаон, певно, теж бачив Велику Діру в день, коли було зруйновано його світ. 

Всі провідники в сценаріях були тими, хто втратив свої домівки через сценарії. 

— Оскільки я тут, ви може бути спокійними. Я «провідник» для зупинки знищення цього світу. Я натреную вас, щоби підготувати до лиха, і надам необхідні вказівки. І... 

Виходило трохи поспішно, але він непогано декламував. Він, напевно, отримав посібник від доккебі. 

Лікаон раптом зупинився. 

— ...До речі, ви єдині, хто розбудив мене? 

— Тільки ми. 

— Дивно. Четвертий сценарій не завершено? Якби він був закінчений правильно, п’ять провідників, разом зі мною, вилупилися б в одному місці... Де власник Абсолютного Престолу? 

Він мав рацію. Спочатку п’ять провідників, включаючи Лікаона, зібралися би, щойно б народився володар Абсолютного Престолу. 

Я мовив до Лікаона: 

— У нас немає короля. 

— Немає короля... володар Абсолютного Престолу помер? Не може бути. На даний момент неможливо вбити володаря Абсолютного Престолу. 

Лікаон виразив свою недовіру погрожуюче. 

— Власника Абсолютного Престолу не було від початку. 

— Що це означає? 

— Ми виконали четвертий сценарій без отримання Абсолютного Престолу. 

В очах Лікаона загорілось полум’я. 

— Ти мені брешеш? Подібне неможливе! Четвертий сценарій не закінчується, поки хтось не займе престол. 

— Існує також метод знищення Абсолютного Престолу. 

Вираз обличчя Лікаона затвердів. Він, здається, усвідомив мої слова, і його очі розширилися. 

— ...Можливо? 

Збентеження такого шляхетного героя було справді гідним видовищем. Його срібна грива тремтіла, коли він глянув на мене зблизька. 

— Численні сузір’я... ти ж не зруйнував престол..? 

— Так і було. 

— Як ти міг так жахливо вчинити? 

Лікаон так багато лаявся, що я не міг чітко розчути. Хан Суйон глянула на ревущого Лікаона та прошепотіла: 

— Гей, то було серйозно? Для тебе..? 

Хан Суйон також отримала Перекладача Іншого Світу та чула розмову. Лікаон закричав до того, як я встиг відповісти: 

— Чому ти це зробив? Тепер нема нікого під прапором того великого бога? 

— Ні. 

— Ааа! Сузір’я Зоряного Потоку чхати хотіли на Хронос! Тепер цей світ зруйновано! Живі істоти з інтелектом меншим, ніж у кобольда[2], повинні робити свою роботу! 

Я відчув презирство, спостерігаючи за Лікаоном у відчаї. 

Так, такою була сутність цих створінь. Ззовні вони були відправлені для допомоги цьому світу. Однак вони мали окрему мету, і я не міг дозволити цьому статися. 

— Принце Ім’юнтару, Лікаоне Іспаранг. Зарано ще бути розчарованим. 

Гордий принц Ім’юнтару одразу ж відгукнувся на зміну в моїй поведінці. 

Він розлючено проричав: 

— Нахабна людина. Прояви повагу перед великими видами! Ти не знаєш ваги свого гріха! 

— Лікаоне, хіба ти не бачив нічого, коли твій світ зник? Ім’юнтар були при владі на Хроносі, не Землі. 

Обличчя Лікаона застигло. Я не упустив цієї заминки та продовжив: 

— Було п’ять лих, які зруйнували твій світ. 

— Що... 

— Південний континент Хроносу, де ти жив, зруйнував дракон. Правда? 

Очі Лікаона наповнились недовірою. 

— Звідки ти це знаєш? 

— Вогняний Дракон Іґніл. Лихо Палаючого Пекла. Це назва лиха, яке зруйнувало твій світ. 

Мале лихо, яке я вбив, Менший Іґніл, спочатку був «лихом». 

Єдине полум’я змогло перетворити невелике місто на море вогню, і єдиний змах його крил міг зруйнувати нижчі види. 

Південний континент Хроносу був зруйнований ним. Вогняним драконом, який прокинувся в метеориті. 

Лікаон стиснув зуби: 

— Ти говориш так, наче це історія когось іншого. Ти про це пошкодуєш. Досить скоро твій світ також страждатиме в цьому гарячому пекельному полум’ї. 

— Не хвилюйся, Іґніл не спуститься в цей світ. 

— Що? 

— Я вже вбив його. В цьому світі не буде лиха «Палаючого Пекла». 

У Лікаона був приголомшений вигляд, наче він почув, що його дім повернувся. 

— Це найкращий жарт, який я колись чув. Є такий жарт у цьому світі? Так весело жартувати про світ, який скоро завершить існування? 

Що ж... звичайно, ні. Я витягнув синій медальйон. Тоді, магічним чином, сміх Лікаона затих. 

Символ Захисту Ім’юнтар. Тремтячі руки Лікаона потягнулися, щоби взяти медальйон. 

— Ч-чому... звідки це в тебе..? 

Символ Захисту Ім’юнтар був доказом, що людина вполювала дракона-лихо. 

— Лікаоне Ім’юнтару. Прояви повагу до захисника. 

Тіло Лікаона повільно впало. Спочатку його коліна торкнулися землі, повільно за тим — його голова. Його очі страшенно тряслися, наче він не міг це визнати. 

— Зроби це як слід. 

Задовго по тому його голова торкнулася землі. Він був вище трьох метрів, тому аж допоки він не впав додолу, його очі не були нижче моїх. Я глянув зверху вниз на Лікаона. 

Це була корисна частина полювання на вогняного дракона. 

Хан Суйон поки не могла усвідомити ситуацію та дивилася на Лікаона зі збентеженістю. Брутальність Хан Суйон ледь мене не вбила, але вона зрештою все полегшила. 

Лікаон говорив тремтячим голосом: 

— Великий мисливцю на драконів... Оглядаючись назад, я хотів би попросити вас пробачити мою грубість. 

— Моє ім’я Кім Докча. 

Знову ж таки, я подумав, що моє ім’я не було великим. Була б чудова сцена, якби мене звали Ю Джунхьок. Я зробив швидке зауваження, щоби розбавити ніякову атмосферу. 

— Лікаоне. Мені треба, щоб ти щось зробив. 

 Лікаон обережно підвів погляд. 

— Навчи мене Шляху Вітру, секретній техніці твоїх людей. 

Очі Лікаона повільно збільшилися. Це й була моя мета вилуплення Лікаона. 

Південне лихо вогняного дракона зникло, тому перше лихо в п’ятому сценарії буде «східним лихом». 

Для того, щоб запобігти лиху на сході, мені треба отримати таємну техніку Ім’юнтар. 

Шлях Вітру був єдиною відповіддю на лихо сходу, «Лихо Запитань». 

*** 

Годиною пізніше я пояснив ситуацію Хан Суйон, яка не змогла вслідкувати за розмовою. 

— То медальйон, який ти отримав, вбивши вогняного дракона, це важливий предмет для них? 

— Так. 

— Я досі не розумію... вогняний дракон, якого ти тоді вбив, був одним із лих? 

— Так і є. 

— ...Тоді в п’ятому сценарії, нам треба запобігти чотирьом замість п’яти лих? 

— Ти, здається, розумієш, але не розумієш? 

Хан Суйон насупилась. 

— Я досі не розумію. Хіба ти не вбив «Меншого Іґніла»? Як він може бути лихом, якщо він лише послаблений дракон? Це також розвиток зі «Шляхів Виживання»? 

— ...Все, що вилуплюється з метеоритів лиха, є лихом. Той хлоп вийшов замість Іґніла, тому Іґніла не буде. До того ж, Іґніл не з’являвся в оригіналі. Вийшло його дитинча. Це тільки п’ятий сценарій, як щось таке могло би пробудитися? 

— ...Ти добре говориш. Ти прес-секретар «Шляхів Виживання»? Чи ти насправді автор? 

Складність сценарію була смішною, але вона була відрегульована так, щоби його можна було завершити, якщо жертвувати життями. 

...Звичайно, регулювання обережно контролювали. 

Менший Іґніл, послаблена версія дитинча, анігілювало пророків, яких можна було назвати елітними військами в той час. Що то було? Я колись був убитий тим драконом. Якби не Король Невбивання, я б тут не стояв. 

Якби Менший Іґніл вирвався у Сеул та продовжив підвищувати рівень, Сеул закінчив би так само, як рідне місто Лікаона. 

Звичайно, Хан Суйон не мала подібних знань, та була зайнята тим, що скаржилася. 

— Як би не було, хіба лиха не важливіша справа, ніж я думала? У мене багато проблем із розумінням масштабів, бо те, як це описали в «Шляхах Виживання»... 

— З вогняним драконом нам пощастило. Лиха, які прийдуть, будуть в оригінальному стані. З’являться жахливі істоти. 

Було приємно бачити вираз обличчя письменниці-плагіаторки при слові «оригінальному». 

— Тоді що нам робити? 

— Нам треба використати його. 

Я глянув на Лікаона, який готувався до тренування у віддаленому місці. 

Хан Суйон запитала: 

— Він виглядає сильним. Ти хочеш, щоб він бився? 

— Він — боягуз. До того ж, всім провідникам заборонено битися проти лих в іншому світі. Нам треба розібратися з усім самостійно. 

Я почув, що мене кликав Лікаон. 

— Захиснику, я готовий. 

Захисник — це титул власника медальйону. Я кілька разів казав йому використовувати моє ім’я, але Лікаон не скорився. 

— Я навчу тебе секретної техніки свого клану, Шляху Вітру. 

Шлях Вітру. Це прихована здібність, яка допомагала використовувати вітер, наче власні кінцівки. 

Серед інших видів тільки ті, хто мав Символ Захисту Ім’юнтар, могли вивчити цю здібність. 

Спочатку було заплановано, що Ю Джунхьок отримає це, але не цього разу. Я не міг віддати сильній людині всі хороші здібності. 

— Тоді я почну. 

Протягом наступних трьох годин я пітнів, щоби вивчити здібність. 

Було б непогано, якби система мала повідомлення на кшталт «Чи бажаєте ви вивчити здібність?», але це було неможливо. Можливо тільки отримати здібність, вивчаючи її напряму. 

Я читав роман, тому я міг трохи слідкувати за рухами Лікаона. Точніше, я думав, що слідкував. 

Минула приблизно ще одна година. Лікаон вагався, перед тим, як відкрити рот. 

— Захиснику. Мені шкода це казати, але... 

___ 

[1] одне зі значень імпринтингу — вироблення так званої реакції слідування. Каченята, які були вирощені в інкубаторі, у віці 5-24 діб починають охоче слідувати за будь-яким живим або неживим об'єктом, який їм було вперше запропоновано. 

[2] кобольд — добродушний домовик у міфології Північної Європи, який у відповідь на нехтування міг влаштувати в будинку хаос і безлад.